Рішення

від 14.04.2023 по справі 920/109/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2023м. СумиСправа № 920/109/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/109/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» (вул. Троїцька, буд. 49, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 39673255),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумське хутро» (вул. Горького, буд. 23/1, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 14005478),

про стягнення 29319,34 грн

установив:

03.02.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 у розмірі 21942,72 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот сорок дві грн 72 коп.), 6337,32 грн (шість тисяч триста тридцять сім грн 32 коп.) інфляційних нарахувань, 1039,30 грн (одна тисяча тридцять дев`ять грн 30 коп.) 3% річних, а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

Крім того, в пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.02.2023 за електронним запитом суду №36378064806 сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське хутро», код ЄДРПОУ 14005478, зареєстроване за адресою: Україна, 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Горького, буд. 23/1.

Ухвалою від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/109/23; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, викладене в п. 1 прохальної частини позову; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

07.02.2023 копія ухвали від 07.02.2023 у справі №920/109/23 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №723.

15.02.2023 копія ухвали, направлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позові, та адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача за даними ЄДРПОУ, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське хутро», вул. Горького, буд. 23/1, м. Суми, 40030 була повернута відділенням поштового зв`язку із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

23 липня 2015 року рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №363 «Про погодження комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», зі змінами, внесеними рішенням виконкому від 13.10.2015 №533, до переліку виконавців послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій додано Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» (зазначені рішення розміщені на офіційному вебсайті Інформаційний портал Сумської міської ради за посиланням https://smr.gov.ua/uk/dokumenti/rishennya-vikonavchogo-komitetu.html).

Відповідно до інформації на офіційному вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» (далі - позивач) http://sumy.domkom.ua/2014/12/14/rishennya-organiv-mistsevoji-vladi/ судом встановлено, що 16.10.2015 з метою забезпечення жителів міста Суми якісними та безперебійними послугами, оперативного вирішення питань щодо належного утримання багатоквартирних будинків та забезпечення своєчасного та гарантованого надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, у тому числі підготовки житлового фонду до опалювального періоду між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради, як балансоутримувачем та управителем, укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» договір №16102015-1У на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель має право укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.

Таким чином, позивач відповідно до укладеного договору на утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 16.10.2015 №16102015-1У надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям міста Суми, тобто є виконавцем вказаних послуг.

Нарахування платежів за утримання будинків і споруд та прибудинкової території здійснюється у відповідності з тарифами, встановленими рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради.

Відповідно до рішень виконавчого комітету Сумської міської ради, розміщених на офіційному вебсайті Інформаційний портал Сумської міської ради за посиланням https://smr.gov.ua/uk/dokumenti/rishennya-vikonavchogo-komitetu.html, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.10.2015 №557 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.06.2014 № 300 «Про тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради» (зі змінами)» встановлено тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій ТОВ ««Керуюча компанія «Домком Суми».

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.04.2016 №172 «Про тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для ТОВ «Керуюча компанія «Домком Суми» встановлено тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розраховані окремо за кожним будинком з урахуванням його структури, періодичності та строків надання послуг.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 09.01.2018 №14 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» скориговано та встановити тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» згідно з додатками №№1-244.

Відповідно до додатку №147 до рішення виконкому Сумської міської ради від 09.01.2018 №14 визначено тарифи на послуги з утримання п`ятиповерхового будинку площею 9248,93 м2 та прибудинкових територій ТОВ Керуюча компанія «Домком Суми» за адресою: м. Суми, вул. Горького, буд. 23, корп. 1.

29.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» (далі управитель, позивач) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі співвласники) в особі уповноваженого співвласника укладено договір №29/03/2019-9У про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору управитель зобов`язуються надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: м. Суми, вулиця Горькою, буд. 23/1 (далі будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, зазначаються у додатку 1 до договору, що є невід`ємною його частиною. Загальні відомості про будинок зазначаються у додатку 2 до договору і є невід`ємною його частиною.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що кожен співвласник зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, а пунктом 2.3.1. договору визначено, що управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна послуги з управління становить: 4,010 гривень (в тому числі ПДВ) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежнтлового приміщення у будинку та включає:

-витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі: 3,783 гривень (в тому числі ПДВ), на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), то міститься у додатку 5 до цього договору (п. 3.1.1. договору);

-винагороду управителю в розмірі 0,227 гривень (в тому числі ПДВ), на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (п. 3.1.2. договору).

Згідно з п. 3.2. договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Пунктом 9.2. договору визначено, що цей договір набирає чинності з « 01» квітня 2019 року та укладається строком на один рік.

Відповідно до п. 9.2. договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на кожний календарний рік.

Згідно з п. 9.4. договору припинення дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, які на час такого припинення залишилися невиконаними, якщо інше не випливає з підстав припинення цього договору або не погоджене сторонами.

Відповідно до інформаційної довідки №321714457 від 02.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів непорухомого майна Товариство з обмеженою відповідальність «Сумське хутро» (далі відповідач) є власником 78/100 частини нежитлового приміщення (ательє) загальною площею 293,6 м2.

25.04.2019, як зазначає позивач, відповідачу було направлено лист щодо особливостей укладення договору на надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який підписаний та скріплений печаткою позивача, копію договору №29/03/2019-9-У про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 29.03.2019, однак відповідач зазначений лист з доданими документами залишив без відповіді.

Особливості порядку укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком встановлені положеннями Закону України № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги». Наведеними нормами законів на відміну від загального порядку укладання договору, передбачений спеціальний порядок укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком між його сторонами, а саме між управителем як виконавцем такої послуги та усіма співвласниками будинку, як замовниками (споживачами послуг) укладається один договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Такий договір від імені усіх співвласників підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) зборами співвласників, а у разі обрання управителя органом місцевого самоврядування за конкурсом - відповідною уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

При цьому зазначений договір є обов`язковим для виконання усіма співвласниками (як фізичними, так і юридичними особами), тобто власниками (орендарями) житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, незалежно від наявності підпису кожного із співвласників на такому договорі.

Суд погоджується з доводами позивача, викладеними у позові, що між управителем та співвласниками багатоквартирного будинку було укладено договір. Відповідач, як власник нежитлового приміщення у будинку, отримує від позивача послугу з управління багатоквартирним будинком та є споживачем і має обов`язки, які передбачені договором, а саме стосовно здійснення витрат на надання вищезазначеної послуги пропорційно до його частки співвласника (орендаря).

Матеріалами справи доведено той факт, що відповідач є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язаний утримувати майно, яким він користується.

Таким чином, між позивачем і відповідачем виникли зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

За період з 01.04.2019 до 31.03.2021 позивач належним чином надавав відповідачу послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Докази надання таких послуг (виконання робіт) додані до позовної заяви.

З 01.04.2019 по 31.03.2021 за умовами договору пропорційно займаній площі позивачем за договором нараховано відповідачу 21942,72 грн вартості наданих послуг.

Суд погоджується з доводами позивача, що обов`язок оплати послуг з управління багатоквартирним будинком покладений на відповідача, як на споживача, який на законних підставах є власником частини нерухомого майна, що знаходиться у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що він звертався до позивача із скаргами щодо наданих послуг (ненадання чи надання неналежної якості), в період, за який розрахована позивачем плата за надані послуги.

Оскільки відповідач у період з 01.04.2019 до 31.03.2021 не здійснював позивачу оплату 21942,72 грн вартості наданих послуг за договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку с співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:

-багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

-нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового Фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

-спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія:

-управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

-частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже власники нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку нарівні з власниками квартир у цьому будинку є співвласниками спільного майна такого багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Таким чином згідно із зазначеними нормами закону відповідач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки він фактично користувалися ними.

Факт надання позивачем послуг на суму 21942,72 грн встановлений судом та підтверджений матеріалами справи, відповідач належних та допустимих доказів сплати боргу не подав, не надав і обґрунтованих заперечень про причини невиконання господарського зобов`язання, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною та обґрунтованою.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунків, доданих до позову, позивач просить стягнути з відповідача 6337,32 грн інфляційних нарахувань та 1039,30 грн 3% річних.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд в межах заявлених позивачем сум вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6337,32 грн інфляційних нарахувань та 1039,30 грн 3% річних визнає законними та обгрунтованими.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим позов задовольняється як законний та обґрунтований та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21942,72 грн основного боргу за надані за договором послуги у період з 01.04.2019 по 31.03.2021, 6337,32 грн інфляційних нарахувань та 1039,30 грн 3% річних.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2684,00 грн судового збору, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №73 від 26.01.2023.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське хутро» (вул. Горького, буд. 23/1, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 14005478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» (вул. Троїцька, буд. 49, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 39673255) 21942,72 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот сорок дві грн 72 коп.) основного боргу, 6337,32 грн (шість тисяч триста тридцять сім грн 32 коп.) інфляційних нарахувань, 1039,30 грн (одна тисяча тридцять дев`ять грн 30 коп.) 3% річних, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька