Рішення

від 20.04.2023 по справі 460/8168/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2023 року м. Рівне№460/8168/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" доВолодимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту, -В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" звернулося до суду з позовом доВолодимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна, накладеного постановою державного виконавця від 12.06.2014 в межах виконавчого провадження ВП №43410369.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що постановою державного виконавця від 12.06.2014 в межах виконавчого провадження №43410369 на майно боржника ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження. Повідомлено, що в березні 2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту, однак у такому йому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю підстав, та повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт, знищені через закінчення строку їх зберігання в архіві ДВС. Вказано, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається. З огляду на наведене, позивач просив зняти арешт з майна, накладеного постановою державного виконавця від 12.06.2014 в межах виконавчого провадження ВП №43410369, та позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та у порядку статті 287 КАС України призначено судове засідання на 12.04.2023.

11.04.2023 на адресу суду надійшов лист відповідача, у якому відповідач зазначив, що на виконанні у Володимирецького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження №43410369 з примусового виконання виконавчого листа №817/739 від 07.05.2014 Рівненського окружного адміністративного суду про стягнення податкової заборгованості в сумі 474472,70 грн. В рамках вказаного ВП №43410369 постановою державного виконавця від 12.06.2014 накладено арешт на майно позивача та оголошено заборону на його відчуження. Повідомлено, що 26.06.2014 виконавче провадження було повернуте державним виконавцем з підстав, визначених п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент вчинення дій), однак у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі вказаної норми арешт з майна не знімається. За таких обставин, стверджує, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

В судове засідання 12.04.2023 представники сторін не прибули, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з цим, ухвалою від 12.04.2023 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 12.04.2023 позовна заява залишалася без руху на підставі ч.13 ст. 171 КАС України.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 20.04.2023 розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового розгляду справи (в письмовому провадженні) за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" згідно з постановою відділу Державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції від 12.06.2014 на нерухоме майно підприємства накладено арешт (номер запису про обтяження: 6009694).

16.03.2023 позивач звернувся до начальника відділу Державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції з заявою про зняття вказаного арешту.

Листом №2958 від 16.03.2023 у відповідь на дану заяву відповідач повідомив, що на виконанні у Володимирецького районного відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №43410369 з примусового виконання виконавчого листа №817/739 від 07.05.2014 Рівненського окружного адміністративного суду про стягнення податкової заборгованості в сумі 474472,70 грн. В рамках вказаного ВП №43410369 постановою начальника відділу від 12.06.2014 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. В подальшому при здійсненні виконавчих дій, виконавцем виконавче провадження ВП№43410369 в інтересах Володимирецького відділення Кузнецовської ОДПІ повернуте 26.06.2014 з підстав, передбачених п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції за 1999). При цьому, вказано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції за 1999) арешт з майна не знімається, а тому заяву про зняття арешту з майна боржника залишено без задоволення.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо незняття арешту з належного позивачу нерухомого майна, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арешту на майно позивача та повернення виконавчого листа у ВП №43410369 регламентувались Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених вказаним Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 ст.6 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.25 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно зі ст.57 Закону 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Зняття арешту з майна врегульовано ст.60 Закону 606-XIV.

Так, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як свідчить зміст листа відповідача №3263 від 24.03.2023, на виконанні у Володимирецького районного відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №43410369 з примусового виконання листа №817/739 від 07.05.2014 Рівненського окружного адміністративного суду про стягнення податкової заборгованості в сумі 474472,70 грн.

В рамках вказаного ВП №43410369 постановою начальника відділу від 12.06.2014 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

В подальшому при здійсненні виконавчих дій, виконавцем виконавче провадження ВП №43410369 в інтересах Володимирецького відділення Кузнецовської ОДПІ повернуте 26.06.2014 з підстав, передбачених п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції за 1999) (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).

Згідно з листом Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 24.03.2023 №3263 матеріали виконавчого провадження №43410369 знищені через закінчення строку зберігання їх в архіві відділу державної виконавчої служби.

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.26 Закону №2713-IV майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.

В силу вимог ч.5 ст.26 Закону №2713-IV звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Згідно з ст.77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства. Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.

Згідно з Статутом про Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №3112/5 (далі - Статут), вказане підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інший рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також може мати знаки для товарів і послуг, що реєструються в порядку, встановленому законом.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно підприємства не може бути передано в заставу.

Звернення стягнення на майно підприємства не допускається.

Таким чином, звернення стягнення на майно ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)", у тому числі шляхом накладення арешту на майно вказаного підприємства не допускається. Відповідна заборона є чинною як на даний час, так і на час накладення арешту на майно позивача згідно з постановою від 16.06.2014 в межах ВП №43410369.

Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право вживати заходи примусового виконання рішення, що визначені законом, у тому числі й шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника. Водночас, законодавцем визначено обмеження щодо майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Суд також враховує, що за правилами п.10 Розділу ІІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2017 за №699/30567 (далі - Правила) завершені виконавчі провадження, виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку, визначеному розділом Х цих Правил. До передачі до архіву такі виконавчі провадження зберігаються за місцем їх формування. Відповідальними за збереження виконавчого провадження, яке не передано до архіву, є державний виконавець, приватний виконавець.

Відповідно до п.1, п.2 Розділу ХІ Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Відповідно до ст.30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому вказаним Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 вказаного Закону України;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 вказаного Закону України;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 вказаного Закону України.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким жодні інші дії державного виконавця не проводяться.

При цьому, відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Таким чином, відповідно до зазначеної статті та положень Інструкції №512/5 головний державний виконавець, завершуючи виконавче провадження, зобов`язаний був зняти накладений на майно позивача арешт. Попри це, як свідчать матеріали справи, а саме: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, арешт з майна позивача, накладений постановою від 12.06.2014, державним виконавцем знятий не був.

Як наслідок, запис про існування відповідного арешту досі міститься у Реєстрі обтяжень нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою № 316496328 від 01.12.2022 (номер запису про обтяження: 6009694) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на час розгляду справи) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч.5 ст.59 цього Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Системний аналіз положень Закону №1404-VIII , зокрема приписів статей 13, 18, 37, 40, вказує на те, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.

Проте, як вже зазначалося вище, виконавче провадження, в рамках якого відповідачем накладено арешт на майно позивача, давно завершене та знищене, що не заперечується і відповідачем. Отже, його відновлення неможливе, тоді як в силу вимог закону накладений органом ДВС арешт на майно боржника підлягає зняттю (скасуванню) саме в рамках виконавчого провадження і не інакше.

Більше того, як зазначалося раніше судом, визначений ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника є вичерпним, а згідно з ч.5 цієї статті - у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Разом з тим, суд зауважує, що законні права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, насамперед порушуються наявністю у відповідному реєстрі інформації про державну реєстрацію обтяжень, а саме: арешту його нерухомого майна, номер запису про обтяження 6009694.

Припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.

Встановлені судом обставини справи та становище, в якому опинився позивач, у зв`язку з існуванням чинного арешту його нерухомого майна, накладеного в рамках завершеного та знищеного на даний час виконавчого провадження, дають суду підстави для висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про скасування арешту, накладеного на майно підприємства згідно з постановою від 12.06.2014 ВП №43410369.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності допущеної ним поведінки у спірних правовідносинах, будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати арешт майна Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)", накладений згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області від 12.06.2014 в межах виконавчого провадження №43410369.

Стягнути на користь Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" за рахунок бюджетних асигнувань Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 квітня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" (с. Іванчі, Вараський район, Рівненська область, 34375, ЄДРПОУ/РНОКПП 08680715)

Відповідач - Володимирецький відділ державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Грушевського, 63, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, ЄДРПОУ/РНОКПП 34922824)

Суддя Н.С. Гудима