Ухвала

від 13.04.2023 по справі 229/2492/23

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2-з/229/8/2023

ЄУН 229/2492/23

У Х В А Л А

13 квітня 2023 року м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі судді Давидовської Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності і стягнення моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача відповідача Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради, відповідно до якого просить суд скасувати наказ № 21 від 13 березня 2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 13 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності і стягнення моральної шкоди.

Крім того, 12 квітня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову у цивільній справі №229/2492/22 за позовом ОСОБА_1 до Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності і стягнення моральної шкоди, шляхом зупинення повністю дії наказу виконуючого обов`язки начальника міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради А.Аксьонової №21 від 13 березня 2023 року про оголошення догани ОСОБА_1 , до ухвалення рішення у справі посилаючись та те, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову та позитивного вирішення справи, існує реальна загроза неможливим виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить заяву задовольнити.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч.ч. 1-2ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням приписів ч. 1 ст.153та ч. 2 ст.247 ЦПК Українирозгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальноготехнічного засобу.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Уст. 151 ЦПК Українивикладено вимоги до заяви про забезпечення позову, зокрема в заяві про забезпечення позову повинно бути вказано захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

ЗгідноПостанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Як убачається зі змісту, заява про забезпечення позову ґрунтується лише на особистому припущені позивача щодо унеможливлення виконання рішення суду у зв`язку з тим, що існує можливість звільнення заявника з посади у зв`язку з тим, що ним у цій справі оскаржується до суду вже другий наказ про застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснення судом, зокрема, з урахуванням співмірності та співвідношенням прав (інтересів), про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач не обґрунтував необхідності забезпечення позову, не довів співмірність заявлених позовних вимог та запропонованого виду забезпечення і, найголовніше, не довів як невжиття запропоновано ним способу забезпечення позову шляхом зупинення повністю дії наказу у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17).

Відтак, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість звільнення заявника з посади у зв`язку з тим, що оскаржується наказ про застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді догани без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім цього, за умовами ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.247,149-153 ЦПК України, суд

ухвалила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №229/2492/22 за позовом ОСОБА_1 до Міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності і стягнення моральної шкоди шляхом зупинення повністю дії наказу виконуючого обов`язки начальника міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради А.Аксьонової №21 від 13 березня 2023 року про оголошення догани ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подаєтьсяпротягом 15 днів з дня з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області.

Суддя Т.В. Давидовська

13 квітня 2023 р.