Рішення

від 20.04.2023 по справі 920/173/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.2023м. СумиСправа № 920/173/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/173/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (40004,

м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА-СУМИ»

(40000, м. Суми, вул. Соборна, б.29Б, код ЄДРПОУ 40240325)

про стягнення 8831 грн 32 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялися судом.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 8831 грн 32 коп., з яких 8725 грн 26 коп. боргу за спожиту електричну енергію, 84 грн 55 коп. інфляційних втрат, 21 грн 51 коп. 3% річних, які нараховано на підставі Договору №161003162 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеного між позивачем та відповідачем та просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023 справу розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 21.02.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено спосіб усунення недоліків.

03.03.2023 позивачем надано Заяву про усунення недоліків позовної заяви та відповідні докази в підтвердження.

06.03.2023 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/173/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.

Станом на 17.04.2023 відповідач відзив на позовну заяву суду не надав.

При цьому, суд зауважує, що поштове відправлення на адресу відповідача саме ухвала суду про відкриття провадження у справі, повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підтвердження адреси відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона-Суми» (40240325) судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням є: 40000, Сумська область, м. Суми, вул. Соборна, буд. 29Б. На вищезазначену адресу відповідача судом і була направлена кореспонденція господарського суду.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

У зв`язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб`єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СУМИ, яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268, єдиним постачальником універсальних послуг на території Сумської області є ТОВ «ЕНЕРА СУМИ».

Пунктом 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до абз. 2 п. 1.2.15 Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв - приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи

частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «ЕНЕРА СУМИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРОНА-СУМИ» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 161003162 від 01.01.2019 (далі - Договір,) шляхом підписання заяви - приєднання, обравши «Комерційну пропозицію № 3 У» для суб`єктів господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню; установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.

Підписання заяви-приєднання Відповідачем підтверджує факт його приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу.

Умови Договору розроблені з урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договору).

У п. 3.4 Договору вказано, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні. У додатку №1 до Договору, яким є заява - приєднання, зазначено, серед іншого, що початок постачання електричної енергії - 01.01.2019, а оператор системи, з яким споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії - АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО».

В результаті приєднання Відповідача до умов публічного договору про постачання електричної енергії йому було відкрито у ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» особовий рахунок за № НОМЕР_1

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з . умовами цього Договору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» належним чином виконувало умови Договору та здійснювало постачання електричної енергії Відповідачу, а в свою чергу Відповідач здійснював споживання електричної енергії, що підтверджується листами про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» споживачу ТОВ «КОРОНА-СУМИ» з Філії «Сумський міський район електричних мереж» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» № 59-25/3106 від 06.12.2022, № 59-25/3288 від 20.12.2022, яке на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії), частина 1 статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлює - функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі. Відповідно до пункту 10 постанови НКРЕП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (ОСР).

Відповідно до рахунків фактури відповідачем було фактично спожито електричну енергію, поставлену ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», в період з вересня 2022 року по листопад 2022 року у розмірі 1391 кВт*год, в наступних об`ємах:

- у вересні 2022 - 136 кВт*год, (рахунок-фактура № 161003162/147004/1 від 29.09.2022);

- жовтні 2022 - 141 кВт*год, (рахунок-фактура № 161003162/163872/1 від 31.10.2022);

- у листопаді -1114 кВт*год, (рахунок-фактура № 161003162/181451/1 від 31.11.2022).

Відповідно до пп. 2 п. 7.2. Договору, постачальник зобов`язується обчислювати та виставляти рахунки споживачу, відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором. Згідно п. 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 Правил).

Натомість споживач, в свою чергу, згідно з пп. 1 п. 6.2. Договору, зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору. Згідно комерційної пропозиції № З У до Договору («Спосіб оплати»), оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п.5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Відповідно до п.5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Так, за особовим рахунком № НОМЕР_1 ТОВ «КОРОНА-СУМИ» за спожиту активну електричну енергію було нараховано:

- за вересень 2022 - 722 грн 72 коп., що підтверджується рахунком № 161003162/147004/1 від 29.09.2022. Рахунок направлено поштою рекомендованим листом на юридичну адресу Відповідача 09.12.2022.

- за жовтень 2022 - 822 грн 41 коп., що підтверджується рахунком № 161003162/163872/1 від 30.10.2022. Рахунок направлено поштою рекомендованим листом на юридичну адресу Відповідача 09.12.2022.

- за листопад 2022 - 7180 грн 13 коп., що підтверджується рахунком № 161003162/181451/1 від 30.11.2022. Рахунок направлено поштою Рекомендованим листом на юридичну адресу Відповідача 09.12.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов Договору та укладених до нього додатків, ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» за періоди: вересень-листопад 2022р. поставило, а ТОВ «КОРОНА-СУМИ» прийняло електричну енергію в об`ємі 1391 кВт*год загальною вартістю 8725 грн 26 коп., проте ТОВ «КОРОНА-СУМИ» будь-яких оплат за вказані періоди не здійснювало.

Оскільки відповідач, порушуючи зобов`язання за договором, рахунки не оплатив у повному обсязі, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в сумі 8726 грн 26 коп.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Отже, між сторонами виникли господарські відносини у сфері поставки електричної енергії, які регулюються нормами ЦК України, з урахуванням особливостей, які передбачені ст.ст. 275-276 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачу було поставлено у вересні-листопаді 2022 року електричну енергію на загальну суму 8726 грн 26 коп. Відповідачем спожита електрична енергія своєчасно в повному обсязі оплачена не була, що є порушенням вказаних норм матеріального права та умов договору.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8726 грн 26 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до обраної комерційної пропозиції («Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф»), за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого розмір 3% річних становить 21 грн 51 коп, інфляційних втрат 84 грн 55 коп.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 грн 51 коп 3% річних та 84 грн 55 коп. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА СУМИ» про стягнення 8831 грн 32 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА-СУМИ» (вул. Соборна, б.29Б, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40240325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) 8725 (вісім тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 26 коп заборгованості за спожиту електричну енергію, 21 (двадцять одну) гривню 51 коп. 3% річних, 84 (вісімдесят чотири) гривні 55 коп інфляційних втрат, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 20.04.2023.

СуддяС.В. Заєць