Окрема думка

від 21.04.2023 по справі 589/1982/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

21 квітня 2023 року м.Суми

Справа №589/1982/20

Провадження № 22-ц/816/407/23

судді Сумського апеляційного суду Ткачук С.С. щодо постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Сумського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року за результатами перегляду в порядку письмового провадження справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2023 року, ухваленого за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної організації «Шосткинський навчально - виховний комплекс: загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 6 - дошкільний навчальний заклад ім. Героя Радянського Союзу Колодко М.О. Шосткинської міської ради Сумської області», третя особа: управління освіти Шосткинської міської ради, про стягнення моральної шкоди завданої порушенням її прав на конфіденційність службового розслідування та незаконним звільненням з посади.

Звернувшись до суду із позовом у червні 2020 року, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 140 000 грн.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що наказом відповідача від 21.12.2018 року № 94 її звільнено з роботи у зв`язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи. Підставою для звільнення із займаної посади на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України став акт комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку від 19.12.2018 року № 1, її письмове пояснення від 18.12.2018 року та протокол засідання педради № 3 від 20.12.2018 р. Вказує, що в її діях був відсутній аморальний проступок, що було підтверджено постановою Сумського апеляційного суду від 04.05.2020 року. При цьому в постанові апеляційного суду було зазначено про те, що вона має право на конфіденційність дисциплінарного (службового) розслідування, за винятком випадків передбачених законом. При цьому службове розслідування було проведено відносно неї публічно із залученням засобів масової інформації, з огляду на що, відносно неї було поширено інформацію, що порушує її особисті немайнові права. Таким чином, в результаті вказаних дій відповідача, постраждала її репутація і їй було завдано моральної шкоди. Вказує, що розмір завданої їй моральної шкоди вона оцінює в сумі 140 000 грн.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунальної організації (установа, заклад) «Шосткинський навчально - виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 - дошкільний навчальний заклад ім. Героя Радянського Союзу Колодко М.О. Шосткинської міської ради Сумської області» на відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто із Комунальної організації (установа, заклад) «Шосткинський навчально - виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 - дошкільний навчальний заклад ім. Героя Радянського Союзу Колодко М.О. Шосткинської міської ради Сумської області» на користь ОСОБА_1 92 (дев`яносто дві) гривні 01 копійка у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із тривалості та характеру душевних страждань, яких зазнала позивач в зв`язку із її незаконним звільненням та встановлення обставин порушення конфіденційності службового розслідування, стану здоров`я позивача та враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості. Виходячи із вказаних обставин, суд оцінив моральні страждання позивача в розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині суми стягнутого відшкодування моральної шкоди, стягнувши на її користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 140000 грн.

Доводи скарги мотивує тим, що обставини вчинення нею аморального проступку 13.12.2018 року були повністю спростовані рішенням суду, а дії відповідача щодо публічності розслідування проступку із залученням засобів масової інформації є прямим порушенням її прав як вчителя, постраждала її репутація, а тому завдану моральну шкоду вона оцінює в розмірі 140000 грн. Вказує, що вона є вчителем з більш ніж сорокарічним стажем, а тому її знають колишні учні як в м. Шостка так і за межами міста. Таким чином, озвучена відповідачем інформація, яка в порушення її прав набула публічності і була доведена до відома багатьох тисяч громадян, сформувавши у них хибну думку про неї. Задля поновлення свого порушеного права вона вимушена була звертатися до правоохоронних та судових органів, що вимагало від неї додаткових зусиль. При цьому, законом не встановлено граничний розмір моральної шкоди.

Отже, предметом оскарження є визначена судовим рішенням сума грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

За результатом перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів відмовила у задоволені апеляційної скарги і залишила рішення в оскарженій нею частині без змін, погодившись із розміром грошового еквівалента, визначеного судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, постановою Сумського апеляційного суду прийнятої 04 травня 2020 року у справі 589/16/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області Андрущенко Н.М. від 21.12.2018 №94 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області з 22 грудня 2018. Стягнуто з Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 22.12.2018 по 04.05.2020 включно, за 340 робочих днів, у сумі 135092 гривні 20 копійок, з наступним утриманням податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування постанови зазначено, що фактично матеріали справи свідчать про те, що адміністрація Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області та Управління освіти Шосткинської міської ради були попереджені ОСОБА_1 про те, що остання не бажає проходити чергову атестацію, з огляду на те, що проходження такої атестації є правом позивача, а не його обов`язком. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що у адміністрації школи підстав приходити разом з атестаційною комісією на урок математики, що проводила ОСОБА_1 у 5-му класі, не було. Також, колегія суддів звернула увагу на те, що термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем. При цьому, оцінюючи поступок ОСОБА_1 в частині закриття нею дверей «на ключ» на предмет моральності, колегія суддів виходила з того, що фактично двері до класу були зачинені нею в період уроків, що фактично не заборонено Статутом Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області. Будь-яких доказів того, що позивач ОСОБА_1 під час проведення уроку математики фактично утримувала учнів та не випускала їх до туалету, матеріали справи не містять. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було відчинено двері та випущено з класу ученицю, і в цей час до класу увійшли представники поліції та адміністрації школи. Вказані обставини не заперечувалися учасниками справи. Таким чином, адміністрація навчального закладу разом з працівниками поліції здійснили відволікання учасників учбового процесу від навчання. Водночас, відповідно до пункту 85 Статуту не допускається відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов`язків крім випадків, передбачених законодавством.(а.с.4-10)

Із наказу Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області від 05 травня 2020 року за №21-КВ «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », вбачається, що наказано: скасувати наказ Комунального закладу ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області від 21.12.2018 №94; поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді вчителя математики з 22.12.2018. в.о. головного бухгалтера ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 135092 грн 20 коп. за 340 робочих днів з 22.12.18 по 04.05.20; внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.11)

Із трудової книжки ОСОБА_1 заповненої 21 жовтня 1966 року, вбачається, що: 12 червня 2012 року Комунальним закладом ШНВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 - ДНЗ Сумської області ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя математики шляхом переводу (наказ управління освіти №41-К від 08.06.2012); 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнено за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи п. 3 ст. 41 КЗпП України (наказ ШНВК:ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 ДНЗ від 21.12.2018 №94); 05 травня 2020 року запис №17 визнаний недійсним, ОСОБА_1 поновлено на попередній посаді (наказ ШНВК:ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 ДНЗ від 05.05.2020 №21-КВ); 26 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади учителя математики за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ ШНВК:ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 ДНЗ від 26.05.2020 №23). (а.с.195, 196). Отже її трудовий стаж вчителя становить понад 50 років.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У постанові від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» Пленум Верховного суду України роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Також Пленум Верховного суду України у своїй постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, згідно із абз.1 п.13 цієї Постанови, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноваженого ним органу незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно із ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту», педагогічні працівники серед іншого зобов`язані: дотримуватись педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальну середню освіту», педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров`я якої дозволяє виконувати професійні обов`язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника. Підставою для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП є не будь-який аморальний проступок, а такий, що не сумісний із продовженням цієї роботи.

Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, хочу зазначити, що протиправні дії адміністрації учбового закладу у вигляді незаконного звільнення за не вчинений аморальний проступок є грубим порушенням трудових прав позивачки, яке відбулось без дотримання конфіденційності проведення службового розслідування і мали негативний вплив на уклад життя і психологічний стан ОСОБА_1 , яка тривалий час працює вчителем в цьому навчальному закладі і не допускала аморального проступку під час викладення свого предмету. Проте сам епізод за яким відбувались події звільнення і були їй покладені в провину, а також розповсюджено через телевізійні засоби інформації із поширенням по свій території країни, завдало негативних наслідків для позивачки, бо впродовж тривалого часу вона вимушена була докладати додаткових зусиль на відновлення своєї репутації вчителя, що викликало у неї негативні емоції, вимушені зміни у її житті, необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення своїх прав, чим їй заподіяно моральні страждання.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також надаючи оцінку характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, а також з урахуванням всіх обставин, які мають істотне значення вважаю, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував рівень завданих душевних страждань, заподіяних позивачці протиправними діями учбового закладу та тривалість вимушених змін у її житті.

Погоджуючись з грошовим еквівалентом завданої моральної шкоди, визначено судом у розмірі 5000 грн, апеляційний суд не урахував вище наведеного і, вважаю, як і суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог розумності, та справедливості, бо такий розмір грошового еквівалента завданої моральної шкоди не можна визнати співмірним із глибиною душевних страждань, які відчувала позивач під час свого незаконного звільнення.

Однак, визнаю, що заявлений позивачкою розмір у відшкодування моральної шкоди на рівні 140000 грн є завеликий для учбового закладу, утримання якого відбувається за рахунок місцевого бюджету громади міста Шостка. А тому, приходжу до висновку, що оскільки фактично відбулась частково сатисфакція її порушеного права, а саме, вона була поновлена на роботі, на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, додаткова міра, як відшкодування моральної шкоди, що також є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів фізичної особи, грошовий еквівалент відшкодування моральної шкоди позивачки, завданої внаслідок порушення її трудових прав, може бути на рівні 20000грн.

Таким чином, апеляційний суд повинен був змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір присудженої судом першої інстанції суми на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Але, апеляційний суд залишив рішення без змін і це не буде сприяти залагодженню перед позивачкою, яка значний проміжок свого життя віддала професії вчителя, провини з боку учбового закладу за моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення за не вчинений аморальний проступок.

Суддя Сумського апеляційного суду С.С. Ткачук