Постанова

від 05.04.2023 по справі 375/1223/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №375/1223/22

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6313/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мохонька Костянтина Миколайовича на ухвалу судді Рокитнянського районного суду Київської області від 23 січня 2023 року (суддя Штифорук О.В.) про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання прийняти рішення про продаж у власність земельної ділянки, призначеної для ведення селянського господарства,

встановив:

у грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради щодо не розгляду у встановленому законом порядку його заяви про продаж йому у власність земельної ділянки, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 43,0967га, яка розташована на території Телешівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3223786500:04:004:0035, за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці цієї земельної ділянки, з розстрочкою платежу до десяти років з можливістю дострокового погашення; також просив зобов`язати Рокитнянську селищну раду на найближчому пленарному засіданні сесії прийняти рішення про продаж йому у власність вищезазначеної земельної ділянки, за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці цієї земельної ділянки, з розстрочкою платежу до десяти років з можливістю дострокового погашення; та стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що йому на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ №007591 від 16 серпня 1999 року належить право постійного користування земельною ділянкою, площею 43,0967га, кадастровий номер 3223786500:04:004:0035, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Телешівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 12 січня 2022 року він звернувся до Рокитнянської селищної ради Київської області із заявою про прийняття рішення про продаж (викуп) йому у власність вищезазначеної земельної ділянки за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці цієї земельної ділянки, з розстрочкою платежу до десяти років з можливістю дострокового погашення.

Позивач зазначав, що листом Рокитнянської селищної ради від 13 червня 2022 року №03-12-1067 його повідомлено про винесення його звернення на розгляд 27 сесії VII

скликання Рокитнянської селищної ради, яка відбулася 10 червня 2022 року. За результатами поіменного голосування сесії з питання: «Про відмову у наданні дозволу на викуп земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Телешівка Білоцерківського району Київської області гр. ОСОБА_1 » рішення не прийнято, оскільки не набрало потрібної кількості голосів депутатів від загального складу ради.

Враховуючи викладене, позивач вважав, що оскільки за його заявою рішення про продаж йому земельної ділянки у власність відповідачем не прийнято, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 23 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу його право на звернення з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мохонько К.М. просить ухвалу судді скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок чого суд помилково дійшов висновку про те, що з даним позовом необхідно звертатися в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача зазначає, що даний позов було подано з метою захисту цивільних прав позивача, а тому він не є публічно-правовим спором щодо управлінських дій відповідача.

Представник позивача вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 19 ЦПК України, чим обмежив позивача права на доступ до правосуддя.

Крім того представник позивача звертає увагу апеляційного суду, що позивач є користувачем земельної ділянки, яку має намір викупити, що свідчить про наявне у нього земельне право, що існувало до моменту виникнення спірних правовідносин та на час звернення до суду, і звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, позивач має намір захистити своє право на отримання у власність земельної ділянки, з кадастровим номером 3223786500:04:004:0035, площею 43,0967га, яка розташована на території Телешівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та яка попередньо була йому надана у постійне користування для здійснення фермерського господарства.

Представник позивача вважає, що та обставина, що відповідачем у справі визначено орган державної влади, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані із захистом вже наявних земельних прав, що виникли на підставі державного акта серії ІІІ-КВ №007591 від 16 серпня 1999 року.

Представник позивача стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що 2 серпня 2022 року позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/6698/22, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Разом з цим, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, було закрито провадження в адміністративній справі та роз`яснено ОСОБА_1 , що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Рокитнянська селищна рада Київської області, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі 28 березня 2023 року (с.с. 105), свого представника у судове засідання не направила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Мохонька К.С., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі у порядку цивільного судочинства, суддя першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді з таких підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень,

оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Враховуючи вищевикладене, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 зазначила, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

У пункті 6-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років з рівним річним платежем за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилається на бездіяльність Рокитнянської селищної ради Київської області щодо не розгляду у встановленому законом порядку його заяви про продаж йому у власність земельної ділянки, призначеної

для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 43,0967га, яка розташована на території Телешівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3223786500:04:004:0035, за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці цієї земельної ділянки, з розстрочкою платежу до десяти років з можливістю дострокового погашення, та яка перебуває у його користуванні.

Такий спір має приватноправовий характер, а не публічний, оскільки стосується підстав набуття права власності на земельну ділянку.

Отже, з огляду на суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, спір у цій справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому висновки судді першої інстанції, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, є помилковими.

Крім того, суддя першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач вже звертався до адміністративного суду з аналогічним позовом. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2022 року закрито провадження в адміністративній справі, роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року ухвала Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2022 року залишена без змін. При цьому в постанові апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки враховуючи правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 та в постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 480/3207/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування, спір у цій справі не є публічно правовим та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Рішенням ЄСПЛ від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125).

У рішенні ЄСПЛ від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення

Верховного Суду України щодо розгляду її позову за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24).

Виходячи з вищевикладеного, відмова у відкритті провадження у цій справі з тих підстав, що спір належить розглядати в адміністративній, а не цивільній юрисдикції, при наявності ухвали адміністративного суду, яка набрала законної сили та у якій зазначено, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за правилами цивільного судочинства, суддя першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мохонька Костянтина Миколайовича задовольнити.

Ухвалу судді Рокитнянського районного суду Київської області від 23 січня 2023 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання прийняти рішення про продаж у власність земельної ділянки, призначеної для ведення селянського господарства направити до Рокитнянського районного суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк