Рішення

від 19.04.2023 по справі 420/2844/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2844/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тайсон Клінінг Компані» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

І. Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство «Тайсон Клінінг Компані», звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якому просив суд:

(1). Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355/69 від 30.01.2023.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що належить до скасування, оскільки перевірка оснащеності тахографом здійснюється співробітниками Укртрансбезпеки, відповідно до повноважень, лише при здійсненні міжнародних перевезень, а при здійсненні внутрішніх перевезень проводиться лише перевірка на встановлений тахограф.

При цьому, враховуючи товарно-транспортну накладну № 140 від 28.12.2022, перевезення, яке здійснювалось автомобілем позивача в межах України є внутрішнім, а тому відповідач був уповноважений лише на перевірку наявності встановленого тахографа та водій не зобов`язаний мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оскільки такий транспортний засіб виконував внутрішні автомобільні перевезення.

Крім того, позивач звертає увагу, що з огляду на запровадження воєнного стану, наявність загрози здоров`ю і життю, відсутність можливості вільно розпоряджатись своїм майном, він фактично був позбавлений можливості, в тому числі, вчиняти дії спрямовані на вчасне проходження перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

(б) Позиція Відповідача

07.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволення позову відмовити.

Представник відповідача звертає увагу, що положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

При цьому, відповідач зазначає, що наведене позивачем формулювання підпункту 4 пункту 5 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 процитовано в редакції від 04.10.2016, проте, на даний момент, діє нова редакція вказаного наказу, а саме: від 10.12.2021, у якій наведене позивачем формулювання відсутнє.

Крім того, відповідач наголошує, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 є безпідставним, оскільки протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та протокол повірки тахографа не є тотожними за визначенням та мають інші сфери застосування, а тому відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу під час рейдової перевірки підпадає під відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не підпадає під тимчасовий порядок, встановлений Постановою № 412.

(в) Відповідь на відзив

13.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, яке саме порушення допустив позивач, а наявне посилання на статтю 48 Закону № 2344-ІІІ не конкретизує, що саме порушено.

Крім того, позивач вважає недоречними зауваження відповідача, що запровадження воєнного стану на території України саме по собі не може бути поважною причиною відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оскільки більшість працівників та частина керівного складу позивача покинули територію міста, області та межі України.

ІІІ Процедура та рух справи

20.02.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

29.12.2022 посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 22.12.2022 № 012928 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводили рейдову перевірку транспортних засобів.

29.12.2022 посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області склали Акт № 338879 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевірка була проведена на а/д Київ-Одеса,210 км+450 м.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія, п/в НОМЕР_3 .

У Акті зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 ч.1 ст.60 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

В графі Акту щодо пояснень водія про причини порушень водій ОСОБА_1 зазначив, що відсутній протокол перевірки тахографа.

Відповідач направив позивачу запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13.01.2023, яким просив прибути позивача 30.01.2023. Вказане запрошення представник позивача отримав 17.01.2023.

30.01.2023 відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355169 на підставі Акту від 29.12.2022 № 338879, відповідно до якої, враховуючи, що позивач допустив порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

IV. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно статті 6 Закону України №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).

Згідно п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Згідно пункту 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567(далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до пп. 25-27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно здодатком 5.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Аналізуючи положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.

Спірним питанням в межах розгляду даної справи є встановлення тієї обставини, чи застосовуються адміністративно-господарські штрафи до осіб, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів транспортними засобами за відсутності на момент перевірки документів, що передбачені ст. 48 Закону № 2344-ІІІ зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Суд зауважує, що згідно пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

При цьому, відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Як встановлено судом, згідно ТТН № 140 від 28.12.2022, водієм ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу массою брутто 4,03 т.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють внутрішні вантажні автомобільні перевезення з повною масою понад 3,5 тонн, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф.

При цьому, сторони не заперечують, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо неправомірності прийняття оскаржуваної постанови, позивач наголошував на тому, що за порушення ст. 48 Закону №2344-ІІІ до відповідальності можуть бути притягнуті лише ті автомобільні перевізники, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, оскільки позивач здійснює внутрішні перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною, то застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з спірною постановою є протиправним.

На обґрунтування такої позиції посилається на Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010, яким відповідно до пп.4 п. 5 визначено Державній службі України з безпеки та транспорті забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів на транспортних засобах, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Такі доводи позивача суд вважає безпідставними та зазначає, що пп.4 п.5 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 позивач процитував в редакції від 04.10.2016 та, на момент виникнення спірних правовідносин, діяла редакції вказаного наказу від 10.12.2021, у якій наведене позивачем формулювання відсутнє.

Щодо посилань позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», то суд погоджується з доводами представника відповідача, що вказаною постановою не продовжено строк дії протоколів перевірки та адаптації тахографів. При цьому, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та протокол повірки тахографа не є тотожними за визначенням та мають інші сфери застосування.

В акті перевірки зазначено про відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа, що не заперечується позивачем та про що зазначив сам водій транспортного засобу ОСОБА_1 а графі «пояснення водія про причини порушень».

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ідентифікаційний номер № НОМЕР_4 від 11.01.2023, який надано до суду позивач отримав вже після проведення перевірки.

З врахуванням викладеного вище, суд вважає, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»№2344-ІІІ від 05.04.2001 встановлено необхідність наявності у водія, який здійснює перевезення, у тому числі внутрішні вантажні автомобільні перевезення, інших документів, передбачених законодавством, а саме протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, який передбачений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010.

Суд наголошує, що без наявності таких документів, інспектор не може здійснити контроль дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водія та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом, тому наявність картки водія цифрового тахографа є обов`язковою для перевізників, які здійснюють як міжнародні, так і внутрішні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

Виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331796 від 18.07.2022, а тому заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, а тому питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.