Постанова

від 11.04.2023 по справі 520/7675/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 р.Справа № 520/7675/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 (суддя: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 17.08.21) по справі № 520/7675/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" (далі по тексту позивач, ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00043540706 від 31.03.2021 Головного управління ДПС у Харківській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 525035,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 3122/20-40-07-06-10/43900876 від 24.02.2021. Вказує, що позивачем надано усі первинні документи у підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому контролюючий орган дійшов помилкового висновку стосовно порушення Товариством статті 198 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 520/7675/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" (вул. Китаєнка, 1, м. Харків, код 43900876) до Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00043540706 від 31.03.2021, винесене відносно ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 525035,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" (вул. Китаєнка, 1, м. Харків, код 43900876) сплачену суму судового збору в розмірі 7875 (сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 52 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, 43983495).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 520/7675/21 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно з наданими до перевірки документами, встановлена невідповідність здійснених господарських операцій з умовами укладеного Договору, тобто протягом грудня 2020 року ТОВ "РОСТ ПАК+" відвантажило 5 разів товар без передоплати, що передбачено п.п. 4.2 та 5.3 договору від 01.12.2020 № 01122020/1. Вказує, що документів, що підтверджують здійснення розрахунків, станом на 11.02.2021 позивачем не надано. Також зазначив, що, відповідно до п.1.4 договору поставки від 01.12.2020 № 01122020/1, місцезнаходження продавця і покупця розташовано фактично за однією адресою, а витрати по доставці товару покладено на покупця. При цьому, ТОВ "РОСТ ПАК+" не подавало до органів ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою 20-ОПП (передбачено п. 63.3 ст. 63 ПК України), що знаходяться за адерсою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, а до перевірки не надавались додаткові угоди між позивачем та ТОВ "РОСТ ПАК+" щодо зміни умов поставки та розрахунків за договором. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів здійснення вантажо-розвантажувальних робіт за договором, укладеним із ТОВ "Лоукостер". З огляду на вказане, стверджує, що ТОВ «ТВК «ПОЛІМЕР-УКРАЇНА» фактично створено штучну видимість здійснення господарських операцій шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій та без наміру здійснення постачання товарів в майбутньому з метою заниження податкових зобов`язань.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі направлення на перевірку від 11.02.2021 № 1625 та наказу від 10.02.2021 № 728-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом від 24.02.2021 № 3122/20-40-07-06-10/43900876, відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за грудень 2020 року на суму ПДВ 525035,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2020 року на суму 525035,00 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 525035,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки від 24.02.2021 № 3122/20-40-07-06-10/43900876 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року № 00043540706, яким ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 525035,00 грн..

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2021 року № 00043540706, ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" звернулось до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки № 3122/20-40-07-06-10/43900876 від 24.02.2021, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а, отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00043540706 від 31.03.2021 підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються Податковим кодексом України (далі по тексту ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно з якою податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частин 1, 3статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами 1 та 2статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 820/2665/16.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ «РОСТ ПАК+» та ТОВ "Лоукостер", проведених в грудні 2020 року.

Так, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є: 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (основний); 20.16 Виробництво пластмас у первинних формах; 22.22 Виробництво тари з пластмас; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" (покупець) та ТОВ "РОСТ ПАК+" (постачальник) укладено договір поставки № 01122020/1 від 01.12.2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування (асортимент), ціна і кількість якого вказані у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору, у зв`язку з тим, що місцезнаходження продавця і покупця є фактично за однією адресою, витрати по доставці покладаються на покупця у вигляді вантажно-розвантажувальних робіт.

Відповідно до пункту 4.2 договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість товару шляхом передоплати 2 (два) банківських дні з дня оформлення рахунку.

Додатковою угодою № 1 від 16.12.2020 внесено зміни до договору поставки №01122020/1 від 01.12.2020 та викладено пункт 4.2 в наступній редакції: покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 7 (семи) банківських днів з дня виставляння рахунку.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні № 373 від 16.12.2020, № 374 від 01.12.2020, № 375 від 16.12.2020, № 376 від 17.12.2020, № 377 від 18.12.2020 та податкові накладні № 1 від 01.12.2020, № 3 від 16.12.2020, № 4 від 16.12.2020, № 5 від 17.12.2020, № 6 від 18.12.2020 (а.с. 105-110, 133-142).

Як вбачається із вищевказаних видаткових накладних поставка товару здійснювалась за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1.

У підтвердження наявності приміщень за вказаною адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, позивачем надано до матеріалів справи договір суборенди нежитлового приміщення від 30.11.2020 № 11/12-2020, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТО-000921 до договору, акт прийому-передачі приміщення від 01.12.2020 до договору.

Оплата товару здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до угоди № 1 від 30.12.2020, укладеної між ТОВ "РОСТ ПАК+" та ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА", відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про зустрічне зарахування вимог за договором поставки № 01/12-01 від 01.12.2020, де ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є кредитором та договором поставки № 01122020/1 від 01.12.2020, де ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є боржником.

Також, на виконання договору поставки № 01122020/1 від 01.12.2020 позивачем (замовник) укладено договір про надання послуг № 01/12/2020 від 01.12.2020 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоукостер" (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання на власний ризик надати послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору (а.с. 116-119).

На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи наряди-замовлення на надання розвантажувально-навантажувальних послуг від 01.12.2020, від 17.12.2020, від 18.12.2020 та акт надання послуг із навантажувально-розвантажувальних робіт за період грудень 2020 року - січень 2021 року № 9 від 31.01.2021 (а.с. 130-131, 112).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" мали реальний характер та були фактично виконані, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Колегія суддів також зазначає, що згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході перевірки відповідачем не встановлено та не доведено у суді наявності у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами, іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є свідченням спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, що вказує на реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем не надано ані доказів оплати за договором із ТОВ "РОСТ ПАК+", ані додаткової угоди до вищевказаного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із запереченнями до акту перевірки позивачем були надані до контролюючого органу вищевказані документи, проте такі не враховані відповідачем при розгляді заперечень.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що у нарядах замовленнях до договору, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоукостер", на надання розвантажувально-навантажувальних послуг від 01.12.2020, від 17.12.2020, від 18.12.2020 підпис директора ТОВ "Лоукостер" Глущенка В.С. різниться із підписом директора Глущенка В.С. на самому договорі, оскільки вказане посилання є лише припущенням відповідача, доказів проведення експертизи почеркознавчої, рішення суду про визнання правочину недійсним або будь-якого іншого доказу у підтвердження вищенаведеного відповідачем до суду не надано.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоукостер" необхідних трудових ресурсів, а саме те, що на підприємстві не числились ОСОБА_1 і Шептинський Д.В., які зазначені в нарадах-замовленнях, не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 та від 22.10.2019 у справі № 822/5413/15.

Слід зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі № 826/22370/15, від 02.10.2018 по справі № 808/2524/17, від 23 червня 2021 року по справі № 160/3364/19).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України визначена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (позивачем), оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. (Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №804/1571/15).

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а також податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача із ТОВ «РОСТ ПАК+» та ТОВ «Лоукостер» мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, а доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході судового розгляду справи належним чином не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №00043540706 від 31.03.2021.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" - задоволенню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 520/7675/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 19.04.2023 року