Рішення

від 11.04.2023 по справі 915/225/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Справа № 915/225/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Олєйникової Любові Іванівни ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; адреса електронної пошти: kancel@mkrada.gov.ua, sov@mkrada.gov.ua; ідентифікаційний код 26565573)

про: визнання додаткової угоди укладеною,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

Фізична особа-підприємець Олєйнікова Любов Іванівна звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.02.2022 (вх. № 2819/22) (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження;

2. Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

3. Визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 17.07.2015 № 10947 укладеною в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі зареєстрованого у Книзі реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 17.07.2015 за № 10947

м. Миколаїв «____»

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА, ідентифікаційний код юридичної особи 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ ОЛЄЙНІКОВА ЛЮБОВ ІВАНІВНА, що надалі іменується Орендар, РНОКПП НОМЕР_1 , з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо Сторона), відповідно до ст.. 33 Закону України «Про оренду землі», п. 3.1 Договору оренди землі зареєстрованого у Книзі реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 17.07.2015 за № 10947 (далі Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору оренди на 4 (чотири) роки, тобто до 20 грудня 2025 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ

ОЛЄЙНІКОВА ЛЮБОВ ІВАНІВНА

Ідентифікаційний код: НОМЕР_2 РНОКПП: НОМЕР_1

Місцезнаходження: 54001, Миколаївська Місце проживання:

АДРЕСА_2

тел. НОМЕР_3 тел. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ,

НОМЕР_6

Міський головаФОП Олєйникова Л.І.

Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: Договору оренди землі № 3441 від 28.07.2005 з додатками та Договором про зміни № 90-12 від 12.06.2012 до нього; Договору оренди землі № 10947 від 17.07.2015 з додатком до нього; витягів з рішень Миколаївської міської ради № 32/41 від 01.04.2005, № 12/50 від 23.12.2011, № 14/40 від 26.01.2012, № 46/47 від 18.03.2015; рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 у справі № 915/2077/19 про визнання додаткової угоди укладеною; заяви про продовження договору оренди від 20.06.2021, з описом документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги; листа Миколаївської міської ради № 90/11.01-09 від 21.02.2022 з додатком до нього; листа Фізичної особи-підприємця Олєйникової Любові Іванівни від 09.02.2022 з додатком до нього; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-481411072015 від 20.05.2015; банківських квитанцій про сплату орендної плати; застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі»; та мотивовані тим, що Орендар-позивач 20.06.2021, тобто у строк встановлений Договором оренди та законом, направив поштою до Миколаївської міської ради через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки, яка була зареєстрована в ЦНАП ММР 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03, додавши до цієї заяви проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Однак, до цього часу відповіді щодо результатів розгляду звернення позивача від 20.06.2021 про поновлення договору оренди землі від 17.07.2015 № 10947, не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою не підписана. Позивач зазначає, що Орендар продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 17.07.2015 № 10947 та виконувати умови цього договору, у тому числі щодо орендної плати. Таким чинам, на переконання позивача, оскільки Миколаївська міська рада протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди від 17.07.2015 № 10947, не направила Позивачу лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а Позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати інші умови договору, цей договір оренди землі вважається поновленим.

Позовна заява б/н від 23.02.2022 (вх. № 2819/22) надійшла до Господарського суду Миколаївської області 23.02.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2022, визначено головуючим у справі суддю Смородінову О.Г.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб.

Крім того, розпорядженням Голови Верховного Суду від 22.03.2022 № 12/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей)», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

З огляду на вищенаведене, вказану заяву № 15/1-140вих-22 від 21.02.2022 було передано на розгляд судді Смородіновій О.Г. 11.08.2022 після відновлення розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 16.08.2022 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/225/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

17.08.2022 та 01.09.2022 до суду від відповідача надійшли заяви б/н від 17.08.2022 (вх. № 3215/22) та б/н від 01.09.2022(вх. № 3570/22) про ознайомлення з матеріалами справи в дистанційному режимі, з їх подальшою реалізацією 02.09.2022.

12.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.09.2022 (3746/22), у якому заявник заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись, зокрема, на те, що якщо позивач мала намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новин строк, вона була зобов`язана в силу умов Договору звернутися з відповідною заявою до відповідача не пізніше 20.06.2021, оскільки Договір діяв до 20.12.2021, тобто за шість місяців до спливу строку Договору. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем з цього приводу вказується, що з відповідною заявою вона звернулася саме 20.06.2021, тобто в останній день встановленого Договором 6-місячного строку, направивши її поштою. Вказана заява була зареєстрована ДНАП ММР 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03. Разом із тим, на підтвердження вищенаведених тверджень позивачем надано лише копію її заяви від 20.06.2021 та копію опису документів, що надано до ЦНАП (заява від 01.07.2021 № 23020-000488660-007-03). Проте з вказаних документів вбачається лише сам по собі факт наявності такого звернення позивача та його реєстрація адміністратором ЦНАП ММР 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03. Однак, подані позивачем документи не дають підстав встановити, коли дійсно ця заява була скерована позивачем на адресу відповідача. Відповідач наголошує, що у даній справі позивач не довів належними та допустимими доказами, що направив відповідачу повідомлення про намір поновити Договір за шість місяців як того вимагав Договір. Таким чином, відсутність звернення позивача до відповідача за шість місяців до спливу строку Договору з повідомленням про поновлення такого договору означає, що позивач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем вказується, що відповідна заява про поновлення Договору була надана ним разом із проектом додаткової угоди. Однак, належних доказів останнього позивачем також не надається. Миколаївська міська рада стверджує, що не можна беззаперечно стверджувати про подання позивачем наданого проекту додаткової угоди разом із заявою, зареєстрованою адміністратором ЦНАП 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03, з огляду на не підтвердження такого належними доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на наявність заперечень відповідача на позов та з метою з`ясування обставин справи і кола питань, які необхідно вирішити при розгляді даної справи, суд вважав за необхідне призначити у спрощеному судовому провадженні судове засідання для розгляду вказаних питань, у зв`язку із чим, ухвалою суду від 17.10.2022 призначив судове засідання з розгляду справи № 915/225/22 по суті на 15 листопада 2022 року о 12:30.

Крім того, ухвалою від 17.10.2022 судом було зобов`язано позивача у строк до 08.11.2022 надати суду та направити відповідачу докази надіслання заяви б/н від 20.06.2021 на адресу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

14.11.2022 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 13.12.2022 (вх. № 5371/22) про ознайомлення з матеріалами справи в дистанційному режимі.

Засідання з розгляду даної справи по суті, яке було призначено на 15 листопада 2022 року о 12:30, не відбулося оскільки 15.11.2022 у період з 12:32 по 18:21, зокрема, протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

За такого, ухвалою від 16.11.2022 суд призначив засідання з розгляду справи № 915/225/22 по суті на 14 грудня 2022 року об 11:30.

Додатково, у вказаній ухвалі суд, за результатами дослідження матеріалів справи, встановив, що ухвала від 17.10.2022 була направлена на адресу відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (поштове відправлення з позначкою «судова повістка» та зі штрифкодовим ідентифікатором 5400500882936) та 01.11.2022 повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». При цьому, суд наголошує, що використання такої причини повернення для рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» забороняється.

З урахуванням наведеного, та з огляду на приписи процесуального законодавства, суд вважав за можливе повторно у строк до 09.12.2022 зобов`язати позивача надати суду та направити відповідачу відповідні докази.

21.11.2022 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 20.11.2022 (вх. № 5588/22) про вступ у справу як представника.

12.12.2022 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 11.12.2022 (вх. № 6245/22) про вступ у справу як представника.

Також, 12.12.2022 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 11.12.2022 (вх. № 6226/22) на виконання вимог ухвали суду від 16.11.2022, у якому заявник повідомляє про те, що у зв`язку із запровадженням військового стану та небезпекою проведення військових дій на території України позивач була не в змозі своєчасно виконати вимоги ухвали від 16.11.2022 оскільки перебуває поза постійним місцем проживання. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд прийняти це клопотання до розгляду та при розгляді справи № 915/225/22 врахувати, що заява б/н від 20.06.2021 на адресу Департаменту з надання адміністративних послуг була направлена поштою 20.06.2021 року за номером поштового відправлення 5405006353256, при цьому докази направлення не збереглися у зв`язку із тим, що минув великий проміжок часу з дати здійснення цього відправлення.

14.12.2022 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 13.12.2022 (вх. № 6343/22) про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, за змістом якої представник заявника просить суд провести судове засідання призначене на 14.12.2022 о 11:30 без участі позивача ФОП Олєйникової Любові Іванівни та її представника.

Засідання з розгляду даної справи по суті, яке було призначено на 14 грудня 2022 року об 11:30, не відбулося оскільки у зв`язку із повідомленням про замінування будівлі, в якій розташований Господарський суд Миколаївської області, роботу суду було зупинено 14.12.2022 в період часу з 10 год. 15 хв. по 11 год. 50 хв., про що свідчить Акт Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2022 про тимчасову неможливість відправлення правосуддя.

Ухвалою суду від 15.12.2022 розгляд справи по суті було призначено на 17 січня 2023 року о 10:40.

17.01.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 17.01.2023 (вх. № 522/23), у якому заявник просить:

1) судове засідання, призначене на 17.01.2023 о 10:40 провести без участі представника позивача, оскільки він зайнятий отриманням доказів у цій справі;

2) перейти до розгляду справи № 915/225/22 за правилами загального позовного провадження;

3) призначити наступне судове засідання, оголосивши відкладення розгляду справи, з урахуванням часу, необхідного для отримання відповіді Миколаївської міської ради.

Ухвалою суду від 17.01.2023 суд за клопотанням позивача здійснив перехід до розгляду справи № 915/225/22 за правилами загального позовного провадження; розпочато розгляд справи № 915/225/22 зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження); призначено підготовче засідання у справі на 14 лютого 2023 року об 11:00.

14.02.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.02.2023 (вх. № 1672/23) про долучення до матеріалів справи листів від 07.02.2023 №06/22-75 та від 27.01.2023 № 192/02.02.01-40/11/23.

Ухвалою суду від 14.02.2023 було відкладено підготовче засідання на 14 березня 2023 року об 11:20; зобов`язано відповідача у строк до 10.03.2023 надати суду та направити позивачу належним чином засвідчену копію поштового конверту, у якому було отримано заяву позивача б/н від 20.062021 про поновлення договору оренди земельної ділянки, що була зареєстрована в ДНАП ММР 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03.

13.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 13.03.2022 (вх. № 2999/23) про долучення до матеріалів справи копії поштової квитанції від 20.06.2021 № 8405006353256.

14.03.2023 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- заперечення б/н від 14.03.2023 (вх. № 3017/23) на клопотання про долучення доказів;

- клопотання б/н від 14.03.2023 (вх. № 3042/23) на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2023.

Ухвалою суду від 14.03.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/225/22, з призначенням її до судового розгляду по суті на 11 квітня 2023 року о 13:30.

10.04.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 10.04.2023 (вх. № 4435/23) про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 11.04.2023 учасники справи своїх повноважних представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Так, копії ухвали суду від 14.03.2023 про призначення засідання з розгляду справи по суті, направлені на адреси сторін, були отримані позивачем 21.03.2023, а відповідачем 27.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400501191732, 5400501191864.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 11.04.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

28.07.2005 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємцем Олейніковою Любов`ю Іванівною, як орендарем, був укладений Договір оренди землі №3441, відповідно до предмета якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 01.04.05 за № 32/41 надає ПП Олейніковій Любові Іванівні в оренду земельну ділянку для реконструкції двох кіосків по просп. Корабелів ріг просп. Жовтневого /Корабельний район/.

Вказаний Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.08.2005 за № 040500100551.

За умовами розділу 2 наведеного Договору:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14 кв.м., без права передачі її в суборенду (п. 2.1);

- на земельній ділянці знаходиться торгівельний кіоск, який належить ПП Олейніковій Л.І. (п. 2.2);

- земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів (п. 2.3);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 13.05.05 № 836, на час укладання цього договору становить 8669,50 грн (п. 2.4);

- земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.5).

Згідно розділу 3 вказаного Договору (п. 3.1) Договір діє протягом 5 років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 12.6 Договору Поновлення Договору:

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію;

- у разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Відповідно до плану земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору, кадастровий номер земельної ділянки: 4810136600:07:028:0001.

Акт приймання-передачі земельної ділянки від 25.08.2005, який був підписаний без зауважень обома сторонами, підтверджує факт передачі в оренду вищенаведеного земельної ділянки.

12.06.2012 сторони на підставі рішення від 23.12.11 за № 12/50 уклали Договір про зміни № 90-12 до Договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 25.08.05 за № 040500100551 та у Миколаївській міській раді за № 3441.

Вказаним Договором про зміни № 90-12 від 12.06.2012 було, зокрема, п. 3.1 розділу 3 Договору доповнено таким:

«Термін оренди продовжений до 20.12.13. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця».

В подальшому, 17.05.2015 сторони уклали договір оренди землі № 10947 згідно з предметом якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.03.2015 № 46/47 продовжує ФОП Олейніковій Любові Іванівні оренду земельної ділянки для обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску в комплексі торговельних кіосків по пр. Корабелів ріг пр. Жовтневого /Корабельний район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

За умовами розділу 2 наведеного Договору:

- в оренду передається земельна ділянка площею 14 кв.м., за функціональним призначенням землі комерційного використання, без права передачі її в суборенду (кадастровий номер № 4810136600:07:028:0001) (п. 2.1);

- на земельній ділянці знаходиться кіоск ФОП Олейнікової Л.І. (п. 2.2);

- об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п. 2.3);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2015 (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,249) становить 17806,04 грн (п. 2.4);

- земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.5).

Згідно розділу 3 вказаного Договору (п. 3.1) Договір діє протягом до 20.12.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору оренди землі.

Згідно п. 11.1 цього Договору всі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі (якщо інше не встановлено цим договором) за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього Договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 11.6 Договору Поновлення строку оренди (поновлення Договору):

- Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- у разі продовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені з урахуванням змін у законодавстві тощо на дату подовження цього Договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, у справі № 915/2077/19 визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 17.07.2015 № 10947, строком на 4 роки, тобто до 20 грудня 2021 року.

Надалі, з наданих суду доказів вбачається таке:

01.07.2021 Миколаївською міською радою було прийнято заяву позивача (яка останнім була датована 20.06.2021) про поновлення договору оренди на вищенаведену земельну ділянку. З даними позивача вказана заява була скерована адресату поштою.

Суд зауважує, що зі змісту вказаної заяви не вбачається долучення до неї проекту додаткової угоди.

При цьому, Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради листом № 90/11.01-09 від 21.02.2022 на запит адвоката Татарінова В. щодо надання інформації про наявність додаткової угоди доданої до заяви від 01.07.2021 № 23020-000488660-007-03, надало копію додаткової угоди до договору від 17.07.2015 № 10947, підписаної позивачем одноособово.

Разом із цим, в матеріалах справи відсутні як рішення ради щодо поновлення терміну дії договору оренди, так і докази підписання додаткової угоди з цього питання обома сторонами. Як зазначає позивач, відповідач залишив вказану заяву орендаря без належного реагування.

В подальшому, 09.02.2022 позивач звернувся до відповідача з листом із пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди від 17.07.2015 № 10947, з уповноваженою особою відповідача, додавши до цього звернення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах.

Відповідь на вказане звернення в матеріалах справи також відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає таке.

Предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача щодо визнання додаткової угоди до Договору оренди землі укладеною.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір оренди землі № 3441 від 28.07.2005 з додатками та Договором про зміни № 90-12 від 12.06.2012 до нього;

- Договір оренди землі № 10947 від 17.07.2015 з додатком до нього;

- витяги з рішень Миколаївської міської ради № 32/41 від 01.04.2005, № 12/50 від 23.12.2011, № 14/40 від 26.01.2012, № 46/47 від 18.03.2015;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 у справі № 915/2077/19 про визнання додаткової угоди укладеною;

- заява про продовження договору оренди від 20.06.2021, з описом документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги;

- лист Миколаївської міської ради № 90/11.01-09 від 21.02.2022 з додатком до нього;

- лист Фізичної особи-підприємця Олєйникової Любові Іванівни від 09.02.2022 з додатком до нього;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-481411072015 від 20.05.2015;

- банківські квитанції про сплату орендної плати;

- лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №192/02.02.01-40/11/14/23 від 27.01.203;

- лист Миколаївської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» № 06/22-75 від 07.02.2023;

- документ, із рукописним зазначенням номеру відправлення 8405006353256, дати 20.06.2021, підписом та печаткою Акціонерного товариства «Укрпошта».

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 168/02.02.01-22/02.06/14/23 від 25.01.2023;

- лист Миколаївської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» № 02.012.1.-31-23 від 07.02.2023;

- лист Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради № 4484/12.01-24/23-2 від 24.02.2023;

- лист директора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 4009/19.04.01-17/23-2 від 17.02.2023.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання обома сторонами договору оренди встановленої цією нормою процедури і строків.

Так, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Отже, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, маючи намір реалізувати переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин, зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону або договором оренди) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Важливість дотримання як строку звернення орендаря до орендодавця, так і відповіді орендодавця на таке звернення неодноразово підкреслювалось Верховним Судом, при цьому дотримання строку входить до п`яти обов`язкових юридичних фактів, наявність яких необхідна для поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону «Про оренду землі»: (1) орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; (2) він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; (3) до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; (4) продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; (5) орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18).

Щодо визначення конкретного строку, якого мають дотримуватись сторони договору оренди, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та не закріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону України «Про оренду землі». Суд звертається до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 у справі №915/1003/20.

За обставинами даної справи строк договору оренди сплив 20.12.2021. Відповідно до його умов, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, умови договору оренди передбачали обов`язок орендаря не пізніше шести місяців до закінчення строку договору (а саме до 20.06.2021) звернутися до орендодавця з пропозицією підписати додаткову угоду.

Позивач зазначає, що 20.06.2021, тобто у строк встановлений Договором оренди та законом, направив поштою до Миколаївської міської ради через центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки, яка була зареєстрована в ЦНАП ММР 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03.

При цьому, відповідач заперечує проти вказаних обставин, зазначаючи, що на підтвердження вищенаведених тверджень позивачем надано лише копію її заяви від 20.06.2021 та копію опису документів, що надано до ЦНАП (заява від 01.07.2021 № 23020-000488660-007-03). Проте з вказаних документів вбачається лише сам по собі факт наявності такого звернення позивача та його реєстрація адміністратором ЦНАП ММР 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03. Однак, подані позивачем документи не дають підстав встановити, коли дійсно ця заява була скерована позивачем на адресу відповідача. Відповідач наголошує, що поза розумним сумнівом названа заява не могла доставлятися засобами поштового зв`язку в межах міста Миколаєва 10 днів (виходячи із зареєстрованого місця проживання позивача та поштової адреси ЦНАП ММР).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалою від 16.11.2022 суд зобов`язав позивача у строк до 09.12.2022 надати суду та направити відповідачу докази надіслання заяви б/н від 20.06.2021 на адресу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем зазначено, що позивач звернулася до поштового відділення, де здійснювалося поштове відправлення. На усне звернення позивачки працівники поштового відділення повідомили, що оскільки відправлення здійснювалося у 2021 році, на теперішній час надати копію чеку відправлення є неможливим, однак в реєстрі зберігся номер поштового відправлення від 20.06.2021 № 5405006353256. У зв`язку з тривалим часом, що минув від дати здійснення відповідного поштового відправлення дані про це відправлення не збереглися в системі обліку поштових відправлень оператора відправлень Укрпошта. З урахуванням наведеного позивач просить суд врахувати, що заява б/н від 20.06.2021 на адресу Департаменту з надання адміністративних послуг була направлена поштою 20.06.2021 за номером поштового відправлення 5405006353256, при цьому докази направлення не збереглися у зв`язку із тим, що минув великий проміжок часу з дати здійснення цього відправлення.

У подальшому, позивачем було надано до матеріалів справи копію документу, із рукописним зазначенням номеру відправлення 8405006353256, дати 20.06.2021, підписом та печаткою Акціонерного товариства «Укрпошта», який за даними представника позивача було отримано на підставі електронної бази поштового оператора.

Відповідач заперечував проти залучення до матеріалів справи відповідного доказу, посилаючись, зокрема, на те, що обґрунтовуючи подання відповідного «доказу» саме зараз, представник позивача зазначає про те, що лише після отримання листа ПАТ «Укрпошта» від 07.02.2023№ 06/22-75, в якому зазначалося про неможливість надати дані про відповідне відправлення у зв`язку зі спливом тривалого проміжку часу, йому вдалося отримати «копію квитанції», зробленої на підставі електронної бази поштового оператора. Проте, жодних доказів на підтвердження дійсного отримання такої «копії квитанції» саме від ПАТ «Укрпошта», у т.ч. дати її отримання (наприклад, супровідного листа ПАТ «Укрпошта»), представником не надано.

Відповідач також зазначає, що позивачем не надано жодних належних доказів надання відповідної послуги поштового зв`язку - квитанцій, чеків, накладних. Натомість надана представником позивача «копія квитанції» не відповідає ані приписам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, ані Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Миколаївська міська рада посилається на те, що з метою отримання достовірної інформації з порушеного питання, також вживала заходи щодо отримання інформації від ПАТ «Укрпошта» (лист № 168/02.02.01-22/02.06/14/23 від 25.01.2023), проте, листом ПАТ «Укрпошта» від 07.02.2023 № 02.012.1.-31-23, Миколаївській міській раді було повідомлено про неможливість розгляду відповідної заяви та відповідно надання будь-якої інформації у зв`язку зі спливом встановленого Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, шестимісячного строку.

Крім наведеного, відповідач зауважує, що в раніше поданих заявах у даній справі представником позивача стверджувалося, що відповідне поштове відправлення було здійснено 20.06.2021 за № 5405006353256. Проте, в клопотанні про долучення доказів представник позивача уже зауважує, що поштове відправлення було здійснено за № 8405006353256. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про суперечливість інформації, наданої позивачем щодо порушеного питання.

Суд погоджується з наведеними запереченнями відповідача в частині суперечливості наданої інформації. Так, з наданих суду як позивачем, так і відповідачем листів Миколаївської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» вбачається неможливість надати відповідну інформацію у зв`язку із тим, що минув великий проміжок часу з дати здійснення цього відправлення.

Суд також вважає слушним та бере до уваги посилання відповідача на розбіжність у номері поштового відправлення.

За такого, суд зазначає, що законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

Таким чином, з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів», з огляду на наявні в матеріалах справи документи, а також беручи до уваги ненадання позивачем витребуваних судом доказів надіслання заяви б/н від 20.06.2021 на адресу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, суд вважає за можливе у відповідності до приписів ч. 2 ст. 74 ГПК України визнати встановленою обставину не вчинення позивачем відповідних дій, а саме направлення 20.06.2021 відповідачу заяви б/н від 20.06.2021 про поновлення договору оренди земельної ділянки, яка була зареєстрована в ЦНАП ММР 01.07.2021 за № 23020-000488660-007-03.

Умови ж договору оренди передбачали обов`язок орендаря не пізніше шести місяців до закінчення строку договору (до 20.06.2021 включно) звернутися до орендодавця з пропозицією підписати додаткову угоду, який ним було порушено.

Таке порушення судом визнається істотним і таким, що унеможливлює поновлення договору оренди, виходячи із загальновстановлених цивільним законодавством принципів виконання договірних зобов`язань, зокрема, наведених нижче.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із наведених положень законодавства вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Проте позивач усупереч вимогам ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» і пунктів 3.1, 11.6 договору оренди надіслав відповідачу повідомлення про намір його поновити з порушенням встановленого строку.

Отже, відсутність звернення позивача до відповідача за шість місяців до спливу строку договору оренди з повідомленням про поновлення такого договору означає, що позивач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору.

Суд повторно наголошує, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди.

У зв`язку з тим, що несвоєчасне повідомлення орендаря про намір поновлення договору є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заявленого позову, суд не розглядає та не надає оцінку іншим аргументам відповідача щодо порушення позивачем умов договору оренди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець Олєйникова Любов Іванівна ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

Відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573).

Повне рішення складено та підписано судом 21.04.2023.

Суддя О.Г. Смородінова