Рішення

від 22.03.2023 по справі 309/5050/22

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/5050/22

Провадження № 2/309/951/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Волощук О.Я.

при секретарі Кальчевій Д.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хуст за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Хустської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначив про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим виконкомом Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області 23 вересня 2011 року. На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 2125383600:01:001:0014 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, площею 0,0743 га та земельної ділянки кадастровий номер 2125383600:02:001:0146, місце розташування Закарпатська область, Хустський район, село Іза, урочище «Біля водокачки» для ведення особистого селянського господарства площею 0,1919 га.

За життя ОСОБА_3 заповіту не залишив. Мати позивача ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом. Інших спадкоємців немає.

На час смерті ОСОБА_3 його син та дружина постійно проживали разом із спадкодавцем, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину.

13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Ляшко В.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки кадастровий номер 2125383600:01:001:0014 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд та кадастровий номер 2125383600:02:001:0146 для ведення особистого селянського господарства.

Видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок нотаріус відмовила, оскільки спадкоємці не надали правовстановлюючого документу на житловий будинок на ім`я батька та реєстрації права власності на нього у Державному реєстрі речових прав.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 побудований батьком позивача в період із 1992 року по 1994 рік на законних підставах: на земельній ділянці, відведеній під будівництво на підставі рішення сесії Ізянської сільської Ради народних депутатів від 11 вересня 1992 року про надання ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, дозволу АДРЕСА_2 на право виконання будівельних робіт, виданому на підставі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки № НОМЕР_2 , складеного 04 жовтня 1992 року. Будинок закінчений будівництвом ще за життя батька. Сім`я позивача проживала у будинку із 1995 року. Документи про здачу будинку в експлуатацію та свідоцтво про право власності на нерухоме майно відповідно до чинного законодавства відсутні, оскільки за життя батько не встиг їх оформити, через що будинок вважається незвершеним будівництвом.

Визнання за позивачем права власності на житловий будинок є таким, що не порушує прав та законних інтересів третіх осіб, оскільки спорів щодо способу поділу спадщини між позивачем та його матір`ю ОСОБА_2 дружиною померлого, не має.

Спадщина, яку прийняли спадкоємці, належить їм на праві спільної часткової власності. Мати позивача ОСОБА_2 забажала не виділяти свою частку з спадкового будинку, а передати увесь будинок (в цілій частці) у власність позивача як спадщину за батьком.

При оформленні права на спадщину у приватного нотаріуса Ляшко В.А. з матір`ю уклали договір про поділ спадкових земельних ділянок: у власність матері перейшла земельна ділянка кадастровий номер 2125383600:02:001:0146 для ведення особистого селянського господарства, у власність позивача земельна ділянка кадастровий номер 2125383600:01:001:0014 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 280,1 кв. м, житловою площею 111,0 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задоволити.

Представник відповідача Хустської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явився. До суду подано заяву уповноваженого представника М. Сабадош про розгляд справи у відсутності представника відповідача. Позовні вимоги визнав, не заперечив щодо задоволення позову.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечила щодо задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст. 206 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенцїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов`язків.

У судовому засіданні встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим виконкомом Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області 23 вересня 2011 року. На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 2125383600:01:001:0014 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, площею 0,0743 га та земельної ділянки кадастровий номер 2125383600:02:001:0146, місце розташування Закарпатська область, Хустський район, село Іза, урочище «Біля водокачки» для ведення особистого селянського господарства площею 0,1919 га.

За життя ОСОБА_3 заповіту не залишив. Мати позивача ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом. Інших спадкоємців немає.

13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Ляшко В.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки кадастровий номер 2125383600:01:001:0014 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд та кадастровий номер 2125383600:02:001:0146 для ведення особистого селянського господарства.

При оформленні права на спадщину у приватного нотаріуса Ляшко В.А. з матір`ю уклали договір про поділ спадкових земельних ділянок: у власність матері перейшла земельна ділянка кадастровий номер 2125383600:02:001:0146 для ведення особистого селянського господарства, у власність позивача земельна ділянка кадастровий номер 2125383600:01:001:0014 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Внаслідок відсутності правовстановлюючого документа на житловий будинок позивача позбавлений можливості в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт другий цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відовідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне, зокрема, тоді, коли щодо його приналежності в позивача відсутні необхідні правовстановлюючі документи.

У п. п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в пункті 3.1. Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що оскільки ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за законом, прийняв спадщину за фактично батьком, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не відмовився від прийняття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 цього Кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже враховуючи те, що позивач протягом встановленого законом строку прийняв спадщину, однак, у нього існують перешкоди у оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 328, 331, 377, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 200 ч. 4, 206 ч. 4, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 280,1 кв. м, житловою площею 111,0 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дане рішення є підставою для реєстрації спадкового нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 280,1 кв. м, житловою площею 111,0 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Хустського

районного суду: Волощук О.Я.