Ухвала

від 20.04.2023 по справі 1619/742/12

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.04.2023

Справа № 1619/742/12>

Номер провадження 4-с/948/1/23>

У Х В А Л А

20 квітня 2023 року Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання Сизоненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Машівка Полтавського району Полтавської області скаргу представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Король Тетяни Володимирівни на дії державного виконавця Машівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у виконавчому провадженні №33165652 про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

встановив:

14 квітня 2023 року до Машівського районного суду Полтавської області від представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Король Тетяни Володимирівни, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1148427 від 14.04.2023, надійшла скарга дії державного виконавця Машівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у виконавчому провадженні №33165652, в якій скаржник просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Машівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 14.12.2022 про закінчення виконавчого провадження №33165652.

Обґрунтовуючи вимоги скарги представником було вказано, що державним виконавцем порушено вимоги пунктів 9 та 10 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №02.04.2012 №512/5, оскільки на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, їх стягнення проводиться в загальному порядку, визначеного Законом. У зв`язку з приведеним скаржник зауважує, що під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не було враховано обставину, що закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення лише за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Отже, представник скаржника просить визнати оскаржувану постанову державного виконавця протиправною та скасувати її.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

20 квітня 2023 року до канцелярії суду від представника скаржника подано заяву про проведення судового засідання у відсутність стягувача та її представника.

Представник виконавчої служби у судове засідання не з`явився. До канцелярії суду 19.04.2023 від в.о. начальника Машівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надійшла заява про проведення судового засідання у відсутність представника відділу.

Враховуючи положення частини другої статті 450 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд даної справи у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що подана скарга підлягає задоволенню судом, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у Машівському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебувало на виконанні виконавче провадження №33165652 по виконанню виконавчого листа №2/1619/210/2012 від 19.06.2012, виданого Машівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 07.06.2012.

Згідно постанови державного виконавця Машівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Ільницької А.Р. від 14.12.2022 закінчено виконавче провадження №33165652, на підставі пункту 7 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Між тим, пунктом 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

Як вказано державним виконавцем у оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження, станом на час досягнення дитиною повноліття заборгованість зі сплати аліментів становить 195619,00 гривень.

Судом встановлено, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №33165652 державним виконавцем підраховано заборгованість боржника перед стягувачем.

Отже підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки вказана вище норма закону пов`язує можливість закінчення виконавчого провадження не лише із закінченням строку, передбаченого для відповідного виду стягнення, а і з відсутністю заборгованості. Тобто ці дві умови мають виконуватись одночасно.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Згідно з статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Стаття 382 КК України передбачає відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно положень частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 124 Конституції України, статті 18 ЦПК України гарантують обов`язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

В силу вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Слід зазначити, що відповідно до пунктів 9 та 10 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (з відповідними змінами) виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Аналіз вищевказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, вказує на те, що право на закінчення виконавчого впровадження у разі здійснення виконавчого провадження зі стягнення аліментів, виникає у державного виконавця виключно у разі стягнення в повному обсязі з боржника суми аліментів станом на день закінчення строку, передбаченого законом для такого виду стягнення.

Відтак, наявність заборгованості за аліментами виключає можливість закінчення виконавчого провадження у зв`язку із досягненням дитиною повноліття та стягнення щомісячних платежів на її утримання.

Зважаючи на те, що станом на досягнення повноліття дитини заборгованість за аліментами складала 195619,00 гривень, державний виконавець не вправі була закінчувати виконавче провадження, а повинна продовжити здійснення виконавчого провадження до повного стягнення з боржника заборгованості за аліментами.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти у порядок, межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Частиною першою статті 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За викладених підстав, суд вважає за необхідне визнати спірну постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірною, та такою, що порушує права стягувача, у зв`язку із чим з метою поновлення порушеного права заявника постанову про закінчення виконавчого провадження слід скасувати.

Керуючись статтями 127, 260, 353, 447, 449, 450-453 ЦПК України, суд,

постановив:

Скаргу представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Король Тетяни Володимирівни на дії державного виконавця Машівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у виконавчому провадженні №33165652 про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Машівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Ільницької А.Р. від 14 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження №33165652 з примусового виконання виконавчого листа №2/1619/210/2012 від 19.06.2012, виданого Машівським районним судом Полтавської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 20 квітня 2023 року.

Суддя Я.А. Шинкарчук