Постанова

від 20.04.2023 по справі 131/410/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/410/21

Провадження № 22-ц/801/652/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 рокуСправа № 131/410/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" відповідач ОСОБА_1 ,

відповідачі (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Товаристваз обмеженоювідповідальністю "ГородокАгроплюс" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від23січня 2023року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. в м. Липовець, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення,-

в с т а н о в и в :

22 квітня 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард» (далі СТОВ «Авангард», позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» (далі - ТОВ "Городок Агроплюс") про визнання недійсним договору оренди, у якому висував вимогу визнати недійсним договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5197 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0506), що розташована на території Городоцької сільської ради та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що 14 серпня 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки строком на 10 років, відповідно до п. 43 Договору, сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту його підписання.

У жовтні 2020 року позивач вирішив провести державну реєстрацію речових прав на об`єкт нерухомого майна, але йому стало відомо, що на підставі іншого договору оренди, який укладено між відповідачами 21 вересня 2020 року, за ТОВ "Городок Агроплюс" 19 жовтня 2020 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , строком на 10 років. Відтак укладення між відповідачами іншого договору оренди щодо тієї ж земельної ділянки стало перешкодою для позивача в реалізації речового права на об`єкт нерухомого майна та користування земельною ділянкою відповідно до умов раніше укладеного договору.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, який укладено між ОСОБА_1 і ТОВ "Городок Агроплюс" щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5197 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0506), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Городок Агроплюс» на користь СТОВ "Авангард" сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2270 грн 00 к., тобто з кожного по 1135 грн 00 коп.

Не погодившисьз таким рішеннямсуду першоїінстанції, ТОВ «Городок Агроплюс» 22лютого 2023 року подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір оренди землі набуває чинності не з моменту його підписання, а з дня проведення його державної реєстрації, а тому з цього часу сторони набувають визначених законом та договором прав і обов`язків орендаря та орендодавця, тому суд першої інстанції встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була відсутня, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Адже на час підписання оспорюваного договору оренди землі права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказаний об`єкт нерухомого майна у позивача не виникли, право оренди не було зареєстроване.

Договір оренди земельної ділянки відповідно до положень ч. 1 ст. 210 ЦК України, ст.125 ЗУ України, ч. 5 ст. 6, ст. 17 ЗУ «Про оренду землі», ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, а саме право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно земельна ділянка за договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві теж з моменту державної реєстрації права оренди (ст. 17 ЗУ «Про оренду землі»). Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (п.п.37-38), який судом першої інстанції було проігноровано.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином:

05 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що визнає подану апеляційну скаргу;

20 квітня 2023 року від представника ТОВ «Городок Агроплюс» Варціби С. А. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначено, що ним додатково будуть надані докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Представник СТОВ «Авангард» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 172 на звороті та а.с.175 на звороті).

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

По справі встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

-Згідно договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_1 надав, а позивач СТОВ «Авангард» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5197 га кадастровий номер: 0521281600:03:000:0506, що розташована на території Городоцької сільської ради (а.с. 18 - 22).

- За умовами укладеного договору сторонами погоджено строк договору - 10 років (п.8 Договору); розмір орендної плати й термін її внесення позивачем (п. п. 11 - 16 Договору); права та обов`язки сторін (п. п. 27-30 Договору); умови припинення дії договору, його розірвання у односторонньому порядку (п. п. 36-38 Договору). Визначено також, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення такого договору, то він є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (п. 43 Договору).

Державна реєстрація речового права (права оренди землі) за вказаним договором не здійснювалась.

Відповідач ОСОБА_1 не спростував ті факти, що вищезгаданий договір був ним підписаний власноруч, і що після того як позивач приступив до користування орендованою земельною ділянкою він отримував від нього платежі, що належні за таким договором, надалі позивач виявив бажання провести державну реєстрацію своїх речових прав, але згідно з відповіді на його запит від ДЗК, зі змісту інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 16.04.2021 року стало відомо, що 19 жовтня 2020 року вже було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки, на підставі іншого договору оренди землі, який укладено між відповідачами, а саме: 19 жовтня 2020 року зареєстровано договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Городок Агроплюс» щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5196 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0506, що розташована на території Городоцької сільської ради (а .с. 23 24).

Відповідно до копії договору оренди земельної ділянки, що укладений між відповідачами від 21 вересня 2020 року, ОСОБА_1 надав а ТОВ «Городок Агроплюс» прийняв у строкове платне користування, серед інших, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0521281600:03:000:0506 та 0521281600:05:000:0213. В цьому договорі сторонами також погоджено деякі істотні умови, а саме визначено: строк договору 10 років (3.1. Договору); розмір орендної плати, термін її внесення позивачем (п. 4.1. Договору); права та обов`язки сторін (п. 9. Договору); умови припинення дії договору, його розірвання (п. 12. Договору). Однак, щодо об`єкту оренди, розмір орендованої земельної ділянки визначено - 1,6579 га у тому числі 1,6579 га ріллі, що не узгоджується з фактичним розміром земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0506 (п. 2.1. Договору). При цьому, навіть припускаючи те, що така площа включає в себе дві земельні ділянки, але таке посилання суперечить чіткості позначення в договорі однієї з обов`язкових його істотних умов. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди за цим договором виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 14.1. Договору). Відповідач ОСОБА_1 не спростовував той факт, що укладений з ТОВ «Городок Агроплюс» був ним підписаний власноруч і про погодження умов.

Між сторонами виник спір з приводу дійсності договору оренди землі.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції виходивз того,що оскількидоговір орендиземельної ділянкибув укладенийміж позивачемта ОСОБА_1 14 серпня 2018 року і в той день набрав чинності, а тому його положення діють у тій частині, що виникли, і продовжують існувати до їх виконання, оскільки обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення такого договору оренди земельної ділянки відповідачами не зазначено, а судом не встановлено.

Договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0506 було укладено та зареєстровано відповідне право оренди одночасно з існуванням чинного договору оренди на аналогічну земельну ділянку від 14 серпня 2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідачі не спростували факт набрання чинності договору оренди земельної ділянки, що був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 14 серпня 2018 року, а тому його положення діють у тій частині, що виникли і продовжують існувати до їх виконання, в той час як укладаючи інший договір від 21 вересня 2020 року щодо цієї ж земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про оренду землі» і приписам статті 525 ЦК України, в односторонньому порядку відмовився від виконання умов раніше укладеного договору оренди з позивачем, чим були порушені його права за захистом яких мало місце звернення до суду. Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду відповідачами не надано та в ході судового розгляду не встановлено.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 21.09.2020, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5197 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0506, що розташована на території Городоцької сільської ради, є обґрунтованою.

Апеляційний суд виснує, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону У країни «Про оренду землі»).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Водночас, за правилом частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Законодавством, чинним на час укладення 14 серпня 2019 року договору оренди землі, орендарем за яким є позивач, не передбачалася обов`язкова державна реєстрація договору оренди. Втім, обов`язковою була державна реєстрація права оренди земельної ділянки, з якою пов`язувався момент передачі орендодавцем орендареві об`єкту за договором оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2022 року у справі № 131/1486/20.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено у справі та не заперечується сторонами, державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за СТОВ «Авангард» на підставі договору оренди землі від 14 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Авангард», не була здійснена, тобто юридична передача спірної земельної ділянки СТОВ «Авангард» не відбулася і позивач не набув відповідне речове право.

Такі висновки суду касаційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 229/5551/18 (провадження №61?2060св20).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, не існує правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Вінницький апеляційний суд, зважаючи на невчинення державної реєстрації у встановленому законом порядку права оренди землі за СТОВ «Авангард» згідно з укладеним договором, відтак у позивача не виникало право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 14 серпня 2018 року.

Такі висновки не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), у яких фактичні обставини справ не є подібними із обставинами у справі, що переглядається. Згідно із законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин у справах, що переглядалися Великою Палатою Верховного Суду, момент набрання чинності договором оренди землі був пов`язаний саме з державною реєстрацією договору, якщо його сторони не передбачили у договорі інше. Тоді як у справі, що переглядається, чинні на час виникнення спірних відносин правила законодавства передбачають здійснення державної реєстрації речового права - права оренди та саме з цього часу об`єкт за договором оренди землі вважається юридично переданим орендареві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки, зазначивши, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Вінницький апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції помилково враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18 за позовом про стягнення пені та штрафу за договором оренди землі, оскільки у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором оренди землі, адже висновки в зазначеній справі зроблено за інших встановлених фактичних обставин, які не є подібними до обставин справи, що переглядається.

За таких обставин колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, відтак судовий збір в сумі 3 405 грн за подання апеляційної скарги слід стягнути з СТОВ «Авангард» на користь ТОВ «Городок Агроплюс».

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» про визнання правочину недійсним - відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард", код ЄДРПОУ 03733163, адреса: вул. Шкільна, 1-А, с. Городок, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22753;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: с. Городок, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22753; код РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач:Товариство зобмеженою відповідальністю"ГородокАгроплюс", ЄДРПОУ 43824019, адреса: вул. Шкільна, 10, с. Городок, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22753.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк