Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/10716/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023Справа № 910/10716/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона-Інвестбуд"

про стягнення 37 668, 02 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - ТОВ "Бест Лізинг", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона-Інвестбуд" (далі - ТОВ "Аскона-Інвестбуд", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 37 668,02 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем (лізингоодержувачем) своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 190619-3/ФЛ-Ю-А від 19.06.2019 в частині своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Бест Лізинг" просить стягнути з ТОВ "Аскона-Інвестбуд" борг за лізинговими платежами у сумі 22 524,07 грн., інфляційні втрати в сумі 757,47 грн., процентів річних в сумі 3 748,48 грн. та штраф у сумі 10 638,00 грн., що разом становить 37 668,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що заборгованість за лізинговими платежами на час розгляду справи була ним сплачена, але з простроченням, яке сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022. За таких обставин вважав безпідставними вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Установлено, що 19.06.2019 між ТОВ "Бест Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Аскона-Інвестбуд" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 190619-3/ФЛ-Ю-А (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 Загальних умов договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами), рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплатити лізингові платежі на умовах цього договору.

У Специфікації до договору сторони визначили майно, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, а саме: автомобіль «Fiat Doblo» 1,6 л.дизель, 105 к.с., 6-ст механічна, 2018 року випуску, вартістю 443 250,00 грн.

Згідно з п. 2.1.7 Загальних умов договору число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов договору.

Відповідно до п. 1.2 Загальних умов договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору, та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Згідно з пунктом 2.2 Загальних умов договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати в національній валюті України (гривні) відповідно до графіка та загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.5, 2.6. Загальних умов); винагороду (комісію) позивачу за отриманий предмет лізингу з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7 -2.9, 3.5 Загальних умов (далі - винагорода). Сторони погодили, що такі лізингові платежі не містять покупної ціни, передбаченої цим договором, і у сукупності є платою за користування предметом лізингу.

Відповідно до п. 2.3 Загальних умов договору авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору), з урахуванням пункту 2.6 Загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку лізингодавцем. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий, вихідний, святковий або інший день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити цей платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому дню (п. 2.4 договору).

Пунктом 2.11 Загальних умов договору визначено черговість погашення заборгованості у такій послідовності: компенсація (відшкодування) суми штрафів позивачу, пов`язаних з експлуатацією предмета лізингу; сплата штрафних санкцій за договором, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість; сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості; сплата простроченої заборгованості з винагороди; сплата поточної заборгованості з винагороди; сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу. Також лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти відповідно до вищезазначеної черговості шляхом проведення бухгалтерських проводок.

Відповідно до п. 3.4 Загальних умов договору передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу продавцем (постачальником) предмета лізингу та лише після виконанням лізингоодержувачем зобов`язання, передбаченого пунктом 2.3 договору. Приймання лізингоодержувачем предмета лізингу оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі предмета лізингу.

Договір лізингу набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами та додатків до нього. Будь-які зміни та доповнення до цього правочину здійснюються на підставі взаємної згоди, якщо інше не передбачено договором, та набувають юридичної сили, якщо оформлені письмово, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками цих суб`єктів господарювання (п. 10.1).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ "Бест Лізинг" передало лізингоодержувачу - ТОВ "Аскона-Інвестбуд" об`єкт лізингу, а саме - «Fiat Doblo», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 531 900,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 26.09.2019. Отже, у відповідача виник обов`язок сплачувати лізингові платежі.

При цьому судом встановлено, що у договорі сторони погодили суми та графік сплати ТОВ "Аскона-Інвестбуд" 48 лізингових платежів з відшкодування частини вартості предмета лізингу (в сумі 531 900,00 грн.) та винагороди лізингодавцю за отриманий лізинг (у сумі 409 076,28 грн.), що разом становить 940 976,28 грн.

У позові ТОВ "Бест Лізинг" вказує, що у ТОВ "Аскона-Інвестбуд" виникла заборгованість за двома лізинговими платежами: № 35 - у сумі 11 371,23 грн. та № 36 - у сумі 11 167,18 грн., що разом становить 22 713,63 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що вказаний борг був сплачений відповідачем до відкриття провадження у справі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1174 від 06.07.2022, а отже, основний борг у відповідача був відсутній на час звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 4 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Бест Лізинг" в частині стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами № 35 та № 36 на загальну суму 22 713,63 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 10 638,00 грн., нарахованого на підставі п. 5.2.1, 7.1.3 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Згідно з п. 7.1.3 Загальних умов договору за порушення умов пункту 5.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкту лізингу, за кожен та будь-який випадок вказаного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об`єкту лізингу) протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 5.2.1 Загальних умов договору лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору.

Перевіривши доводи позивача в цій частині, суд встановив, що матеріали справи не містять доказів подання ТОВ "Аскона-Інвестбуд" відомостей у формі, встановленій в додатку «Довідка» про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу, у визначені договором строки, за результатами 3-го та 4-го кварталів 2021.

Таких доказів не надав і відповідач. Його доводи про те, що на практиці відповідач один раз на рік направляє позивачу фотографії об`єкту лізингу, техпаспорту та показники спідометра, на підставі яких ТОВ "Бест Лізинг" проводить перевірку місцезнаходження майна (на підтвердження чого він надав переписку з представником позивача за 2022 рік), суд відхиляє, оскільки такі доводи не спростовують обов`язку лізингоодержувача належним чином виконувати умови 5.2.1 Загальних умов договору та нести відповідальність у разі їх невиконання, передбачену п. 7.1.3 Загальних умов.

Отже, перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій на підставі норм чинного законодавства та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф у заявленій позивачем сумі - 10 638,00 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 757,47 грн. та процентів річних у сумі 3 748,48 грн. суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у п. 2.7 договору сторони погодили, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплатити проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 352,16 грн. та проценти річних у сумі 909,83 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем, оскільки сплата відповідачем основного боргу була здійснена 06.07.2022, а тому змінився період нарахування матеріальних втрат.

Стосовно доводів відповідача про відсутність обов`язку лізингоодержувача нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Вказані обставини є форс-мажорними (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а тому ТОВ "Аскона-Інвестбуд" має бути звільнене від відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та відсотків річних за порушення обов`язку своєчасної оплати товару.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Крім того, згідно з п. 8.2 Загальних умов договору сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин ТПП України.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого ТПП України стосовно невиконання ТОВ "Аскона-Інвестбуд" договору фінансового лізингу № 190619-3/ФЛ-Ю-А від 19.06.2019, а також доказів повідомлення позивача згідно з п. 8.2 договору про виникнення таких обставин.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором № 190619-3/ФЛ-Ю-А від 19.06.2019, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати вартості товару). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ТОВ "Аскона-Інвестбуд" зобов`язань за договором фінансового лізингу № 190619-3/ФЛ-Ю-А від 19.06.2019.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ТОВ "Аскона-Інвестбуд" від відповідальності (штрафу, сплати інфляційних втрат та % річних) за неналежне виконання зобов`язання.

Стосовно доводів відповідача про тимчасове зупинення господарської діяльності, то суд їх приймає до уваги, але зазначає, що у такому становищі опинився не тільки відповідач, а й інші учасники господарської діяльності в України. При цьому неналежне виконання ТОВ "Аскона-Інвестбуд" своїх зобов`язань вплинуло також на інтереси ТОВ "Бест Лізинг", що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору та своєчасне отримання коштів.

Отже, зазначені доводи є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку лізингоодержувача нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 481,00 грн. та витрат на правничу допомогу на суму 1 000,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 1 000,00 грн. позивач надав копії:

- ордеру серія ВІ № 1089602 від 14.05.2022, виданого АБ «Валентини Шалашовою «Правовий захист» про надання правничої допомоги ТОВ "Бест Лізинг" адвокатом Шалашовою В. І.;

- договору про надання правничої допомоги від 19.04.2022, укладеного ТОВ "Бест Лізинг" з АБ «Валентини Шалашовою «Правовий захист»;

- додаткової угоди № 14 від 26.09.2022 до вказаного договору, у якій сторони погодили, що за підготовлений та поданий позов до суду винагорода адвоката Шалашової В. І. становить 1 000,00 грн. (п. 1.1, 1.3).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката. При цьому розмір заявлених витрат суд вважає адекватним та розумним, враховуючи малозначність справи, вирішення спору в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, обсяг виконаної адвокатом роботи під час її розгляду, кількість затраченого для цього часу адвокатом.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку із частковим задоволенням позову, суд покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 783,79 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 315,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона-Інвестбуд" про стягнення заборгованості у сумі 37 668, 02 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона-Інвестбуд" (03062, проспект Перемоги, буд. 67, корп. 83, ідентифікаційний код 36039184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 33880354) штраф у сумі 10 638 (десять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 00 коп., інфляційні втртати у сумі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 16 коп., проценти річних у сумі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн. 83 коп., судовий збір в сумі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 79 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 315 (триста п`ятнадцять) грн. 92 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 19 квітня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.