Рішення

від 10.04.2023 по справі 908/321/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/24/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2023 Справа № 908/321/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжя-Авто (вул. Шенвізька, буд. 2-а, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 33921055)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інфо-Мет (вул. Цитрусова, буд. 1, кв. 61, м. Запоріжжя, 69071; код ЄДРПОУ 40960501)

про стягнення 34 911,84 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжя-Авто до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфо-Мет про стягнення 34 911,84 грн.

02.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи №908/321/23 між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/321/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/24/23 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 02.03.2023.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.02.2023 розпочато розгляд справи по суті з 02.03.2023 та 10.04.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору купівлі продажу нерухомого майна від 14.02.2018 за №980 не вносив плату за користування земельною ділянкою за період з червня 2021 року по серпень 2021 року включно, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість в розмірі 34 911,84 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 07.02.2023 про відкриття провадження у справі №908/321/23 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900120917318 від 07.02.2023, що свідчить про отримання уповноваженим представником відповідача 13.02.2023 копії ухвали суду від 07.02.2023 про відкриття провадження у справі №908/321/23.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/321/23 в суді.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Станом на 10.04.2023 відповідач запропонований ухвалою суду від 07.02.2023 про відкриття провадження у справі №908/321/23 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2007 Запорізькою міською радою (далі - Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Запоріжжя-Авто (далі - Орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 договору оренди, Орендодавець, відповідно до рішення чотирнадцятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 77/268 від 29.08.2007 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування СТО, яка. знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Базова, 6.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2.5054 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря, інші об`єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря (п. п. 2, 3, 4 договору).

Відповідно до п. 8 договору оренди, договір укладається на дев`ятнадцять років.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.12.2007 № 040726101247.

14.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжя-Авто (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інфо-Мет (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Вовк І. І. та зареєстровано у реєстрі за № 980.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що на умовах, передбачених цим договором, Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність нерухоме майно (далі - об`єкт продажу), а саме: бокси, інв. 396, літ. Д, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. за номером 6 (шість), загальною площею 247,8 кв.м., та зобов`язується сплатити за нього визначену за домовленістю сторін грошову суму.

Вказане нерухоме майно складається з: бокси, інв. 396, літ. Д, загальною площею 247,8 кв.м., металеві склади літ. М,Н,О,П; ворота № 6.

Об`єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 2,5054 га, кадастровий номер 2310100000:07:052:0002. В користування покупцю переходить земельна ділянка площею 0,3582 га згідно узгодженого сторонами абрису земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору об`єкт продажу належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.11.2006 року Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-2699. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461310023101.

Відповідно до п. 3.1. договору, право власності на об`єкт продажу виникає у покупця з дня державної реєстрації права власності на нього за покупцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка здійснюється в день укладення та нотаріального посвідчення цього договору.

Пунктом 4.1. договору сторони зобов`язуються виконувати свої обов`язки належним чином та сприяти одна одній у їх виконанні. Сторона, явка порушила зобов`язання, повинна негайно усунути такі порушення.

Згідно з п. 4.3.3. договору, зобов`язання по внесенню оплати за землю виникає у покупця з моменту переходу права власності на нерухоме майно до покупця. Плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт продажу, сплачує продавець до моменту державної реєстрації покупцем права користування земельною ділянкою, при цьому Покупець в строк до 5 числа кожного місяця компенсує продавцю такі витрати.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно № 321505341 від 31.01.2023 право власності на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 6, зареєстровано за відповідачем 14.02.2018, номер запису 24836228.

За період з червня по серпень 2021 року включно позивачем перераховано орендну плату за землю на загальну суму 244 187,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7590 від 23.07.2021 на суму 81 395,95 грн., № 8155 від 25.08.2021 на суму 81 395,95 грн., № 8770 від 27.09.2021 на суму 81 395,94 грн.

Відповідачу виставлялися Акти надання послуг з компенсації орендної плати за землю № 3340 від 30.06.2021 на суму 11 637,28 грн., № 4199 від 30.07.2021 на суму 11 637,28 грн., № 4629 від 31.08.2021 на суму 11 637,28 грн.

На виконання умов п. 4.3.3 договору купівлі-продажу відповідач за період червень - серпень 2021 року включно не здійснював оплату з компенсації орендної плати за землю.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 177 та п. 1 ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак за загальним правилом, закріпленим у ст. 120 Земельного кодексу України і ч.3 ст. 7 Закону України Про оренду землі, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.04.2021 у справі №908/363/21 з відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 69 823,68грн. за період з серпня 2020 по січень 2021 року включно.

Також рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.10.2022 у справі №908/1844/21 з відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 46 549,12 грн. за період з лютого 2021 по травень 2021 року включно.

У рішенні Господарського суду Запорізької області від 04.10.2022 у справі №908/1844/21, яке набрало чинності 22.11.2022, встановлено наступне: «07.12.2007 Запорізькою міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Запоріжжя-Авто (орендар, позивач) укладено договір оренди землі. …

14.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжя-Авто (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інфо-Мет (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Вовк І. І. та зареєстровано у реєстрі за № 980. …

На час вирішення спору в суді, відповідачем в оренду земельну ділянку на якій розміщено об`єкти нерухомого майна, які були придбані у власність на підставі договору купівлі-продажу майна від 14.02.2018 не отримано, державної реєстрації покупцем права користування земельною ділянкою не проведено.

На виконання умов п. 4.3.3 договору купівлі-продажу відповідач за період лютий-травень 2021 року не здійснював оплату з компенсації орендної плати за землю. …

Факт належного виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки від 07.12.2007, на якій розташовано об`єкти нерухомості відповідача, в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів підтверджується матеріалами справи, а саме: наданими платіжними дорученнями про перерахування орендної плати за землю за період з лютий по червень 2021 року, проте відповідачем, всупереч умов п. 4.3.3 договору купівлі-продажу не компенсував понесені позивачем витрат щодо внесення орендних платежів за оренду земельної ділянки, якою фактично користується відповідач.

Відповідач, підписавши договір купівлі-продажу з умовами визначеними пунктом 4.3.3 щодо компенсації витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку, фактично надав згоду на відшкодування позивачу витрат по орендній платі за землю до моменту державної реєстрації покупцем права користування земельною ділянкою. При цьому компенсація таких витрат продавцю відбувається в строк до 5 числа кожного місяця.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідачем не спростовано, що ним не платилася орендна плата за землю або земельний податок, також не заперечується, відсутність компенсацій цих витрат позивачу, який сплачує в бюджет повну суму за всю земельну ділянку. Доказів реєстрації земельної ділянки на праві користування на якій розміщено об`єкт нерухомого майна не надано.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються.

Заперечення відповідача на позову суд вважає безпідставними з урахуванням наведеного, а також тим, що договір купівлі-продажу або його частини з якою не згоден відповідач у судовому порядку недійсним(ою) не визнані, доказів розірвання договору купівлі-продажу не надано.

Крім того, 24.01.2022 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфо-Мет на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2021 у справі № 908/1378/21 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2021 у справі № 908/1378/21, яким відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжя-Авто про визнання недійсним п.п. 4.3.3 п. 4.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2018, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстровано у реєстрі за № 980, залишено без змін.»

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору оренди земельної ділянки від 07.12.2007, на якій розташовано об`єкти нерухомості відповідача, а саме здійснив повне та своєчасне внесення орендних платежів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями про перерахування орендної плати за землю за період з червня по серпень 2021 року, які містяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що відповідач на виконання умов п. 4.3.3 договору купівлі-продажу від 14.02.2018 за №980 не надав належних та допустимих доказів компенсування понесених позивачем витрат щодо внесення орендних платежів за оренду земельної ділянки, за період з червень по серпень 2021 року включно на суму 34 911,84 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інфо-Мет (вул. Цитрусова, буд. 1, кв. 61, м. Запоріжжя, 69071; код ЄДРПОУ 40960501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжя-Авто (вул. Шенвізька, буд. 2-а, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 33921055) суму основного боргу в розмірі 34 911 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот одинадцять) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 17.04.2023.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.