Рішення від 10.04.2023 по справі 761/4352/23

Справа № 761/4352/23

Провадження № 2/761/5713/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, згідно з якою позивач просить суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 4 552, 56 грн., 3% річних та інфляційну складову боргу в сумі - 2114,82 грн., а також суму судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за адресою: АДРЕСА_1 де мешкає відповідач ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та є споживачем електричної енергії, яку постачав до 01.01.2019 позивач. Позивачем вказано, що за результатами аналізу оплат з`ясовано, що відповідач користувався послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті заборгованості. Свої зобов`язання Відповідач виконує неналежно, внаслідок чого заборгованість станом 01.01.2019 р. на контрольних показниках існує заборгованість за спожиту електричну енергію 4552.56 грн. Сума заборгованості та показники лічильника електроенергії, відповідно до яких проведено розрахунок заборгованості, відображені в особовій картці споживача, крім того позивач вказує, що з відповідача відповідно до вимоги ст. 625 ЦК України підлягає стягнення сума 3% річних та інфляційну складову боргу за прострочення виконання зобов`язання в розмірі - 2114,82 грн. за період з січня 2020 року по грудень 2022 року.

За вказаних обставин, а також зв`язку з виникненням у відповідача заборгованості, яку вона в добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2023 року відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.03.2023 року до суду надійшов відзиві відповідача на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідачем зазначено, що позивачем розраховано заборгованість відповідача станом на 01.01.2019, а отже строк позовної давності для подання позовної заяви сплинув в 2022 році, а тому ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Окрім того, відповідачем вказано, що посилання позивача на п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України необґрунтованими. Щодо 3 % річних та інфляційної складової боргу у відзиві зазначено, що положеннями Постанови КМУ від 05.03.2022 року №206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період дії воєнного стану» забороняють нарахування та стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Одночасно з відзивом відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій викладені обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві.

30.03.2023 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив у якому позивачем викладено обґрунтування щодо строків звернення до суду та відповідачем зазначено, що 3% річних та інфляційна складова боргу в сумі - 2114,82 грн. підлягає стягненню, оскільки послання відповідача на постанову №206 від 05.03.2022 є хибними, оскільки заборгованість, яка є предметом спору виникла до 01.01.2019 року, а вказана постанова застосовується з 24.02.2022 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, подав заяву в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а справу розглядати у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду 07.04.2023 надійшла заява представника відповідача - адвоката Котвицького Є.О. в якій сторона відповідача просить розглянути справу без участі відповідача та її представника та відмовити у задоволені позовних вимог повністю, виходячи з доводів, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечувалось сторонами і це встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , є власником особового рахунку № НОМЕР_1 (отримувачем) електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. № 1357 (далі по тексту - Правила № 1), останніми врегульовано відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, які були чинні до 11 червня 2018 р., а після цієї дати Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018р. за № 312 (далі по тексту - Правила № 2).

Згідно вказаних правил, позивач, як енергопостачальник, постачав електричну енергію в необхідних споживачу обсягах, а споживач мав оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами),

Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Згідно з п.п. 19, 21 Правил № 1, п.п. 5.5.1-5.5.5 Правил № 2, розрахунки населення за спожиту електричну енергію за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Згідно з п. 48 Правил № 1. п. 5.5. Правил № 2 користування електричною енергією для населення споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

Згідно з пп. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електроенергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до п. 4.10 ПРРЕЕ побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно п. 4.12 ПРРЕЕ плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 4.19 ПРРЕЕ розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», в редакції. яка була чинна на час спірних правовідносин, споживач електричної енергії зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів; забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об`єкті споживача; невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2023р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожити електроенергію - 4 552,56 грн., яка утворилась з 01.12.2018 по 01.01.2019.

Згідно з п. 28 Правил № 1, у разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність. Проте вищезазначених дій відповідач не вчиняв.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати із договорів та інших правочинів, чи безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно положень ч.ч.1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 3 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, взаємовідносини між громадянами (фізичними особами - споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, у тому числі порядок укладення договорів, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; права, обов`язки і відповідальність енергопостачальника та споживача електричної енергії регулюються відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 р.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши розрахунок заборгованості, що наданий позивачем, суд приходить до висновку що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за спожиту електричної енергії у розмірі 4552,56 грн.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.

В обґрунтування заяви відповідачем зазначено, що позивачем розраховано заборгованість відповідача станом на 01.01.2019, а отже строк позовної давності для подання позовної заяви сплинув в 2022 році, а тому ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЄСПЛ, практика якого є обов`язковою для застосування національними судами, зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ "Нафтова компанія «Юкос" проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia2, заява N 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства2 від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію 01 лютого 2023 року засобами поштового зв`язку.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 4552,56 грн. утворилась в період з 01 грудня 2018 року по 01 січень 2019 року та в подальшому вона змінювалась.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 р. на усій території України введено карантин та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запроваджування обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 та від 21.04.2021 р. № 405 «Про внесення змін до деяких актів КМУ» було продовжено карантин.

Слід зауважати, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257. 258. 362, 559. 681, 728. 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, згідно п. 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження КМУ від 25.03.2020 №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.04.2023. Також продовжено на всій території України карантин до 30.04.2023 р.

Враховуючи вище викладене, строки, визначені, у т.ч. статтями 257.258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 01 лютого 2023 року, та відповідно положення чинного законодавства, тому за вимогами з березня 2017 року строк позовної давності не пропущений.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 2 114,82 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивачем нараховувалась дана сума за період з 01 січня 2020 по 01 грудня 2022 рік.

Так, відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

При цьому, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Пунктом 2 зазначеної вище постанови визначено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України Зеленського В.О. №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України Зеленського В.О. №133/2022 від 14.03.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год.30 хв. 26.03.2022 року строком на 30 діб. 21.04.2022 року Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про Продовження строку дії в Україні» від 19.04.2022 року №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 25.04.2022 року строком на 30 діб до 25.05.2022 року. Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/2022 «Про Продовження строку дії воєнного стану в Україні» щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 року №573/2022 «Про Продовження строку дії воєнного стану в Україні» щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року №757/2022 «Про Продовження строку дії воєнного стану в Україні» щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 року №58/2023 «Про Продовження строку дії воєнного стану в Україні» щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 року строком на 90 діб.

Враховуючи вище викладене, нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період після 24.02.2022 року не відповідає вимогам вищевикладених нормативно-правових актів.

Судом здійснено розрахунок 3% відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 грн., із урахування сума заборгованості 4552,56 за період з 01.01.2020 по 23.02.2022, так, сума 3% річних становить 293,73 грн., інфляційні втрати - 859,59 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за спожиту електричної енергії у розмірі 4552,56 грн., сума 3% річних у розмірі 293,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 859,59 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених вимоги в розмірі 2 296,69 грн. (85,57%).

Керуючись ст. ст. 3-5, 7, 8, 10-13, 17, 76-81, 89, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 319, 322, 256, 257, 267, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України; ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»; Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. за № 1357 з подальшими змінами та доповненнями; Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018р. за № 312, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 4 552,56 грн., 3% річних у розмірі 293,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 859,59 грн.

В задоволенні іншої частини позову, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» судовий збір у розмірі 2 296,69 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі», код ЄДРПОУ 41946011, адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: