Рішення

від 28.03.2023 по справі 905/55/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.2023 Справа №905/55/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.

при секретарі судового засідання Лукашенко В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» , м. Київ

до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма «Шлях Ілліча», с.Іллічівське, Мангушський район, Донецька область

про стягнення штрафу в сумі 2 187714,81 грн

за участі представників сторін:

згідно із протоколом судового засідання від 28.03.2023

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма «Шлях Ілліча» про стягнення штрафу в сумі 2 187714,81 грн за недопоставку товару (насіння соняшника) за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №Р90016 від 23.07.2020 у частині повної поставки товару, у зв`язку з чим, позивачем, відповідно до пункту 8.2 договору нарахований штраф в розмірі 2 187714,81грн, що складає 20% від вартості загального розміру недопоставленого товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.05.2021 відмовлено у позові повністю; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма «Шлях Ілліча» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» витрати з оплати судового збору в розмірі 32 815,72 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 стягнуто з Фермерського господарства на користь ТОВ «Сателлит» 60000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у задоволенні інших вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Сателлит» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 11.05.2021 у справі №905/55/21 залишено без змін.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» на користь Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма «Шлях Ілліча» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 11.05.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №905/55/21 скасовано. Справу направлено до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Згідно із вказівками, які містяться у постанові Верховного суду, та які в силу приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи прийшли до передчасних висновків. Зокрема, висновки зроблені без належного аналізу змісту договору та відповідних аргументів позивача, стосовно умов договору щодо предмета договору (пункт 1.1 договору), відповідальності постачальника (пункт 8.2 договору), звільнення від відповідальності (пункти 9.1 - 9.4 договору) у компіляції з іншими умовами договору та обставинами справи. Суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов`язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв`язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов`язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об`єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням пунктів 8.2, 9.2 договору та їх розмір. Проте, під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій, посилаючись на наявність непереборної сили (форм-мажору), а відтак відсутності вини постачальника, з неповним дотриманням норм процесуального права, у тому числі статті 86, 236 ГПК України не дослідили та не надали оцінки наведеним пунктам договору, дійшли до передчасного висновку щодо безумовного звільнення особи від відповідальності.

Зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій, зроблені без належного аналізу змісту договору та відповідних аргументів позивача, зокрема стосовно умов договору щодо предмета договору (пункт 1.1 договору), відповідальності постачальника (пункт 8.2 договору), звільнення від відповідальності (пункти 9.1 - 9.4 договору) у компіляції з іншими умовами договору та обставинами справи, а відтак є передчасними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 24.01.2022 справа №905/55/21 прийнята до провадження Господарським судом Донецької області у вказаному складі суду, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2022. Ухвалою суду від 10.02.2022 підготовче засідання відкладено на 17.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №8419, строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» від 28.02.22 №20 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров?ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Відповідна інформація розміщена на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://dn.arbitr.gov.ua.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв?язку з небезпекою для життя.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

Ухвалою суду від 07.12.2022 запропоновано учасникам справи у строк до 23.12.2022 письмово висловити актуальну позицію по справі №905/55/21 в умовах воєнного стану, у тому числі щодо подальшого руху справи. Ухвалою суду від 26.12.2022 призначено підготовче засідання на 06.02.2023

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.02.2023 вирішено закрити підготовче провадження у справі №905/55/21 та призначити розгляд справи по суті на 09.03.2023. У зв`язку із відсутністю енергопостачання в приміщенні суду за адресою: місто Харків, проспект Науки, 5, внаслідок обстрілу міста 09 березня 2023 року та пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, в період з 4 години 00 хвилин 09.03.2023 року до 19 години 32 хвилин 10.03.2023 року, судове засідання 09.03.2023 об 11:00 год. не відбулось, про що складено акт щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 13.03.2023. Ухвалою суду від 14.03.2023 сторін повідомлено про призначення судового розгляду справи на 28.03.2023.

Під час первісного та нового розгляду справи відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (вих.№12 від 25.02.2021), в якому останній зазначив, що причиною неналежного виконання зобов`язань відповідачем стали форс-мажорні обставини, які засвідчені виданим Торгово-промисловою палатою України сертифікатом №3100-20-1861 від 24.11.2020 року. Отже, вина відповідача в порушенні зобов`язання відсутня, а відтак підстави для притягнення відповідача до відповідальності відсутні.

В запереченнях на відповідь на відзив (вих.№12 від 23.03.2021) відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для виконання обов`язку, у тому числі й понесені значні витрати, що у сукупності із настанням форс-мажорних обставин, призвели до фінансових збитків за результатами 2020 року. Зазначив, що позивач не мав жодних видатків та не здійснював попередньої оплати за товар, доказів понесення ним збитків не надано. Відповідачем були здійснені всі необхідні дії задля недопущення порушень зобов`язань за договором. Обставини які пов`язані з погодними умова знаходяться поза його волею.

Додатково, (відзив на апеляційну скаргу, подану до Східного апеляційного господарського суду 15.07.2021) відповідач зазначив, що агрономічний цикл вирощування соняшнику врожаю 2020 року супроводжувався складними погодними умовами, а саме стійкою посухою, яка істотним чином вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Вказані обставини підтверджуються довідкою Донецького регіонального центру з гідрометеорології №07/07/03-464/1179 від 04.11.2020, в якій зазначено, що у липні - вересні 2020 року була висока температура повітря та ґрунту, майже бездощовий період, низька вологість повітря у купі з швидкістю вітру обумовили посилене випаровування вологи з поверхневого шару ґрунту. Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-20-1861 від 24.11.2020, Торгово-промислова палата України засвідчила наявність форс-мажорних обставин, а саме виняткових погодних умов, зокрема, недобір опадів, тривалі бездощові періоди в умовах підвищеного температурного режиму у липні - вересні 2020 року на півдні Донецької області, внаслідок чого було унеможливлено виконання зобов`язань у повному обсязі за Договором №Р90016 від 23.07.2020 щодо поставки насіння соняшнику у кількості 984,400 тон у термін з 01.09.2020 по 30.09.2020 саме у зв`язку із втратою врожаю. Посилаючись на наявність несприятливих погодних умов протягом липня - вересня 2020 року, що призвело до недостатньої кількості врожаю насіння соняшника, яке є предметом спірного договору відповідач вказує про відсутність в його діях вини та протиправної поведінки зобов`язаної особи, що виключає стягнення з відповідача штрафу

14.02.2022 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких останній зазначив, що відповідно до п.2 договору відповідач зобов`язався здійснити постачання насіння соняшника врожаю 2020 року у кількості 1500 тон. Крім того, пунктом 13.1.1. договору визначено, що постачальник на момент підписання цього договору є сільськогосподарським підприємством та безпосереднім виробником товару, який постачається вперше. Відповідно до ст. 662 ЦК України сторони визначили який саме товар повинен передати відповідач позивачу, а саме товар, який постачається вперше та безпосереднім виробником якого є відповідач. Звернув увагу на закріплений ст.614 ЦК України принцип вини як на підставу відповідальності боржника. Відповідач на землях, що знаходились у його користуванні (загальна площа 1289,79 га) обробив, вніс добрива, посіяв насіння соняшнику, здійснив міжрядну обробку, та інші дії на площі 721, 79 га. На все це було витрачено останнім 11 406233, 49 грн. На думку відповідача було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань за договором. Зазначив, що неповідомлення або невчасне повідомлення є підставою для відповідальності за збитки, які є результатом такого несвоєчасного повідомлення. Позивачем не подано суду доказів, які підтверджують, що недопоставка відповідачем завдала йому збитків.

Посилаючись на правовий висновок, викладений у рішенні Конституційного суду від 11.07.2013 №7-рп/2013, звернув увагу на те, що можливість у кредитора стягувати надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Під час первісного та нового розгляду справи позивачем надано до суду: відповідь на відзив від 05.03.2021, письмові пояснення від 07.02.2022. в яких останній зазначив, що сертифікат ТПП України №3100-20-1861 від 24.11.2020 року не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем не дотримано умов договору про повідомлення позивача щодо настання форс-мажорних обставин (п.9.2 договору). За змістом п.9.3 договору, відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань за договором. Крім того, на думку позивача, відповідач не здійснив жодних та всіх залежних від нього дій спрямованих на належне виконання зобов`язань за договором. Предметом спору в даній справі є штрафні санкції за невиконання відповідачем обов`язку саме з поставки насіння соняшника, предмет договору не передбачав обов`язку вирощувати насіння соняшника. Заперечення відповідача проти позову з посиланням на форс-мажор та несприятливі погодні умови вважає безпідставними та необґрунтованими, адже штрафні санкції за договором стосуються невиконання обов`язку відповідача саме з поставки товару, а не його вирощування чи збирання. Положенням договору не передбачено жодного положення, яке б забороняло відповідачу закупити товар у третіх осіб та поставити його позивачу. Зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності його вини в порушенні зобов`язання за договором. Відповідач не здійснював повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили в порядку та строки передбачені договором. Позивач посилався на недопустимість та недостовірність сертифікату Торгово-промислової палати України зважаючи на недопустимість та недостовірність доказів, на підставі яких він видавався (неможливість проведення огляду посівів соняшника на 721,79 га за один день; не зазначено яка саме техніка використовувалась; відсутність спеціальних знань та освіти в учасників огляду; відсутність даних щодо впливу інших факторів). Також відповідачем не надано актів огляду посівів соняшника за липень-серпень 2020 року, а акти визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту не містять обставин, наявності чи відсутності вини відповідача щодо невиконання зобов`язань за договором поставки, які мали входити в предмет доказування. Також, позивачем надано суду копії листа Українського гідрометеорологічного центру від 23.07.2021 №99001-1320/99023 «Щодо надання експертної оцінки впливу погодних умов на вирощування соняшнику». У вказаному листі надається відповідь на запит представників ТОВ «Сателлит» щодо надання експертної оцінки впливу погодних умов на вирощування соняшнику у Маріупольському районі Донецької області у період з травня по вересень 2020, зокрема, зазначено наступне: у період вегетації соняшнику на території Маріупольського району Донецької області у 2020 році велике значення мали строки сівби соняшнику; рано посіяні рослини мали змогу на час встановлення жорсткої засухи (повне висушування ґрунту) сформувати значну частину врожаю, тоді як пізно засіяні рослини підпали під вплив засухи вже на початку утворення репродуктивних органів; насіння могло передчасно засохнути, тим самим значно зменшити урожай; пом`якшення умов могло бути і в разі використання вологозберігаючих технологій для вирощування соняшнику. Посилаючись на зазначений лист, позивач доводить, що хоча погодні умови і не залежать від волі відповідача, проте останнім не було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки час сівби та можливість використання вологозберігаючих технологій залежали від волі відповідача. Тобто, на думку позивача, цим листом підтверджується, що відповідач міг уникнути несприятливих наслідків посухи, натомість нічого для цього не зробив та пізно засіяв соняшник. На думку ТОВ «Сателлит» зазначений доказ має значення для об`єктивного та всебічного розгляду даної справи, оскільки підтверджує позицію позивача про існування можливості з боку відповідача вплинути на об`єм врожаю незалежно від посухи, можливість вжити заходи для мінімізації наслідків посухи та виконати зобов`язання перед позивачем належним чином. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

Суд зазначає, що 10.06.2022 судом було здійснено підписку позивача та 07.12.2022 відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/55/21, зокрема: за електронною адресою - LLCsatellite@cofcointernational.com (вказана електронна пошта зазначена позивачем на титульному аркуші позовної заяви) та на офіційну електронну пошту відповідача - 2267415073@mail.gov.ua (вказана електронна пошта зазначена відповідачем у письмових поясненнях від 08.02.2022).

Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки.

Одночасно, ухвала суду від 14.03.23 про призначення судового розгляду справи на 28.03.23 направлена судом на адресу сторін за допомогою органів поштового зв`язку.

Як встановлено перевіркою руху поштового відправлення за відомостями вебсайту Укрпошти, вказана поштова кореспонденція (ухвала), направлена на адресу відповідача, з номером відправлення 6102271769090 повернена за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Жодних доказів на підтвердження поважності причин її неотримання представником відповідача суду не надано.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги те, що явка учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 202 ГПК України.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У зв`язку із веденням на території України воєнного стану, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану та поточної ситуації у м.Харкові (ведення бойових дій на території міста), справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ГПК України.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 28.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В

23.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (покупець) та Селянським (фермерським) господарством «Агрофірма «Шлях Ілліча» (постачальник) укладений договір поставки №Р90016 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (товар) на умовах DAP (доставлено до місця призначення) - ТОВ «Сателлит», Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76, згідно Інкотермс-2010 (пункти 1, 1.1 договору).

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1500 тон +/- 5% за вибором покупця (пункт 2.1 договору).

Ціна товару згідно даного договору становить 9 259,93 грн (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень, 93 копійки) без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% - 1851, 99 грн, що еквівалентно 400,00 (чотириста доларів 00 центів) доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладення договору 27,7798 грн за дол США (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення цього договору становить 16 667 874 грн, з урахуванням пункту 2.1 цього договору, що складає еквівалент у сумі 599 995,46 доларів США згідно курсу НБУ на момент укладення договору.

За умовами пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 30.09.2020 в суворій відповідності до номеру Договору, наданого покупцем. Датою поставки та відвантаження товару є дата передачі товару покупцю у місці призначення вказаному у пункті 1.1 даного Договору.

Порядок розрахунків погоджений сторонами у розділі 6 договору.

Так, згідно із пунктом 6.1 договору оплата здійснюється у національній валюті України гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, згідно з рахунком постачальника по курсу НБУ на дату фіналізації розрахунків у наступному порядку:

- покупець перераховує суму оплати в розмірі 80% від загальної вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати фіналізації розрахунків та отримання від постачальника товарно-транспортної накладної, копії видаткової накладної та коригування до видаткової накладної на весь обсяг постачання та рахунку постачальника, з подальшим обов`язковим переданням оригіналів зазначених документів (пункт 6.1.1 Договору);

- інші 20% від загальної вартості товару сплачуються покупцем протягом 5-ти банківських днів з моменту реєстрації постачальником у строки, передбачені законодавством, податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України на підставі отриманої квитанції про таку реєстрацію (пункт 6.1.2 Договору).

Фінальні розрахунки виставляються постачальником на кожну партію окремо, але у будь-якому випадку не пізніше ніж до 30 вересня 2020 року (пункт 6.4 договору).

Відповідальність сторін визначена у розділі 8 договору.

Зокрема, сторони дійшли згоди, що в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в підпункті 4.1 пункту 4 цього договору, або товар поставлений в обсязі, іншому від передбаченого в пункті 2.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару (пункт 8.2 договору).

Розділом 9 договору сторони погодили умови звільнення від відповідальності.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із Сторін своїх зобов`язань в період дії Договору, то даний Договір може бути подовжений на строк протягом якого діє така обставина.

Відповідно до пункту 9.2 договору сторона, для якої виконання зобов`язань згідно з договором стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин.

Інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань по договору (пункт 9.3 договору).

Умовами пунктів 13.4, 13.5 договору сторони визначили, що цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених даним Договором. Після підписання цього Договору всі попередні переговори щодо предмету даного Договору вважаються недійсними. Цей Договір, додатки, додаткові угоди до даного Договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі Сторін. Всі додатки до даного Договору є його невід`ємною частиною. Зміни і доповнення до даного Договору виконуються тільки в письмовій формі і є дійсними тільки після їх підписання обома Сторонами та скріплення печатками сторін.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу 515,600 тон насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року, що підтверджується видатковими накладними від 15.09.2020 №2, від 16.09.2020 №3 та від 17.09.2020 №4.

Поставлений товар повністю сплачений позивачем, що підтверджується дебетовими повідомленнями від 18.09.2020 на суму 2543948,17 грн, 18.09.2020 на суму 641629,95 грн, 23.09.2020 на суму 1209076,46 грн, 24.09.2020 на суму 302269,10 грн, 25.09.2020 на суму 635987,04 грн, 05.10.2020 на суму 160407,50 грн.

Зобов`язання за договором в частині поставки товару в кількості 984,400 тон на суму 10 938 574,05 грн. відповідач не виконав.

06.10.2020 позивач повідомив відповідача листом №06102020.3/010, що станом на 06.10.2020 постачальником розпочато виконання зобов`язань за укладеним договором від 23.07.2020 поставки товару, проте, вкрай незначних обсягах; приймаючи до уваги строки, погоджені в договорі та особливості технологічного процесу приймання товару безпосередньо на території покупця, з метою врегулювання договірних правовідносин та уникнення застосування санкцій, позивач просив надати пояснення щодо не виконання умов договору та графік поставки залишку товару за договором з конкретизацією дат поставки, ваги та кількості автомобільного транспорту, запланованого на вивантаження та поставки товару та, у разі виникнення будь-яких складнощів з виконанням взятих на себе зобов`язань за договором, просив повідомити для узгодження найбільш ефективного варіанту вирішення питання для обох сторін.

У відповідь на вказаний лист, відповідач направив повідомлення (б/н), в якому зазначив, що причини невиконання належним чином укладеного договору пов`язані з несприятливими кліматичними умовами. Для виконання зобов`язань за договором площа посіву соняшника складали 721,79 га за запланованою врожайністю 25ц повинні були зібрати врожай 1804 тонн, але наприкінці липня-початку серпня рослини зазнали не тільки повітряної посухи, але й запас вологи у ґрунті в метровому прошарку вичерпався. При збиранні врожаю було отримано результат 584 т бункерної ваги, після первинного очищення та підробітку отримали 519 тонн, які і направили згідно договору на адресу позивача. У зв`язку з недобором врожаю соняшника відповідач не може виконати зобов`язання з поставки продукції в цьому році та запропонував позивачу пролонгувати дію договору на наступний рік.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №22102020.32/010 від 22.10.2020, в якій повідомив, що на виконання умов укладеного договору від 23.07.2020, станом на 22.10.2020 відповідачем поставлено товар в обсязі 515,600 тон та кількість непоставленого товару складає 984,400 тони, що є порушенням умов договору, у зв`язку з чим, згідно з пунктом 8.2 Договору просив у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії сплатити суму штрафу у розмірі 3281572,21 грн.

22.10.2020 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №22102020.33/010 про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та здійснення нарахування штрафу за прострочення виконання зобов`язань більше ніж на 6 календарних днів.

У відповідь на претензію відповідачем надіслано на адресу позивача лист №84 від 27.11.2020, в якому повідомив, що не має заперечень проти припинення дії договору поставки продукції, претензійні вимоги не визнає у зв`язку з відсутністю провини господарства у невиконанні у господарських зобов`язань, оскільки порушення зобов`язань зумовлено обставинами непереборної сили.

В підтвердження виникнення обставин непереборної сили відповідачем надано до суду копію сертифікату №3100-20-1861 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України від 24.11.2020 №1548/05-4, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: недобір опадів, тривалі бездощові періоди в умовах підвищеного температурного режиму у липні-вересні 2020 року на півдні Донецької області; Селянському (Фермерському) господарству «Агрофірма «Шлях Ілліча» щодо обов`язку поставити та передати у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 984,4 тонни у термін з 01.09.2020 - 30.09.2020 за договором поставки №Р90016 від 23.07.2020, укладеним з ТОВ «Сателлит», відповідно до:

Довідки Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04.11.2020 №07/07/-3-464/1179;

Акта №1 визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту, складеного 09.09.2020;

Акта №2 визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту, складеного 09.09.2020;

Акта №3 визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту, складеного 09.09.2020;

Акта №4 визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту, складеного 09.09.2020;

Акта №5 визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту, складеного 09.09.2020;

Акта №6 визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту, складеного 09.09.2020;

Акта №7 визначення врожайності соняшнику методом контрольного обмолоту, складеного 09.09.2020;

Акта огляду посівів соняшнику, складеного 15.09.2020;

Протоколу №47 засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 11.11.2020;

Бухгалтерської довідки №1 від 30.09.2020;

Копії листа СФГ "Агрофірма "Шлях Ілліча" від 09.10.2020 №54 щодо виконання зобов`язань за договором поставки від 23.07.2020.

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що, обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе господарських зобов`язань за договором поставки стали підставою для нарахування позивачем штрафу відповідно до пункту 8.2 Договору у розмірі 20 % від суми невиконаної частини зобов`язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на умови договору, а саме пункти 1.1, 4.1, 8.2, 9.2, 9.3, 9.4 договору.

Отже, встановленню при вирішенні даної справи підлягають обставини наявності або відсутності підстав для здійснення нарахування позивачем штрафних санкцій за договором поставки від 23.07.2020 №Р90016.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням вказівок наданих Верховним Судом, суд виходить із наступного.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №Р90016 від 23.07.2020 кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, відповідно до умов договору відповідач зобов`язався поставити у строк з 1 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року покупцю (позивачу) товар у кількості, вказані у цьому договорі, а покупець в свою чергу зобов`язується забезпечити приймання та оплату товару.

Судом встановлено, що умовами, викладеними в пунктах 8.1, 9.2, 9.3 договору контрагентами досягнуто згоди щодо алгоритму дій сторони у разі настання обставин непереборної сили, які мають наслідком неможливість належного виконання договору.

В підтвердження виникнення обставин непереборної сили відповідачем надано сертифікат №3100-20-1861 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України від 24.11.2020 №1548/05-4.

Згідно із частиною 2 статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі-Закон) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Абзацом 3 ч.3 ст.14 Закону Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), встановлено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (ст.3.3 Регламенту).

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Звернення до Торгово-промислової палати за отриманням сертифікату є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат Торгово-промислової палати може бути отриманий пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин, тому повідомлення про форс-мажор (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося в внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Отже, встановленню при вирішенні даної справи підлягають обставини наявності або відсутності підстав для сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин та як наслідок звільнення від відповідальності за невиконання умов договору.

Відповідач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення відповідачем іншої сторони договору ТОВ «Сателлит» про наявність форс-мажорних обставин не було зроблено у 10-денний строк, встановлений договором. Усі пояснення сторони стосувалися того, що невчасне повідомлення або неповідомлення не є підставою для відповідальності за збитки та на те, що позивач вимагає застосувати санкції не за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а за не поставку товару.

Судом встановлено, що відповідач не повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили (які, як було зазначено, виникли 28.07.2020) та неможливість вчасно виконати зобов`язання за договором, тобто порушив вимоги, встановлені п.9.2 договору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Суд звертає увагу, що у відповіді на лист позивача від 06.10.2020 №06102020.3/010 відповідач зазначив, що причиною невиконання належним чином укладеного договору є несприятливі кліматичні умови. Вказав на те, що наприкінці липня-початку серпня 2020 року рослини зазнали не тільки повітряної посухи, але й запас вологи у ґрунті в метровому прошарку вичерпався. При збиранні врожаю було отримано результат 584 т бункерної ваги замість запланованої врожайності 1804 тонн. У зв`язку з недобором врожаю соняшника відповідач не може виконати зобов`язання з поставки продукції в цьому році та запропонував позивачу пролонгувати дію договору на наступний рік.

Також, матеріали справи містять копії листа Українського гідрометеорологічного центру від 23.07.2021 №99001-1320/99023 «Щодо надання експертної оцінки впливу погодних умов на вирощування соняшнику». На запит позивача надано експертну оцінку впливу погодних умов на вирощування соняшнику у Маріупольському районі Донецької області у період з травня по вересень 2020, зокрема, зазначено наступне: у період вегетації соняшнику на території Маріупольського району Донецької області у 2020 році велике значення мали строки сівби соняшнику; рано посіяні рослини мали змогу на час встановлення жорсткої засухи (повне висушування ґрунту) сформувати значну частину врожаю, тоді як пізно засіяні рослини підпали під вплив засухи вже на початку утворення репродуктивних органів; насіння могло передчасно засохнути, тим самим значно зменшити урожай; пом`якшення умов могло бути і в разі використання вологозберігаючих технологій для вирощування соняшнику.

Враховуючи те, що відповідно до п. 13.1.1 постачальник є сільськогосподарським підприємством та безпосереднім виробником товару який постачається, на момент збирання частини врожаю останній міг та повинен був передбачити негативні наслідки, пов`язані з несприятливими кліматичними умовами, які можуть виникнути та повідомити про це покупця.

В сертифікаті торгово-промислової палати №3100-20-1861 від 24.11.2020 вказано, що форс-мажорні обставини тривали з 28.07.2020 до 15.09.2020, тоді як строк виконання договору був встановлений з 01.09.2020 по 30.09.2020. Як встановлено судом договір виконувався відповідачем у період з 15.09.2020 по 17.09.2020, загалом поставлено 515,6 тонн соняшника врожаю 2020 року. Таким чином, договір виконувався відповідачем саме у період існування тих обставин, які відповідач вважає форс-мажорними.

Договір був укладений сторонами 23.07.2020, наявні в матеріалах листи, надані відповідачем свідчать про те, засуха почалася в кінці липня - серпні 2020 року, отже на момент виконання договору відповідач не міг не знати про несприятливі погодні умови.

Окрім того, відповідач отримав сертифікат торгово-промислової палати 24.11.2020, тобто майже через два місяці після завершення строку поставки.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням всіх встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Аналогічні висновки були зроблені у постановах від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18.

Визнання сертифікату торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування обставин непоборної сили (форс-мажору) без надання оцінки іншим доказам, суперечить змагальності судового процесу, відтак сертифікат торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини має оцінюватися судом лише як один із доказів, наданих стороною, за правилами оцінки доказів, встановлених ст. 86 ГПК України, та саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Статтею 42 Господарського кодексу України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язання з поставки у зв`язку з несприятливими погодними умовами та на обов`язок поставити товар, вироблений ним особисто як сільськогосподарським підприємством і безпосереднім виробником товару згідно умов п.13.1 договору з огляду на те, що сторони в договорі не приймали на себе солідарних ризиків з приводу можливих неврожаїв соняшнику. За умовами договору Відповідач зобов`язався поставити товар (насіння соняшнику) у кількості 1500 тонн у строк з 01.09.2020 до 30.09.2020, який міг бути, як власного виробництва, так і вирощений іншими виробниками.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2022 у справі №920/1326/20 дійшов висновків, що засуха (несприятливі погодні умови) не може вважатися форс-мажорними обставинами, а є звичайним підприємницьким ризиком, який сторони могли передбачити при укладенні договору, договір поставки не означає, що сторона була зобов`язана поставити саме свій врожай, а відтак могла закупити товар на ринку, щоб виконати договір, стягнув штрафні санкції, незважаючи на те, що сторона посилалася на засуху 2020 року як на причину неврожаю соняшника.

Положення ст.ст. 550, 611, ч. 1 ст. 624 ЦК України та ст. 217 ГК України передбачають право кредитора на стягнення з боржника штрафу, як окремої санкції незалежно від наявності чи відсутності негативних наслідків (збитків) у останнього в наслідок порушення боржником свої зобов`язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором та від відповідальності за порушення зобов`язань.

Приписами ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлене загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи. Порушення цього балансу добросовісної поведінки учасників правовідносин та встановлення судами недобросовісної поведінки може мати наслідком відмову в захисті порушеного права або покладання зобов`язань для відновлення права, порушеного недобросовісною поведінкою (див. mutatis mutandis, з урахуванням відповідних відмінностей пункти 6.30 - 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі у справі № 761/36873/18).

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За визначенням статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 ЦК України).

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За визначенням частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 551 ЦК України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості посилань відповідача на наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання щодо поставки товару у визначені у договорі строки та обсязі, що зумовлює право позивача на нарахування у відповідності до п. 8.2 його умов штрафних санкцій, а саме штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Перевіривши заявлений позивачем до стягнення 2 187714, 81 грн. (984,400 (тон) х 11 111,92 грн (ціна за тону) х 20% штрафу) штрафних санкцій, суд вважає його арифметично вірним.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення його права відповідачем, тому позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з п.5 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, виходячи з приписів ст.129 ГПК України, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Статтею 4 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції станом на подання позовної заяви; апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2021, касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; за подання касаційної скарги на рішення суду 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог за результатами нового розгляду справи, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 32 815, 72грн, за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2021 в розмірі 49 223, 59грн, за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 в розмірі 65 631, 45грн покладається на відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини восьмої 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 904/7347/21 викладено висновок, згідно з яким під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 Верховний Суд вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

18.05.2021 представником позивача надано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу (після ухвалення рішення Господарським судом Донецької області від 11.05.2021).

В підтвердження надання позивачу правничої допомоги надано договір про надання юридичних послуг та послуг адвокатів №0793-583 від 20.01.2016, додаткову угоду до договору від 29.12.2017, додаткову угоду до договору від 18.01.2021, акт №50-5 здачі-прийняття виконаних робіт від 26.02.2021 на суму 14204,69 грн, акт №74 здачі-прийняття виконаних робіт від 31.03.2021 на суму 64833,69 грн, акт №117 здачі-прийняття виконаних робіт від 30.04.2021 на суму 10227,38 грн, рахунок №32075 від 26.02.2021 на суму 14204,69 грн, деталізацію рахунку №32075 від 26.02.2021, рахунок №32495 від 31.03.2021 на суму 64833, 69 грн, деталізацію рахунку №32495 від 31.03.2021, рахунок №32849 від 30.04.2021 на суму 10227,38 грн, деталізацію рахунку №32849 від 30.04.2021.

28.05.2021 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 40 000 грн.

01.12.2021 під час касаційного розгляду справи представником позивача надано заяву про винесення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 83864, 07грн.

В підтвердження надання позивачу правничої допомоги надано договір про надання юридичних послуг та послуг адвокатів №0793-583 від 20.01.2016, додаткову угоду до договору від 29.12.2017, додаткову угоду до договору від 18.01.2021, акт №328 здачі-прийняття виконаних робіт від 30.09.2021 на суму 77142, 69 грн, акт №357-13 здачі-прийняття виконаних робіт від 29.10.2021 на суму 6721, 38 грн, рахунок №34639 від 30.09.2021 на суму 77142, 69грн, деталізацію рахунку №34639 від 30.09.2021, рахунок №34958 від 29.10.2021 на суму 6721, 38 грн, деталізацію рахунку №34958 від 29.10.2021, дебітові повідомлення (т.2, а.с.202-216).

Досліджуючи обставини реальності надання правничої допомоги клієнту адвокатом у співвідношенні обсягу послуг, що викладений у договорі, акті та обсягу послуг, факт виконання яких витікає з матеріалів справи, суд вбачає наступне.

У деталізації рахунку №32075 від 26.02.2021, наданого позивачем, зазначена послуга - підготовка запитів клієнту з переліком необхідних документів, які можуть підтвердити збитки підприємству у справі №905/55/21 про стягнення штрафних санкцій.

В той же час, позивачем не надано доказів фактичного надання йому вказаної послуги адвокатом.

Не можуть бути віднесені до витрат на правову допомогу - «Обговорення з іншими особами тактики посилення захисту інтересів позивача в спорах з постачальниками насіння соняшника та підготовки додаткових документів по справі», оскільки не доведено, що зазначені в деталізації рахунку особи мають відношення до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, або є особами, які надають позивачу послуги з професійної правничої допомоги. Крім того, спір у справі виник лише з одним постачальником позивача.

Також, позивачем не надано доказів виконання адвокатом послуги з «Підготовки проекту листа до можливих постачальників продукції з метою покриття відсутніх об`ємів насіння соняшника через невиконання обов`язків з боку відповідача з метою встановлення причинно-наслідкового зв`язку між збитками позивача та невиконаними обов`язками підприємства по справі №905/55/21».

Предметом справи було стягнення з відповідача саме штрафних санкцій, а не збитків, а відтак послуги, які пов`язані з доведенням наявності у позивача збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, не можуть бути віднесені до необхідних витрат у справі №905/55/21.

Також, позивачем не обґрунтовано необхідність та чим було обумовлене «Додаткове опрацювання матеріалів справи 25.02.2021 №905/55/21 за позовом ТОВ «Сателлит» про стягнення штрафних санкцій за непоставлений товар за форвардний контракт, з метою визначення подальших дій у справі та посилення правової позиції позивача».

Не доведено також чим було обумовлене надання 04.03.2021 послуги з юридичного аналізу матеріалів справи, оскільки станом на 04.03.2021, жодних документів (крім відзиву на позов) відповідачем подано не було. Послуга ж юридичного аналізу відзиву на позов вказана адвокатом окремо (т.1, а.с.157).

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, у зв`язку з недоведеністю обставин, які б зумовлювали необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову та свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, витрати, які пов`язані зі складанням вказаної заяви (т.1, а.с.157) не можуть бути віднесені на відповідача.

Не доведено необхідність надання 29.04.2021 послуги з юридичного аналізу матеріалів справи, виходячи з того, що 08.04.2021 адвокатом вже була надана аналогічна послуга, в той час як з 08.04.2021 до 29.04.2021 жодних документів, які б зумовлювали необхідність надання такої послуги, до суду не надходило.

Проаналізувавши додані позивачем під час касаційного розгляду справи до заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 83864, 07 грн. документи, суд зазначає наступне.

У деталізації рахунку №34639 від 30.09.2021 та №34958 від 29.10.2021 зазначені такі види послуг як: «Робота з практикою Верховного Суду для доповнення/посилення правових доводів касаційної скарги ТОВ «Сателлит» в справі 905/55/21»; «Опрацювання судової практики Верховного суду з метою посилення правової позиції у проекті касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції»; «Юридичного аналізу постанови суду від 09.09.2021 по справі №905/55/21 за позовом ТОВ «Сателлит» до СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча». На думку суду такі види послуг як дослідження актуальної судової практики, пошук правових позицій Верховного Суду та формування правової позиції, які зазначені позивачем окремо, є одним і тим же видом послуг та охоплюються таким видом як «підготовка та подання касаційної скарги», тобто додаткове включення вказаних витрат є неправильним і не відповідає критерію «розумності витрат на професійну правничу допомогу».

Аналогічного висновку суд дійшов з приводу визначення як окремої і самостійної послуги «Опрацювання повного тексту Додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 по справі №905/55/21».

Аналізуючи надання таких послуг як «підготовка проекту касаційної скарги», «внесення доповнень до проекту касаційної скарги», «додаткове опрацювання касаційної скарги» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 суд зазначає, що хоча адвокатом і було розділено ці дії як окремі послуги, однак такі дії є взаємозалежними та фактично охоплюються наданням послуги щодо підготовки касаційної скарги, що свідчить про те, що позивач помилково визначив такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки касаційної скарги, тому стягнення судових витрат на правничу допомогу за надання зазначених послуг за своєю суттю є повторним стягненням.

Позивачем не надано доказів виконання адвокатом послуги «Обговорення з І Медвідь судової справи « 905/55/21 по WhatsUp» та не обґрунтовано її необхідність. Суд зазначає, що дані витрати не можуть бути віднесенні до жодних з видів правничої допомоги, які передбачені ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вони не є пов`язаними з розглядом справи в розумінні ст. 123 ГПК України, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд враховує, що як під час розгляду справи в Східному апеляційному господарському суді так і у Верховному Суді представництво інтересів ТОВ «Сателіт» здійснювалося тими самими адвокатами, правова позиція позивача не змінювалася, а послуги з аналізу судової практики та документів клієнта, вивчення нормативно правових актів, формування правової позиції цілком охоплюються послугою зі здійснення підготовки апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

За висновками суду, здійснення таких дій для кваліфікованого адвоката не вимагає витрачання значного часу та не потребує надмірної юридичної роботи. Спір у даній справі є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору. Для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, у якому має бути лише досліджено умови договору та первісні документи, які складені на його виконання (які у даному випадку не становлять великого обсягу), визначено наявність підстав для нарахування штрафних санкцій, яке потребує додаткового опрацювання.

Суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, враховуючи складність справи, предмет доказування, кількість та зміст доказів у справі, обсяг наданих адвокатом послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу в цій справі в сумі 89265,76 грн під час розгляду судом першої інстанції та 83864, 07 грн під час касаційного розгляду не відповідає критерію необхідності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, врахувавши заяву відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 40 000 грн під час первинного розгляду справи, суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати ТОВ «Сателіт» на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді під час первинного розгляду справи у суді першої інстанції та під час касаційного розгляду справи підлягають розподілу частково. У зв`язку з чим, обґрунтованими та співрозмірними з наданими адвокатом послугами витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 60000,00 грн, а в суді касаційної інстанції - в розмірі 50000,00 грн, які належить стягнути з СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча».

Щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

14.09.2021 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи та понесених СФГ «АФ Шлях Ілліча» під час розгляду даної справи - з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» у сумі 34915,00 грн.

Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, витрати понесені відповідачем на правничу допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма «Шлях Ілліча» про стягнення штрафу в сумі 2 187714,81 грн задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма «Шлях Ілліча» (87440, Донецька область, с. Покровське, вул. Кузнецова, будинок 5, ЄДРПОУ 318038405405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32Б, офіс 1019, ЄДРПОУ 13501985) суму штрафу в розмірі 2 187714,81 (два мільйони сто вісімдесят сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн, 81 коп, судовий збір:

- за подання позовної заяви в розмірі 32 815 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн, 72 коп;

- за подання апеляційної скарги в розмірі 49 223 (сорок дев`ять тисяч двісті двадцять три) грн, 59 коп;

- за подання касаційної скарги в розмірі 65 631 (шістдесят п`ять тисяч шістсот тридцять одну) грн, 45 коп.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма «Шлях Ілліча» (87440, Донецька область, с. Покровське, вул. Кузнецова, будинок 5, ЄДРПОУ 318038405405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32Б, офіс 1019, ЄДРПОУ 13501985) витрати на правову допомогу:

у суді першої інстанції у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн.

у суді касаційної інстанції у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

У судовому засіданні 28 березня 2023 року складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 07.04.2023.

Суддя О.О. Кучерява