Рішення

від 20.04.2023 по справі 280/1140/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року Справа № 280/1140/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (Південне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв`язку 08.02.2021, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗП17817/2198/АВ/ТД-ФС від 28.01.2021, винесену відповідачем по відношенню до позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.02.2021 ним була отримана оскаржувана постанова, з якою позивач не згоден, оскільки вона прийнята без його участі, хоча він на цьому наполягав, без врахування пояснень позивача, що до роботи ніяких працівників він не допускав. Вважає, інспекційне відвідування безпідставним, акт інспекційного відвідування складений з порушенням законодавства України.

Ухвалою від 10.02.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

02.03.2021 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову та клопотання про витребування у відповідача наказу №1690 від 02.12.2020.

Ухвалою від 02.03.2021 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 30.03.2021.

30.03.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов та клопотання про відкладення судового засідання. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 02.12.2020 відповідачем, на підставі пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, було прийнято наказ про організацію та проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю №1690. Співробітниками відповідача було здійснено інспекційне відвідування позивача, під час якого встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 2 особи допущені до роботи без укладання трудового договору ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), одна перебувала за торгівельним прилавком, інша за касою, що було зафіксовано засобами відеотехніки. Позивач відмовився підписувати акт перевірки. Копію акту 14.12.2020 було надіслано позивачу, проте було повернено без вручення адресату за закінченням терміну зберігання. 21.12.2020 позивачу було надіслане повідомлення про розгляд справи. За наслідками перевірки прийнята оскаржувана постанова. Позивачем не надано документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з вказаними особами. Просить відмовити у задоволенні позову.

30.03.2021 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначає: про відсутність підстав для проведення перевірки, перевірка проведена поза межами повноважень відповідача та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України, оскільки перевірка розпочата за відсутності позивача, без надання йому направлення на перевірку, а в направленні був зазначений інший об`єкт перевірки - кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому свою діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4 , не за місцем здійснення своєї діяльності позивачем (інспекційне відвідування проходило в частині магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » де свою діяльність здійснює ФОП ОСОБА_5 ), без встановлення кола осіб, які здійснюють діяльність в цьому магазині, без з`ясування фактичних обставин справи.

Також, 30.03.2021 представником позивача була подана заява про виклик свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Крім того, 30.03.2021 від представника позивача до суду надійшли ще додаткові пояснення, в яких він зазначає про порушення порядку проведення перевірки, складання акту перевірки.

У судове засідання 30.03.2021 повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, представник відповідача, не прибув.

Протокольною ухвалою від 30.03.2021 було задоволено клопотання позивача про виклик свідків, судове засідання відкладене на 13.04.2021.

13.04.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/837/21.

У судове засідання 13.04.2021 повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, представник відповідача, не прибув.

У судовому засіданні 13.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях, судом оголошено зміст відзиву відповідача на позов, також було допитано в якості свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_2 повідомила, що станом на дату судового засідання тимчасово не працює. До 30 вересня 2020 року працювала у позивача продавцем. В день проведення інспекційного відвідування прийшла до магазину для того, щоб забрати свої речі та поспілкуватися із позивачем щодо проведення переобліку товарів. Перебуваючи у підсобному приміщенні почула як її хтось покликав. На вимогу перевіряючи зателефонувала позивачу для того, щоб він прибув у приміщення магазину. Письмових пояснень з приводу причин перебування у магазині від неї не вимагалось.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що за оголошенням, яке було розміщене на вході у приміщення магазину, прийшла до магазину аби ознайомитись з умовами праці за посадою продавця у відділі молока та ковбас. Коли прибули представники відповідача (три особи) очікувала у відділі із продуктовими товарами на ФОП ОСОБА_5 . Повідомила, що ознайомлюється з умовами праці. Крім неї у магазині перебувала ОСОБА_2 . Представників адміністрації в цей час в магазині не було. Реалізацію товару не здійснювала. Трудові відносини в цьому магазині не уклала, причин не оформлення не пам`ятає.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.05.2021.

11.05.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

12.05.2021 від представника позивача до суду надійшли клопотання про долучення доказів, про зупинення провадження у справі та заява про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 12.05.2021 була допитана в якості свідка ОСОБА_5 , задоволене клопотання про забезпечення позову.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що є фізичною особою-підприємцем, здійснює свою діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якому має власний відділ, відмінний від відділу позивача. В день перевірки ОСОБА_7 прийшла до свідка для ознайомлення з умовами праці у неї, ОСОБА_2 прийшла за своїми речами. До перевірки свідком були надані документи щодо своєї підприємницької діяльності. Як відбувалась перевірка не знає, оскільки обслуговувала покупців. У позивача власний відділ з реалізації алкогольних та тютюнових виробів, у свідка решта відділів. ОСОБА_7 перебувала у відділі свідка, ОСОБА_2 не перебувала у торговельному приміщенні. Відносно свідка не здійснювалась перевірка відповідачем.

Ухвалою від 12.05.2021 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/837/21.

Ухвалою від 14.03.2023 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 30.03.2023.

Поштове відправлення, яке містило повістку про виклик позивача до суду на 30.03.2023, повернулось без вручення позивачу із позначкою пошти про відсутність адресата за вказаною адресою.

У судове засідання 30.03.2023 учасники справи, повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надійшло.

Ухвалою від 30.03.2023 судове засідання було відкладене на 18.04.2023.

У судове засідання 18.04.2023 учасники справи, повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надійшло.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

З матеріалів справи, заяв учасників справи, показань свідків судом встановлені наступні обставини справи.

Позивач має статус фізичної особи-підприємця та на умовах оренди використовує для здійснення своєї підприємницької діяльності частину нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 28,3 кв. м для розміщення відділу з продажу алкогольних та тютюнових виробів (товарів підакцизної групи) та площею 39,5 кв. м для розміщення відділу з продажу хлібобулочних, мучних та цукрових кондитерських виробів (загальна площа приміщення магазину 92,28 кв. м).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 на умовах договору суборенди від 01.11.2020 орендує у позивача 5,3 кв. м частини приміщення, яка перебуває в оренді позивача.

Також за адресою АДРЕСА_2 розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_4

01.12.2020 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Черних А.В. на ім`я заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області подано доповідну записку з проханням розглянути можливість проведення контрольного заходу відповідно до пп.3 п.5 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823, у ФОП ОСОБА_1 . В якості підстав для проведення заходу вказано на інформацію отриману в мережі Інтернет, відповідно до якої вбачається недотримання норм чинного законодавства в частині оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 , адреса ведення діяльності: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02.12.2020 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1690 Про проведення заходу державного нагляду (контролю), яким наказано забезпечити організацію та проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін по 18.12.2020.

Позивач, не погодившись з правомірністю зазначеного наказу, звернувся до суду із відповідним позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №280/837/21, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021, у задоволенні позову позивачу було відмовлено, при цьому відсутність підстав для задоволення позовних вимог обґрунтована тим, що спірний наказ вже реалізовано, а тому належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки, тобто постанови, яка оскаржується у цій справі.

Судом настановлено, що співробітникам відповідача, на виконання наказу відповідача від 02.12.2020 №1690, 02.12.2020 було видане направлення №1211, відповідно до якого доручене проведення заходу державного нагляду (контролю) позивача за фактичною адресою: АДРЕСА_2 , в період з 07.12.2020 по 18.12.2020.

Актом інспекційного відвідування від 14.12.2020 №ЗП17817/2198/АВ (далі Акт) було встановлено, що позивачем станом на момент проведення інспекційного відвідування за адресою ведення діяльності позивачем: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 2 особи ( ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ) були допущені до роботи без укладення трудового договору та повідомлення про прийняття працівника до ДПС.

Зокрема, в Акті зазначено, що під час інспекційного відвідування за адресою ведення діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за торгівельним прилавком, за касою знаходилась особа та обслуговувала клієнтів, яка представилась ОСОБА_9 , та надала пояснення, що вона проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 на посаду продавця другий тиждень. Також під час інспекційного відвідування за адресою ведення діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у торговому залі, за прилавком та у складських приміщеннях знаходилась особа, яка представилась ОСОБА_6 та надала пояснення, що вона працювала у ФОП ОСОБА_1 , але станом на день проведення інспекційного відвідування (07.12.2020) вона вже звільнилась та прийшла допомогти зробити переоблік товару. Всі вищевказані факти зафіксовані засобами відеотехніки. Відповідно до наданих усних пояснень ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що зафіксовані засобами відеотехніки, та письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 , станом на 07.12.2020 у нього відсутні наймані працівники, ФОП ОСОБА_1 діяльність зупиняє, колишня працівниця ОСОБА_6 та особа ОСОБА_10 прийшли допомогти зробити переоблік.

14.10.2020 відповідачем був складений припис про усунення виявлених порушень №ЗП17817/2198/АВ/П.

14.12.2020 Акт та припис було надіслано позивачу та в Акті зроблений запис про відмову позивача від його підписання. Акт та припис було одержано позивачем 19.01.2021.

Повідомленням від 16.12.2020 №08/03.4-06/11868 позивача було поінформовано про одержання уповноваженою особою відповідача Акту та розгляд справи про накладення штрафу у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів. Зазначене повідомлення надіслано в адресу позивача 21.12.2020 та отримане ним 15.01.2021.

23.12.2020 було складено акт про відмову від підпису №ЗП17817/2198/АВ-ВП, в якому зазначено, що станом на 23.12.2020 підписаний акт та припис не повернуто.

Акт №ЗП17817/2198/АВ-ВП було одержано позивачем 15.01.2021.

16.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявами від 15.01.2021 щодо: надання копії наказу відповідача від 02.12.2020 №1690, інформації про підстави видання цього наказу із відповідними доказами; ознайомлення з матеріалами, складеними за результатами інспекційного відвідування, зняття з них копій; надання копії Акту та припису; повідомлення про дату та час розгляду справи про накладення штрафу, а також щодо її розгляду за участю позивача.

20.01.2021 позивачем відповідачу була подана заява від 19.01.2021 із зауваженнями до Акту та проханням повідомити про дату і час розгляду справи про накладення штрафу, а також про розгляд справи за обов`язкової участі позивача.

27.01.2021 позивачем відповідачу була подана заява щодо повідомлення дати та часу розгляду справи про накладення штрафу, а також про розгляд такої справи за його участю.

28.01.2021 заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області було прийнято оскаржувану постанову №ЗП17817/2198/АВ/ТД-ФС, яким за порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413, на позивача накладений штраф у розмірі 100000,00 грн.

Копію оскаржуваної постанови вручено позивачу 02.02.2021.

Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваної постанови позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі -загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ГУ Держпраці у Запорізькій області діє відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84), у відповідності до пункту 1 якого, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, повноваження Головного управління поширюються на територію Запорізької області.

У відповідності до підпункту 5 пункту 4 Положення №84, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» №81 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року (далі Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю, постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 затверджено «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (далі Порядок №823).

Пунктом 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Як вбачається з наказу відповідача від 02 грудня 2020 року №1690 «Про проведення заходу державного нагляду (контролю)», рішення про проведення інспекційного відвідування позивача прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із мережі Інтернет.

З доповідної записки головного державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Черних А.В. від 01.12.2020 вбачається, що інформація про ймовірне порушення позивачем вимог законодавства в частині оформлення трудових відносин була отримана в мережі Інтернет за посиланням https://www.vnutri.org/?p=272005#tabs. За зазначеним посиланням розміщена інформація від 01.12.2020 щодо недотримання вимог законодавства в кіоску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поряд із цим зазначено, що ОСОБА_1 здійснює в цьому кіоску свою діяльність.

Оскільки в мережі Інтернет міститься зазначена інформація то, для її перевірки, відповідач мав право на призначення інспекційного відвідування.

Таким чином у відповідача були передбачені чинним законодавством підстави для прийняття наказу від 02.02.2020 року №1690 «Про проведення заходу державного нагляду (контролю)».

Щодо висновків Акту про допуск позивачем до роботи двох працівників без оформлення трудових відносин, суд зазначає, що з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 станом на день інспекційного відвідування не працювали у позивача. Зокрема, ОСОБА_6 перебувала у підсобному приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою забрати власні речі, які лишились в магазині після її звільнення від позивача, та зустрічі із позивачем з метою обговорення щодо допомоги у проведенні переобліку товарів позивача. ОСОБА_3 перебувала у відділі, діяльність у якому здійснює ФОП ОСОБА_5 , а не у відділі в якому діяльність здійснює позивач, та з її пояснень та пояснень ОСОБА_5 прийшла з метою ознайомлення з умовами праці у ФОП ОСОБА_5 , а не позивача. При цьому матеріали справи не містять жодного доказу, який би спростовував твердження свідків та позивача, що у відділі, в якому перебувала ОСОБА_3 на момент початку інспекційного відвідування свою діяльність здійснює саме позивач, а не ФОП ОСОБА_5 , а з наявних матеріалів вбачається, що позивач здійснює діяльність з продажу алкогольних та тютюнових виробів, а не товарів продуктової групи.

З наявних у матеріалах справи відеоматеріалів неможливо встановити достеменно хто саме перебував у момент початку інспекційного відвідування у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (за прилавком), оскільки зафіксовані в цих матеріалах особи були у масках, що закривали половину обличчя. Крім того, зазначені відеоматеріали не містять інформацію про те, що ОСОБА_6 та/або ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування виконували будь-яку роботу, зокрема роботу продавця реалізацію товару. Факт перебування цих осіб в приміщенні магазину без доведення факту здійснення ними трудової діяльності не свідчить про порушення позивачем вимог законодавства.

Крім того, судом встановлено, що під час інспекційного відвідування у ОСОБА_6 чи ОСОБА_3 письмові пояснення не відбирались.

Відтак, суд висновує про недоведеність висновків Акту про допуск позивачем до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Щодо твердження позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу без його участі, суд зазначає, що Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (в редакції, яка була чинною станом на дату прийняття оскаржуваної постанови) дійсно не передбачалась можливості розгляду такої справи в присутності роботодавця (зі змісту цього порядку вбачається лише дослідження матеріалів такої справи, тобто не передбачена можливість дослідження інших доказів).

В обґрунтування оскаржуваної постанови відповідач посилається на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

За приписами ч. 1 ст. 21 КЗпП України (в редакції станом на дату здійснення інспекційного відвідування) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 статті 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, у зв`язку з недоведеністю факту вчинення позивачем порушення, відсутністю неспростовних доказів на підтвердження цього, суд висновує про необґрунтованість оскаржуваної постанови, а відтак про наявність правових підстав для її скасування.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Також, Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та вналежний і якомога послідовні ший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000. «Оперїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryalcbz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04. п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05. п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08 п. 74 від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматично прямої дії».

Виходячи з вищевикладених обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова не може вважатись обґрунтованою та прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства..

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов`язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Отже, сукупність вищенаведених, встановлених обставин справи, дає суду підстави вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (Південне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗП17817/2198/АВ/ТД-ФС від 28.01.2021, прийняту заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано «20» квітня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль