Ухвала

від 20.04.2023 по справі 159/4468/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4468/22

Провадження № 2/159/238/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.

за участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Джали С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства «ТУР» про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства «ТУР» в якому просить зобов`язати Ковельське спеціалізоване лісогосподарське приватне акціонерне товариство «ТУР» усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві постійного користування земельною ділянкою, місце розташування якої: Волинська область, Ковельський район, Ковельська міська громада, площею 37,9 га, шляхом приведення меж земельної ділянки з кадастровим номером 0722181800:03:002:0082 у відповідність до меж земельної ділянки, якою він постійно користується площею 37,9 га та усунути накладки площею 7,7831 га, а саме зобов`язати Ковельське спеціалізоване лісогосподарське приватне акціонерне товариство «ТУР» замовити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 0722181800:03:002:0082 з урахуванням меж землекористування ОСОБА_2 та внести відповідні зміни щодо своєї земельної ділянки з кадастровим номером 0722181800:03:002:0082 до Державного земельного кадастру.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01.12.2022.

Ухвалою суду від 19.12.2022 справу прийнято до провадження суддею Чалим А.В. та призначено підготовче судове засідання на 17.01.2023.

Ухвалою суду від 17.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача вважав можливим закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем задоволені позовні вимоги, просив суд присудити стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду докази задоволення позовних вимог позивача, не заперечував проти закриття провадження у справі, просив суд зменшити розмір понесених позивачем витрат пов`язаних з розглядом справи через їх надмірність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Однак, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Відсутність заперечень з боку відповідача не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 13.05.2020 року у справі № 686/20582/19-ц.

Як встановлено у судовому засіданні відповідач виконав вимоги позивача після відкриття провадження у справі, тому твердження про відсутність предмету спору є безпідставним.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що провадження у справі слід закрити, з підстав відмови позивача від позову згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України, оскільки позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення цього позову, зКовельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства «ТУР»на його користь слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення іншої частини судових витрат, враховуючи приведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд прийшов до вмотивованого висновку, що вказані витрати підлягають до стягнення зі сторони відповідача, оскільки звернення позивача до суду з позовом було зумовлене неправильними діями відповідача, який самостійно виконав позовні вимоги після відкриття провадження у справі.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача подано копію договору про надання правової допомоги від 28 вересня 2022 року укладеного з ОСОБА_2 та адвокатом Зубом В.В.

Представник позивача на підтвердження понесення судових витрат на правову допомогу надав суду наступні докази:

- Акт надання правової допомоги згідно Договору №31/09-22 від 28.09.2022 відповідно до якого представником позивача надано такі послуги: вивчення визначення, попереднє опрацювання та правовий аналіз правового становища Клієнта у порушеному питанні, матеріалів та інформації наданої клієнтом адвокату щодо предмета звернення у справах щодо належних клієнту на праві користування земельних ділянок. Опрацювання законодавчої бази та судової практики що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів та їх отримання для справи у загальній вартості 8000грн., витребування доказів, проведення огляду доказів, в т.ч. за їх місцем знаходження, забезпечення доказів, вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи вартістю 2000грн., підготовка та подання позовної заяви в загальній вартості 6000грн., додаткова винагорода (гонорар) вартістю 10000грн.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 10000грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Керуючись ст.13, 142, 255-256, 260-261, 352-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства «ТУР» про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Стягнути зКовельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства «ТУР» на користь ОСОБА_2 10992,40грн. (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривень 40 копійок), судових витрат.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення строку для оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з моменту вручення йому копії ухвали суду.

СуддяА. В. Чалий