Постанова

від 18.04.2023 по справі 520/28477/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 р.Справа № 520/28477/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2022, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/28477/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг трейд"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ ТРЕЙД» (далі за текстом - заявник, платник, Товариство, ТОВ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Харківській області, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00251770728 від 15.11.2021 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 15.11.2021р. №00251770728.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 24489939, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

За твердженням позивача, між позивачем (у якості покупця) та контрагентом постачальником (ТОВ «АКЕ Компані ЛТД» попереднє найменування - ТОВ «Брентвіл Тайм») було укладено правочин у формі договору №75 від 22.12.2020р., предметом якого придбання карток на отримання пального (дизельного палива).

08.09.2021 р. контролюючим органом було видано наказ № 6771-п з приводу призначення документальної позапланової виїзної перевірки заявника з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ «Маковій» (код за ЄДРПОУ 33816897) за листопад, грудень 2020 року, січень, лютий 2021 року, ТОВ «-Квадро-» (код за ЄДРПОУ 34210990) за листопад 2020 року, ТОВ «АКЕ Компані ЛТД» (попереднє найменування - ТОВ «Брентвіл Тайм») (код за ЄДРПОУ 43217325) за грудень 2020 року, ТОВ «Нео-Транс-Торг» (код за ЄДРПОУ 42360303) за лютий 2021 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.09.2021 року № 16481/20-40-07-28-09/24489939 (далі за текстом - Акт).

Згідно Акту позивачем були здійсненні порушення, а саме: п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України за рахунок відображення у податковому обліку показників виданих контрагентом постачальником - ТОВ «АКЕ Компані ЛТД» (попередня назва ТОВ «Брентвіл Тайм») первинних документів за нереальними господарськими операціями, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1.000.054,00 грн. за грудень 2020 року.

15.11.2021р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення № 00251770728 про визначення грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 1.250.067,50грн. (основний платіж - 1.000.054,00грн., штраф - 250.013,50грн.).

Не погодившись з податковим повідомленням-відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Так, відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п."а" п.185.1 ст.185 та п.п."б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, а у розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Так, функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

Процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була деталізована нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №752/30620; далі за текстом - Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017р. №485; далі за текстом - Порядок №485).

З 01.02.2020р. в Україні процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена нормами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Пунктом 12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість виключає як правомірність виписування податкової накладної контрагентом - постачальником, так і легальність включення такої податкової накладної покупцем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до абз.1 п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 та абз.2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність реєстрації складеної контрагентом - постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за загальним правилом виключає правомірність віднесення покупцем податкового кредиту з ПДВ за такою податковою накладною до складу податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду.

Судова колегія зазначає, що з аналізу положень норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України можна дійти висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що і за приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

Колегія суддів зауважує, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Також, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 "Норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.".

Судова колегія зазначає, що обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнаються учасниками справи.

Колегія суддів звертає увагу, що претензій до форми, змісту або підстави складання податкових накладних контролюючий орган не висловив, відсутності першої із подій для складання податкових накладних ані у ході податкової перевірки, ані під час розгляду справи не спростував. Сама лише незгода контролюючого органу із існуванням такої події не може бути визнана доведеним фактом відсутності підстав для виписування податкової накладної.

Щодо доводів відповідача про намір платника на отримання безпідставної податкової вигоди колегія суддів зазначає, що реальність існування такого наміру має бути підтверджена об`єктивними даними, котрі поза розумним сумнівом виключають будь-яке інше сприйняття винних, умисних, усвідомлених, взаємоузгоджених з іншими суб`єктами права та зловмисних дій платника податків окрім як використання «права» на «зло» публічним інтересам суспільства, тобто зловживання правом.

Судовим розглядом встановлено, що з наявних матеріалів справи не вбачається такого наміру, оскільки вчинений заявником з ТОВ "Брентвіл Тайм" (поточне найменування - ТОВ «АКЕ Компані ЛТД») договір №75 від 22.12.2020р. на придбання карток на отримання дизельного пального не містить ані вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, ані дефектів у повноважності представників цих юридичних осіб, ані сумнівів у належності предмету правочину до речей, не обмежених у цивільному/господарському обороті.

Судовим розглядом встановлено, що за твердженням позивача у межах згаданого правочину були проведені господарські операції з купівлі-продажу (поставки позивачу) карток на отримання дизельного пального 10л. та 20 л., які оформлені: - видатковими накладними: №583 від 25.12.2020р. на суму 2. 082.000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 347.000,00грн.), № 584 від 25.12.2020р. на суму 1.836.324,00грн. (у тому числі ПДВ - 306.054,00грн.), № 585 від 25.12.2020р. на суму 2.082.000,00грн. (у тому числі ПДВ - 347.000,00грн.); - податковими накладними: №25010 від 25.12.2020р. на суму 2.082.000,00грн. (у т.ч. і ПДВ - 347.000,00грн.), №25011 від 25.12.2020р. на суму 2.082.000,00грн. (у т.ч. і ПДВ - 347.000,00грн.), №25012 від 25.12.2020р. на суму 1.836.324,00грн. (у т.ч. і ПДВ - 306.054,00грн.); зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наступних платіжних доручень: №1125 від 25.12.2020р. на суму 2.082.000,00 грн., №1127 від 25.12.2020р. на суму 2.082.000,00грн., №1129 від 25.12.2021р. на суму 1.836.324,00грн.

Судова колегія зауважує, що надані заявником копії документів не мають дефектів форми, змісту або походження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відсутні визначені законодавцем у ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) підстави, які спричиняють втрату оглянутими документами юридичного статусу податкової накладної.

Колегія суддів відзначає, що доказів порушення чи свідомого недотримання позивачем стандартів розсудливої, обачливої, виваженої, сумлінної поведінки у сфері господарювання у межах спірних правовідносин матеріали справи не містять

Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи також не містять належних доказів про вчинення заявником та контрагентом - постачальником спільних взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих та отримання безпідставної податкової вигоди чи на створення умов для одержання безпідставної податкової вигоди.

Судова колегія відзначає, що реальність обставин понесення заявником видатків у спірних правовідносинах, відсутність ознак повернення у власність сплачених на користь контрагента - постачальника безготівкових коштів, відсутність взагалі будь-якої взаємопов`язаності сторін правочину та збиткового фінансового результату господарських операцій, співвідносність придбаного товару (пальне) з напрямом господарської діяльності заявника (продаж насіння зернових культур із функцією транспортування вантажу), у даному конкретному випадку спростовує використані суб`єктом владних повноважень мотиви твердження про вчинення заявником податкового правопорушення - заниження грошового зобов`язання з ПДВ за рахунок віднесення на розрахунки із Державою показників податкових накладних.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення, адже обставини фізичного існування товару як реальної речі матеріального світу, обставини реєстрації податкових накладних контрагента-постачальника в Єдиному реєстрі податкових накладних, обставини подальшого використання товару у власній господарській діяльності виключають існування наміру на безпідставне одержання заявником податкової вигоди і доводять правильність та достовірність даних податкового обліку заявника з податку на додану вартість.

Доводи відповідача щодо нездатності контрагента - постачальника виконати власні господарські зобов`язання за правочином купівлі-продажу колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше, виконання зобов`язань з продажу вже створеного товару об`єктивно не вимагає ані існування основних фондів, ані існування виробничих потужностей, ані наявності трудових ресурсів чи будь-яких інших активів.

По-друге, суд зважає, що контролюючим органом не були опитані керівники та засновники контрагента - постачальника, хоча відомості про їх ідентифікуючі ознаки як учасників суспільних відносин були відомі Управлінню, а ця обставина призводить до істотної вади у результатах реалізації контролю за дотриманням податкової дисципліни. До того ж контролюючим органом не були виявлені та зафіксовані в акті перевірки (а відтак, і не брались до уваги при винесенні оскаржених податкових повідомлень - рішень) істотні дефекти у процедурі створення контрагентів заявника та суттєві вади у процесі поточного функціонування цих суб`єктів господарювання.

По-третє, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючим органом за відсутності жодних розумних причин не було ініційовано процедури зустрічної звірки контрагента - постачальника.

По-четверте, судова колегія зауважує, що відповідно до змісту Акту доказом вчинення позивачем податкового правопорушення заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість визначено також податкову інформацію іншого контролюючого органу.

Судовим розглядом встановлено, що відносно ТОВ «Брентвіл Тайм» (код за ЄДРПОУ 43217325) було використано податкову інформацію ГУ ДПС у Львівській області за звітний період декларування ПДВ грудень 2020 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Спецагроторг Трейд» (код за ЄДРПОУ 24489939)

Так, щодо відповідності закону Податкової інформації як доказу наявності події та складу податкового правопорушення, колегія суддів зазначає, що створення цього письмового документа відбувається поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки згідно з приписами ст.ст.20, 62, 75-86 Податкового кодексу України способами здійснення податкового контролю є перевірки та звірки. Відтак, відсутні правові підстави для кваліфікації такого письмового документа контролюючого органу як доказу вчинення податкового правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання правильним судження контролюючого органу щодо використання позивачем в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено, адже, по-перше, придбаний у контрагента товар був оплачений позивачем шляхом проведення безготівкових розрахунків (що не створює для Держави в особі компетентних органів управління, контролю чи нагляду будь-яких перешкод чи ускладнень у відслідковуванні руху безготівкових коштів), по-друге, придбаний товар у подальшому був використаний у власній господарській діяльності позивача, по-третє, доказів взаємопов`язаності платника та контрагентів платника ані матеріали перевірки, ані матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00251770728 від 15.11.2021 року, та в свою чергу задоволення позовних вимог ТОВ «СПЕЦАГРОТОРГ ТРЕЙД».

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року по справі № 520/28477/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 по справі №520/28477/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 20.04.2023 року