Рішення

від 09.02.2023 по справі 210/178/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 210/178/22-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Новака Р.В.

при секретарі - Бурячок А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» та просить стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 6993,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 08.04.2008 працює на підприємстві Відповідача- у структурному підрозділі «Криворозьке Локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на різних посадах.

З 31.05.2011 працює машиністом електровозу. За період з 2017-2021 перебував у щорічних відпустках, та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою жодних доплат на відшкодувания матеріальної допомоги на оздоровлення за спірні періоди додатково Відповідачем не нараховано та не виплачено, як повідомляє позивач. Отже, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 6 993,70 грн.

Крім того, позивач зауважує, що він є членом Професійної спілки залізничинків і транспортних будівельників України Первинної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

05.08.2021 позивач звернувся із заявою до Голови ППО Криворізького локомотивного лепо Кулешова А.В. з проханням врегулювания питання щодо отримания недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення. Як надалі йому було повідомлено Кулешовим А.В. , 04.09.2020 профспілка звернулася до Заступника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» управління персоналом та соціальної політики Литвинової І.Л. із вимогою вих. М109 (додасться) щодо приведення у відповідність до чинного законодавства розміру матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаних в діючих колективних договорах та щодо здійснения перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення з 01.04.2017 по теперішній час кожному прав щодо повернення незаконно недоплаченої частки зазначеної допомоги.

Однак, Головою ППО Криворізького локомотивного депо Кулешовим А.В. додатково позивачу було повідомлено, що з аналогічного питання у вересні 2019 року профспілка вже зверталася до Відповідача та отримала відповідь, що до даних правовідносин застосовується прийнята 31.03.2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (копія листа профспілки №56 від 06.09.2019 та відповідь Відповідача від 24.09.2019 додаються).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13.01.2022 справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2022 справу за вказаним позовом прийнято до свого провадження та призначено за правилами позовного (спрощеного) провадження, з викликом сторін.

Копію ухвали від 29.08.2022 року було направлено на адреси сторін. Роз`яснено учасникам справи можливість отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду. Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Надано можливість протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження пред`явити зустрічний позов.

Відповідач своїм правом надати відзив на позов та зустрічний позов не скористався.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд даної справи.

Разом з тим, позивач долучив до позовної заяви клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Судом встановлено, що позивач з 31.05.2011 працює машиністом електровозу. За період з 2017-2021 перебував у щорічних відпустках, та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Так, нарахований та виплачений розмір фактично отриманої допомоги на оздоровлення підтверджується табуляграми (код 392) за лютий 2017, за листопад 2018, за квітень 2019, за жовтень 2020, за липень 2021 (копії містяться в матеріалах справи).

Станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою жодних доплат на відшкодування матеріальної допомоги на оздоровлення за спірні періоди додатково Відповідачем не нараховано та не виплачено.

Отже, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 6 993,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2021 позивач звернувся із заявою до Голови ППО Криворізького локомотивного депо Кулешова А.В. з проханням врегулювання питання щодо отримання недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення. Як надалі йому було повідомлено Кулешовим А.В. , 04.09.2020 профспілка звернулася до Заступника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» управління персоналом та соціальної політики Литвинової І.Л. із вимогою вих. №109 (додасться) щодо приведення у відповідність до чинного законодавства розміру матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаних в діючих колективних договорах та щодо здійснения перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення з 01.04.2017 по теперішній час кожному прав щодо повернення незаконно недоплаченої частки зазначеної допомоги.

Однак, Головою ППО Криворізького локомотивного депо Кулешовим А.В. додатково позивачу було повідомлено, що з аналогічного питання у вересні 2019 року профспілка вже зверталася до Відповідача та отримала відповідь, що до даних правовідносин застосовується прийнята 31.03.2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (копія листа профспілки №56 від 06.09.2019 та відповідь Відповідача від 24.09.2019 додаються).

Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, КЗпП України, Законом України «Про колективні договори і угоди».

Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» у, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, який є чинним станом на 2020 року, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці ОСОБА_5 № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1860 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2325 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1921 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2 102,00грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2 102.00грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн.

Також з даного питання судом досліджено, що з даного питання вже є сформована судова практика, по справі №211/7250/19/, так постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.04.2020 визначено наступне: «прийняття 31.03.2017 спільної постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, а ця сума є більшою за 125 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених законом, який становив 2000 грн. Тому при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосування з 01.04.2017 року, яка погіршує становище працівника, а п.3.1.5 Колективного договору.»

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З аналізу у сукупності ст.ст.22, 58 Конституції України, ст. 9 КЗпП України належить прийти до висновку, що нові Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю не мають зворотньої сили.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагає судової процедури визнання їх недійсними.

На переконання суду Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України» погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив його право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

Отже, на підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги п. 3.1.5. колективного договору «Криворізького локомотивного депо» та наданих позивачем табуляграм, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 6 993, 70 грн.

Таким чином, суд вважає, що позивач обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» за захистом свого права.

Відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, визначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. А у рішенні Європейського суду у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, вивчивши наявні у матеріалах справи докази понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, аналізуючи розмір заявлених витрат на оплату послуг адвоката на предмет співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд доходить висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1850,00 грн. Згідно квитанції, щодо оплати позивачем послуг правової допомоги.

Згідно з пунктом 1 частини другої, шостої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а з врахування того, що в силу п.1.ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1073.60 грн в дохід держави.

Керуючись ст.ст.22, 58 Конституції України, ст.ст. ЦК України, ст.ст. 9, 10, 13, 18, 97 КЗпП України, ст. ст.2, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 263- 265,354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ШПІН НОМЕР_1 6 993 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три ) грн. 70 коп. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 1 850,00грн. (одну тисячу вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця»), на користь держави витрати з оплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5

Третя особа: Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», 50023, м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, буд. 97

Суддя Р.В. Новак