Ухвала від 05.04.2023 по справі 308/1849/23

Справа № 308/1849/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді Бедьо В.І.,

при секретарі - Пазяк С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ужгород справу за позовною заявою ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Вулан» простягнення сумикоштів,-

ВСТАНОВИВ :

06.02.2023 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла вищевказана позовна заява про стягнення суми коштів.

Ухвалою від 08.02.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 17.03.2023 09.00 год..

У зв`язку з неявкою сторін підготовче судове засідання відкладено на 05.04.2023 09.00 год..

У підготовче засідання на вказану дату позивач та його представник не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, від представника позивача надійшло клопотання про проведення засідання без участі, в якому він, зокрема, просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлявся про час, дату і місце його проведення судовими повістками, клопотання про відкладення не подав.

05.04.2023 до Ужгородського міськрайонного суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій він просить суд:

-вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Вулан» (ідентифікаційний код юридичної особи 42741010, 88018, м.Ужгород, вул.Швабська, буд.11) нерухоме майно та рухоме майно, а також транспортні засоби вантажний сідловий тягач МАЗ 543205, 2007 р.в., н.з. НОМЕР_1 ; напівпричіп бортовий Schmitz S01, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформу Zremb N 25-31, 1986 р.в., н.з. НОМЕР_3 ; екскаватор гусеничний Fiat Kobelco Е305, 2005 р.в. н.з. НОМЕР_4 , шляхом заборони зняття їх з обліку, здійснення реєстраційних дій та відчуження у будь-який спосіб, а також грошові кошти, в межах 1181870,00 (одного мільйону ста восьмидесята однієї тисячі восьмиста семидесяти) гривень до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що за умови невжиття заході забезпечення позову відповідач зможе безперешкодно вчинити дії щодо відчуження та приховування належного йому майна, що призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та матиме наслідком неможливість відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Представник позивача вважає, що наведені у позовній заяві обставини свідчать, що між сторонами дійсно виник спір щодо повернення безпідставно набутих коштів та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заходи забезпечення позову, вжити які просить позивач є співмірними із заявленими позовними вимогами, а також негативними наслідками для відповідача, які можуть спричинити тимчасові заходи забезпечення позову.

Надаючи правову оцінку достатності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходив з наступного.

За правилами частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення за відсутності учасників процесу.

За змістом частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 149 ЦПК України).

Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно зі статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані у вказаній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Екстраполюючи викладене на фактичні обставини, суд доходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача, зважаючи на таке.

З обставин справи вбачається, що підставою позову є протиправне, на переконання позивача, неповернення відповідачем грошових коштів, які були надлишково внесені в якості поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Розрахована представником позивача сума, яка підлягатиме стягнення за наявності підстав для задоволення позову становить 1181870 грн.

Матеріалами заяви підтверджується факти звернення позивача до відповідача із вимогами про повернення згаданої суми грошових коштів як таких, що набуті без достатньої правової підстави.

Суд погоджується із доводами представника позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може ускладнити виконання рішення суду, оскільки не накладення арешту на грошові кошти може зумовити ризик їх безперешкодного виведення зі статутного капіталу товариства, що, як наслідок, може спровокувати, подальшу необхідність в ініціюванні інших судових процесів.

Поряд із цим, на переконання суду, слушними є твердження представника позивача про те, що вартість транспортних засобів не перевищує розмір заявлених вимог.

У свою чергу, втручання у право власності шляхом встановлення заборони зняття транспортних засобів з обліку, здійснення реєстраційних дій та відчуження у будь-який спосіб не порушить право відповідача та буде пропорційним.

Між тим, суд зауважує, що у межах цієї справи майна будь-яке нерухоме майно не є предметом спору. Крім того, представник позивача не вказує на те, які саме об`єкти нерухомого майна слід арештувати в межах вжиття заходів забезпечення.

Відтак у цій частині заяву представника позивача необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до частини 8 статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, процесуальний закон не передбачає зазначення в ухвалі суду, якою забезпечено позов, строку дії застосованих заходів забезпечення.

За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (частина 1 статті 156 ЦПК України).

Поряді із цим, за приписами частин 7-10 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, строк дії заходів забезпечення встановлюються законом, а тому зазначення строку їх дії в ухвалі суду є недоречним. Приймаючи вказане до уваги, суд доходить до висновку про недоречність доводів стосовно доцільності накладення арешту до набрання законної сили рішення у даній справі.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 149-153, 248-250 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Вулан» простягнення сумикоштівзадовольнити частково.

Накласти арешт на належні товариству з обмеженою відповідальністю «Вулан» (код ЄДРПОУ 42741010, місцезнаходження: м.Ужгород, вул.Швабська, буд.11) транспортні засоби: вантажний сідловий тягач МАЗ 543205, 2007 р.в., н.з. НОМЕР_1 ; напівпричіп бортовий Schmitz S01, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформу Zremb N 25-31, 1986 р.в., н.з. НОМЕР_3 ; екскаватор гусеничний Fiat Kobelco Е305, 2005 р.в. н.з. НОМЕР_4 , шляхом заборони зняття їх з обліку, здійснення реєстраційних дій та відчуження у будь-який спосіб.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Суддя В.І. Бедьо