Рішення

від 15.03.2023 по справі 183/4246/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4246/21

№ 2/183/488/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, Новомосковського району, Дніпропетровської обл., треті особи: ОСОБА_2 , Садове товариство «Комета», про визнання права на нерухоме майно власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, Новомосковського району, Дніпропетровської обл., треті особи: ОСОБА_2 , Садове товариство«Комета», в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, яка розташовану на території Піщанської сільської ради, а саме: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю належала земельна ділянка загальною площею 0,061 га, що розташована на території Піщанської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1 .

11 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено довіреність, відповідно якої останню було уповноважено бути представником ОСОБА_4 з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах установах чи організаціях, незалежно від їх форм власності чи підпорядкування, з питань, пов`язаних з управлінням та розпорядженням належної їй на праві приватної власності на підставі Державного акту серії І-ДП № 085094 земельною ділянкою площею 0,061 га., що розташована на території: АДРЕСА_1 .

На підставі даної довіреності ОСОБА_2 продала позивачу вищезазначену земельну ділянку, однак договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений та не був нотаріально посвідчений, в зв`язку зі смертю власника земельної ділянки.

Позивач зазначає, що безперервно, добросовісно та відкрито користується земельною ділянкою з 2010 року, що на момент його звернення з цим позовом до суду складає 11 років, інших осіб, що можуть претендувати на на землю немає.

Однак, у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла позивач не встиг переоформити на себе документи на право власності на землю.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що він відкрито та безперервно користується цим нерухомим майном, а у зв`язку з неможливістю оформити право власності належним чином, змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

У відзиві відповідач позовні не визнає, вважає, що позивачем не доведено обставин наділення Піщанської сільської ради повноваженнями щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, яка до того ж неможлива без згоди законного власника яким є СТ «Комета», у зв`язку з чим просить визнати себе неналежним відповідачем.

Разом з тим відповідач зазначає, що будь-яких рішень членами СТ «Комета» щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1 не приймалось, а також станом на момент звернення відповідача з відзивом до суду, позивач з клопотанням про передачу землі у його власність жодного разу не звертався.

Ухвалою суду від 01 липня 2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 10).

Ухвалою суду від 28 лютого 2022 року зобов`язано Новомосковську міську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 935 (а.с. 33).

Позивач в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток, причина неявки суду не відома.

Третя особа - ОСОБА_2 , звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Представник третьоїособи -Садове товариство«Комета» звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, Серії І-ДП № 085094, належала земельна ділянка площею 0,061 га, га розташована на території Піщанської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

11 серпня 2010 року між ОСОБА_3 видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю.О., відповідно до якої останню було уповноважено бути представником ОСОБА_4 з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах установах чи організаціях, незалежно від їх форм власності чи підпорядкування, з питань, пов`язаних з управлінням та розпорядженням належної їй на праві приватної власності на підставі Державного акту серії І-ДП № 085094 земельною ділянкою площею 0,061 га., що розташована на території: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області надано копію актового запису про смерть № 935 від 19 липня 2011 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг у віці 83 роки (а.с. 30).

Відповідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 68886563 від 04.05.2022 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , - не заводилась (а.с. 43).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державного реєстру іпотек відсутні (а.с. 28).

Головою правління с/т «Комета» ОСОБА_5 було складено акт, та підписано у присутності свідків про те, що ОСОБА_1 , дійсно сумлінно користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 в с/т «Комета» більше 10 років. На цій земельній ділянці він посадив дерева, квіти, косить траву. Своєчасно сплачує всі внески (а.с. 57).

Правовідносини щодо набуття права власності за набувальною давністю врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК Українисуд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підставами звільненнявід доказуваннявідповідно довимог ст.82ЦПК Україниє обставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,зазначаються взаявах посуті справи,поясненнях учасниківсправи,їхніх представників.Обставини,визнані судомзагальновідомими,не потребуютьдоказування.Обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом.Обставини,встановлені стосовнопевної особирішенням судуу господарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,проте можутьбути узагальному порядкуспростовані особою,яка небрала участіу справі,в якійтакі обставинибули встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно дост. 124 Конституції України, ст. 15 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормоюст. 16 ЦК Українипередбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.41 Конституції України, визначено, що право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

У свою чергу глава 24 ЦК Українирегламентує набуття права власності.

Так, за змістом ст. 328 ЦК України набуття права власності певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До підстав набуття права власності на нерухоме майно чинним законодавством віднесена, зокрема, набувальна давність (ст. 344 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18), аналізуючи, зокрема, поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України зазначала, що слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача засновані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов`язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, також в інших ситуаціях.

Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 211/3988/16-ц (провадження № 61-36481св18).

ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом, зазначив, що він добросовісно, відкрито, безперервно, без правової підстави володіє спірним нерухомим майном більше десяти років, а тому володіння ним цим майном є добросовісним і у даному випадку застосовується правовий механізм для набуття у власність такого майна, передбачений ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.

А тому суд приходить до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81,89,258-259,263-268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, Новомосковського району, Дніпропетровської обл., треті особи: ОСОБА_2 , Садове товариство «Комета», с. Піщанка, Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,061 га розташовану на території Піщанської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач Піщанська сільська об`єднана територіальна громада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338836, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський р-н., с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 4;

третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Третя особа Садове товариство «Комета», код ЄДРПОУ 21939796, місцезнаходження: 51283, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Піщанка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Сорока