Рішення

від 04.04.2023 по справі 346/5417/22

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5417/22

Провадження № 2-о/346/43/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,

з участю секретаря Гайової Г.Ф.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Скільської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи:Коломийський відділУправління Державноїміграційної службиУкраїни вІвано-Франківськійобласті, УправлінняДержавної міграційноїслужби Українив Івано-Франківськійобласті про встановлення факту постійного проживання на території України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ласійчук О.П., звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рига Латвійської РСР, жителя с. Корнич, Коломийського району, Івано-Франківської області, в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року, на момент проголошення незалежності України та факт проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року, на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України».

Заявлені вимоги представник заявника обгрунтовує тим, що після народження заявника, останнього забрали на проживання в с. Корнич Коломийського району, де він проживає по теперішній час. Станом на 24 серпня 1991 року заявник ОСОБА_1 був неповнолітнім - досяг 12 років. Факт постійного проживання на території України підтверджується тим, що він навчався в Печеніжинській допоміжній школі (відповідно до рішення сесії обласної ради від 21.02.2020 №1422-34/2020 школа називається Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради) з 01.09.1987 р. по 28.01.1995 р. з першого по восьмий клас.

21 листопада 2022 року староста Корницького старостинського округу Коломийської міської ради надав довідку №226 про те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 і останньому для отримання паспорта громадянина України необхідно встановити в судовому порядку факт постійного проживання на території України.

09 січня 2023 року на електронну адресу суду від представника заінтересованої особи ОСОБА_4 надійшли пояснення, із посиланням на перелік документів, які подаються для встановлення факту належності до громадянства України, як передбачено розділом ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, не заперечує проти задоволення заяви, у разі якщо заявник в судовому порядку доведе факт постійного проживання на території України. Представник зазначив, що інформація про заявника ОСОБА_1 відсутня у обліках УДМС в Івано-Франківській області. За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Івано-Франківській області (ВОМІРМП) інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня. Також відсутні документи та відомості, які б підтверджували постійне проживання заявника в Україні станом на 24.08.1991 р. або станом на 13.11.1991 р. (а.с.23-27).

В судовому засідання заявник та його представник заявлені вимоги підтримали, просили задовольнити, представник заявника ОСОБА_2 пояснив, що заявник ОСОБА_1 проживав зі своїми родичами, навчався, працював в Україні, громадянства іншої держави не приймав. Однак своєчасно не отримав паспорт громадянина України.

Представник заінтересоваї особи в судовому засіданні ОСОБА_5 зазначила, що при встановлених обставинах справи, не заперечує щодо задоволення вказаної заяви.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1статті 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Встановлено, що предметом даного спору є встановлення факту постійного проживання заявника в неповнолітньому віці на території України, що є необхідним для отримання паспорта громадянина України.

Так, відповідно до вимог законодавства, факти що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 293ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зіст. 315 ЦПК України, в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, - в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульованозаконом України «Про громадянство України»,Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

За нормоюст.9Закону України«Про правонаступництвоУкраїни» всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1ст. 3 Закону України «Про громадянство України», - громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинностіЗакону України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Згідно п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом ПрезидентаУкраїни від 27березня 2001р. № 215/2001 (далі Порядок), - встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Пунктом 10 Порядку визначено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: - довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Рига Латвійської РСР.

У свідоцтві про народження його батьком зазначено ОСОБА_6 національність циган, матір`ю зазначена ОСОБА_7 , національність циганка (а.с.4).

З довідки Печеніжинської спеціальної школи Івано-Франківської обласної державної адміністрації №177 від 22.11.2022 р., виданої директором школи Ж.Ковалюк

вбачається, що заявник ОСОБА_1 вчився в Печеніжинській допоміжній школі (відповідно до рішення сесії обласної ради від 21.02.2020 №1422-34/2020 школа називається Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради) з 01.09.1987 р. по 28.01.1995 р. із 1 по 8 клас та вибув зі школи згідно з заявою матері (наказ від 27.01.1995 року №28, параграф 1 (а.с. 9).

Згідно довідки старости Корницького старостинського округу Коломийської міської ради за №226 від 21.11.2022 р., заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Таким чином, у судовому засіданні доведено, що ОСОБА_1 , будучи в неповнолітньому віці, постійно проживав разом з родичами на території України станом на 24 серпня 1991 року та факт його проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року.

За вказаних обставин суд вважає, щовстановлення вказаного факту має для заявника ОСОБА_1 юридичне значення, адже від цього залежить можливість отримання паспорта громадянина України, тому заява підлягає до задоволення.

На підставі наведенного та керуючись ст.293-294,315,319 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Встановити ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Рига Латвійської РСР, факт постійного проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року на момент проголошення незалежності України та факт проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ;

Коломийський відділУправління Державноїміграційної службиУкраїни вІвано-Франківськійобласті, місце знаходження м. Коломия, бульв. Лесі Українки, 41, Івано-Франківської області, 78200;

Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, місце знаходження, вул. Гнатюка, 29 м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 37794486.

Повний текст рішення складено та проголошено 11 квітня 2023р. о 16 год.50 хв.

Суддя Беркещук Б. Б.