Постанова

від 11.04.2023 по справі 904/5911/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/5911/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

ліквідатора ТОВ "Юрпак" - адвокат Лойфер А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 05.12.2022

у справі № 904/5911/15

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 порушено провадження у справі № 904/5911/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак".

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрпак" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 23.06.2020 ліквідатор банкрута звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його керівника - ОСОБА_1 та засновника - ОСОБА_2 та стягнення солідарно з останніх на користь банкрута грошових коштів в сумі 2 371 914,25 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022, зокрема відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

5. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ліквідатор боржника звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 вказану апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 - задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 - скасовано та ухвалено нове рішення яким заяву ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Лойфера А.Е. про покладення субсидіарної відповідальності - задоволено.

Рух касаційної скарги

7. 23.12.2023 ОСОБА_1 звернувся через Центральний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 23.12.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 904/5911/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 904/5911/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

10. 21.02.2023 ОСОБА_1 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, згідно якої зазначив підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 904/5911/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 23.12.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 11.04.2023 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Касаційну скаргу, з урахуванням заяви про усунення недоліків, мотивовано наступним.

13.1 Судами попередніх інстанцій не з`ясовано обставин справи та не досліджено пов`язані з ними докази, чим порушено норми процесуального права, а саме статей 13, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України.

13.2 Судами попередніх інстанцій помилково відхилено клопотання про витребування доказів та додаткових питань до експерта.

13.3 Судами попередніх інстанцій не надано оцінку наявності/відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів в аспекті добросовісності дій, сприяння кожного з них у наданні доказів, в тому числі щодо вжиття ними заходів недопущення банкрутства боржника.

13.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що в рамках кримінального провадження були вилучені матеріальні цінності та документи стосовно господарської діяльності підприємства які не були повернуті до моменту припинення повноважень ОСОБА_1

13.5 Судами попередніх інстанцій не взято до уваги зміст постанови про закриття кримінального провадження від 29.07.2016.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

15. Представник ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" в судовому засіданні 11.04.2023 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ліквідатора банкрута, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

19.1 У липні 2015 Лівобережна об`єднана Державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Неміровича-Данченка, буд. 60, кв. 65, код ЄДРПОУ 34983526.

19.2 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015, зокрема, порушено провадження у справі № 904/5911/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак".

19.3 Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 припинено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак"; припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" по справі № 904/5911/15 арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрпак" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 22.10.2016; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" призначено арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича.

19.4 В подальшому ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області строк ліквідаційної процедури у справі № 904/5911/15 та повноважень ліквідатора неодноразово продовжувався.

19.5 З метою виконання своїх повноважень з аналізу фінансово-господарської діяльності боржника розпорядник майна арбітражний керуючий Лойфер А.Е. звертався з запитами до керівника ТОВ "Юрпак" та Головного управління статистики у Дніпропетровській області щодо надання відповідної фінансової звітності та документації боржника, втім необхідної інформації та документації не отримав.

19.6 Також, вже у статусі ліквідатора банкрута арбітражний керуючий Лойфер А.Е. звертався до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність керівника ТОВ "Юрпак" ОСОБА_1 щодо не вчинення дій з передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей ТОВ "Юрпак", та з клопотанням про витребування від Головного управління статистики у Дніпропетровській області інформації та звітності ТОВ "Юрпак".

19.7 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 зобов`язано Головне управління статистики у Дніпропетровській області надати ліквідатору ТОВ "Юрпак" арбітражному керуючому Лойферу А.Е. в строк до 02.02.2016: інформацію про наявність філій, зареєстрованих за ТОВ "Юрпак", та інформацію щодо них; копії балансів ТОВ "Юрпак" (форма №1) за 2010-2015 роки (поквартально); копії звітів про фінансові результати ТОВ "Юрпак" (форма №2) за 2010-2015 роки (поквартально); копії звітів про рух грошових коштів ТОВ "Юрпак" (форма №3) за 2010 - 2015роки; копії звітів про власний капітал ТОВ "Юрпак" (форма №4) за 2010 - 2015 роки; копії приміток до річної фінансової звітності ТОВ "Юрпак" (форма №5) за 2010 - 2015 роки; копії звітів про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-ОЗ) за 2010-2015 роки; копії обстежень технологічних інновацій промислового підприємства (форма №1-інновація) за 2010-2015 роки; копії звітів про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б) за 2010-2015 роки; копії звітів з праці (форма №1 ПВ) за 2010-2015 роки; копії звітів про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма №1-ПВ (умови праці) за 2010-2015 роки; копії звітів про використання робочого часу (форма №3-ПВ); будь-яку іншу інформацію та документи (завірені копії документів), що стосується ТОВ "Юрпак".

19.8 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 задоволено скаргу ліквідатора Лойфера А.Е. від 09.01.2016 у повному обсязі.

19.9 Визнано дії (бездіяльність) директора ТОВ "Юрпак" ОСОБА_1, в частинні не передання бухгалтерської та іншої документації ТОВ "Юрпак", матеріальних та інших цінностей ТОВ "Юрпак" ліквідатору ТОВ "Юрпак" арбітражному керуючому Лойферу А.Е. - протиправною.

19.10 Зобов`язано директора ТОВ "Юрпак" ОСОБА_1 негайно передати ліквідатору ТОВ "Юрпак" арбітражному керуючому Лойферу А.Е. відповідні документи.

19.11 Зобов`язано директора ТОВ "Юрпак" ОСОБА_1 негайно передати ліквідатору ТОВ "Юрпак" арбітражному керуючому Лойферу А.Е. всі матеріальні цінності ТОВ "Юрпак", згідно відомостей, відображених ОСОБА_1 у балансі ТОВ "Юрпак" станом на 30.09.2015.

19.12 16.11.2016 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов Звіт ліквідатора про хід ліквідаційної процедури, у якому ліквідатор на підставі документів, витребуваних від Головного управління статистики у Дніпропетровській області, встановив ознаки умисного доведення ТОВ "Юрпак" до банкрутства. Також, зі Звіту вбачається, що керівником ТОВ "Юрпак" ОСОБА_1 не були передані ліквідатору документація банкрута та матеріальні цінності.

19.13 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 клопотання ліквідатора від 06.02.2017 № 02-03/01 про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е.: копію договору застави № 5 від 01.05.2011 (із усіма додатками), за яким приватним нотаріусом Кошляк Н.Е. (свідоцтво № 3777) було зареєстроване обтяження за № 12111522 від 30.01.2012; копії документів (правовстановлюючих, технічних), які були надані приватному нотаріусу Кошляк Н.Е. під час здійснення правочину (реєстрація обтяження від 30.01.2012 № 12111522; за договором застави № 5 від 01.05.2012, укладеного між ТОВ "Юрпак" та ТОВ "Торгівельний дім "Юрпак").

19.14 Іншою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 клопотання ліквідатора від 06.02.2017 № 02-03/02 про витребування доказів задоволено. Зобов`язано Самарський ВДВС м. Дніпропетровська ГУЮ у Дніпропетровській області передати ліквідатору ТОВ "Юрпак" арбітражному керуючому Лойферу А.Е.: виконавчі документи, згідно яких ТОВ "Юрпак" є боржником, та які знаходяться (знаходились) на виконанні у Самарському Відділі ДВС ДМУЮ; відомості про розмір стягнутих коштів з ТОВ "Юрпак" у виконавчих провадженнях та розмір задоволених за їх рахунок вимог стягувачів; відомості про відкриті виконавчі провадження у відношенні, або за заявою ТОВ "Юрпак" (відомості повинні містити: найменування стягувача/боржника, його поштові та банківські реквізити, розмір стягуваної суми, назву та реквізити виконавчого документа, інше); відомості про примусову реалізацію майна ТОВ "Юрпак" у виконавчих провадженнях для задоволення вимог стягувачів (відомості повинні містити: дату, перелік майна, що було реалізовано, найменування покупця, його поштові та банківські реквізити, суму, що була отримана від реалізації майна, інше); відомості про всі проведені описи майна ТОВ "Юрпак" (відомості повинні містити: дату проведення опису, перелік майна, що було описано, інше); копії постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які було винесено у відношення ТОВ "Юрпак", копії Актів опису та арешту майна ТОВ "Юрпак"; копії документів про експертну оцінку майна ТОВ "Юрпак", яке підлягало реалізації для задоволення вимог стягувачів.

19.15 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 клопотання ліквідатора № 02-05/11 від 03.05.2017 задоволено. Зобов`язано директора ТОВ "Юрпак" ОСОБА_1 та керівника ПП "Соната Групп" ОСОБА_1 передати Лойферу А.Е. документи, що підтверджують реалізацію в серпні 2013 рухомого майна ТОВ "Юрпак" на користь ПП "Соната Групп" (код ЄДРПОУ 35738622) (договір купівлі-продажу, акти приймання-передачі, докази оплати тощо), в кількості 260 одиниць. Клопотання ліквідатора від 03.05.2017 № 02-05/12 про витребування доказів задоволено. Повторно витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е.: копію договору застави № 5 від 01.05.2011 (із усіма додатками), за яким приватним нотаріусом Кошляк Н.Е. (свідоцтво № 3777) було зареєстроване обтяження за № 12111522 від 30.01.2012; копії документів (правовстановлюючих, технічних), які були надані приватному нотаріусу Кошляк Н.Е. під час здійснення правочину (реєстрація обтяження від 30.01.2012 № 12111522; за договором застави № 5 від 01.05.2012, укладеного між ТОВ "Юрпак" та ТОВ "Торгівельний дім "Юрпак"). Клопотання ліквідатора від 03.05.2017 № 02-05/11 про витребування доказів задоволено. Повторно зобов`язано Самарський ВДВС м. Дніпропетровська ГУЮ у Дніпропетровській області передати ліквідатору ТОВ "Юрпак" арбітражному керуючому Лойферу А.Е.: виконавчі документи, згідно яких ТОВ "Юрпак" є боржником, та які знаходяться (знаходились) на виконанні у Самарському Відділі ДВС ДМУЮ; відомості про розмір стягнутих коштів з ТОВ "Юрпак" у виконавчих провадженнях та розмір задоволених за їх рахунок вимог стягувачів; відомості про відкриті виконавчі провадження у відношенні, або за заявою ТОВ "Юрпак" (відомості повинні містити: найменування стягувача/боржника, його поштові та банківські реквізити, розмір стягуваної суми, назву та реквізити виконавчого документа, інше); відомості про примусову реалізацію майна ТОВ "Юрпак" у виконавчих провадженнях для задоволення вимог стягувачів (відомості повинні містити: дату, перелік майна, що було реалізовано, найменування покупця, його поштові та банківські реквізити, суму, що була отримана від реалізації майна, інше); відомості про всі проведені описи майна ТОВ "Юрпак" (відомості повинні містити: дату проведення опису, перелік майна, що було описано, інше); копії постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які було винесено у відношення ТОВ "Юрпак", копії Актів опису та арешту майна ТОВ "Юрпак"; копії документів про експертну оцінку майна ТОВ "Юрпак", яке підлягало реалізації для задоволення вимог стягувачів.

19.16 28.03.2019 Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання ліквідатора № 02-05/05 від 05.12.2018 та зобов`язано Відділ з питань банкрутства Управління з питань нотаріату та банкрутства Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області провести аналіз фінансово-господарського стану суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" (код ЄДРПОУ 34983526, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Немировича-Данченка, буд. 60, кв. 65) щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

19.17 На виконання вказаної ухвали Відділом з питань банкрутства Управління з питань нотаріату та банкрутства Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області направлено Господарському суду Дніпропетровської області лист № 041-65/3003 від 20.05.2019, відповідно до якого за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута встановлено, що ТОВ "Юрпак" тривалий термін своєчасно не розраховувалося з кредиторами, працювало в борг, нарощувало кредиторську заборгованість, збільшувало збитки, не вживало заходи з пов`язані з покращенням фінансового стану та виходу з кризового стану. Наявні ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, а саме мають ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами менші за їх нормативні значення. Розрахункові показники вказують на значення зменшення починаючи з 2012 року: показника забезпечення зобов`язання боржника всіма активами, забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами, погіршення фінансового стану, зростання кредиторської заборгованості, вимивання власного капіталу та зростання збитків від діяльності підприємства (продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість та інше) це може свідчити про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану та доведення до банкрутства. За результатами аналізу відсутні відомості стосовно умисного приховування громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності.

19.18 23.06.2020 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" - арбітражний керуючий Лойфер Антон Едуардовича звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" на його керівника - ОСОБА_1 та засновника - ОСОБА_2 та стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" грошових коштів в сумі 2 371 914,25 грн. (вх. суду № 27811/20).

19.19 Вказана заява обґрунтована тим, що в серпні 2013 року громадянин ОСОБА_1 будучи керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" безоплатно передав на користь Приватного підприємства "Соната Групп" все майно боржника, в тому числі майно що перебувало під обтяженням. Балансова вартість майна на момент його передачі до Приватного підприємства "Соната Групп" становила 5 540 231,94 грн. Між тим, спроби ліквідатора витребувати вказане майно від Приватного підприємства "Соната Групп" та включення його до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" призвели до подальшого перепродажу цього майна на користь інших осіб, ліквідації Приватного підприємства "Соната Групп". Також, у вказаній заяві ліквідатор посилався на лист Відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 041-65/3003 від 20.05.2019.

20. Аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.3, 13.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

20.1 Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20.2 На час звернення ліквідатора з заявою про покладення субсидіарної відповідальності солідарно на керівника та засновника банкрута набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

20.3 Відповідно до Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

20.4 Згідно частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

20.5 Отже, вирішуючи питання про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, суд враховує зміст та умови застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

20.6 Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

20.7 Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

20.8 Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

20.9 Згідно частини першої статті 215 Господарського кодексу України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

20.10 Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства, яким також визначений обов`язок ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

20.11 Так, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Наведений висновок про застосування норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14.

20.12 Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 911/1423/19.

20.13 Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

20.14 Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

20.15 У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

20.16 Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового стану банкрута, зобов`язаний звернутися до суду з відповідним позовом.

20.17 Положення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10).

20.18 Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

20.19 Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 04.03.2021 у справі № 911/1814/17).

20.20 Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.02.2021 у справі № 911/1423/19, суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

20.21 Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

20.22 Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.03.2021 у справі № 906/904/16 визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

20.23 Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.

20.24 Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

20.25 Однак законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

20.26 Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.

20.27 Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 Господарського кодексу України).

20.28 Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

20.29 Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство чітко визначені цією нормою. Це - засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15.

20.30 На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися у разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

20.31 До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами-одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчиненні інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

20.32 Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

20.33 Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

20.34 Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

20.35 Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

20.36 Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

20.37 Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

20.38 Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18 заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

20.39 Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

20.40 Керуючись статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором ТОВ "Юрпак" арбітражним керуючим Лойфером А.Е. подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, кредиторські вимоги по яких залишилися незадоволеними у ліквідаційній процедурі за недостатністю активів боржника, на колишнього керівника та засновника ТОВ "Юрпак".

20.41 Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що до предмету доказування в цьому випадку входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли нездатність боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов`язків відповідно до Статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

20.42 Судом апеляційної інстанції встановлено, що керівником ТОВ "Юрпак" ОСОБА_1, незважаючи на постанову господарського суду про визнання боржника банкрутом, ухвали про витребування доказів та задоволення скарги, а також відкриття за заявою ліквідатора кримінального провадження з підстав невиконання судового рішення, так і не було передано ліквідатору банкрута фінансово-господарську документацію банкрута та його матеріальні цінності. За наведених обставин в ліквідатора була відсутня можливість належного виконання своїх повноважень, зокрема здійснення інвентаризації та розшуку майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості, здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, а відтак і подання до суду відповідних доказів.

20.43 В той-же час, на підставі документів, які надійшли від Головного управління статистики у Дніпропетровській області, ліквідатор встановив ознаки умисного доведення ТОВ "Юрпак" до банкрутства. Так, ліквідатором встановлено, що керівником боржника ОСОБА_1 було подано до Головного управління статистики у Дніпропетровській області Баланс ТОВ "Юрпак" станом на 30.09.2015, згідно з яким за ТОВ "Юрпак" обліковуються матеріальні та нематеріальні активи на суму 30 070 200,00 грн, в т.ч.: запаси на суму 6 099 600,00 грн; готова продукція на суму 7 400,00 грн; дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 20 882 800 грн; інша поточна дебіторська заборгованість на суму 2 643 600,00 грн; грошові кошти на суму 16 400,00 грн.

20.44 Втім, під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що ТОВ "Юрпак" не знаходиться за своїх місцезнаходженням та не виявлено будь-яких активів останнього, що унеможливило погашення вимог кредиторів.

20.45 Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання ухвали господарського суду, за наслідками аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, до такого ж висновку дійшов і Відділ з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зазначено у листі № 041-65/3003 від 20.05.2019.

20.46 Так, Відділом з питань банкрутства Управління з питань нотаріату та банкрутства Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області направлено Господарському суду Дніпропетровської області лист № 041-65/3003 від 20.05.2019, відповідно до якого за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута встановлено, що ТОВ "Юрпак" тривалий термін своєчасно не розраховувалося з кредиторами, працювало в борг, нарощувало кредиторську заборгованість, збільшувало збитки, не вживало заходи з пов`язані з покращенням фінансового стану та виходу з кризового стану. Наявні ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, а саме мають ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами менші за їх нормативні значення. Розрахункові показники вказують на значення зменшення починаючи з 2012 року: показника забезпечення зобов`язання боржника всіма активами, забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами, погіршення фінансового стану, зростання кредиторської заборгованості, вимивання власного капіталу та зростання збитків від діяльності підприємства (продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість та інше) це може свідчити про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану та доведення до банкрутства. За результатами аналізу відсутні відомості стосовно умисного приховування громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності.

20.47 З метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємства на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації розроблено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (з подальшими змінами).

20.48 Статтею 3 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що державний орган з питань банкрутства складає на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

20.49 Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що доведення ТОВ "Юрпак" до банкрутства підтверджено державним органом з питань банкрутства, до визначених законом повноважень, якого віднесено складення висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності боржника, та на підставі вищенаведеної Методики.

20.50 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обліковувалося рухоме майно, яке належало ТОВ "Юрпак", в т.ч. транспортні засоби та обладнання, яке з 30.01.2012 по 2017 перебувало під обтяженням, тому не могло бути відчужено третім особам.

20.51 Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Юрпак" здійснювало активну господарську діяльність, мало значні активи, втім внаслідок дій спрямованих на зменшення активів підприємства та навмисне погіршення фінансово-господарського стану стало неспроможним виконувати свої зобов`язання перед кредиторами, що призвело до банкрутства останнього.

20.52 Також, судом апеляційної інстанції враховано, що дії керівництва ТОВ "Юрпак" щодо не виконання судових рішень та не передання ліквідатору документації та майна банкрута, що унеможливило встановлення реального майнового стану банкрута та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, свідчать саме про навмисне доведення ТОВ "Юрпак" до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

20.53 Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16), відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

20.54 Відтак, виходячи з сукупності встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що неплатоспроможність ТОВ "Юрпак" настала внаслідок дій його керівника, яким безпосередньо вчинялось керівництво поточною діяльністю товариства, та засновника ТОВ "Юрпак", яким не здійснювалося належного контролю за діяльністю виконавчого органу.

20.55 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006790888 від 19.06.2020 який наявний в матеріалах справи, єдиним засновником ТОВ "Юрпак" протягом всього часу існування є ОСОБА_2 , а керівником в період з 04.05.2012 по 10.11.2015 ОСОБА_1 .

20.56 За положеннями частин першої, другої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

20.57 Згідно частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

20.58 Частиною четвертою тієї ж статті Кодексу установлено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

20.59 Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства", норми якого були чинними на час настання неплатоспроможності ТОВ "Юрпак", визначено, що учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

20.60 В свою чергу, за приписами статті 11 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства зобов`язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов`язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

20.61 Відповідно до статті 23 Закону України "Про господарські товариства", управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

20.62 Згідно статті 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

20.63 За приписами частин першої - четвертої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

20.64 Як передбачено статтею 62 Закону України "Про господарські товариства", у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

20.65 Відповідно до статті 63 Закону України "Про господарські товариства", контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

20.66 Відповідно до частин першої - третьої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).

20.67 Подібні за змістом положення наведені в частинах першій - третій статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства: Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).

20.68 Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не свідчать про дотримання наведених вимог закону особами, на яких спрямована заява ліквідатора про субсидіарну відповідальність. При цьому, учасником (засновником) ТОВ "Юрпак" всупереч нормам статей 62, 63 Закону України "Про господарські товариства" не здійснювався контроль за діяльністю директора товариства у період 2012 - 2015, а директором всупереч меті створення господарського товариства та повноваженням органу управління товариства вчинялися дії, що призвели до його банкрутства.

20.69 З огляду на встановлені обставини, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що єдиний учасник боржника самоусунувся від участі в управління справами товариства, не виявив бажання бути обізнаними з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської та дебіторської заборгованості, чим не сприяв товариству в здійсненні ним своєї діяльності та допустив протиправну бездіяльність.

20.70 При цьому, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), в якій акцентовано увагу, що "…до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Колегія суддів зазначає, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на ТОВ "УПСК Діамент". Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини".

20.71 Враховуючи наведене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріали та обставини у справі № 904/5911/15 вказують на винну, протиправну поведінку засновника (учасника) та керівника ТОВ "Юрпак", до яких заявлено вимоги, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту постанови, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

20.72 Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для керівника характеризується навмисним вчиненням дій з нарощування кредиторської заборгованості та виводу активів боржника, а для єдиного засновника необережністю, його необачною поведінкою щодо належного здійснення прямого чи опосередкованого контролю за організаційною, розпорядчою, фінансовою діяльністю ТОВ "Юрпак", впливу на кадрову та претензійно-судову політику підприємства, легковажним ставленням до реалізації своїх повноважень згідно вимог законодавства та сумлінного виконання покладених на нього обов`язків.

20.73 При цьому, особами до яких заявлено вимоги не доведено протилежного, їх вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення ТОВ "Юрпак" до банкрутства належними доказами не спростована, а тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), вважається встановленою.

20.74 Виходячи з встановлених обставин справи, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що неможливість задоволення вищенаведених вимог кредиторів у загальній сумі 2 371 914, 25 грн виникла внаслідок винних дій керівника та засновника ТОВ "Юрпак" з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.

20.75 Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

20.76 Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

20.77 Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

20.78 Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

20.79 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

20.80 У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

20.81 Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

20.82 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

20.83 У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

20.84 Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

20.85 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

20.86 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" арбітражного керуючого Лойфера А.Е. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" на його керівника - ОСОБА_1 та засновника - ОСОБА_2 .

20.87 При цьому, аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.3, 13.4 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

21. Аргументи скаржника (пункт 13.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

21.1 Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21.2 До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

21.3 Із змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та матеріалів справи не убачається про залучення до матеріалів справи, під час її розгляду судами попередніх інстанцій, належним чином завіреної копії постанови про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 та надання такому доказу відповідної оцінки.

21.4 З огляду на викладене, враховуючи приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України, у суду касаційної інстанції відсутні повноваження як для прийняття такого доказу на стадії касаційного провадження, так і для його дослідження.

22. Аргументи скаржника (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано те, які саме порушення норм права були допущені судами попередніх інстанцій під час розгляду вказаних клопотань. При цьому, сама по собі незгода скаржника із результатами розгляду поданих ним клопотань жодним чином не свідчить про наявність таких порушень.

23. Розглянувши аргументи скаржника, Суд також зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішень його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком. Подана ж касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.

24. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

25. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

26. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

27. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

29. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

30. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

31. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

32. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 23.12.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/5911/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк