Рішення

від 21.04.2023 по справі 910/2610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2023Справа № 910/2610/23За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція № 9"

про стягнення 83 065,80 грн

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція № 9" про стягнення 83 065,80 грн.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція № 9" на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 56 532,77 грн, а також інфляційну складову боргу у розмірі - 21 827,41 грн, 3% річних - 4 702,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02021, м. Київ, Кловський узвіз, 7 приміщення 51, офіс 23).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01054 9390710, відповідач отримав ухвалу суду від 27.02.2023 - 05.03.2023.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва" від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго". Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 1 травня 2018 року здійснює постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 2.2.1 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Матеріали справи свідчать, що 22 березня 2019 року, між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція № 9" укладено Договір № 340465-09 на постачання теплової енергії, відповідно до якого Позивач зобов`язався виробити та поставити теплову енергію Відповідачу для потреб опалення, вентиляції - в період опалювального сезону, а Відповідач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Договір набуває чинності з 01.10.2018 та діє до 30.09.2022 року.

Відповідно до п. 2.2.1, п. 2.2.2 Договору, Позивач зобов`язався постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору. Теплопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим КМДА.

Згідно п. 2.3.1. Договору, Відповідач зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору, Відповідач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 Договору.

Відповідно до п.1 Додатку 3 до Договору, розрахунки з Відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київенерго" без урахування ПДВ за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) для потреб опалення - 1511,40 грн.

Відповідно до п.2 Додатку 4 до Договору "Абонент" до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує "Теплопостачальній організації" вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Пункт 3 Додатку 4 до Договору визначає, що Відповідач щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, буд. № 58:

- Облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- Акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Споживач" повертає в ЦОК);

- Акт виконаних робіт;

Будинок за адресою м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 2, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданими Відповідачем щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Так, за період постачання Позивачем теплової енергії, з жовтня 2018 року по грудень 2022 року, при оформленні щомісячно рахунку-фактури, останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Проте, порушуючи умови Договору, Відповідач не в повному обсязі вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого з травня 2019 року по грудень 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 56 532,77 грн., вказані обставини також підтверджуються наданою позивачем до справи довідкою про стан розрахунків за спожиту Відповідачем теплоенергію.

Судом встановлено, що облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 2, здійснюється за особовим рахунком: № НОМЕР_1 .

Обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом: № 340465-09.

Так, предметом даного позову є стягнення з відповідача основної заборгованості за надані послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору № 340465-09 на постачання теплової енергії від 22.03.2019, а також 3 % річних та інфляційні втрати.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що 22.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії № 340465-09, відповідно до якого позивачем з травня 2019 по грудень 2022 року включно здійснено постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 56 532,77 грн, проте відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 56 532,77 грн, що підтверджується матеріалами справи і Відповідачем не спростована.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони, Додатком №4 до Договору від 22.03.2019 № 340465-09 на постачання теплової енергії, визначили порядок та строки розрахунків за отриману теплову енергію.

Так, відповідно до п.2 Додатку 4 до Договору "Абонент" до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує "Теплопостачальній організації" вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене, оскільки позивачем доведено заборгованість відповідача за період з травня 2019 року по грудень 2022 року на загальну суму 56 532,77 грн і відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Київтеплоенерго" до ТОВ "Перша будівельна компанія № 9" про стягнення суми основного боргу у розмірі 56 532,77 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту теплову енергію, позивач нараховує 3% річних у розмірі 4 702,62 грн та інфляційні втрати в сумі 21 827,41 грн за період з 01.05.2019 по 31.12.2022.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність якого складається з відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено що розрахунок здійснений з дотримання вимог щодо періоду нарахування, встановлено його арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у розмірі - 21 827,41 грн. та 3% річних - 4 702,62 грн. підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача щодо заявленої заборгованості, чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція № 9" (02021, м. Київ, Кловський узвіз, 7 приміщення 51, 23, код ЄДРПОУ: 42498467) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 56 532 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 41 коп.- основного боргу, 4 702 (чотири тисячі сімсот дві) грн. 62 коп. - 3 % річних, 21 827 (двадцять одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 41 коп. - інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко