Постанова

від 19.04.2023 по справі 160/11193/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11193/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року (суддя Кадникова Г.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року №Ф-278352-55/У та від 22.06.2021 року №Ф-278352-55/У.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано відсутність доказів про розмір щомісячно утриманих та сплачених сум ЄСВ роботодавцем позивача до бюджету.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно з Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , 21.11.2008 зареєстрована як фізична особа-підприємець, вид діяльності 80.21.3 позашкільна освіта, взята на облік 21.11.2008 ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник єдиного внеску.

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про сум виплачених доходів та утриманих податків в період 1 кварталу 2000р. по 1 квартал 2021р. ОСОБА_1 не вела підприємницької діяльності, а отримувала дохід (заробітну плату) та сплачувала внески працюючи на підприємстві з 21.11.2008 року у комунальному закладі «Середня загальноосвітня школа №22» Кам`янської міської ради інших підприємствах за сумісництвом.

08.11.2019 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-278352-55/У сума боргу складала 27 219грн. 26коп. на підставі цієї вимоги відкрито виконавче провадження №62002522 та стягнуто з ОСОБА_1 кошти в сумі 27 219грн. 26коп. на користь відповідача.

08.01.2021 виконавче провадження №62002522 закінчено про що державним виконавцем винесено відповідну постанову.

22.01.2021 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-278352-55/У, відповідно до якої, станом на 31.12.2020 заборгованість зі сплати Єдиного внеску ОСОБА_1 , становить 16 734грн. 17коп.

08.02.2021 зазначена вимога оскаржена до Державної податкової служби України.

03.03.2021 Державною податковою службою України вимога №Ф-278352-55/У від 22.01.2021 скасована та сформована інша вимога № Ф-278352-55/У від 22.06.2021 на суму 5 871грн. 36коп.

Позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженої вимоги не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим п.1 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України від 06.12.2016р. №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2464-VІ, що діють з 01.01.2017р., зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до абз.1 п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст. 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч.12 ст.9 Закону України №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України №2464-VI №2464-VI не врегульовано.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону України №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Як було встановлено судом першої інстанції , відповідно до наявних у матеріалах справи трудової книжки та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з І кварталу 2000р. по І квартал 2021року вбачається, що ОСОБА_1 у період з 2017р. по третій квартал 2019р. отримувала дохід (заробітну плату та плату за цивільно-правовими договорами) у АТ «ДНІПРОАЗОТ» (код ЄДРПОУ 5761620) та Комунальному закладі «Середня загальноосвітня школа №22» Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 23370337).

Також судом першої інстанції було встановлено, що єдиний внесок з оплати цивільно- правових договорів значиться у графі «доходи», тобто утриманий не був, однак з виплат заробітної плати доходів у вигляді єдиного внеску не вбачається, отже був утриманий.

У період з 01.01.2017 по 30.09.2019 (за який відповідачем нараховано позивачу до сплати єдиний соціальний внесок) роботодавцем позивачки здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у зазначений період саме роботодавець мав сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується наданими суду документами.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем у цей період інших доходів, зокрема від провадження ОСОБА_1 господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесені відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 № Ф-278352-55/У та від 22.06.2021 № Ф-278352-55/У є необґрунтованими та протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 19 квітня 2023 року.

Головуючий - суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш