Постанова

від 18.04.2023 по справі 620/398/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/398/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "РЕВНА" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "РЕВНА" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ДПС у Чернігівській області №5/25-01-13-05-05 від 14.12.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу КП "Ревна".

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення про стягнення коштів є неправомірним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 14.12.2022 заступником Головного управління ДПС у Чернігівській області прийнято рішення №5/25-01-13-05-05 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках.

Зазначене рішення прийнято у зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань, самостійно визначених платником у податкових деклараціях з ПДВ:

- в сумі 20 939,60 грн. - за декларацією №9311060334 від 20.10.2021 з терміном сплати 01.11.2021 (за декларацією сума зобов`язань 46 624 грн., частково сплачено суму 8750,86 грн. за платіжним дорученням № 386920387 від 21.06.2022 та суму 16933,54 грн за платіжним дорученням № 393775630 від 13.07.2022);

- в сумі 46 070 грн за декларацією №9350468010 від 18.11.2021 з терміном сплати 30.11.2021;

- в сумі 40 067 грн за декларацією №9387112626 від 20.12.2021 з терміном сплати 30.12.2021;

- в сумі 41 197 грн за декларацією №9421746345 від 19.01.2022 з терміном сплати 31.01.2022.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскаржуване позивачем рішення про стягнення коштів з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу прийнято контролюючим органом у межах повноважень, у спосіб та у порядку, передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК).

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 ПК).

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 ПК).

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

У свою чергу, норми чинного законодавства визначають виняток, за якого контролюючий орган може не звертатися до суду із відповідним позовом, а стягнення податкового боргу здійснюється не за рішенням суду, а за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

Так, відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Відтак, у випадку, якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, то контролюючий орган у такому випадку не звертається до суду, а приймає своє рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Як зазначалося, спірний податковий борг виник на підставі самостійно визначених позивачем у податкових деклараціях сум податкового зобов`язання з ПДВ. З огляду на відсутність доказів самостійного погашення податкового боргу, у відповідача були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Звертаючись до суду із позовом, як на підставу протиправності спірного рішення позивач вказував на недотримання відповідачем визначеної статтею 96 ПК процедури.

Так, норми чинного законодавства визначають особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, до яких належить і позивач.

Так, за положеннями пункту 96.1 статті 96 ПК у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідно до пункту 96.3 статті 96 ПК відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Отже, якщо описані вище заходи погашення заборгованості платників податків відповідно до статті 95 ПК не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що визначені застосування визначених статтею 96 ПК заходів здійснюється у процедурі опису майна у податкову заставу та за наслідками реалізації цього майна. Вказані заходи жодним чином не впливають на обов`язок податкового органу відповідно до статті 95 ПК при виникненні податкового боргу звернутися до суду із відповідним позовом або ж прийняти власне рішення про стягнення з платника податку податкового бору (згідно пункту 95.5 ПК).

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на норми статті 96 ПК.

Безпідставним є посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 520/6746/2020. Правові висновки, викладені у цій постанові, не свідчать про допущення відповідачем порушень норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення. Посилання ж позивача на рішення судів в інших справах суд апеляційної інстанції відхиляє в силу частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка визначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки позивач не заперечує факту наявності податкового боргу, а також не надає доказів його погашення, то суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "РЕВНА" залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 18.04.2023.