Постанова

від 11.04.2023 по справі 480/10216/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 р. Справа № 480/10216/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2022, суддя А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 26.07.22 по справі № 480/10216/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2021 №456418280704 та № 456318280704.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на приписах чинного податкового законодавства, оскільки фактично документальна позапланова виїзна перевірка здійснювалась в приміщенні контролюючого органу, а не за місцем знаходження чи місцем розташування платника податків, тобто є документальною невиїзною перевіркою. Висновки відповідачем зроблено без встановлення усіх обставин, які мають суттєве значення. В акті перевірки контролюючим органом не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень позивачем податкового законодавства; не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго» були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Крім цього, представник позивача вказує, що в акті перевірки було допущено технічні помилки та описки, вважає його нечинним, оскільки в ньому відсутній підпис перевіряючої посадової особи та взагалі не було підстав для проведення перевірки.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 30.06.2021 №456418280704 та № 456318280704.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13 код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" (вул. Героїв Крут, 27, м. Суми, Сумська область, 40035, код ЄДРПОУ 40528633) судовий збір у розмірі 22700 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпровський Кабельний Завод Енерго» було з`ясовано неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо суб`єкта господарювання ланцюга (з урахуванням їх місця у ланцюгу); дефектність первинних документів; негативну інформацію, отриману від ГУ ДПС в Одеській області та від ГУ ДПС в Запорізькій області та іншу негативну інформацію. Крім того, зазначає, що сертифікати якості, видані ТОВ «Дифенс-Метал», мають ряд недоліків (технічні умови частково не співпадають з показниками, які відображені в ТУ У1361481.001-98), а у ТОВ «Дифенс-Метал» відсутні будь-які об`єкти оподаткування, ТОВ «Дифенс-Метал» внесений до журналу ризиковості та наявне відповідне рішення про відповідність цього платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Також відповідач посилається на недоліки у платіжних дорученнях, що в сукупності з іншими обставинами свідчать про ненереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами. Також посилається на укладення 03.01.2019 з фізичною особою без нотаріального його завіряння договору позички транспортного засобу, яким здійснювалось транспортування придбаного товару. Вказує на недоліки товарно-транспортних накладних, а також на те, що товарно-транспортною накладною від 23.01.2019 № 23/01 не може бути підтверджено перевезення товару від ТОВ «Дифенс-Трейд», оскільки в ній було зазначено автомобільним перевізником ОСОБА_1 , проте договору з такою особою не перевезення не надано, оплата не проводилась, він не є працівником позивача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.04.2023 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго зареєстрований як юридична особа та є платником податків, в т.ч. податку на додану вартість (т.1 а.с.51-52).

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у Сумській області від 25.05.2021 №886-кп (т. 5 а.с. 103) головними державними ревізорами-інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області Михайловою Л.В., Пушкаловою Я.С. та Романенко І. Ю. у період з 25.05.2021 по 03.06.2021 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго» з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дифенс-Трейд», ТОВ «Алекс Оюджект», ТОВ «Есвайр» та ТОВ «Галич-Мет», за результатами якої складено акт перевірки від 10.06.2021 №2962/18-28-07-04/40528633/83 (т.1 а.с.50-163), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п."а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.18 Деклараці) всього на суму 1885131 грн, в т.ч.: за січень 2019 на суму 126263 грн., за березень 2019 на суму 155036 грн., за квітень 2019 на суму 151033 грн., за травень 2019 на суму 179396 грн.; за вересень 2019 на суму 204941 грн., за листопад 2019 на суму 62658 грн.; за грудень 2019 на суму 392319 грн., за серпень 2020 на суму 108207 грн., за вересень 2020 на суму 40864 грн., за жовтень 2020 на суму 464415 грн. та

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) (р.21 Декларації) на загальну суму 714673 грн., в тому числі: за січень 2019 на суму 222085 грн. за травень 2019 на суму 247833 грн., за липень 2019 на суму 109018 грн., за вересень 2019 на суму 31195 грн., за грудень 2019 на суму 63810 грн., за жовтень 2020 на суму 40732 грн.

30.06.2021 на підставі вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №456418280704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковими деклараціями: №9026890756 від 20.0.2019 за січень 2019 року на суму 222085 грн., № 9130215593 від 19.06.2019 за травень 2019 року на суму 247833 грн, № 9185772559 від 19.08.2019 за липень 2019 року на суму 109018 грн, № 9243477742 від 18.10.2019 за вересень 2019 року на суму 31195 грн, № 9332095123 від 20.01.2020 за грудень 2019 року на 63810 грн, № 9303360940 від 17.11.2020 за жовтень 2020 року на суму 40732 грн, усього 714673 грн (т.1 а.с.38-40);

- №456318280704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1885131 грн. за основним платежем та 188513,1 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.36-37).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої, рішенням Державної податкової служби України від 01.09.2021 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.41-46).

Вважаючи вказані податкові-повідомлення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що представлені позивачем первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

В свою чергу, контролюючим органом не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та цілям діяльності позивача, збитковість таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, а також про те, що реалізація вказаних господарських операцій не була обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується за таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській від 30.06.2021 року №456418280704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 714673 грн, №456318280704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1885131 грн. за основним платежем та 188513,1 грн. за штрафними санкціями, складені за результатами акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго» від 10.06.2021 №2962/18-28-07-04/40528633/83.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень стало невизнання контролюючим органом реальними господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «Дифенс-Трейд», ТОВ «Алекс Обджект», та ТОВ «Есвайр» з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Щодо правомірності проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Дніпровський кабельний завод Енерго", колегія суддів зазначає наступне.

Позивач стверджує, що перевірка була проведена за відсутності підстав для її проведення, а також з порушенням п.78.1.2 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки виїзна перевірка проведена в приміщенні контролюючого органу.

Так, відповідно до пп.78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з приписами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

За змістом абзацу шостого пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу вказаних положень вбачається, що умовою належного вручення документів у розумінні Податкового кодексу України є їх направлення за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисте їх вручення, при цьому жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення документів, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення кореспонденції.

Так, юридичною адресою позивача є АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.229). Матеріалами справи підтверджується, що запити про надання інформації та її документального підтвердження від 25.05.2019, 04.08.2019, 07.08.2019, 05.11.2020, 19.11.2020, 24.12.2019, 12.12.2019, 19.02.2020, 24.12.2020 (т. 1 а.с. 169-228) направлялися рекомендованими листами за юридичною адресою позивача.

Проте, вищезазначені поштові відправлення повернулися до контролюючого органу у зв`язку із закінчення встановленого строку зберігання.

На думку суду, оскільки відповідачем вказані документи були направлені на адресу реєстрації позивача, відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України така поштова кореспонденція вважається врученою у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, у зв`язку з ненаданням позивачем документів та письмових пояснень на письмові запити податкового органу, відповідачем було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго». А тому доводи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки не знайшли свого документального підтвердження, у зв`язку з чим відхиляються судом.

Згідно із п.75.1.2 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

За показаннями свідків, судом першої інстанції встановлено, що перевірку підприємства позивача було проведено за місцем його реєстрації у м. Суми. Направлення та службове посвідчення було пред`явлено, а копію наказу про призначення перевірки вручено саме за місцем реєстрації підприємства позивача повноважному представнику. При цьому, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б узгоджувались з поясненнями свідка ОСОБА_2 в частині проведення перевірки в приміщенні податкового органу.

Відтак, доводи представника позивача з приводу проведення перевірки в приміщенні податкового органу не знайшли своє підтвердження.

Щодо податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Сумській від 30.06.2021 року №456418280704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 714673 грн, №456318280704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1885131 грн. за основним платежем та 188513,1 грн. за штрафними санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.п.200.1, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно до пункту 201.10 статті201 ПК.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Також вимагається, щоб операція була пов`язана з господарською діяльністю платника податків, тобто була спрямована на отримання доходу (була економічно доцільною з точки зору звичайної господарської практики).

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суді від 09.08.2022 у справі №380/1905/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що 30.10.2018 між позивачем та ТОВ «Дифенс-Трейд» був укладений договір поставки, за яким постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити заготовку мідну для волочіння (катанка) відповідно до додатків до договору (специфікацій) та додаткові угоди (т. 2, а.с.68-71, 84, 91, 92). Факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом підтверджуються наступними як первинними так і іншими документами, що містяться в матеріалах справи та які були надані під час перевірки, а саме: копіями специфікацій, якими визначено асортимент, кількість, вартість товару та строк поставки (т.2 а.с. 72-90), видаткових накладних № РН-0000002 від 08.01.2019, №РН-0000047 від 08.11.2019, №РН-0000033 від 10.09.2019, №РН-0000055 від 19.12.2019, №РН-0000003 від 23.01.2019, №РН-0000036 від 24.09.2019, №РН-0000038 від 24.09.2019, №РН-0000059 від 27.12.2019 (т.2, а.с.101-108), податкових накладних № 13 від 27.12.2019, № 10 від 19.12.2019, № 6 від 24.09.2019, № 5 від 24.09.2019, № 3 від 23.01.2019, № 2 від 08.01.2019, № 2 від 05.11.2019, № 1 від 10.09.2019 та квитанцій про прийняття на реєстрацію податкових накладних (т.2, а.с.175-204).

Придбаний товар на підставі рахунків-фактур №СФ-0000036 від 27.12.2019, №СФ-0000033 від 19.12.2019, №СФ-0000027 від 08.11.2019, №СФ-0000021 від 24.09.2019, №СФ-0000019 від 24.09.2019, № СФ-0000011 від 18.06.2019, №СФ-0000003 від 23.01.2019, №СФ-0000002 від 08.01.2019 (т. 2 а.с. 93-100) був оплачений частково, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.2, а.с.123-148), копією виписки банку (т.2, а.с.149-174).

Крім того, 18.02.2019 між позивачем та ТОВ «Есвайр» був укладений договір поставки, за яким постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити заготовку мідну для волочіння (катанка) відповідно до додатків до договору (специфікацій) та додаткові угоди (т. 4, а.с.78-85). Факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом підтверджуються наступними як первинними так і іншими документами, що містяться в матеріалах справи та які були надані під час перевірки, а саме: копіями специфікацій, якими визначено асортимент, кількість, вартість товару та строк поставки (т.4 а.с. 86-98), видаткових накладних № РН-0000007 від 01.03.2019, №РН-0000013 від 03.05.2019, №РН-0000022 від 12.07.2019, №РН-0000015 від 13.05.2019, №РН-00000019 від 22.05.2019, №РН-0000009 від 21.03.2019 (т.4, а.с.99-104), податкових накладних № 12 від 21.03.2019, № 7 від 22.05.2019, № 3 від 13.05.2019, № 2 від 01.03.2019, № 1 від 12.07.2019, № 1 від 03.05.2019 та квитанцій про прийняття на реєстрацію податкових накладних (т.4, а.с.168-183).

Придбаний товар на підставі рахунків-фактур №СФ-0000005 від 01.03.2019, №СФ-000007 від 21.03.2019, №СФ-0000011 від 03.05.2019, №СФ-0000012 від 13.05.2019, №СФ-0000015 від 22.05.2019, № СФ-0000017 від 12.07.2019 (т. 4 а.с. 160-165) був оплачений частково, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.4, а.с.117-136), копією виписки банку (т.4, а.с.137-159).

Також 25.08.2020 між позивачем та ТОВ «Алекс Обджект» був укладений договір поставки, за яким постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити заготовку мідну для волочіння (катанка), дріт ММ, жилу мідну, катанку алюмінієву відповідно до додатків до договору, двосторонніх специфікацій та/або видаткових накладних (т. 3, а.с.228-232). Факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом підтверджуються наступними як первинними так і іншими документами, що містяться в матеріалах справи та які були надані під час перевірки, а саме: копіями видаткових накладних №РН-000013 від 27.08.2020, №РН-0000178 від 24.09.2020, № РН-0000228 від 16.10.2020, № РН-000266 від 30.10.2020 (т. 3, а.с.233-236, т. 6 а.с. 122), податкових накладних № 101 від 27.08.2020, № 165 від 24.09.2020, № 266 від 16.10.2020, № 304 від 30.10.2020 (т.4, а.с. 24-35).

Придбаний товар на підставі рахунків-фактур №СФ-0000034 від 16.10.2020, №СФ-0000040 від 30.10.2020, №СФ-0000014 від 27.08.2020, №СФ-0000023 від 24.09.2020 (т. 4 а.с. 20-23) був оплачений частково, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.3, а.с.241-250, т. 4 а.с. 1-6), копією виписки банку (т.4, а.с.7-19).

Колегія суддів зазначає, що придбаний у ТОВ «Дифенс-Трейд», ТОВ «Есвайр» та ТОВ «Алекс Обджект» товар був поставлений позивачем транспортом, яким користується підприємство позивача на підставі договору позички, водієм ОСОБА_4 , який є найманим працівником ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго», що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (т.2 а.с. 109-122, т. 4 а.с. 105-116, т. 3 а.с. 237-240, т. 6 а.с. 123), наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 10.08.2016 (т., 4, а.с.184-185), копією посвідчення водія ОСОБА_5 (т.4, а.с.186), копією договору позички транспортного засобу від 03.01.2019 №3 (т.4, а.с.187-188), копією акта приймання-передачі за договором позички від 03.01.2019 (т.4, а.с.189), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.4, а.с.190), а також копіями договору поставки та видаткових накладних на придбання дизпалива (т.4, а.с.191-215).

Товар був оприбуткований на склад підприємства позивача (основним видом діяльності якого є 27.32 Виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів (основний), про що свідчить картка рахунку 201 (т.2, а.с.205-262, т. 3 а.с.1-183).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго» та ТОВ «Дифенс-Трейд», ТОВ «Есвайр», ТОВ «Алекс Обджект» мали реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. На момент проведення податкової перевірки ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго» мало в наявності податкові накладні, складені за першою з подій (поставка товару), належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго» з ТОВ ТОВ «Дифенс-Трейд», ТОВ «Есвайр», ТОВ «Алекс Обджект» з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законності введення в обіг та реального задекларованого виробництва, оскільки контрагенти-постачальники, які здійснили реєстрацію податкових накладних, не придбають товар у безпосередніх виробників або імпортерів, виходячи з наступного.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари не отримувались платником податків від його контрагента.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так само, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача (контрагентів контрагента позивача) без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

Усталеною є позиція Верховного Суду стосовно того, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 640/12206/19.

Щодо зазначення в акті перевірки про те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, суд вважає, що вказані обставини не є підставою для визнання операцій нереальними. Сама по собі наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків не є підставою для визнання операцій нереальними, адже причетність останнього до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, повинна бути доведена податковим органом.

Вказаний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року по справі № 2а- 1570/6063/12 та від 12 червня 2018 року по справі № 822/2198/17.

Колегія суддів вважає, що позивач не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальника, а тому невизнання податковим органом права на податковий кредит за вказаних обґрунтувань є безпідставними.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для платника податків, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч.2 ст. 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго», що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про нереальність операцій з ТОВ «Дифенс Трейд», ТОВ «Есвайр» та ТОВ «Алекс Обджект» з посиланням на те, що сертифікати якості, видані ТОВ «Дифенс-Метал», мають ряд недоліків (технічні умови частково не співпадають з показниками, які відображені в ТУ У1361481.001-98), а у ТОВ «Дифенс-Метал» відсутні будь-які об`єкти оподаткування, ТОВ «Дифенс-Метал» внесений до журналу ризиковості та наявне відповідне рішення про відповідність цього платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, оскільки відсутність основних засобів, оренди основних засобів, відсутність трудового персоналу не можуть бути достатнім доказом відсутності реального характеру спірних господарських операцій.

Та обставина, що контрагенти позивача не є виробником реалізованої згідно видаткових накладних продукції не може слугувати належним доказом відсутності реального характеру договірних відносин, а навпаки підтверджує участь таких контрагентів у діловому товарообороті в якості посередників, діяльність яких не завжди потребує значної кількості працюючих осіб та наявність основних фондів.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі №806/1552/15.

Крім того, відсутній обов`язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника, тим паче, будь-яких зауважень до оформлених первинних документів саме з безпосередніми контрагентами, у відповідача відсутні. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Колегія суддів звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Так, відповідно до приписів статті 10 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості про здійснення державної реєстрації контрагентів позивача, про їх місцезнаходження, керівників, місце податкового обліку внесені до ЄДРОКУ Отже такі відомості є достовірними і можуть бути використані в судовому спорі.

Крім того, здійснюючи аналіз спірних правовідносин, які склалися між сторонами, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

Покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру.

Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки визначені для складання та подання податкової звітності з ПДВ.

У відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені позивачем до податкових декларацій з ПДВ, які були прийняті податковим органом без заперечень.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (чинна на день виникнення спірних відносин), визначено повноваження податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації, а також критерії за якими повинен діяти такий орган. А саме згідно п.5, п. 6, п.7 зазначеного Порядку Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, на час складання податкових накладних та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації не приймалося.

Таким чином, якщо податковий орган вказує, що постачальники позивача є недобросовісними, мають негативну історію платника податків, а їхня діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм, якраз і створений державою для того щоб відсіювати недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву нормальної господарської діяльності решти платників податків.

Як наслідок, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних виписаних вище переліченими контрагентами-постачальниками товарів, робіт та послуг, то у позивача були усі підстави вважати, що його постачальники відповідають усім критеріям добросовісності та мають показники позитивної податкової історії платника податку.

Як встановлено судовим розглядом, на час проведення позапланової перевірки всі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 460/2361/19.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, чи недоліки в їх оформленні, не свідчить про відсутність документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, зберігання яких є обов`язковим для платника податку. У той же час, податковий орган не позбавлений був можливості в ході проведення перевірки пересвідчитись у фактичному знаходженні чи відсутності придбаного товару на складах. Наявність або відсутність сертифікатів якості або їх недоліки при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а не при їх використанні у власній господарській діяльності, а тому така обставина не може впливати на оподаткування спірних операцій.

Крім того недоліки у платіжних дорученнях не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки податкові накладні було подано та зареєстровано за першою подією поставка товару.

Посилання на укладення 03.01.2019 з фізичною особою без нотаріального його завіряння договору позички транспортного засобу, яким здійснювалось транспортування придбаного товару (т.4, а.с.187-189), колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Слід зазначити, що частина четверта статті 828 ЦК України після слів "позички транспортного засобу" була доповнена словами "(крім наземних самохідних транспортних засобів)" відповідно до пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 5 липня 2011 року №3565-VI, прийняття якого, як свідчить Пояснювальна записка до вказаного Закону, мало на меті саме усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень.

Згідно статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Пункт "b" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 7 вересня 2005 року) визначає, що "автомобіль" - це будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відтак, з огляду на відсутність у чинному законодавстві України на час виникнення спірних правовідносин чіткого визначення поняття "наземний самохідний транспортний засіб" непосвідчення нотаріально договорів позички транспортних засобів не свідчить про недійсність останніх.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №640/1834/19.

Крім іншого, варто відмітити, що позивачем було сформовано податковий кредит, правомірність якого є предметом дослідження у цій справі, за результатами придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Дифенс-Трейд», ТОВ «Есвайр» та ТОВ «Алекс Обджект», а не за господарською операцією з приводу транспортних послуг, пов`язаних з укладенням договору позички транспортного засобу, а відтак, вказані доводи податкового органу не можуть спростувати факт реальності саме операції по придбанню мідної катанки у вказаних контрагентів.

Доводи відповідача про відсутність доручення на отримання товаро-матеріальних цінностей ОСОБА_6 спростовуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей (т. 4 а.с. 244-245).

Також відповідач в апеляційній скарзі вказує про недоліки товарно-транспортних накладних, а також на те, що товарно-транспортною накладною від 23.01.2019 № 23/01 (т. 2 а.с. 117-118) не може бути підтверджено перевезення товару від ТОВ «Дифенс-Трейд», оскільки в ній було зазначено автомобільним перевізником ОСОБА_1 , проте договору з такою особою не перевезення не надано, оплата не проводилась, він не є працівником позивача.

Проте колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної, чи недоліки, товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15.

Колегія суддів зазначає, що допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_1 , пояснив, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець до осені 2019 року, здійснював вантажні перевезення на власному автомобілі, завдання на перевезення отримував від логіста, який знаходив їх на спеціалізованих порталах. 23.01.2019 здійснював перевезення міді в бухтах вагою приблизно 7 тон з підприємства, розташованого в м. Одеса, яку мав перевезти до с. Новоолександрівка Дніпропетровської області. Проте, за вказівкою експедитора товар було перевантажено в м. Новокаховка на інший транспортний засіб. Оскільки, як з`ясувалось пізніше, невідомі йому особи заволоділи таким товаром протиправно, він звертався до поліції та самостійно розшукав частину товару, яку за вказівкою директора позивача - ОСОБА_7 відвіз назад до м. Одеса. Оскільки він вже отримав кошти від невідомих осіб за перевезення, то ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго» йому за перевезення товару не сплачувало.

Вказані показання свідка узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, адвокатських запитів до слідчого Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області та відповіді на них, а також товарно-транспортної накладної від 23.01.2019 № 23/01 (т. 6 а.с. 141-143, 154-156).

Також, крім досліджених судом товарно-транспортних накладних, факт перевезення придбаного товару водієм ОСОБА_8 підтверджується дослідженими вказаними вище доказами у справі, які узгоджуються між собою, а саме: копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 10.08.2016, копією наказу від 10.08.2016 про перелік посад співробітників, робота яких носить роз`їзний характер (т. 4, а.с.184-185), копією посвідчення водія ОСОБА_5 (т.4, а.с.186), копією договору позички транспортного засобу від 03.01.2019 №3 (т.4, а.с.187-188), копією акта приймання-передачі за договором позички від 03.01.2019 (т.4, а.с.189), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.4, а.с.190), а також копіями договору поставки та видаткових накладних на придбання дизпалива (т.4, а.с.191-215).

Колегія суддів також критично ставиться до посилань відповідача в акті перевірки на ту обставину, що вказівка у товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження: Дніпропертровська області, с. Новоолександрівка, не дає змоги визначити, за якою саме адресою відбувалось розвантаження. Як вбачається з акту перевірки, відповідачу було відомо, що безпосередня діяльність позивача здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходяться виробничі потужності товариства. Будь-яких доказів того, що позивач не має приміщень, де могло би здійснюватись розвантаження товару в с. Новоолександрівка відповідачем суду не надано.

Варто відмітити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 січня 2021 року у справі № 816/2661/15.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність операцій з придбання товару, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит звітного періоду, досліджена та підтверджена на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку (податкова та видаткова накладні), які відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами товарів (містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання товару). У наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зі змісту договору з контрагентами вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договору з метою реального його виконання, а тому доводи відповідача щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, позивач, виконавши вимоги законодавства та сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у ТОВ «Дифенс Трейд», ТОВ «Есвайр» та ТОВ «Алекс Обджект», які у свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні, правомірно включив суми податку на додану вартість за цим договором до податкового кредиту за перевірений період.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Сумській області, а отже такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з приписами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 по справі № 480/10216/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 20.04.23.