Постанова

від 10.04.2023 по справі 921/550/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р. Справа №921/550/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді доповідача):Кордюк Г.Т.

суддів: Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

Секретар судового засіданняКлебан Н.А.

розглянувши апеляційну скаргу Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище б/н від 24.02.2023 (вх.№01-05/594/23 від 28.02.2023)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 (повний текст виготовлено 01.02.2023, суддя О.В. Руденко),

у справі №921/550/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України,

до відповідача: Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогаз Трейдінг

про стягнення боргу в сумі 294 935,70 грн.

За участю представників:

від позивача - Міненко В.М.

від відповідача - Куцмида В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 у справі №921/550/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна задоволено. Стягнуто з Державного навчального закладу "Чортківське вище професійне училище" (вул. Паркова, 12, смт. Заводське, Чортківський район, Тернопільська область, 48523, код. ЄДРПОУ 03781666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у сумі 218 980 (двісті вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 54 коп., пеню в сумі 32 668 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 88 коп., 3% річних у сумі 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн 92 коп., інфляційні втрати в сумі 39 414 (тридцять дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 36 коп. та 4 424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн 04 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що рахунок позивача №1623 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року Споживач не оплатив, надісланий йому Акт №30991 приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 не підписав, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того суду не надані докази включення об`єктів споживання відповідача до Реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у зазначений вище період. Натомість в матеріалах справи наявні докази їх включення в означений період саме до Реєстру споживачів позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державний навчальний заклад Чортківське вище професійне училище звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 24.02.2023 (вх.№01-05/594/23 від 28.02.2023), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 у справі №921/550/22, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

-у листі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 08.07.2022 року №ТОВВИХ-22-7197 щодо споживача із ЕІС-кодом 56XS00003LPII001 зазначено, що у період з 29.10.2021 по 31.10.2021 обсяги природного газу, використані цим споживачем, внесені в алокацію постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Тобто фактичне постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» відбулося у жовтні 2021 року, що підтверджується рахунком на оплату (природний газ) №26626 та актом приймання-передачі природного газу №16046 та листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 08.07.2022 року №№ТОВВИХ-22-7197 щодо споживача із ЕІС-кодом 56XS00003LPII001;

-якщо ТОВ «ГК «Нафтогаз України» фактично почав поставляти природний газ ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» 30.10.2021 року, то не залежно від дати укладення Типового договору між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і ДНЗ «Чортківське вище професійне училище», першим календарним місяцем постачання природного газу є жовтень 2021 року. Враховуючи ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» і п. 11.1 Типового договору, строк дії Типового договору є 30.11.2021 року, оскільки 30.11.2021 року є останнім днем календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Оскільки строк дії Типового договору не може перевищувати 60 діб, то з 01.12.2021 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за власним бажанням і без жодних законних на те підстав здійснював постачання природного газу ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» , про що відповідачу не було відомо, оскільки у листопаді 2021 року ним було укладено договір постачання природного газу №18-1349/21-БО-Т від 29.11.2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»;

-про постачання природного газу ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» у період з 03.12.2021 по 07.12.2021 року від ТОВ «ГК «Нафтогаз України», відповідач дізнався після отримання рішення суду;

-ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надало ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» рахунок за поставлений природний газ до 20 грудня 2021 року, тобто за 11 днів до закінчення бюджетного 2021 року, а надало відповідний рахунок уже після 20 січня 2022 року, тобто коли бюджетний 2021 рік закінчився. З 01.01.2022 року ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» позбавлене можливості оплачувати послуги, товари, які були поставленні у 2021 році, оскільки бюджетний рік закінчився 31.12.2021 і Державна казначейська служба України не здійснює обслуговування бюджетних коштів за 2021 рік;

-нараховані 32 668,88 грн. пені, 3 871, 92 грн. 3% річних та 39 414, 36 грн. інфляційних втрат, є надмірно великі порівняно із збитками кредитора та обтяжливим для ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» через обмежене фінансування та оголошений воєнний стан в Україні з 24.02.2022. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2023/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. Суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, скаржник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з огляду на те, що повний текст оскаржуваного рішення у справі був складений 01.02.2023, а отримано апелянтом ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» -21.02.2023.

04.04.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив №39/10-МВ-19/7-23 від 04.03.2023 (вх.. №01-04/2311/23 від 04.04.2023), в якому він зазначає про те, що:

- позивач 05.12.2021 подав запити на інформаційній платформі Оператора ГТС, щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 05.12.2021 та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 08.12.2021. Тобто постачання природного газу згідно договору № 03-1349/21-БО-Т, укладеного між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» відбувалось починаючи з 08.12.2021, що ніяк не спростовує того факту, що в грудні 2021 року, а саме за період з 03.12.2021 по 07.12.2021, відповідач отримав природний газ від позивача. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в період з 30.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 03.12.2021, до портфеля постачальника «останньої надії підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 08.07.2022 №ТОВВИХ-22-7197 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ, а також відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом. У матеріалах справи також відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у спірний період;

- ТОВ «ГК Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 30.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та 03.12.2021 по 07.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і , відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Як підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, постачання природного газу відбувалось протягом 32 діб з 30.10.2021 по 31.11.2021. Потім, після перерви в дві доби, відбір газу споживачем відбувався з 03.12.2021 по 07.12.2021;

- обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. У справі, що переглядається, сума зобов`язання відповідача з оплати поставленого газу дорівнює 555 484, 54 грн. тоді як розмір заборгованості 218 980, 54 грн., а сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 32 668, 88 грн., що складає 15% від суми заборгованості. Це означає, що вартість газу, з оплати якого відповідач прострочив оплату фактично збільшиться для відповідача не більш як на 15%. Відтак, заявлена сума пені не є надміру великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/550/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 апеляційну скаргу Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище б/н від 24.02.2023 (вх.№01-05/594/23 від 28.02.2023) залишено без руху та зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати суду докази надсилання копії апеляційної скарги третій особі у справі.

10.03.2023 апелянт звернувся до суду із заявою вих.№46 від 08.03.2023 (вх.№01-04/1688/23 від 10.03.2023) про усунення недоліків до якої додає опис підтвердження про направлення копії апеляційної скарги третій особі у справі.

Таким чином, апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі №921/550/22.

Суд визнав достатніми подані матеріали для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 поновлено Державному навчальному закладу Чортківське вище професійне училище пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 у справі №921/550/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 10.04.2023 об 11 год. 00 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання № 6.

28.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача Державного навчального закладу «Чортківське вище професійне училище» - адвоката Куцмиди В.І. вих.б/н від 27.03.2023 (вх. № 01-04/2159/23 від 28.03.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника.

31.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвоката Міненка В.М. вих.№39/10-МВ-19/7-23 від 31.03.2023 (вх. 01-04/2244/23 від 31.03.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 клопотання представника відповідача Державного навчального закладу «Чортківське вище професійне училище» - адвоката Куцмиди В.І. вих.б/н від 27.03.2023 (вх. № 01-04/2159/23 від 28.03.2023) та представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвоката Міненка В.М. вих.№39/10-МВ-19/7-23 від 31.03.2023 (вх. 01-04/2244/23 від 31.03.2023) - задоволено.

10.04.2023 у судове засідання у форматі відео конференції з`явились представник позивача Міненко В.І. та представник відповідача Куцмида В.М.

Третя особа участі уповноваженого представника не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином був повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч. 12 ст. 270 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 провадить діяльність у сфері газопостачання на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМ України № 1102 визначені зобов`язання АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

Позивач з урахуванням наданих у судовому засіданні його представником уточнень, зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з жовтня 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа-електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист оператора ГТС від 08.07.2022 №ТОВВИХ-22-7197 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00003LPII001; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з п. 2.1 цього Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За п. 3.1 Договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п.4.4. правочину Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

У пункті 11.1. правочину передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою постачальника .

Позивач стверджує, що ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договірних умов. Зокрема, в період з 30.10.2021 по 30.11.2021 та з 03.12.2022 по 07.12.2021 року він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 24,98412 тис. куб. м. на загальну суму 555 484,54 грн. (з урахуванням вартості транспортування), в той час як останнім, за цей же період, було здійснено лише часткову оплату в розмірі 336 504 грн, тобто за природний газ, поставлений у жовтні та листопаді 2021 року.

Як наслідок, відповідні рахунки постачальника на оплату поставленого природного газу у грудні 2021 року його контрагент не оплатив. Таким чином, за твердженням постачальника, у Навчального закладу сформувалась заборгованість за спожитий природній газ у період з 02.12.2021 по 07.12.2021 на суму 218 980,54 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась на адресу відповідача вимога №119/4.3-7654-2022 від 16.06.2022 з проханням сплатити заборгованість у розмірі 218 980,54 грн до 30.06.2022. Однак, Державний навчальний заклад вимоги Товариства не виконав, заборгованість не сплатив, з огляду на що даний спір переданий на вирішення в судовому порядку.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч. 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 2 статті 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи між сторонами у справі укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем.

Укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Державного навчального закладу "Чортківське вище професійне училище", зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS00003LPII001.

У листі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 08.07.2022 №ТОВВИХ-22-7197 щодо споживача із ЕІС-кодом 56XS00003LPII001 зазначено, що у період з 29.10.2021 по 31.10.2021 обсяги природного газу, використані цим споживачем, внесені в алокацію постачальника "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та становлять:

з 30.10.2021 по 31.10.2021 - 1 405,00 куб. м;

з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 18 625,00 куб. м;

з 03.12.2021 по 07.12.2021 - 4 954,12 куб. м.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом жодним із учасників цього спору не заперечується, що Навчальний заклад здійснив оплату за поставлений йому природний газ у період з 30.10.2021 по 30.11.2021 в повному обсязі.

Натомість, рахунок позивача №1623 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року Споживач не оплатив, надісланий йому Акт №30991 приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 не підписав. Факт відправлення на адресу відповідача зазначеного рахунку підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень "Рекомендований лист" та фіскальним чеком від 21.01.2022.(а.с. 31-34, т.1)

Доводами апеляційної скарги Державного навчального закладу "Чортківське вище професійне училище"є те, що у спірний період (грудень 2021 року), постачання газу відповідачу здійснював інший постачальник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на підставі договору постачання природного газу №18-1349/21-БО-Т від 29.11.2021. Інформація про укладення вказаного договору була відображена на Офіційному майданчику електронної системи державних закупівель України ProZorro та такий договір зареєстрований в державній казначейській службі України.

Як випливає з умов договору постачання природного газу №18-1349/21-БО-Т від 29.11.2021, постачальник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передає споживачу замовлений обсяг природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 (включно) в кількості 220,000 тис. куб. метрів, в тому числі в грудні 2021 року 30,000 тис. куб. метрів. Всього ціна газу за 1000 куб. метрів з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, становить 16 554,00 грн.(а.с.120-130, т.1)

В подальшому між цими сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 16.12.2021, згідно п. 1 якої п.2.1 договору №18-1349/21-БО-Т викладено в іншій редакції, зокрема постачальник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передає споживачу замовлений обсяг природного газу у період з грудня 2021 по грудень 2022 (включно) в кількості 199,672 тис. куб. метрів, в тому числі в грудні 2021 року 39,672 тис. куб. метрів.(а.с.131-132, т.1)

Як зазначає відповідач, на виконання умов договору постачання природного газу № 18-1349/21-БО-Т від 29.11.2021 та на підставі рахунку - фактури №18-1349/21 БО-Т від 23.12.2021 Державним навчальним закладом "Чортківське вище професійне училище" оплачено замовлений та використаний газ за грудень 2021 року обсягом 39,672 тис. куб. метрів на суму 656 730,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1018 та №1025 від 28.12.2021.(а.с.60-161,т.1)

Як вбачається з матеріалів справи,відповідач 05.12.2021 подав запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника, які було підтверджено цього ж числа та зареєстровано Споживача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 08.12.2021. Крім того, загальний обсяг природного газу, використаний Державним навчальним закладом у грудні 2021 року, а саме з 09.12.2021 по 31.12.2021 включно, з ресурсів ТОВ "Нафтогаз Трейдинг", складає 24 681,88 куб.м., про що було складено та направлено споживачу для підписання акт приймання-передачі.

Таким чином, постачання природного газу згідно договору № 03-1349/21-БО-Т, укладеного між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» відбувалось починаючи з 08.12.2021, що ніяк не спростовує того факту, що в грудні 2021 року, а саме за період з 03.12.2021 по 07.12.2021, відповідач отримав природний газ від позивача.

Адже суду не надані докази включення об`єктів споживання відповідача до Реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у зазначений вище період. Натомість в матеріалах справи наявні докази їх включення в означений період саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.

При цьому, в силу законодавчих положень у спірних правовідносинах ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі було самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних" систем об`єми природного газу, спожитого Навчальним закладом у спірний період автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених саме позивачем.

Відповідач також зазначає, що станом на 01.12.2021 договір постачання з постачальником "останньої надії" (позивачем) припинено, оскільки такий договір укладено лише строком на 60 днів, а послуги позивачем надавались у жовтні та листопаді 2021. Тому, на думку Навчального закладу, постачання природного газу позивачем з 03.12.2021 по 27.12.2021 здійснювалось поза межами дії договору, що є порушенням норм законодавства.

Однак, Правилами постачання природного газу визначено максимальну тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії", що не може перевищувати шістдесят днів.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі листа ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 08.07.2022 №ТОВВИХ-22-7197 щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00003LPII001, днем початку постачання природного газу споживачу є 30 жовтня 2021 року , а не 01.10.21р. (а.с. 56-72, т.1)

У пункті 11.1 спірного правочину його учасники передбачили набрання чинності цією угодою днем початку постачання природного газу споживачу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу того констатує, що постачання позивачем природного газу у період з 30.10.21 р. по 07.12.2021 не перевищує визначену законом та погоджену сторонами максимальну тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, апеляційний господарський суд вважає висновки суду першої інстанції правильними, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 218 980,54 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховані 32 668,88 грн. пені, 3 871,92 грн. - 3% річних та 39 414,36 грн. інфляційних втрат.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу зменшення штрафних санкцій апеляційний господарський суд виходить з такого.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, у постанові від 23.03.2021 р. у справі № 921/580/19 Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен:

1) з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;

2) об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з:

інтересів сторін, які заслуговують на увагу;

ступеня виконання зобов`язань;

причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

незначності прострочення у виконанні зобов`язання;

невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки);

майнового стану сторін.

У вказаній вище постанові від 23.03.2021 р. Верховний Суд також вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом із тим, у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.(Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17)

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що цей розмір значно перевищує розмір збитків. (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №757/32522/17-ц)

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

Слід відмітити, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912/3323/20 від 21 липня 2021 року).

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)..

Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Як вбачається з матеріалів справи, сума зобов`язання відповідача з оплати поставленого газу дорівнює 555 484, 54 грн. тоді як розмір заборгованості 218 980, 54 грн., а сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 32 668, 88 грн., що складає 15% від суми заборгованості. Це означає, що вартість газу, з оплати якого відповідач прострочив оплату фактично збільшиться для відповідача не більш як на 15%. Відтак, заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання.

Окрім того, відповідачем не надано суду жодних доказів, а саме щодо його фінансового становища, відсутності коштів на рахунках, що могло б свідчити про неможливість своєчасного здійснення розрахунків із позивачем.

Таким чином, відповідачем не доведено обставин щодо необхідності зменшення суми штрафних санкцій.

Отже, в даному випадку розмір неустойки не перевищує розміру збитків, а тому немає правових підстав для застосування положень вищевказаної статті.

Перевіривши правильність здійснених позивачів обрахунків суд констатує, що останні є арифметично вірними, ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 6 636,07 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №33 від 24.02.2023.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище б/н від 24.02.2023 (вх.№01-05/594/23 від 28.02.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 у справі №921/550/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

5. Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.04.2023

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.