Рішення

від 14.04.2023 по справі 920/132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2023м. СумиСправа № 920/132/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/132/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СТІЛТРАНС ГРУП (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, офіс 409)

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Сумський завод гумотехнічних виробів (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 67),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю БВС ЛОГІСТІК (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, офіс 413, код ЄДРПОУ 43613752)

про стягнення 41711 грн 35 коп.

1. Короткий зміст позовних вимог, заперечень проти позову та хід розгляду справи.

1.1. 09.02.2023 позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 41711 грн 35 коп., в тому числі: 35366 грн 71 коп. борг за договором № 38/30 на транспортно-експедиційне обслуговування від 22.01.2021, 4875 грн 72 коп. пеня, 331 грн 00 коп. 3% річних та 1137 грн 92 коп. інфляційних втрат.

1.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

1.3. Ухвалою від 13.02.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/132/23. Справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю БВС ЛОГІСТІК (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, офіс 413, код ЄДРПОУ 43613752). Відповідачу надав п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України). Позивачу надав семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України. Відповідачу надав семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України. Встановив третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову відповідно до ст. 168 ГПК України. Заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.

1.4. Відповідач відзиву на позовну заяву суду не подав, у порядку ст. 165 ГПК України. Про відкриття провадження у цій справі був повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового віправлення, яке повернулося на адресу суду 17.02.2023.

1.5. Третя особа направила суду заяву (вх. 1519 від 13.03.2023) про розгляд справи без присутності представника ТОВ «БВС Логістік» та підтримання позовних вимог.

1.6. За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

2.1. Відповідно до умов укладеного 14.02.2022 Договору про відступлення права вимоги № СТ-07/02-2022/Г між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (Боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛТРАНС ГРУП» (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС ЛОГІСТІК» (Первісний кредитор) Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором №38/30 від 22.01.2021 на транспортно експедиційне обслуговування (п.1.2 Договору).

2.2. Згідно п. 2.3 Договору Новий кредитор одержує право вимоги від Боржника сплати суми у розмірі 61366 грн 71 коп., згідно умов Основного договору, а також всі передбачені Основним договором і діючим законодавством штрафні санкції у зв`язку із неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань по Основному договору (штрафи, пеня 3 відсотки річних за користування чужими грошовими коштами і збитки від інфляції, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України).

2.3. Відповідно Основного договору №38/30 від 22.01.2021 року на транспортно- експедиційне обслуговування, Первісним кредитором було виконані роботи з транспортування вантажів Боржника на суму 61366 грн 71 коп. на день укладання Договору про відступлення права вимоги № СТ-07/02-2022/Г від 14.02.2022.

2.4. Згідно умов Основного договору №38/30 від 22.01.2021 року на транспортно - експедиційне обслуговування договір регулює взаємовідносини між експедитором- перевізником та замовником, які пов`язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (далі - ТЕО або послуги) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та по території інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках- договорах / доповненнях до договору, і які є невід`ємною частиною договору

З метою здійснення транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до умов договору експедитор-перевізник має право залучати третіх осіб та/або виконати ТЕО власними силами та засобами (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення ("Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - КДПВ) зі змінами внесеними Протоколом від 05.07.1978, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПИВ), діючих на території України нормативних актів, а також відповідно до договору.

Організація кожного міжнародного перевезення, в рамках договору, оформлюється окремою заявкою-договором на конкретне перевезення, яка узгоджується сторонами, шляхом підписання уповноваженими представниками проставлянням печатки за наявності. В заявці- договорі відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування вантажу, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного, засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, ніші вимоги перевезення вантажу (п. 2.2 договору).

Додаткові угоди до договору та заявка-договір є невід`ємною частиною договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками за наявності, умови узгоджені у заявках- договорах мають пріоритетну силу над умовами договору для кожного конкретного перевезення (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 3.12 договору експедитор-перевізник зобов`язаний з прибуттям автотранспорту в кінцевий пункт призначення, своєчасно передати уповноваженому представнику замовника всі необхідні супроводжувальні документи, які стосуються виконаного перевезення за домовленістю із замовником.

Експедитор-перевізник зобов`язаний доставляти вантаж в строки та до вказаного у заявці-договорі місця для виконання завантаження/розвантаження та/або митного оформлення вантажу (п. 3.13 договору).

Експедитор-перевізник зобов`язаний по факту здійснення перевезення надати замовнику пакет документів, що підтверджує надання ТЕО та інших послуг. Пакет документів включає: акт приймання-гіередачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні з підписом вантажоодержувача, завірені печаткою або штампом вантажоодержувача, а також інші документи, якщо вони вказані у заявці-договорі як обов`язкові для передачі замовник (п. 3.14 договору).

Замовник зобов`язаний надати експедитору-перевізнику всю необхідну інформацію про характер та якість вантажу (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов`язаний надати експедитору-перевізнику; заявку-договір на перевезення не пізніше, ніж за 24 години до запланованої дати завантаження. У заявці-договорі має бути вказана вся необхідна інформація щодо перевезення відповідно до пункту 2.2. договору.

Замовник зобов`язаний у строк, визначений умовами договору та заявкою-договором, надати експедитору-перевізнику вантажі для здійснення ТЕО (п.4.3 договору).

Згідно з п.4.4 договору замовник зобов`язаний своєчасно надавати усі необхідні для безперешкодного виконання замовлення та оформлені у встановленому порядку товаросупроводжувальні та митні документи на вантаж, що перевозиться, та нести усі витрати, пов`язані з оформленням цих документів. Замовник зобов`язаний забезпечити оформлення товаросупроводжувальної документації у необхідній кількості з урахуванням того, що у експедитора-перевізника після перевезення повинно залишитися не менш ніж 2 (два) екземпляри міжнародних товарно-транспортних накладних/Книжок МДП - один для розрахунку з замовником, інший - для власної звітності.

Замовник зобов`язаний виконати всі розрахунки з експедитором-перевізником у повному обсязі та у строк, який передбачений умовами договору (п.4.14 договору).

Вартість кожного окремого ТЕО та надання інших послуг узгоджується та фіксується у окремих заявках-договорах замовника, які є невід`ємною частиною договору (п. 5.1 договору).

Факт доставки (отримання) вантажу вантажоодержувачем підтверджується відповідною відміткою у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем (п. 5.2 договору).

Датою доставки (отримання) вантажу вантажоотримувачем вважається дата відмітки у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору оплата вартості кожного окремого ТЕО та інших послуг проводиться замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати сторони погодили протягом 10 банківських днів, які відраховуються з наступного дня після отримання оригіналів документів (рахунок та акт виконаних робіт), якщо інше не зазначено в заявці-договорі.

2.5. Станом на 10.08.2022, заборгованість за договором про відступлення права склала 61366 грн 71 коп. що зафіксовано претензією № 1008/02 від 10.08.2022, яку направлено Відповідачу на поштову та електронну адресу.

Після отримання Відповідачем претензії, останнім проведено часткову оплату заборгованості, а саме: 07.09.2022 оплата 10000 грн 00 гкоп. (платіжне доручення №1301), 23.09.2022 оплата 6000 грн 00 коп. (платіжне доручення №1366), 07.10.2022 року оплата 10000 грн 00 коп. (платіжне доручення №1422) призначення платежу згідно договору № СТ-07/02- 2022/Г від 14.02.2022.

2.6. Вантаж був доставлений (отриманий) вантажоодержувачем 03.12.2021, кінцевий термін оплати відповідно Основного договору 17.12.2021, що підтверджено:

Договір заявка №20/2013-50 від 25.10.2021, акт надання послуг № 499 від 02.11.2021 на суму 60600 грн 00 коп. CMR № 10172/1 від 20.10.2021, вантаж отриманий 02.11.2021.

Договір заявка №04/2014-49 від 02.12.2021, акт надання послуг №533 від 03.12.2021 на суму 5700 грн 00 коп., товарно транспортна накладна № 02/12/2021-1 від 02.12.2021, вантаж отриманий 03.12.2021.

2.7. Станом на 07.10.2022 (остання оплата частини заборгованості) заборгованість за Основним договором та договором відступлення права вимоги склала 35366 грн 71 коп.

2.8. Позивачем подано суду копії листів претензій про невиконання умов договору № 04/01/23 від 04.01.2023 року, лист претензія про погашення заборгованості №05/01/2023р з додатками та підтвердження направлення на адресу Відповідача.

2.9. Основним договором передбачено (п. 6.11) у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, Замовник (Боржник) сплачує Експедитору перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується на загальну вартість неоплачених послуг ТЕО за кожний день прострочення.

Враховуючи що Відповідачем не виконуються умови Основного договору та Договору відступлення права вимоги в частині сплати заборгованості в повному обсязі, сума заборгованості, станом на 04.01.2023, складає 35366 грн 71 коп. відповідно до акту звірки взасморозрахунків (за період з 14.02.2022 по 04.01.2023 та не змінилася з 07.10.2022 (остання дата часткового виконання боргового зобов`язання Боржником), позивачем нараховано 4875 грн 72 коп. пені за період з 07.10.2022 по 29.01.2023, 331 грн 00 коп. 3 % річних за період з 07.10.2022 по 29.01.2023 та 1137 грн 92 коп. інфляційних витрат за період з 07.10.2022 по 29.01.2023.

3. Мотиви, якими керувався суд, застосоване ним законодавство та висновки за наслідками розгляду справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 512 - 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частин 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що згідно п. 2.3 Договору про відступлення права вимоги № СТ-07/02-2022/Г від 14.02.2022 Новий кредитор (позивач) одержав право вимоги від Боржника (відповідача) сплати суми у розмірі 61366 грн 71 коп., згідно умов Основного договору, а також всі передбачені Основним договором і діючим законодавством штрафні санкції у зв`язку із неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань по Основному договору (штрафи, пеня 3 відсотки річних за користування чужими грошовими коштами і збитки від інфляції, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України).

Відповідно Основного договору №38/30 від 22.01.2021 року на транспортно- експедиційне обслуговування, Первісним кредитором було виконані роботи з транспортування вантажів Боржника на суму 61366 грн 71 коп. на день укладання Договору про відступлення права вимоги № СТ-07/02-2022/Г від 14.02.2022.

Вказані документи підписані та скріплені печатками Сторін договорів.

Відповідачем частково сплачено суму боргу в розмірі 26000 грн 00 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 35366 грн 71 коп. за надані транспортно-експедиційних послуги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку позивача відповідачу, який прострочив виконання грошового зобов`язання, нараховано 1137 грн 92 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 331 грн 00 коп. 3% річних за період з 07.10.2022 по 29.01.2023.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1137 грн 92 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 331 грн 00 коп. 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Основним договором передбачено (п. 6.11) у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, Замовник (Боржник) сплачує Експедитору перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується на загальну вартість неоплачених послуг ТЕО за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача відповідачу, який прострочив виконання грошового зобов`язання, нараховано 4875 грн 72 коп. пені за період з 07.10.2022 по 29.01.2023.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4875 грн 72 коп. пені є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

4. Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При зверненні до суду з позовною заявою позивач, в тексті позовної заяви, зазначив про понесені ним витрати, у зв`язку з розглядом справи: пересилання поштової кореспонденції 240 грн 00 коп., правнича допомога 9380 грн 00 коп., витрати на сплату судового збору 2648 грн 00 коп. Позивач просить суд стягнути з відповідача 9380 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Скачковим Романом Валерійовичем укладено договір про надання правової допомоги № 11/01/23 від 11.01.2023.

Згідно розділу «Гонорар» Договору про надання правової допомоги гонорар винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. Підставою для сплати гонорару є договір та акт виконаних робіт.

Оплата послуг, згідно договору, здійснена позивачем після підписання акту наданих послуг (адвокатських послуг), що склала 9380 грн 00 коп.

На підтвердження вказаного факту представником позивача подано суду копію акту наданих послуг від 12.01.2023, копію квитанції 02АААУ №729568 від 12.01.2023 про сплату на користь адвоката 9380 грн 00 коп., копію свідоцтва ДП №4848 від 03.07.2020 про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордера від 05.02.2023 на представництво інтересів позивача в Господарському суді Сумської області.

Згідно акту надання послуг від 12.01.2023 вартість однієї години роботи становить 4690 грн 00 коп. Загальна кількість годин - дві.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд враховує положення ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача, шляхом стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Сумський завод гумотехнічних виробів 9380 грн 00 коп.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача. При зверненні до суду з цією позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн 00 коп., що підтверджено платіжною інструкцією № 995 від 03.02.2023.

Керуючись ст. 2, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Сумський завод гумотехнічних виробів (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 67, код ЄДРПОУ 42171243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛТРАНС ГРУП (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, офіс 409, код ЄДРПОУ 42538114) 35366 грн 71 коп. заборгованості, 4875 грн 72 коп. пені, 331 грн 00 коп. 3% річних, 1137 грн 92 коп. інфляційних втрат; 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору; 9380 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 20.04.2023 (Згідно наказу № 12-г від 18.04.2023 Голови Господарського суду Сумської області "Про участь у семінарі" 19.04.2023 суддя Жерьобкіна Є.А. була увільнена від основної роботи).

СуддяЄ.А. Жерьобкіна