Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/10574/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023Справа № 910/10574/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС Електрик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд100"

про стягнення 495 168,07 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДКС Електрик" (далі - ТОВ "ДКС Електрик", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд100" (далі - ТОВ "Промбуд100", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 495 168,07 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним була здійснена попередня оплата вартості товару відповідно до умов договору поставки № 27-01/5Б від 27.01.2022. Однак, ТОВ "Промбуд100" порушило свої зобов`язання за цією угодою та поставку обумовленого договором товару не здійснило, у зв`язку із чим позивач був змушений розірвати договір у односторонньому порядку, а відповідач має повернути сплачені кошти позивачу.

У позові ТОВ "ДКС Електрик" просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 413 347,96 грн., пеню в сумі 61 152,71 грн. та штраф у сумі 20 667,40 грн., що разом становить 495 168,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що неналежне виконання зобов`язань сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022. Такі обставини спонукали відповідача зупинити господарську діяльність товариства та експлуатацію виробничого об`єкту, розташованого у смт. Миронівський, Бахмутський район, Донецької області, на якому знаходилась продукція, що мала бути поставлена позивачу. А після окупації вказаного населеного пункту військовими Російської Федерації майно, у тому числі продукція, що є предметом договору поставки № 27-01/5Б від 27.01.2022, була викрадена та вивезена у невідомому напрямку. Наявність таких форс-мажорних обставин є підставою для звільнення постачальника від відповідальності за невиконання ним зобов`язань за договором поставки та підставою для відмови у позові.

Указаний відзив був наданий суду з порушенням строку, визначеного законом, у зв`язку з чим відповідач просив поновити йому цей процесуальний строк. Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву, відповідач зазначив, що внаслідок постійних ракетних обстрілів та перебоїв з електропостачанням, що вплинуло на можливість доступу до необхідних документів, відповідачу знадобився більший строк для їх збору та аналізу заявлених вимог, а також погодження правової позиції відповідача з його представником, тому відповідач не мав можливості своєчасно надати відзив на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши наведені ТОВ "Промбуд100" доводи, суд вважав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання відзиву, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для поновлення цього строку та прийняття відзиву до розгляду.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що між ТОВ "ДКС Електрик" (покупець) та ТОВ "Промбуд100" (постачальник) був укладений договір поставки № 27-01/5Б (далі - договір). За умовами цього договору постачальник зобов`язується передати у власність в обумовлені строки покупцю продукцію у комплекті та кількості згідно специфікації, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару (п. 1.1). Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його кількість, асортимент визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Специфікацією № 1 від 27.01.2022 (додаток № 1) сторони погодили найменування продукції, її кількість та вартість на загальну суму 413 347,96 грн., а також: порядок оплати - передоплата у розмірі 100 % від вартості товару, визначеною специфікацією; умови поставки - DDP с. Вильшанка, Полтавська обл.; строк поставки - 40 робочих днів з моменту передоплати.

Відповідно до п. 4.2 договору постачальник зобов`язаний поставити товар протягом терміну та на умовах, зазначених в специфікації на поставку товару, яка є невід`ємним додатком до цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами. Для цілей даного договору сторони домовились, що «моментом поставки» партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній. За результатами приймання-передачі партії товару сторони підписують товарно-транспортну накладну та/або видаткову накладну (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору ціна за одиницю товару визначається сторонами в специфікації до договору. Загальна ціна договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим договором та специфікаціями партій товару. Порядок оплати товару вказується в специфікаціях (п. 7.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами по всіх підписаних ними специфікаціях (п. 12.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки відповідач виставив покупцю рахунок на оплату товару № 17 від 27.01.2022, а позивач сплатив його платіжним дорученням № 402 від 28.01.2022 на всю вартість товару в сумі 413 347,96 грн. та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 28.01.2022 вказану господарську операцію.

Проте відповідач свого зобов`язання за договором поставки не виконав та товар у визначений специфікацією строк, покупцю не передав.

Зважаючи на таке порушення договору, позивач листом від 15.08.2022 повідомив постачальника про односторонню відмову від договору поставки № 27-01/5Б від 27.01.2022 та припинення його дії, у якому також просив повернути попередню плату в сумі 413 347,96 грн.

У відповідь на вказану вимогу ТОВ "Промбуд100" (листом № 65 від 19.08.2022) повідомило позивача, що всі наявні кошти підприємства були вкладені у продукцію, яка знаходиться на складі у смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, територія якого на даний час перебуває під тимчасовою окупацією російських військ, у зв`язку з чим у ТОВ "Промбуд100" відсутня реальна можливість поставити замовлений позивачем товар або повернути сплачені кошти. У цьому ж листі відповідач вказав, що з покращенням фінансової ситуації в Україні постачальник виконає свої зобов`язання.

У подальшому, ТОВ "ДКС Електрик" неодноразово зверталось до відповідача з листами від 30.08.2022 та від 20.09.2022, у яких вказувало, що договір поставки є розірваним, а попередня оплата в сумі 413 347,96 грн. має бути повернута. Вказані листи відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 12.2 договору дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не передбачено діючим законодавством України та цим договором.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом, наданим йому законом, щодо відмови від подальшої дії договору поставки у зв`язку із порушенням постачальником своїх зобов`язань, а тому суд дійшов висновку, що договір поставки № 27-01/5Б від 27.01.2022 на час розгляду даного спору є розірваним у односторонньому порядку з 19.08.2022, тобто з моменту надання ТОВ "Промбуд100" відповіді (лист № 65 від 19.08.2022) на повідомлення позивача про відмову від договору.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГПК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин у відповідача виник обов`язок повернути попередню оплату на вимогу позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність обов`язку постачальника повернути предоплату за відсутності його вини з наступних підстав.

Так, відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Вказані обставини є форс-мажорними (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а тому ТОВ "Промбуд100" звільняється від обов`язку повернути передоплату.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Також згідно з п. 9.3 договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим договором внаслідок форс-мажорних обставин, повинна протягом 3 денного терміну з моменту їх настання письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов`язань за цим договором і не пізніше 10-ти денного терміну з моменту їх настання надати належні докази існування таких обставин. Факт існування та строк дії форс-мажорних осбавин повинно бути підтверджено довідкою Торгово-промисловою палатою або її регіонального відділення.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату/довідки, виданого ТПП або її регіонального відділення стосовно невиконання ТОВ "Промбуд100" договору поставки № 27-01/5Б від 27.01.2022.

Твердження відповідача про те, що 28.02.2022 ТОВ "Промбуд100" повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин із посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилався відповідач, вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати вартості товару). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ТОВ "Промбуд100" зобов`язань за договором № 27-01/5Б від 27.01.2022.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ТОВ "Промбуд100" від виконання обов`язку повернути предоплату позивачу за непоставлений товар.

За таких обставин, оскільки відповідач доказів, які б підтверджували повернення позивачу попередньої оплати на суму 413 347,96 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення попередньої оплати є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 61 152,71 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, враховуючи зміст ст. 549, 611 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" у разі порушення боржником зобов`язання пеня нараховується за порушення саме грошового зобов`язання.

Поряд з цим, у пункті 8.4 договору сторони погодили, що у випадку непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки обов`язком відповідача була поставка товару, а не сплата грошового зобов`язання, то визначений у договорі порядок та розмір нарахування пені суперечить вимогам закону (що не було враховано позивачем).

За таких обставин суд вважає, що сторонами не узгоджено розміру пені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення пені в сумі 61 152,71 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 % штрафу в сумі 20 667,40 грн. на підставі п. 8.4 договору, то суд зазначає, що договір № 27-01/5Б від 27.01.2022 припинив свою дію з 19.08.2022, тому і домовленість сторін щодо відповідальності постачальника у вигляді штрафу також припинила своє існування.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 20 667,40 грн. також задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, позов ТОВ "ДКС Електрик" підлягає частковому задоволенню, враховуючи відмову у стягненні штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 7 427,52 грн. та витрат на правничу допомогу на суму 49 516,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді, та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 49 516,00 грн. позивач долучив копії:

- ордеру серія ВМ № 1024214 від 05.10.2022, виданого АБ «Віталія Грибовода» на надання ТОВ "ДКС Електрик" правничої допомоги адвокатом Грибоводом В. В.;

- договору про надання правової допомоги № 9/08/22 від 09.08.2022, укладеного ТОВ "ДКС Електрик" з АБ «Віталія Грибовода», а також додаткової угоди № 1 від 05.10.2022, у якій сторони погодили обсяг правничої допомоги, а також обов`язок клієнта сплатити гонорар адвокату у розмірі 49 516,00 грн. у випадку задоводення судом позову ТОВ "ДКС Електрик" про стягнення передоплати;

- акту прийому-передачі від 14.12.2022, відповідно до якого вартість наданих послуг склала 49 516,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Також суд приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 про те, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19

Із урахуванням викладеного в даному випадку суд зважає на: ціну позову (495 168,07 грн.); категорію розглянутої справи, яка є нескладною; кількість учасників справи (позивач та відповідач); предметом позову є стягнення попередньої оплати за договором поставки; підготовка позову зазначеної категорії не займає великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста, а відшукання доказів є мінімально затратним; при цьому розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; під час розгляду справи судом не проводились додаткові процесуальні дії.

Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому, з метою дотримання критерію розумності і співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "ДКС Електрик" на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку із частковим задоволенням позову, суд покладає на відповідача судовий збір у сумі 6 200,23 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 16 695,26 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС Електрик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд100" про стягнення заборгованості у сумі 495 168,07 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд100" (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз 14, офіс 16/5, ідентифікаційний код 42965454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС Електрик" (36039, м. Полтава, вул. В. Чорновола, 14/16, ідентифікаційний код 38324272) попередню оплату у сумі 413 347 (чотириста тринадцять тисяч триста сорок сім) грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 6 200 (шість тисяч двісті) грн. 23 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 16 695 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. 26 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 19 квітня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.