Герб України

Рішення від 11.04.2023 по справі 916/3309/22

Господарський суд одеської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3309/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3309/22

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (просп. Перемоги, № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вул. Лягіна, № 27, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 38728507)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» (вул. Пастера, № 48, оф. 6, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 39970899)

про стягнення 17 000,00 доларів США та 122 009,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

08.12.2022 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна», в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 17000,00 доларів США та пеню в сумі 122009,31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги

Як зазначає позивач, 21.12.2015 між ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» укладено договір № 459-П-АМПУ-15, відповідно до п. 1.1 якого підприємство зобов`язується за заявками агента надавати (забезпечувати): послуги з лоцманського проведення суден (лоцманський збір); послуги з регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (ЦРРС/ПРРС) (збір за послуги служби регулювання руху суден); проходження суднам по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та каналом Дунай-Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре) (БДЛК, ХМК та ГСХ) (канальний збір); послуги швартовної бригади з швартування, відшвартування, перетягування і перешвартування суден в морському порту «Южний» (згідно розцінок підприємства); послуги м/б «Гайдамака» та інших плавзасобів (згідно розцінок підприємства); інформаційні послуги при проходженні судном ГСХ (згідно розцінок підприємства), а агент зобов`язується замовити, прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник (в розумінні ст. 20 КТМ України), від імені якого виступає агент.

Окрім того, позивач зазначає, що 31.12.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 459-П- АМПУ-15 від 21.12.2015, відповідно до якої було внесено ряд змін до договору. Зокрема, сторони домовились внести зміни до п. 4.1 договору порядоку стягнення і розмір зборів та плати.

Також, позивач вказує, що додатковими угодами, укладеними до вказаного договору, неодноразово був продовжений строк дії договору.

За ствердженням позивача, в період з 21.02.2022 по 24.02.2022 на виконання умов зазначеного договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 на підставі заявок агента, судам, які знаходилися під агентуванням відповідача, було надано послуги з лоцманського проведення, за що нараховано лоцманський збір, а також надано послуги з регулювання руху суден, за що нараховано збір за послуги служби регулювання руху суден, у зв`язку з чим, виставлені рахунки № ЮР-00202 від 22.02.2022, № ЮР-00205 від 24.02.2022 на загальну суму 18 425,26 дол. США з ПДВ, які були вручені агенту, проте заборгованість була оплачена частково 24.10.2022 у сумі 1425,26 дол. США.

Як наголошує позивач, несплаченою залишилась заборгованість у сумі 17 000 дол. США з ПДВ, що станом на 30.11.2022 за курсом НБУ еквівалентно 621 666,20 грн.

Позивач, посилаючись на норми Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2013 за № 920/23452, зауважує, що фактичне надання лоцманських послуг підтверджується лоцманськими квитанціями, доданими до матеріалів справи.

Окрім того, позивач додає, що з огляду на те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 щодо здійснення оплати за надані послуги судну, яке знаходилося під агентуванням відповідача, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 3336,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.11.2022 еквівалентно 122 009,31 грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у розрахунковий період, та існуючої суми боргу за кожний день прострочення.

При цьому, у зв`язку з наявною заборгованістю на адресу відповідача була направлена претензія від 08.07.2022 № 809 про сплату боргу, яка, за ствердженням позивача, залишилась без задоволення з боку відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2022 позовна заява вх. № 3420/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вх. № 3420/22 від 08.12.2022) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.

22.12.2022 року від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№29355/22), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 12.12.2022 та додані відповідні документи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 прийнято позовну заяву (вх.№ 3420/22 від 08.12.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3309/22. Постановлено розглядати справу № 916/3309/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "19" січня 2023 року об 11:40 год.

19.01.2023 Господарським судом Одеської області в підготовчому засіданні проголошено протокольну ухвалу про перерву на 02..02.2023 об 11:20 год., про що відповідач повідомлений відповідною ухвалою суду від 20.01.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

02.02.2023 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 16.02.2023 о 12:20 год. Відповідача про місце, дату та час підготовчого засідання повідомлено ухвалою суду від 03.02.2023 у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 у справі № 916/3309/22 на 16.02.2023 о 12:20 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, про що секретарем судового засідання та керівником апарату суду складені відповідні довідки.

16.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/3309/22 за ініціативою суду на 30 днів та підготовче засідання у справі № 916/3309/22 призначено на "28" лютого 2023 року о 14:20 год.

28.02.2023 від позивача до канцелярії суду надійшли пояснення (вх. № 6399/23) щодо стягнення боргу, обчисленого у іноземній валюті, які судом долучені до матеріалів справи разом із доданими до них документами.

28.02.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3309/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3309/22 до судового розгляду по суті на "16" березня 2023 року об 11:20 год. Відповідача про місце, дату та час судового засідання по суті повідомлено ухвалою суду від 01.03.2023 у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

16.03.2023 ДП «АМПУ» в особі філії «Дельта-лоцман» подано до суду заяву (вх. № 8527/23), де позивач просив долучити до матеріалів справи розрахунок простроченої заборгованості та розрахунок пені через необхідність виправлення арифметичної помилки, який судом прийнятий до розгляду та разом із доказами долучений до матеріалів справи.

16.03.2023 в судовому засіданні, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті, за участю представника позивача, проголошено судом протокольну ухвалу про перерву на "11" квітня 2023 року об 11:00 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 17.03.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

Окрім того, 17.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області внесено виправлення до ухвали Господарського суду Одеської області від 17.03.2023 року у справі № 916/3309/22 та замінено невірно зазначену дату судового засідання по суті: « 17 березня 2023 об 11:00 год.» на вірну: « 11 квітня 2023 року об 11:00 год.».

Представник позивача ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України», про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується підписом представника у повідомленні про оголошення перерви у судовому засіданні по суті від 16.03.2023, проте свого представника в судове засідання не направив, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористався, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна», зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Пастера, № 48, оф. 6, м. Одеса, 65023, проте останнім не отримані ухвали за причиною «адресат відсутній за вказаною адресою».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи - підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку, а саме на сайті Судової влади України розміщувалось відповідне оголошення від 17.03.2023. З опублікуванням оголошення за змістом ст. 122 ГПК України відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, суд констатує небажання відповідача протягом строку розгляду справи висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем явки у всі попередні засідання по даній справі.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення позивача та відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

При цьому, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

В процесі розгляду справи подані позивачем всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилались під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

11.04.2023 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

21.12.2015 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» (Агент) укладено Договір № 459-П-АМПУ-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Підприємство зобов`язується за заявками Агента надавати (забезпечувати): послуги з лоцманського проведення суден (лоцманський збір); послуги з регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) (збір за послуги служби регулювання руху суден); проходження суднам по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та каналом Дунай-чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре) (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ) (канальний збір); послуги швартової бригади з швартування, відшвартування, перетягування і перешвартування суден в морському порту «Южний» (згідно розцінок Підприємства); послуги м/б «Гайдамака» та інших плавзасобів (згідно розцінок Підприємства); інформаційні послуги при проходженні судном ГСХ (згідно розцінок Підприємства), далі за текстом іменовані «послуги» (термін «послуги» використовується також для позначення окремої складової послуг), а Агент зобов`язується замовити, прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України), від імені якого виступає Агент.

Згідно п. 2.1.1 Договору Підприємство зобов`язано за заявками Агента у встановленому цим Договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов`язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно надавати Агенту послуги, зазначені в п. 1.1 цього Договору.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачений обов`язок Підприємства надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього Договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

У п. 2.3.1 Договору вказано, що Агент зобов`язаний своєчасно, відповідно до Правил та умов цього Договору, подавати на адресу Підприємства заявки на надання послуг (Додаток №1, Додаток №2 до цього Договору) (далі за текстом Заявка) і їх уточнення. В Заявці вказувати відповідний перелік інформації, яка зазначена у відповідних проформах Заявок (Додаток №1, Додаток №2 до цього Договору).

За вимогою Підприємства Агент обов`язково у 5-ти денний термін, з моменту отримання вимоги, письмово надає Підприємству відомості щодо конкретного Судновласника і його банківських, поштових реквізитів, номерів телефонів, факсів і електронних адресах, а також належним чином засвідчені дійсні в Україні копії документів, згідно яких Агент номінований Судновласником і які є підтвердженням повноважень Агента.

Заявки направляти по тел./факсах/на ел.адреси/сайт, що зазначені в Додатку №3 до цього Договору. Відповідні тел./факси/ел.адреси/сайт й інші реквізити для оперативної роботи відповідно до договірних зобов`язань уточнюються Сторонами.

Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що Агент зобов`язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, якщо інше не передбачено чинним валютним законодавством України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Оплата здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.

За умовами п. 2.3.4 Договору Агент зобов`язаний сплачувати рахунки виставлені Підприємством у строки, визначені цим Договором.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, Сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок Підприємства. Розцінки Підприємства та порядок стягнення зборів (плат) по таким послугам (п. 1.1 цього Договору), а також їх зміни, направляються Агенту рекомендованим листом/електронною поштою/факсом.

Подання Агентом Заявки на надання відповідних послуг, які тарифікуються згідно розцінок Підприємства, є одночасно підтвердженням погодження та прийняття Агентом розміру ставок (плати) та порядку стягнення відповідних зборів (плат) згідно розцінок Підприємства. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок Агента і проводяться за його рахунок.

Як передбачено п. 4.2. Договору, оплата проводиться Агентом наступним чином:

У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання Заявки на надання Підприємством послуг, Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї Заявки, в тому числі ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання Підприємством послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється Агентом до виходу судна із українського порту. У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі Заявки і повинні бути оплачені Агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту (п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору);

Остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі двадцяти банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку. У разі зміни банківських реквізитів Підприємства, останнє рекомендованим листом повідомляє Агента про нові банківські реквізити, за якими мають здійснюватися платежі за цим Договором. Такі зміни не потребують укладення додаткової угоди до цього Договору. З дня отримання Агентом рекомендованого листа Підприємства щодо зміни банківських реквізитів, належними реквізитами для сплати платежів за цим Договором є реквізити Підприємства, зазначені у такому листі.

За умовами п. 4.3 Договору зобов`язання по оплаті вважаються виконаними Агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства.

У п. 4.4 Договору зазначено, що сторонами не рідше одного разу на місяць проводиться звіряння по взаєморозрахунках.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що Агент бере на себе зобов`язання зі сплати штрафних санкцій у випадках та в розмірі, передбачених ст.ст. 102, 105 Кодексу торговельного мореплавства України.

Згідно п. 5.4 Договору в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3 цього договору, Агент за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.5 Договору Агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що правові відносини сторін регламентуються законодавством України, у т.ч. КТМ України, постановами Уряду, наказами і листами Мінтрансзв`язку України, Міністерства інфраструктури України та умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016.

Як передбачено п. 8.2 Договору, у відповідності до ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2016.

За умовами п. 8.3 Договору останній може бути розірваний у встановленому законодавством порядку тільки після виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

31.12.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» та ТОВ «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» домовились внести зміни та доповнення до Договору 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015.

Так, відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди пункт 2.1.1. Договору викладено в наступній редакції: « 2.1.1. За заявками Агента у встановленому цим Договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов`язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (названі в подальшому - Правила) своєчасно і якісно надавати Агенту послуги, зазначені п п. 1.1 цього Договору.».

Пунктом 1.4. Додаткової угоди сторонами погоджено третій абзац п. 2.3.1. Договору викласти в наступній редакції: «За вимогою Підприємства Агент обов`язково у 5-ти денний термін, з моменту отримання вимоги, письмово надає Підприємству відомості щодо конкретного Судновласника і його банківських, поштових реквізитів, номерів телефонів, факсів і електронних адресах, а також належним чином засвідчену дійсну в Україні копію документу, згідно якого Агент номінований Судновласником і який є підтвердженням повноважень Агента.».

Також, викладено пункт 4.1. Договору в наступній редакції: « 4.1. Порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

Вартість послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання цін, визначається згідно розцінок Підприємства.

Вільні ціни та тарифи (розцінки) Підприємства, чинні па момент укладення цього Договору, та порядок їх справляння по відповідним послугам (п. 1.1 цього Договору) додаються до цього Договору (Додаток № 6, Додаток № 7, Додаток № 8 до цього Договору). Порядок зміни розцінок (вільних цін та тарифів) Підприємства наведено в п. 2.2.1 цього Договору. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок Агента і проводяться за його рахунок.» (п. 1.7. Додаткової угоди № 1 від 31.12.2015).

Пунктом 1.8. Додаткової угоди внесено зміни до пункту 4.2.1. Договору, зокрема: « 4.2.1. У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг (в тому числі ПДВ), на підставі рахунку Підприємства, який оформлюється відповідно до наданої Агентом «Інформації для виставлення рахунку».

31.01.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2017.

Додатковою угодою № 3 від 13.06.2017 до Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 сторони внесли зміни до додатку № 5, а саме змінено реквізити філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ».

27.12.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2018.

Як вбачається з Додаткової угоди № 5 від 04.05.2018 до Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015, сторони домовились внести зміни до Договору, зокрема, викласти п. 4.1. в наступній редакції: « 4.1. Порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, Сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

Нарахування зазначених зборів та плат здійснюється у доларах США по суднам під іноземним прапором та у національній валюті України по суднам під Державним Прапором України за курсом Національного Банку України на дату надання послуг (виставлення рахунку), та умов цього Договору.

Визначення розміру зазначених зборів та плат за послуги суднам під іноземним прапором може здійснюватися у Євро за попереднім письмовим повідомленням від Агента про такий намір.

Розрахунок зазначених зборів та плат в таких випадках здійснюється в доларах США з застосуванням крос-курсу (далі - крос-курс), який визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України (далі - НБУ) на дату надання послуг (виставлення рахунку), та умов цього Договору.

Крос-курс розраховується за нижченаведеною формулою:

Кк = К дол США НБУ/К євро НБУ,

де:

Кк - крос-курс;

К дол США НБУ - курс гривні до долару США, встановлений НБУ;

К євро НБУ - курс гривні до Євро. встановлений НБУ.

Вартість послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання цін, визначається згідно розцінок Підприємства. Вільні ціни та тарифи (розцінки) Підприємства, чинні на момент укладення цього Договору, та порядок їх справляння по відповідним послугам (п. 1.1 цього Договору) додаються до цього Договору (Додаток № 6, Додаток № 7, Додаток № 8 до цього Договору). Порядок зміни розцінок (вільних цін та тарифів) Підприємства наведено в п. 2.2.1 цього Договору. Нарахування послуг за вільними ціпами (тарифами) здійснюється у національній валюті України по суднам під Державним Прапором України та у доларах США (за попереднім письмовим повідомленням від Агента може здійснюватися у Євро) по суднам під іноземним прапором за курсом Національного Банку України на дату надання послуг (виставлення рахунку), та умов цього Договору. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок Агента і проводяться за його рахунок.» (п. 1.1. Додаткової угоди № 5 від 04.05.2018).

Додатковою угодою № 6 від 29.12.2018 до Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2019.

Додатковою угодою № 7 від 28.12.2019 до Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 сторони домовились внести зміни до п. 8.1. Договору та викласти його в наступній редакції: « 8.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021».

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 9 від 31.12.2021 до Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023.

Позивачем зазначено, що в період з 21.02.2022 по 24.02.2022 на виконання умов зазначеного Договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 на підставі заявок відповідача на надання послуг вх. № nUZH_2284283 від 21.02.2022, вх. № nUZH_2284344 від 22.02.2022 вх. № nUZH_2284345 від 22.02.2022, вх. № nUZH_2284396 від 23.02.2022 судам, які знаходилися під агентуванням відповідача, надано послуги з лоцманського проведення, за що нараховано лоцманський збір, а також надано послуги з регулювання руху суден, за що нараховано відповідний збір за послуги регулювання руху суден, у зв`язку з чим виставлені рахунки.

Так, в матеріалах справи наявні рахунки, зокрема:

№ ЮР-00202 від 22.02.2022 на суму 11 223,85 дол. США з ПДВ (отримано відповідачем 23.02.2022, що підтверджено підписаним реєстром одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій);

№ ЮР-00205 від 24.02.2022 на суму 7 201,41 дол. США з ПДВ (отримано відповідачем 01.03.2022, що підтверджено підписаним реєстром одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій), всього на загальну суму 18 425,26 дол США з ПДВ.

Фактичне надання позивачем послуг підтверджується також лоцманськими квитанціями: № 0357, № 0369 від 22.02.2022, № 0368 від 22.02.2022, № 380 від 24.02.2022, а також квитанціями СРРС: № 1610 від 21.02.2022, № 1673 від 22.02.2022, № 1656 від 21.02.2022, № 1716 від 24.02.2022.

24.05.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 240501-DSH, відповідно до якого просив суму авансового платежу в розмірі 50592,75 дол. США, яка була перерахована відповідачем Південній філії ДП «АМПУ» зарахувати на користь оплати по отриманим послугам від філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» відповідно до договору №459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015, в розрізі зазначених ним рахунків. Окрім того, відповідач зазначив, що залишок заборгованості по рахункам, серед іншого, № ЮР-00202 від 22.02.2022 на суму 11223,85 дол. США та № ЮР-00205 від 24.02.2022 на суму 7201,41 дол. США, буде сплачено в повному обсязі.

24.06.2022 відповідач повторно звернувся до позивача з листом № 240601-DSH, відповідно до якого просив суму авансового платежу в розмірі 50592,75 дол. США, яка була перерахована відповідачем Південній філії ДП «АМПУ» зарахувати на користь оплати по отриманим послугам від філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» відповідно до договору №459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015, в розрізі зазначених ним рахунків. Також, відповідач знову зазначив, що залишок заборгованості по рахункам, серед іншого, № ЮР-00202 від 22.02.2022 на суму 11223,85 дол. США та № ЮР-00205 від 24.02.2022 на суму 7201,41 дол. США, буде сплачено в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 08.07.2022 №809 про сплату заборгованості, в тому числі і за рахунками № ЮР-00202 від 22.02.2022 на суму 11223,85 дол. США та № ЮР-00205 від 24.02.2022 на суму 7201,41 дол. США, в термін до 05.08.2022, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Як вказує позивач, заборгованість буда оплачена відповідачем частково 24.10.2022 в сумі 1425,26 дол. США, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 17000,00 дол. США з ПДВ.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем за надані ним послуги виступило підставою для нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань та його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості та пені.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України, які кореспондують із положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Поряд з цим, за ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В силу частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до ст. 110 Кодексу торгівельного мореплавства України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден. Під радіолокаційним обслуговуванням мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Відповідно до ст. 115 Кодексу торгівельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до п. 4.8 Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2013 за № 920/23452, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до п. 4.9 Положення, лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника (фрахтувальника або оператора), з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Також згідно з п. 4.10 Положення лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. У квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції (додаток 1). Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.

Згідно п. 4.11 Положення, зобов`язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватися морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Згідно п. 4.17 Положення, лоцманський збір, окремі винагороди і штрафи, передбачені цим Положенням, стягуються лоцманськими підприємствами і включаються в їх дохід. Тарифи на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 965 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 за № 2138/24670.

Відповідно до п. 1.3 Тарифів, нарахування лоцманського збору здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Як вказано в п. 2.1 Тарифів, із суден (крім суден групи В) лоцманський збір справляється за зовнішньопортове проведення (судновим ходом, судноплавним каналом, внутрішнім підхідним каналом, фарватером, рекомендованим шляхом, на якірній стоянці, рейді, за межами портової акваторії або між портовими акваторіями) та внутрішньопортове проведення (безпосередньо до причалу, відходу від причалу та маневрування суден між причалами в межах операційної акваторії причалу (причалів)) за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів.

Відповідно до п. 2.8 Тарифів, підставою для справляння лоцманського збору є лоцманська квитанція, що заповнюється та підписується капітаном судна та підтверджує факт надання лоцманських послуг, або радіотелеграфне підтвердження судна.

Відповідно до п. 3.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 травня 2013 року за №807/23339 послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником. Заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Згідно з п. 4.1 Порядку, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Тарифи на послуги з регулювання руху суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 за № 2139/24671.

Відповідно до п. 1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху суден, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Відповідно до п. 2.1 Тарифів на послуги з регулювання руху суден, збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден, а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти/морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що відносини між сторонами, які виникли в процесі виконання договору, є правовідносинами з надання послуг.

Так, укладений між сторонами Договір № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що в даному випадку відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» носять договірний характер, укладений між ними Договір № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 предметом судових розглядів не виступав та недійсним судом не визнавався.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги Договір № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг та їх оплати.

Судом встановлено, що на виконання заявок відповідача та договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 позивачем у період з 22.02.2022 по 24.02.2022 свої зобов`язання за договором виконано повністю, надано відповідачу послуги з лоцманського проведення, а також послуги з регулювання суден на загальну суму 18425,26 дол. США, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

В свою чергу отримання відповідачем послуг за договором № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Оплату послуг, за умовами договору відповідач зобов`язався здійснити протягом 20 банківських днів з дати отримання від позивача рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку. Вищевказані рахунки отримані відповідачем 23.02.2022 та 01.03.2022 відповідно.

Таким чином, строк оплати є таким, що настав: за рахунком № ЮР-00202 від 22.02.2022 на суму 11223,85 дол. США остаточний розрахунок мав бути здійснений до 23.03.2022 включно; за рахунком № ЮР-00205 від 24.02.2022 на суму 7201,41 дол. США остаточний розрахунок мав бути здійснений до 29.03.2022 включно.

Як зазначено позивачем, відповідачем 24.10.2023 погашено суму основної заборгованості в розмірі 1425,26 дол. США, яка врахована позивачем як часткова сплата за рахунком № ЮР-00202 від 22.02.2022.

Належних доказів повної оплати заборгованості за отримані послуги за спірним Договором № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 у загальному розмірі 17000,00 дол. США до матеріалів справи не надано, розмір заборгованості відповідачем не спростовується та не заперечується. Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц суд надав правові висновки стосовно застосування вищевказаних правових положень та вказав, що ч. 2 друга ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Водночас у пункті 6.3.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020 у справі № 910/10191/17 зазначено, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Таким чином, з огляду на те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу послуги з лоцманського проведення та послуги з регулювання руху суден, враховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 17000,00 доларів США.

Щодо вимог позивача про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» пені суд зазначає наступне.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Отже, в силу наведених положень законодавства розмір відповідальності у вигляді пені встановлюються у договорі за згодою сторін.

Наразі слід зазначити, що умовами пункту 5.4. Договору сторони передбачили, що в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3 цього Договору, Агент, за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несвоєчасної вартості послуг за кожний день прострочення.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати відповідача до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права позивача шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання відповідачем трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Звертаючись з позовом, позивачем надано до суду відповідний розрахунок пені та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 122 009,31 грн.

В подальшому, позивачем зазначено про виправлення арифметичної помилки, допущеної під час розрахунку пені, та надано до суду остаточний розрахунок простроченої дебіторської заборгованості та відповідний розрахунок пені.

Відповідно до розрахунку позивача, останній просить нарахував до стягнення з відповідача 105718,04 грн пені, а саме:

- за рахунком № ЮР-00202 від 22.02.2022 за період з 25.03.2022 по 25.09.2022 на суму боргу 11223,85 дол США сума пені становить 63871,33 грн;

- за рахунком № ЮР-00205 від 24.02.2022 за період з 30.03.2022 по 30.09.2022 на суму боргу 7201,41 дол США сума пені становить 41846,71 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, яка нарахована за неналежне виконання відповідачем договору № 459-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 щодо оплати наданих послуг, встановив, що позивачем такий розрахунок здійснено арифметично неправильно, оскільки:

- за рахунком № ЮР-00202 від 22.02.2022 за період з 25.03.2022 по 25.09.2022 на суму боргу 11223,85 дол США сума пені становить 64321,13 грн;

- за рахунком № ЮР-00205 від 24.02.2022 за період з 30.03.2022 по 30.09.2022 на суму боргу 7201,41 дол США сума пені становить 42135,31 грн.

Враховуючи заявлений позивачем розмір пені в сумі 122009,31 грн та здійснивши власний перерахунок пені, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги, підлягають задоволенню частково в сумі 106 456,44 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 15 552,87 грн слід відмовити.

При цьому, з приводу визначення еквівалента іноземної валюти у національній валюті у судовому рішенні, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема надання послуг, не суперечить чинному законодавству.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 в справі № 761/12665/14-ц вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово.

Отже, з метою недопущення вказаної двозначності, суд дійшов висновку щодо визначення в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості саме у валюті зобов`язання доларах США без наведення еквіваленту у національній валюті України.

Також, суд зазначає, що особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Саме таким чином необхідно діяти у випадку примусового виконання грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами справи докази в їх сукупності та керуючись принципом «вірогідність доказів», суд дійшов висновку, що надані підприємством позивача докази на підтвердження виконання послуг з лоцманського проведення та послуг з регулювання руху суден за узгодженими сторонами умовами договору, є більш вірогідними.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» обґрунтовані частково у зв`язку з помилковістю здійсненого позивачем розрахунку пені, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 10 921,84 грн. (728122 грн. х 11155,13 грн./743675,51 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» (вул. Пастера, № 48, оф. 6, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 39970899) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (просп. Перемоги, № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вул. Лягіна, № 27, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 38728507) суму заборгованості в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, пеню в розмірі 106 456 (сто шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн 44 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 921 (десять тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн 84 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення11.04.2023
Оприлюднено24.04.2023
Номер документу110364266
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —916/3309/22

Рішення від 11.04.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 17.03.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 17.03.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 01.03.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 16.02.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 03.02.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 20.01.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 27.12.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 12.12.2022

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні