Рішення
від 18.04.2023 по справі 917/2033/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 Справа № 917/2033/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,

при секретарі судового засідання Квіті О.Т.,

розглянувши матеріали за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, ідентифікаційний код 02910060 (вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, ідентифікаційний код 37472062 (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України ідентифікаційний код 04057468 (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9)

до 1) Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмак Артема Олександровича (с. Сухинівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39234; пров. Будівельний, 16, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200)

2) Акціонерного товариства Укрпошта, ідентифікаційний код 21560045 (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001)

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності, визнання права власності за державою

За участю представників сторін:

від прокуратури: Нечволод П.В.;

від позивача: відсутні;

від співвідповідачів: 1) відсутні

2) Пахомова В.А., Висоцький Р.В.

Суть справи: Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича, (перший відповідач), Акціонерного товариства «Укрпошта» (другий відповідач), в якому просить:

1) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району, Полтавська обл., Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50055845 від 05.12.2019, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством «Укрпошта» на нежитлове приміщення загальною площею 1937, 7 кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2 кв.м. та диспетчерська, Б площею 44,5 кв.м.), яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

2) скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1937, 7 кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893, 2 кв.м. та диспетчерська, Б площею 44, 5 кв.м.), за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, проведену за Акціонерним товариством «Укрпошта» (код ЄРДПОУ 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001) на підставі рішення державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району, Полтавська обл., Письмака Артема Олександровича №50055845 від 05.12.2019, з одночасним припиненням речових прав Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄРДПОУ 21560045) на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104).

3) визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37472062, проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135) право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 1937, 7 кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893, 2 кв.м. та диспетчерська, Б площею 44, 5 кв.м.), за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що реєстрація права приватної власності за ПАТ «Укрпошта» на будівлю Центру поштового зв`язку №2 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», загальною площею 1937,7 кв. м., за адресою: вул. І. Сердюка, 20, м. Кременчук, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104, здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

В позовній заяві прокурор, зокрема, зазначив наступне:

-зміна форми власності майна, переданого друговому відповідачу, з державної на приватну поза процедурою приватизації суперечить вимогам ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України (далі ГК України) та є незаконною; передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного внаслідок корпоратизації державного унітарного підприємства, не є способом приватизації такого майна; нерухоме майно, передане до статутного фонду акціонерного товариства, сто відсотків акцій якого залишаються у власності держави, залишається державною власністю, про що, зокрема, свідчить правова позиція Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалася ним у свої постановах;

-відчуження спірного нерухомого майна здійснено без згоди органу, до сфери управління якого воно належить, та без погодження з Фондом державного майна України всупереч вимогам ч. 5 ст. 75 ГК України;

-згідно з п. 5.5 Статуту ПАТ «Укрпошта» (в редакції, затвердженій наказом Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017 № 56), Товариство використовує та утримує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства; майно, що є державною власністю і надане Товариству в господарське відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене у будь-який спосіб без рішення загальних зборів;

-згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Товариство, як національний оператор поштового зв`язку, було віднесено до об`єктів, які є необхідними для виконання державою своїх основних функцій, забезпечення обороноздатності держави, об`єктів права власності Українського народу та майна, що становить матеріальну основу суверенітету України, та, відповідно, не підлягає приватизації;

-об`єкти АТ «Укрпошта» віднесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому з метою забезпечення національної безпеки та оборони повинні перебувати виключно у державній власності; Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, в який включено АТ «УКРПОШТА»;

-в силу приписів частини 5 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», спірне майно не підлягає приватизації незалежно від його включення до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України.

-на думку прокурора, незаконне оформлення права приватної власності на об`єкт нерухомого майна за другим відповідачем АТ «Укрпошта» та вибуття цього об`єкту з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об`єкта державної власності, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним; власником спірного нерухомого майна є держава в особі Міністерства інфраструктури України, у зв`язку із чим спірне майно підлягає поверненню у власність держави в особі Міністерства інфраструктури України.

Ухвалою від 04.01.2022 (т. 1, а.с 126-127) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження із повідомленням сторін про дату і час проведення підготовчого засідання. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання цієї ухвали, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Перший відповідач - Письмак А.О. заперечує проти позовних вимог. В письмових поясненнях від 20.01.2022 (т. 1, а.с. 143-144) ним зазначено, зокрема, наступне:

- право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою м. Кременчук, вул. І.Сердюка, 20 було зареєстроване за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 07.04.2009 року, виданим на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 23.02.2009 року №81; в 2019 році на підставі заяв АТ «Укрпошта» та згідно поданих документів (перелічених в заяві), перенесено інформацію в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вищезазначеного об`єкта, форма власності зазначена заявником АТ «Укрпошта»;

- на даний час ОСОБА_1 не має трудових відносин з Сухинівською сільською радою та не виконує обов`язків державного реєстратора, відповідно не має доступу до архіву даної справи та документів, які були подані для державної реєстрації, не має можливості щодо аналізу даної справи;

- згідно вимог чинного законодавства, рішень та роз`яснень Верховного Суду щодо визначення належного відповідача у справах оскарження рішення реєстратора, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, яку подає зацікавлена особа, тому в даному випадку державний реєстратор неналежний відповідач, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Ухвалою від 20.01.2022 (т. 1, а.с. 152-153) суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 643 від 20.01.2021, т. 1, а.с. 146-147) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 03.02.2022 о 10-30 год., в режимі відеоконференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

24.01.2022 до суду надійшло клопотання від АТ «Укрпошта» (т. 1, а.с. 155-161), в якому відповідач, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 26.05.2020 по справі №912/2385/18, від 06.08.2019 по справі 910/6144/19 та норми чинного законодавства, просить суд залишити позов без розгляду. Відповідач вважає, що заступником керівника Полтавської обласної прокуратури не обґрунтовано в позовній заяві наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема дотримання прокурором процедури, встановленої ч.3,4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, що, на думку відповідача, свідчить про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Під час розгляду вказаного клопотання судом було встановлено, що додана до позовної заяви копія листа від 04.09.2021 вих. №15/2-436 вих.21 (т. 1, а.с. 109-110) свідчить, що відповідне повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України про прокуратуру направлялось прокурором більш ніж за три місяці до подання позовної заяви, тобто завчасно. У відповіді на вказане повідомлення Міністерство інфраструктури України (т. 1, а.с. 111) зазначило, що порушення його прав за результатами проведення державної реєстрації права власності другого відповідача на майно будівлю центру поштового зв`язку №2 загальною площею 1893,2 кв.м, розташовану за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І.Сердюка, 20, не вбачається.

З урахуванням викладеного, заявлене клопотання з відповідних підстав визнане судом необґрунтованим та відхилено ухвалою від 30.06.2022 (том 2, а.с. 176-178).

У відзиві на позовну заяву від (вх. №778 від 24.01.2022; т. 1, а.с. 163-181) АТ «Укрпошта» виклала свої заперечення на позов. У відзиві, зокрема, відповідач посилається на таке:

-у прокурора відсутні підстави для здійснення представництва держави в суді в інтересах Міністерства інфраструктури України, оскільки, на думку відповідача, прокуратурою знехтувана вимога щодо завчасного попередження компетентного, за визначенням прокуратури, органу про звернення до суду;

-прокуратурою було формально дотримано процедуру, яку вимагає ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою набуття процесуальних повноважень позивача у даній справі, без надання можливості компетентному органу реалізувати свій обов`язок захисту інтересів держави в суді;

-для подання прокурором позову в інтересах Міністерства інфраструктури України, прокурор повинен обґрунтовувати в чому саме полягає порушення, або загроза порушенню інтересів держави, разом з тим, дана позовна заява не містить такого обґрунтування; на переконання відповідача, державний та суспільний інтерес у даній справі відсутній;

- відповідно до положень чинного законодавства, управління нерухомим майном АТ «Укрпошта» наразі здійснюється Міністерством інфраструктури України, яке як вищий орган товариства наділений виключними повноваженнями щодо зменшення статутного капіталу товариства; враховуючи зазначене, відповідач вважає, що АТ «Укрпошта» не порушувало інтересів держави, а відтак позовні вимоги до нього є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до неналежного відповідача;

-передача та/або внесення до статутного капіталу АТ «Укрпошта» майна, яке на момент перетворення закріплювалось за УДППЗ «Укрпошта» на праві повного господарського відання та перебувало у державній власності, не є приватизацією такого майна;

-право власності на нерухоме майно було набуте АТ «Укрпошта» без порушень законодавства, зміна форми власності майна відбулась відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, після завершення реорганізації АТ «Укрпошта» є не державним підприємством, а акціонерним товариством, яке є власником майна, переданого йому засновником відповідно до ч.1 ст.85 ГК України; про наявність відповідної правової підстави для набуття права власності свідчить акт приймання-передачі майна від засновника, який є двостороннім правочином;

-реєстрація прав приватної власності на нерухоме майно здійснена без порушень законодавства.

Ухвалою від 28.01.2022 (т. 1, а.с. 204-205) суд задовольнив клопотання Міністерства інфраструктури України (вх. № 1020 від 28.01.2021, т. 1, а.с. 200) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 03.02.2022 о 10-30 год., в режимі відеоконференції.

Прокурором надана відповідь на відзив від 28.01.2022 (т. 1, а.с. 218-238), в якій зазначено, зокрема, таке:

-щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави та дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у даній справі прокурором зазначено, що Полтавською обласною прокуратурою, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», до Міністерства інфраструктури України 04.10.2021 направлено лист №15/2-436вих21 про виявлені порушення інтересів держави з пропозицією вжити заходів на їх усунення самостійно шляхом звернення до суду із позовною заявою. Однак, Міністерство інфраструктури України, розглянувши лист прокуратури, у відповідь 20.10.2021 повідомило про відсутність порушення прав Міністерства та не знайшло підстав для вжиття заходів реагування. Таким чином, Міністерством інфраструктури України, як засновником АТ «Укрпошта» та власником державного майна, переданого до статутного капіталу Товариства, до цього часу не вжито заходів щодо його повернення у власність держави.

-щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України, прокурор зауважив, що Міністерство інфраструктури України у розумінні Закону України «Про управління об`єктами державної власності» є органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на реалізацію прав держави як власника спірного об`єкту, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб;

-щодо наявності порушень інтересів держави у спірних правовідносинах прокурор зазначив, що безпідставна зміна правового режиму використання спірного майна з державної на приватну власність свідчить про порушення економічних інтересів держави та створює передумови для подальшого відчуження нерухомого майна поза конкурентною процедурою приватизації;

-відповідно до ч. 3 ст. 145 ГК України, правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства; державне майно, яке закріплювалося за державним унітарним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання, тому передане державою до статутного фонду АТ «Укрпошта» майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна

31.01.2022 судом отримана заява заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України (т. 1, а.с. 207-210), оскільки даний спір стосується відчуження нерухомого майна державної власності, переданого до статутного фонду акціонерного товариства.

АТ «Укрпошта» виклало свої заперечення (т. 1, а.с. 243-246) на заяву прокуратури про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонду державного майна України, в яких, зокрема, зазначило про те, що відповідно до положень чинного законодавства управління нерухомим майном АТ «Укрпошта» наразі здійснюється Міністерством інфраструктури України, яке, як вищий орган товариства, наділений виключними повноваженнями щодо зменшення статутного капіталу товариства.

Заява про залучення до участі у справі третьої особи задоволена судом ухвалою від 30.06.2022 (т. 2, а.с 176-178) з огляду на визначені в позовній заяві предмет та підстави позовних вимог, спрямованих на вирішення спору про право власності на нерухоме майно та положення ч. 5 ст. 75, ч. 3 ст. 86, ч. 3 ст. 145 ГК України, якими передбачено особливості регулювання зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній формі власності, зокрема, необхідність погодження відчуження відповідного нерухомого майна з Фондом державного майна України.

У запереченнях на відповідь на відзив (т. 2, а.с. 1-13) АТ «Укрпошта» зазначені наступні обставини:

-прокуратурою не наведено об`єктивних причин неможливості захисту інтересів держави у суді компетентними органами у спірних правовідносинах,а Міністерство інфраструктури у даному спорі не є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-відповідач наполягає на відсутності державного та суспільного інтересу у даній справі;

-АТ «Укрпошта» не вчинялось жодних дій щодо незаконного відчуження майна, що перебуває у державній власності, тому воно не може бути належним відповідачем у даній справі;

-оскільки АТ «Укрпошта» створене в процесі корпоратизації, є правонаступником державного підприємства, то в статутний капітал було внесене все майно, що належало державному підприємству і на всю суму його вартості випускаються акції; в свою чергу, АТ «Укрпошта» набуло право приватної власності на відповідне майно відповідно до ст.115 Цивільного кодексу (далі ЦК), ст.85 ГК України;

-зміст положень Статуту підприємства вказує на необґрунтованість висновків прокуратури про віднесення АТ «Укрпошта» до державних комерційних підприємств з посиланням на положення ст. 75 ГК України, оскільки ознаки таких підприємств визначені у ст. 74 цього Кодексу, однією з яких є закріплення за підприємством майна на праві господарського відання; поряд з тим, майно товариства є його приватною власністю;

-твердження позивача щодо необхідності погодження державної реєстрації права власності Міністерством інфраструктури України чинним законодавством, а також статутними документами товариства не передбачено, відтак є безпідставними та необґрунтованими;

-позовна вимога про визнання права власності на майно з посиланням на ст. 392 Цивільного кодексу України не відповідає належному способу захисту права особи, яка права власності на це майно не набула, оскільки власником спірних об`єктів нерухомого майна є саме АТ «Укрпошта»;

-з аналізу висновків Верховного Суду, викладених у відповіді на позов прокурором, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі 924/1430/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1431/20, від 30.11.2017 у справі №21/44, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 11.10.2018 у справі 3 906/916/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16 вбачається, що вони не можуть бути застосовані та враховані при розгляді вказаної справи, оскільки предмет, підстави позовів, суб`єктний склад учасників відносин у цій справі та у названих справах, установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх матеріально-правове регулювання, є різними, що виключає подібність правовідносин у таких справах.

Позивачем - Міністерством інфраструктури України подані письмові пояснення щодо позовної заяви (т. 2, а.с. 42-45), в яких, зокрема, зазначено про таке:

-положенням про Міністерство інфраструктури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460, визначено, що Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері надання послуг зв`язку. Зі змісту підпункту 63 пункту 4 Положення вбачається, що згідно покладених на Мінінфраструктури завдань Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності;

-на виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наказу Фонду державного майна України від 12.01.2017 «Про затвердження Порядку підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2017 р. за № 170/30038, Мінінфраструктури наказом від 05.07.2017 № 240 затверджено Акт передавання майна до статутного капіталу AT «Укрпошта»;

-під час корпоратизації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в AT «Укрпошта», відбулося включення майна до складу статутного капіталу акціонерного товариства, а не приватизація державного майна, оскільки відчуження спірного майна не відбулося;

-відповідно до пункту 5.4. Статуту АТ «Укрпошта», усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є його власністю, таким чином, вбачається, що у власності АТ «Укрпошта» перебуває нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, 20, яке внесене до його статутного капіталу, що в силу положень статті 85 ГК України та статті 115 ЦК України визначається як власність юридичної особи;

-позивач також вважає, що оскільки наказ Мінінфраструктури від 05.07.2017 №240, яким затверджено Акт передавання майна до статутного капіталу АТ «Укрпошта» в частині спірних правовідносин ніким не оскаржений та є чинним, тому право власності на спірне нерухоме майно АТ «Укрпошта» набуте на законних підставах та у спосіб, передбачений законодавством.

Ухвалою від 03.02.2022 суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 1228 від 03.02.2022, т. 2, а.с.59-60) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 01.03.2022 об 10-30 год., в режимі відео конференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

Ухвалою від 01.03.2022 підготовче засідання у справі відкладено з повідомленням сторін про дату та час проведення наступного засідання додатково в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 05години 30 хвилин 24.02.2022. Наказом голови Господарського суду Полтавської області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Полтавської області в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 10-од зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Ухвалою від 09.06.2022 суд, в порядку ч. 2 ст. 121 ГПК України, повідомив сторони про дату проведення наступного підготовчого засідання - 30.06.2022 о 10:30 год.

Ухвалою від 20.06.2022 (т. 2, а.с. 147-148) суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 3880 від 17.06.2022, №3887 від 17.06.2022, т. 2, а.с. 121-124, 139-140) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 30.06.2022 об 10-30 год., в режимі відеоконференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

Перший відповідач - Письмак А.О. надіслав суду пояснення (вх. №3964 від 21.06.2022, т. 2 а.с. 152-153), в яких викладені заперечення на позов аналогічні тим, що містяться в поясненнях від 20.01.2022.

Другим відповідачем АТ «Укрпошта» подана заява про застосування строків позовної давності від 28.06.2022 (т. 2, а.с. 155-162), в якій відповідач зазначив, що право власності на майно у АТ «Укрпошта» виникло з моменту здійснення правочину, а саме його передачі за передавальним актом, який було затверджено Міністерством інфраструктури України 05.07.2017, тому вважає, що і перебіг позовної давності щодо вимог позивача про припинення права власності за АТ «Укрпошта» та визнання права власності за державою починається саме з 05.07.2017 року, позов подано прокуратурою 30.12.2021, тобто з пропуском трирічного строку.

У письмових поясненнях (вх. №4285 від 30.06.2022; т. 2 а.с. 164-172) другий відповідач АТ «Укрпошта» зазначив, що у відповіді на відзив заступник керівника Полтавської обласної прокуратури посилається на значну кількість постанов Вищого господарського суду України та Верховного Суду, ототожнення правових позицій в яких, на думку відповідача, є помилковим та не підлягає до застосування у якості аналогії до даної справи.

Ухвалою від 21.10.2022 (т. 2, а.с. 202-203) суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 7740 від 21.10.2022; т. 2, а.с. 189-191) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 27.10.2022 об 11-00 год., в режимі відеоконференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

Ухвалою від 04.11.2022 (т. 2, а.с. 224-225) суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 8240 від 03.11.2022; т. 2, а.с. 217-218) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 17.11.2022 об 11-00 год., в режимі відеоконференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

17.11.2022 від другого відповідача - Акціонерного товариства Укрпошта - до Господарського суду Полтавської області надійшла заява про зупинення провадження у справі (вх. № 8835; т. 2, а.с. 228-231) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18 (914/608/20).

Враховуючи те, що висновки Великої Палати Верховного Суду в справі №914/2350/18(914/608/20) безпосередньо стосуються змісту позовних вимог, заявлених у справі № 917/2033/21 щодо неналежно обраного способу захисту, другий відповідач просить суд зупинити провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18(914/608/20) суд ухвалою від 17.11.2022 (т. 2, а.с. 234-237) суд зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18 (914/608/20).

22.12.2022 до Господарського суду Полтавської області від третьої особи по справі - Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви разом із заявою про продовження процесуального строку для її подання. Причиною пропуску строку Фонд називає те, що підготовка пояснень передбачає обмін інформацією з профільними структурними підрозділами Фонду; посилається на збройну агресію рф, введенням воєнного стану в Україні та супутніми наслідками.

В зазначених письмових поясненнях (вх. № 10191 від 22.12.2022; т. 3, а.с. 1-4), третя особа повідомляє, що нерухоме майно, яке перебувало у державній власності та було закріплене за УДППЗ «Укрпошта» на праві повного господарського відання було передано до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» відповідно до акту, який було затверджено Міністерством інфраструктури України 05.07.2017, тому, на думку третьої особи, ПАТ «Укрпошта» набуло право власності на відповідне майно згідно ст. 85 ГК України. Одночасно в поясненнях третьою особою зазначається, що оскільки АТ «Укрпошта» не віднесено до сфери управління Фонду і не прийняте рішення про приватизацію державного пакета акцій Товариства, у Фонду відсутні повноваження щодо погодження відчуження майна товариства, яке є його власністю, а саме передане до статутного капіталу, тому Фонд просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

24.01.2023 Господарський суд Полтавської області отримав клопотання (вх. № 928 від 24.01.2023; т. 3, а.с. 18) від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про поновлення провадження у справі в зв`язку з закінченням розгляду справи 914/2350/18 (914/608/20) Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою від 26.01.2023 (т. 3, а.с. 16-17) суд поновив процесуальний строк для подання третьою особою Фондом державного майна України письмових пояснень щодо позовної заяви, поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 28.02.2023 об 11.00 год.

Ухвалою від 09.02.2023 (т. 3, а.с. 43-44) суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 1685 від 09.02.2023; т. 3, а.с. 24-28) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 28.02.2023 об 11-00 год., в режимі відеоконференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

В цьому ж клопотанні позивач повідомив про перейменування Міністерства інфраструктури України на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади».

28.02.2023 АТ «Укрпошта» звернулось до суду із клопотанням про врегулювання спору за участі судді (вх. № 2548; т. 3, а.с. 46-47).

Ухвалою від 03.03.2023 (т. 3, а.с. 70-71) суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 2766 від 03.03.2023; т. 3, а.с. 56-58) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 23.03.2023 об 11-00 год., в режимі відеоконференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

23.03.2023 до Господарського суду Полтавської області від другого відповідача надійшло клопотання від 21.03.2023 (вх. № 3672; т. 3, а.с. 86-89) про зупинення провадження в цій справі до закінчення дії або скасування воєнного стану в Україні із посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відповідно до якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою від 23.03.2023 суд відхилив клопотання АТ «Укрпошта» про зупинення провадження у справі та за відсутності згоди сторін по справі відхилив клопотання про клопотання про врегулювання спору за участі судді, закрив підготовче провадження та призначив справі до судового розгляду на 18.04.2023 о 10-30 год.

Ухвалою від 03.04.2023 (т. 3, а.с. 120-121) суд відмовив Міністерству інфраструктури України в задоволенні клопотання (вх. № 4113 від 31.03.2023; т. 3, а.с. 101-105) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2033/21, призначеному на 18.04.2023 о 10-30 год., в режимі відеоконференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика для її проведення.

В судовому засіданні 18.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС №337232 від 07.04.2009, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради про оформлення права власності від 23.02.2009 № 81 (том 1, а.с. 46), за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України було зареєстроване право державної власності на будівлю Центру поштового зв`язку №2 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Жовтнева, 20 (нині вул. Сердюка), що складається з будівлі адмінуправління та пошти, А, Ап, площею 1893,2 кв.м. та диспетчерської, Б, площею 44,5 кв.м. (далі спірне майно).

Зазначені об`єкти були зареєстровані за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України за реєстраційним номером майна 26964498, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22395218 від 07.04.2009 та відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (том 1, а.с. 45, 47).

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв`язку України було реорганізоване в Міністерство інфраструктури України.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010, установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

На момент реєстрації права державної власності на вказані об`єкти нерухомого майна вони перебували у володінні Українського державного підприємство поштового зв`язку «Укрпошта», що визнається сторонами по справі.

Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» було створене у липні 1998 року згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 04.01.1998, шляхом реорганізації Українського об`єднання поштового зв`язку (далі - УОПЗ) «Укрпошта», створеного рішенням Кабінету Міністрів України 02.02.1994 як окрема державна структура у результаті реформування галузі зв`язку (розподілу на поштовий та електрозв`язок).

Згідно п. 1.1 статуту УОПЗ «Укрпошта», затвердженого Міністерством зв`язку України 30.09.1993, воно засновано на державній власності, знаходиться у сфері управління та підпорядковане Міністерству зв`язку України (правонаступник Міністерство інфраструктури України); відповідно до п. 5.1 статуту майно об`єднання складають закріплені за ним основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі, і належать йому на правах повного господарського відання.

Наказом Державного комітету зв`язку України № 93 від 15.06.1998 Українське об`єднання поштового зв`язку "Укрпошта" реорганізоване шляхом його перетворення в Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта").

16.02.2017 Міністерством інфраструктури України було видано наказ № 56 «Про припинення Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в результаті його перетворення в публічне акціонерне товариство "Укрпошта", та створення публічного акціонерного товариства «Укрпошта»», 100 відсотків акцій якого належить державі (п. 2 наказу; том 1, а.с. 50-52). В п.3 зазначеного наказу визначено, що ПАТ «Укрпошта» є правонаступником УДППЗ "Укрпошта".

Як свідчать відомості, отримані судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.03.2017 була проведена державна реєстрація ПАТ «Укрпошта», код ЕДРПОУ 21560045 (правонаступником якого є другий відповідач), як юридичної особи, що утворилося в результаті перетворення УДППЗ "Укрпошта", з одночасним внесенням запису про припинення УДППЗ "Укрпошта" внаслідок реорганізації шляхом перетворення від тієї ж самої дати.

Наказом Міністерство інфраструктури України № 240 від 05.07.2017 «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (том 1, а.с. 54) затверджено акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», що є правонаступником УДППЗ «Укрпошта», посвідчений нотаріально 05.07.2017 , відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а ПАТ «Укрпошта» прийняло об`єкти державного майна згідно з переліками (далі - акт передавання майна).

Згідно з переліком об`єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (додаток №29 до акту передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», посвідчений нотаріально 05.07.2017; том 1, а.с. 55-60) вказаним вище актом, серед іншого, було передано другому відповідачу, зокрема будівлю складу, інвентарний номер 2510063, вартістю 54 242 грн. станом на 31.102016 та будинок зв`язку, інвентарний номер 2510032, вартістю 10 555 234 грн. за адресою: вул. І. Сердюка (Жовтнева), 20, м. Кременчук, Полтавська область, тобто спірне майно.

Розпорядженням № 728-р від 17.07.2015 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо перетворення Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта (код згідно з ЄДРПОУ 21560045), м. Київ, вул. Хрещатик, 22, у публічне акціонерне товариство Укрпошта, 100 відсотків акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, за умови збереження попереднього профілю діяльності підприємств.

Впродовж 2017-2021 років другим відповідачем змінювалася організаційно-правова форма з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а в подальшому на акціонерне товариство «Укрпошта», що підтверджується відповідними редакціями статутів товариства (том 1, а.с. 72 - 107), в той же час, п. 4.1 кожної із редакцій статуту було передбачено, що засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерство інфраструктури України.

У відзиві на позов (том 1, а.с. 174) другий відповідач визнає, що спірне майно перебувало у власності держави в особі Міністерства інфраструктури та закріплювалося на праві господарського відання за УДППЗ «Укрпошта», одночасно зазначаючи, що такі обставини, на його думку, мали місце до 01.03.2017, тобто до дати, зазначеної в акті передавання майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Станом на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» (01.03.2017), а також станом на момент затвердження акту передавання майна, діяла норма, встановлена п. «г» ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», відповідно до якої не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку, зокрема, національний оператор поштового зв`язку.

Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ( в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» - 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна) було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Зазначений вище Закон втратив чинність 20.10.2019, з дня набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

02.12.2019 державним реєстратором Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмаком А.О. зареєстровано право приватної власності Акціонерного товариства «Укрпошта» на будівлю Центру поштового зв`язку №2 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» по вул. І. Сердюка, 20 у м. Кременчуці (складові частини: пошта А Ап площею 1893, 2 кв.м та диспетчерська, Б площею 44, 5 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 42-43), право приватної власності на спірне майно за АТ «Укрпошта» зареєстровано 02.12.2019 державним реєстратором Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмаком А.О на підставі:

- свідоцтва про право власності САС №337232 від 07.04.2009;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 56 від 16.02.2017;

- акту приймання-передачі нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 240 від 05.07.2017;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 240 від 05.07.2017;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 611 від 14.12.2018.

05.12.2019 державним реєстратором Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмаком А.О. було прийняте рішення № 50055845 (том 1, а.с. 45) про проведення державної реєстрації права приватної власності за АТ «Укрпошта» на нежитлове приміщення по вул. І. Сердюка, 20 у м. Кременчуці, з посиланням на ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурором, зокрема зазначено, що державна реєстрація права приватної власності на спірне нерухоме майно за другим відповідачем є такою, що суперечить вимогам закону, а вибуття цього майна з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника відповідного майна.

Стосовно процесуальних підстав подання позову прокурором в інтересах держави судом та визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, приймається до уваги наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3-4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному тоді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 справі № 806/1000/17 та від 28.11.2018 у справі № 914/2612/17.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Поряд з викладеним, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у ст.3 Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це належним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про рушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на зазначене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460, Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері надання послуг поштового зв`язку. Зі змісту підпункту 63 пункту 4 Положення вбачається, що згідно покладених на Мінінфраструктури завдань Міністерство здійснює відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності.

Як було встановлено судом, відповідно до п.4.1 статуту другого відповідача (в редакціях, чинних протягом 2017-2021 років, том 1, а.с.75, 87, 99), засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Також судом було встановлено, що до вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації спірного майна на праві приватної власності за другим відповідачем, правомірність яких оспорюється прокурором, право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, правонаступником якого, відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010, є саме Міністерство інфраструктури України.

Міністерство транспорту та зв`язку України також було зазначено власником спірного майна в свідоцтві про право власності на нерухоме майно САС № 337232 від 07.04.2009, яке було видане Кременчуцькою міською радою Полтавської області на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради про оформлення права власності від 23.02.2009 № 81. В свою чергу, на підставі зазначеного свідоцтва були вчинені реєстраційні дії щодо реєстрації спірного майна як об`єкта права державної власності.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі вищезазначеного свідоцтва є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності з боку держави та створює спростовувану презумпцію права власності відповідної особи (п.4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року по справі № 911/3594/17).

Чинність відповідного свідоцтва про право власності САС № 337232 від 07.04.2009 та рішення виконкому Кременчуцької міської ради про оформлення права власності від 23.02.2009 № 81, на підставі якого воно було видане, не була оспорена в установленому порядку.

Отже, саме на Міністерство інфраструктури України, як правонаступника Міністерства транспорту та зв`язку України, були покладені повноваження власника спірного майна, яке, за твердженням прокурора, незаконно вибуло із державної власності.

У зв`язку з цим, прокурором обґрунтовано належним чином подання позову в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, а зазначений орган відповідно до ч. 2 ст. 53 ГПК України набув статусу позивача у справі, порушеній за позовною заявою прокурора та є належним позивачем за вимогами, спрямованими на захист права державної власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Під час розгляду спору по суті відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (виписка з ЄДР; том 3, а.с. 32-34).

Таким чином, доводи, викладені в клопотанні другого відповідача від 24.01.2022 про залишення позову без розгляду, з посиланням на відсутність компетенції органу, визначеного прокурором в позовній заяві, який набув статусу позивача, спростовуються вищенаведеними обставинами, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Полтавською обласною прокуратурою направлено лист до Міністерства інфраструктури України про вжиття заходів представницького характеру від 04.09.2021 за №15/2-436 вих.21 (том 1, а.с. 109-110). Зазначене повідомлення направлялось прокурором більш ніж за три місяці до подання позовної заяви, тобто завчасно.

У відповіді на вказане повідомлення Міністерство інфраструктури України (т.1, а.с. 111) зазначило, що порушення його прав за результатами проведення державної реєстрації права власності другого відповідача на спірне майно не вбачається

Виконуючи вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Полтавська обласна прокуратура листом від 29.12.2021 за №15/2-605вих.21 додатково повідомила Міністерство інфраструктури України про звернення з даним позовом до суду (том 1, а.с. 115-118).

Таким чином, уповноважений державою орган на здійснення повноважень у спірних правовідносинах упродовж розумного строку (більше, ніж три місяця) не вжив і станом на теперішній час не вживає належних заходів щодо захисту інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на дотримання прокурором процедури щодо представництва інтересів держави передбаченої ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для звернення прокурора з відповідним позовом.

При розгляді справи по суті судом приймаються до уваги наступні обставини.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 статті 325 ЦК України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

У статті 141 ГК України зазначено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об`єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб`єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом (ч. ч. 1, 5 ст. 141 ГК України).

При цьому, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 73 ГК України, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 2, 7 ст. 74 ГК України).

Суд звертає увагу, що зазначеною вище нормою ГК України не передбачено, що наслідком відповідного перетворення є вибуття майна, що перебувало у володінні державного підприємства, з державної власності, та набуття права приватної власності на відповідне майно акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, та яке виникло в результаті такого перетворення.

За визначенням ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

П.1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій) визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, в тому числі, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, або інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п.14 частини першої статті 27 Закону).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Як було встановлено судом, державна реєстрація права приватної власності на спірне майно за другим відповідачем була здійснена державним реєстратором з посиланням на акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», затверджений наказом Міністерство інфраструктури України № 240 від 05.07.2017, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а ПАТ «Укрпошта» прийняло об`єкти державного майна згідно з переліками, в тому числі спірне нерухоме майно, зазначене в додатку 29 до акту передавання майна.

Зазначений акт передавання майна був засвідчений нотаріально 05.07.2017 та має ознаки правочину, передбачені ч.1 ст.202 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене, правочин, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності, має відповідати вимогам законодавства, яке існувало саме на момент вчинення такого правочину, а не на момент проведення державної реєстрації права власності.

Зі змісту акту передавання спірного майна та додатку 29 до нього вбачається, що за вказаним актом Міністерством інфраструктури передавалося як внесок до статутного фонду ПАТ «Укрпошта», а ПАТ «Укрпошта» приймалося певне майно, що обліковувалося на балансі Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», яке є правонаступником УДППЗ «Укрпошта», при цьому зазначено, що така передача здійснюється з 01.03.2017, в той час як дата підписання акта передавання майна в ньому не зазначена.

При цьому, суд звертає увагу, що у вищезгаданому акті передавання майна не вказано, що відповідне державне майно передається саме у приватну власність ПАТ «Укрпошта».

З огляду на те, що вказаний акт передавання майна був посвідчений нотаріально та затверджений Міністерством інфраструктури 05.07.2017, суд вважає, що оцінка правомірності підстав набуття та державної реєстрації за другим відповідачем права приватної власності на спірне майно має здійснюватися з точки зору відповідності вимогам законодавства, чинного на момент затвердження та нотаріального посвідчення акту передавання майна.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову другий відповідач посилається, зокрема, на норми законодавства, які визначають підстави для набуття права власності господарським товариством.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України дійсно передбачає, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

На думку суду, зазначені вище положення законодавчих актів є загальними нормами, які не регулюють встановлені законом особливості формування статутного фонду акціонерних товариств за рахунок майна, що належить до державної форми власності та закріплено за державними підприємствами, які не підлягають приватизації згідно з вимогами закону, в тому числі не регулюють особливості формування статутного фонду акціонерних товариств, створених шляхом корпоратизації (тобто, реорганізації шляхом перетворення у акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі), а також не встановлюють правовий режим державного майна, переданого таким акціонерним товариствам.

В той же час, станом як на момент перетворення УДППЗ «Укрпошта» шляхом реорганізації в ПАТ «Укрпошта», так і станом на момент нотаріального посвідчення та затвердження акту передавання майна, відповідно до ч. 3 статті 86 ГК України (у відповідній редакції) було прямо заборонено використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

На цей же момент ч. 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у відповідній редакції) також було передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Зазначену вище норму Закону України "Про управління об`єктами державної власності" було доповнено абзацом третім наступного змісту: «Нерухоме майно об`єктів державної власності, включених до Переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, але можуть бути перетворені в господарські товариства, може бути передане до статутного капіталу господарських товариств, створених на базі таких підприємств».

Разом з тим, зазначені вище зміни до ч. 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" були внесені лише Законом України № 1630-IX від 13.07.2021. Таким чином, на момент нотаріального посвідчення та затвердження акту передавання майна та на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій існувала пряма заборона закону щодо відчуження нерухомого майна об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Водночас, суд звертає увагу, що під відчуженням майна у цивільному праві слід розуміти передачу майна у власність іншій особі (як на платній, так і на безоплатній основі), тобто наявність заборони на відчуження майна означає заборону передачі права власності на відповідне майно іншій особі.

Крім того, судом приймається до уваги, що за змістом частин 2, 3, 4 ст. 145 ГК України, зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Як було встановлено судом, станом на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» (01.03.2017), а також станом на момент затвердження акту передавання майна, діяла норма, встановлена п. «г» ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», відповідно до якої не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку, зокрема, національний оператор поштового зв`язку, яким є другий відповідач.

Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ( в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» - 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна) також було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Судом приймається до уваги, що Верховний Суд неодноразово викладав позицію щодо застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 ГК України у правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданим до статутного фонду державного підприємства.

За висновками Верховного Суду, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021у справі №924/592/20).

Судом відхиляються заперечення другого відповідача стосовно того, що зазначена правова позиція була викладена Верховним Судом під час розгляду спорів у правовідносинах, які, на думку другого відповідача, не є подібними до спірних правовідносин.

Як зазначено в п.64 постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2021 у справі №924/1430/20, висновки стосовно застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 ГК України у правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданим до статутного фонду державного підприємства, є загальними для таких правовідносин незалежно від предмету і підстав позовів, у справах, в яких такі правовідносини виникають.

Суд визнає також необґрунтованими заперечення другого відповідача з посиланням на те, що у вказаних вище постановах Верховного Суду висловлювалася правова позиція у правовідносинах, предметом яких було конкретне майно (зокрема, елеватори), включене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначеному в додатку 1 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Як було встановлено судом, Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта», тобто 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна) було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Зі змісту Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» вбачається, що як в додатку 1, так і в додатку 2 зазначені найменування державних підприємств, а не перелік конкретних об`єктів нерухомості. При цьому як об`єкти, що містяться в додатку 1, так і об`єкти, визначені додатком 2, є такими, що не підлягають приватизації, про що прямо зазначено в законі.

Крім того, норма щодо заборони приватизації національного оператора поштового зв`язку містилася в п. «г» ч.4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»

№ 2163-XII. Зазначений Закон втратив чинність з дня набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269-VIII від 18.01.2018, тобто відповідна норма була чинною станом на 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна.

Згідно з ч. 3 ст. 86 ГК України (у відповідній редакції), щодо застосування якої сформульовані відповідні позиції Верховного Суду, було прямо заборонено використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації. Зазначена норма не містить виключень щодо майна державних підприємств, які не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Ч. 5 ст. 145 ГК України передбачає, що законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання.

В той же час, законами України не визначено особливості зміни правового режиму майна державних підприємств, які не підлягають приватизації, у разі їх реорганізації шляхом перетворення у акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, зокрема, відсутній закон, яким би було передбачено, що з моменту такого перетворення відповідне державне майно стає приватної власністю відповідного акціонерного товариства.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вказані вище висновки Верховного Суду стосовно застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 ГК України мають бути враховані судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Одночасно судом приймається до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.ч. 1-2 ст. 215 ЦК України)

В той же час, згідно з ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що акт передавання майна, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності другого відповідача на спірне майно, не може розглядатися як дійсний правочин, відповідно до якого на законних підставах у другого відповідача виникло право приватної власності на відповідне майно.

Судом також приймається до уваги, що згідно з положеннями ст. 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Як було встановлено судом, УДППЗ «Укрпошта» було державним унітарним підприємством, майно якого перебувало у державній власності та закріплювалося за ним на праві господарського відання згідно ч. 3 ст. 73 ГК України. З урахуванням викладеного, внаслідок реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом його перетворення в ПАТ «Укрпошта», з 01.03.2017 до останнього відповідно ст.108 ЦК України перейшло право господарського відання, в тому числі, на спірне майно, яке продовжило перебувати у державній власності.

Згідно п. 5.5 статуту другого відповідача (в редакціях, чинних протягом 2017-2021 років; том 1, а.с. 76, 88, 100), товариство використовує та утримує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане товариству в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Товариства та використовується в порядку, передбаченому законодавством та цим Статутом.

За таких обставин, на думку суду, акт передавання майна, затверджений Міністерством інфраструктури 05.07.2017, може розглядатися лише як документ, яким зафіксовано перелік нерухомого майна, яке було передано другому відповідачу внаслідок реорганізації шляхом перетворення УДППЗ «Укрпошта». Оскільки зазначене майно перебувало у володінні УДППЗ «Укрпошта» на праві господарського відання, другий відповідач як юридична особа, створена внаслідок перетворення останнього, відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України набув не право приватної власності, а право господарського відання на зазначене майно, яке залишилося у власності держави з огляду на встановлення прямих заборон на відчуження та передачу до статутного фонду господарських товариств такого майна частиною 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та частинами 3 статті 86, частинами 2-4 статті 145 ГК України ( у відповідній редакції).

Водночас, суд звертає увагу, що сторонами не надано докази, які б свідчили про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 337232 від 07.04.2009, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області та рішення виконкому Кременчуцької міської ради про оформлення права власності від 23.02.2009 № 81, відповідно до якого було оформлене право власності на спірне майно за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, правонаступником якого є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивач).

Судом також враховується, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV, в редакції, чинній на момент проведення оспорюваних реєстраційних дій та прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

У ст. 27 зазначеного вище Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, може бути проведена, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Акт приймання-передачі державного майна, закріпленого за державним підприємством, яке не підлягає приватизації, до статутного фонду товариства, 100 відсотків акцій якого належить державі, та яке було створене шляхом перетворення (корпоратизації) такого державного підприємства, серед таких документів не передбачений.

Таким чином, державна реєстрація права приватної власності за другим відповідачем, як було встановлено судом, була здійснена за відсутності належних правових підстав.

Реєстрація права власності на спірне нерухоме майно без належного юридичного титулу за особою, відмінною від особи, яка є власником цього майна за чинними правовстановлюючими документами, вочевидь є порушенням прав держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та може впливати на обсяг його правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження таким майном, що, в свою чергу, свідчить про наявність спору про право власності на вказане майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, про те що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, тобто другий відповідач.

Крім того, судом також приймається до уваги, що ч. 1 ст.18 Закону № 1952-IV передбачає проведення державної реєстрації прав в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяв

Реєстраційні дії здійснюються також на підставі Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок, в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій).

Відповідно до п. п. 18, 19 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачена певна послідовність державної реєстрації прав на нерухоме майно, яка передбачає внесення до Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно лише після прийняття державним реєстратором відповідного рішення.

В той же час, як свідчать матеріали справи, державним реєстратором Письмаком А.О. були внесено запис про реєстрацію права приватної власності на спірне майно за АТ «Укрпошта» 02.12.2019 (том 1, а.с. 42), в той час як оспорюване позивачем рішення № 50055845 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на відповідне майно, винесене зазначеним реєстратором, датоване 5.12.2019 (том 1,а.с. 45).

За таких обставин, державна реєстрація права приватної власності за другим відповідачем 02.12.2019 відбулася за відсутності відповідного рішення державного реєстратора, тобто з порушенням порядку реєстрації, визначеного чинним законодавством. Разом з тим, оскільки в позовній заяві прокурор не посилається на вказані обставини, вони не розглядаються судом як окрема підстава заявлених вимог.

Водночас, судом встановлені обставини, які свідчать про порушення другим відповідачем прав та інтересів держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивача).

Перший відповідач Письмак А.О, як особа, яка виконувала функції державного реєстратора, не оспорює право власності держави на спірне майно, тобто є неналежним відповідачем у справі.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (відповідна правова позиція викладена, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п.39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.75), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (п.п.147-148).

Враховуючи викладене, позов в частині вимог до першого відповідача державного реєстратора Письмака А.О. підлягає відхиленню судом як необґрунтований.

Стосовно способу захисту, обраного прокурором з метою захисту порушеного права, судом приймається до уваги наступне.

У статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні: гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії " Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

В абзацах другому, третьому ч. 3 ст. 26 зазначеного вище Закону (в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022, чинній на момент вирішення спору), передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи викладене, чинне положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Положення Закону № 1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

За таких обставин, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірне майно матиме своїм наслідком поновлення державним реєстратором запису про реєстрацію права власності на відповідне майно за державою, але не в особі позивача, а в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, тобто органу, який на момент подання позову та вирішення спору є припиненим як юридична особа. Як було встановлено судом, правонаступником Міністерства транспорту та зв`язку України відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 є Міністерство інфраструктури України (позивач), яке змінило свою назву на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Таким чином, саме лише припинення права власності відповідача на спірне майно та відновлення становища, яке існувало до порушення порушеного права держави на відповідне майно, на думку суду, не є достатнім та ефективним способом захисту такого права, оскільки створює ситуацію правової невизначеності щодо дійсного власника спірного нерухомого майна станом на момент вирішення спору.

В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної в п.151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 по справі № 914/2350/18 (914/608/20), обов`язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов`язок суду вирішити наявний спір про право.

Під час розгляду справ відповідної категорії, суд, який задовольняє позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить (п. 125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 по справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Другий відповідач оспорює та не визнає право державної власності на спірне майно та вважає, що відповідне майно було набуте ним у приватну власність шляхом передачі від Міністерства інфраструктури України (позивача) за актом передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України № 240 від 05.07.2017.

Як було встановлено судом, матеріалами справи не підтверджується наявність передбачених законом підстав для вибуття зазначеного майна з державної власності та правомірного набуття другим відповідачем права приватної власності на вказане майно.

В той же час, судом встановлено, що засновником і єдиним акціонером відповідача як акціонерного товариства є держава в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивача), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв`язку та згідно покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності.

Саме позивач (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України) є правонаступником Міністерства транспорту та зв`язку України, за яким було зареєстроване право державної власності на спірне майно до прийняття оспорюваного рішення державним реєстратором Письмаком А.О. та проведення ним державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірне майно.

З урахуванням викладеного, визнання незаконним та скасування оспорюваного прокурором рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірне майно з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на вказане майно є необхідним, але не достатнім способом захисту порушеного права держави, на захист якого подано позов.

Враховуючи викладене, суд вважає, що задоволення позову про визнання за державою в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України права власності на спірне майно є дієвим та належним додатковим способом захисту порушеного права, який ефективно вирішить спір про право, наявний між сторонами.

За таких обставин, обраний прокурором спосіб захисту є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Стосовно посилання другого відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

В обґрунтування поданої заяви (том 2, а.с.155-162) другий відповідач посилається на те, що, на його думку, строк позовної давності стосовно заявлених вимог про визнання права державної власності та припинення права приватної власності на спірне майно має обчислюватися від дати складення акту передавання майна від 05.07.2017.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що спірне майно як до моменту підписання, так і після підписання зазначеного акта перебувало у володінні УДППЗ «Укрпошта» та другого відповідача як його правонаступника.

Суд звертає увагу, що в самому акті передавання майна від 05.07.2017 не йшлося про передачу майна у приватну власність ПАТ «Укрпошта».

В зв`язку з викладеним, порушення прав держави на спірне майно відбулося не внаслідок підписання зазначеного акту передавання, а внаслідок проведення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно за другим відповідачем з посиланням на вказаний акт. Як було встановлено судом, така державна реєстрація була проведена без належних правових підстав.

За таких обставин, на думку суду, позивач міг довідатися про порушення прав держави не раніше дати проведення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно, тобто не раніше 02.12.2019. Тому, з урахуванням дати подання позову (30.12.2021) строк позовної давності стосовно заявлених вимог не є пропущеним.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частина перша ст. 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим в частині вимог, які заявлені до другого відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта», тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню судом, а в частині вимог до першого відповідача державного реєстратора Письмака А.О відхиляється судом в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Відповідна правова позиція була викладена в п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року по справі № 910/13737/19.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням викладеного, сплачений позивачем судовий збір, в силу вимог ст. 129 ГПК України, покладається на другого відповідача.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог до Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича (с. Сухинівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39234; пров. Будівельний, 16, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200) в задоволенні позову відмовити.

2. В частині позовних вимог до Акціонерного товариства Укрпошта (ідентифікаційний код 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001) позов задовольнити.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50055845 від 05.12.2019, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за АТ Укрпошта на нежитлове приміщення загальною площею 1 937,7 кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2 кв.м. та диспетчерська, площею 44,5 кв.м), яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

4. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1 937,7 кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2 кв.м. та диспетчерська, площею 44,5 кв.м), яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, проведену за АТ Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045, вул. Хрещатик, 22 м. Київ, 01001) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50055845 від 05.12.2019 з одночасним припиненням відповідного речового права АТ Укрпошта на вказане нерухоме майно.

5. Визнати за державою Україна в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37472062, проспект Перемоги, 14 м. Київ, 01135) право власності на нерухоме майно площею 1 937,7 кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2 кв.м. та диспетчерська, площею 44,5 кв.м), яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

6. Стягнути з Акціонерного товариства Укрпошта (ідентифікаційний код 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001)) на користь Полтавської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910060, вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000) 670 878,00 грн витрат по сплаті судового збору.

7. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 21.04.2023.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко

Дата ухвалення рішення18.04.2023
Оприлюднено24.04.2023
Номер документу110364383
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —917/2033/21

Ухвала від 20.09.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тихий Павло Володимирович

Ухвала від 23.08.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тихий Павло Володимирович

Ухвала від 05.07.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тихий Павло Володимирович

Ухвала від 28.06.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тихий Павло Володимирович

Ухвала від 08.06.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тихий Павло Володимирович

Ухвала від 16.05.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тихий Павло Володимирович

Рішення від 18.04.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Пушко І.І.

Рішення від 18.04.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Пушко І.І.

Ухвала від 03.04.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Пушко І.І.

Ухвала від 23.03.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Пушко І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні