Рішення

від 16.03.2023 по справі 820/1965/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2023 року справа №820/1965/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ніколаєвої Ольги, при секретарі судового засідання Кандиби Юлії,

представника позивача - Демського Владислава,

представника відповідача - Жури Олександри,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Промметсплав») 14.04.2016 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної держаної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 2 306 680,50 грн. від 06.04.2016 №0000161402;

- скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 834 487,00 грн. від 06.04.2016 №0000171402;

- скасувати податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми з ПДВ у сумі 561 833,00 грн. від 06.04.2016 №0000181402.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 відкрито провадження у справі №820/1965/16 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі №820/1965/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016, адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 06.04.2016 №0000161402, №0000171402, №0000181402, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ".

Постановою Верховного Суду від 05.11.2021 у справі №820/1965/16 замінено відповідача у даній справі - Центральну об`єднану держану податкову інспекцію міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №820/1965/16 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій передчасно зроблені висновки про те, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи підтверджують реальність оспорювальних поставок та господарський характер понесених за ними витрат, а контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Вказано, що реальність таких операцій, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаного у первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав участь у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, зазначено про те, що не досліджено судовими інстанціями технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Портал» виконати поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесених витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.11.2021 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» до Головного управління ДПС у Харківській області прийнято до розгляду. Призначено підготовче судове засідання.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача - Демський В.Ю., підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав до суду свої пояснення, додаткові пояснення, належно засвідчені копії протоколів перевірки зразків товару (хімічний аналіз сировини, отриманої від постачальника ТОВ «ТК Портал», протоколів перевірки зразків товару за жовтень грудень 2015 року, внутрішніх прибуткових накладних (оприбуткування на склад сировини за жовтень грудень 2015 року), накладних вимог на відпуск на внутрішнє переміщення (із складу до виробництва сировини), матеріалів (форма м-11) за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року, накладних вимоги на відпуск на внутрішнє переміщення (із виробництва до складу готової продукції (форма м-11) за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року, звітів начальника виробництва про виробництво продукції за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року, матеріального звіту по складу за жовтень грудень 2015 року, остаточної калькуляції вартості виробництва продукції за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року, деталізації руху номенклатури "Алюмінієвий сплав А0" (сировина) за жовтень-грудень 2015 року від ТОВ «ТК Портал», деталізації руху номенклатури "Алюмінієвий сплав АВ97" (сировина) за жовтень-грудень 2015 року від ТОВ «ТК Портал», бухгалтерських довідок про перейменування ТМЦ у бухгалтерському обліку від постачальника ТОВ «ТК Портал» за жовтень грудень 2015 року, бухгалтерської довідки від 14.12.2021 року по залишкам сировини на рахунку 201 за 4 квартал 2015 року, журналу-ордеру і відомості по рахунку 201 Сировина й матеріали за 4 квартал 2015 р., акту контрольної перевірки інвентаризації складу за 31 грудня 2015 року, Статуту ТОВ «Промметсплав», посадової інструкції №01 від 10.03.2009 року для комерційного директора, наказу №3-1 від 15.01.2011 року «Про уповноваження осіб на отримання ТМЦ», роздруківки з сайту ДПС України (розділ ДІЗНАЙСЯ БІЛЬШЕ ПРО СВОГО БІЗНЕС-ПАРТНЕРА) за адресою https://tax.gov.ua/businesspartner, який створений з метою перевірки надійності своїх контрагентів, щодо ТОВ „ТК„Портал, інформацію із Єдиного реєстру боржників за адресою https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) щодо ТОВ „ТК„Портал, інформацію з сайту Судова влада України за адресою https://court.gov.ua/fair/ щодо ТОВ «ТК„Портал», Постанову Верховного суду від 16.07.2020 по справі №820/539/16.

Також, представник позивача надав суду складений на замовлення позивача висновок експерта від 07.02.2022 №221, складеного за результатами проведення економічної експертизи.

Директором ТОВ «Промметсплав», ОСОБА_1 подано до суду нотаріально засвідчену заяву (пояснення) від 03.02.2022.

Комерційним директором ТОВ «Промметсплав» подано до суду нотаріально засвідчену заяву (пояснення) ОСОБА_2 від 03.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не визнає в повному обсязі та заперечує, прийняті відповідачем відносно нього податкові повідомлення-рішення від 06.04.2016 №0000161402, від 06.04.2016 №0000171402, від 06.04.2016 №0000181402, які були прийняті на підставі акту перевірки від 12.03.2016 №760/20-30-14-02/25611992, про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промметсплав» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК» Портал» за жовтень - грудень 2015 року, висновки якого є безпідставними та необґрунтованими які ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента-постачальника позивача до виконання правочину які були зроблені за даними акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки» контрагента-постачальника, без їх належної перевірки та які не мають правого значення, не можуть бути використані як доказ порушення позивачем податкового законодавства, а тому не можуть вважатися достовірними, належними та допустимими. Позивач зазначає, що укладена позивачем угода з його контрагентом постачальником ТОВ «ТК «Портал», є дійсною, спрямована на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов`язків, за якою відбулося фактичне отримання поставленого товару, його переробка та подальша реалізація вже готової продукції, проведені відповідні розрахунки.

Зазначив, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом постачальником - ТОВ «ТК «Портал», повністю підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які оформлені відповідно до вимог законодавства України видаткових, податкових накладних, сертифікатів якості, оплати товару, оприбуткування отриманого товару, перевезення товару, використання товару при організації власної господарської діяльності, а саме у виробництві марочних алюмінієвих сплавів, фактичного руху активів та податкових зобов`язань позивача у зв`язку з його господарською діяльністю щодо закупівлі сировини, матеріалів та подальшої реалізації готової продукції, наявності у позивача необхідних активів (основні засоби) для ведення господарської діяльності, наявності у позивача необхідного обладнання та штату працівників, ліцензії.

Крім того зазначив, що відповідач порушив процедуру призначення та проведення перевірки оскільки діяв не у межах та не у відповідності до положень податкового законодавства, зокрема, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки контролюючим органом не доведено та не надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем пояснення та документи були оцінені контролюючим органом і такі пояснення та документи не усунули сумніви щодо порушення позивачем податкового законодавства щодо правомірність формування податкового кредиту за жовтень - грудень 2015 року по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Портал», що є істотним для правильного вирішення цієї справи, а обставини дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, посилаючись на те, що позивачем не спростовані аргументи податкового органу щодо неможливості здійснення господарських операцій саме з його контрагентом ТОВ «ТК «Портал», тому висновки акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства України є обґрунтованими.

Представник відповідача зазначив, що встановити реальність проведення фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) не є можливим. У той же час, відсутні відомості про майно, складські приміщення, які ТОВ «ТК «Портал» використовувало у своїй діяльності. Факт відсутності відомостей, щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, не надання документів стосовно товару ТОВ «ТК «Портал», відсутність відомостей щодо придбання товарів, та знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово - господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг. Зазначив, що таким чином, в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «ТК «Портал» можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

Зазначив, що відповідно до податкових накладних ТОВ «ТК «Портал» здійснювало придбання однієї продукції, тоді як реалізувало іншу. У ході проведення перевірки не встановлені відповідні первинні документи, що підтверджують факт відвантаження товару. Згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, до перевірки не надано належним чином оформлених транспортних та супроводжувальних документів підтверджуючих переміщення товару від постачальника до покупця, довіреностей, журнал реєстрації довіреностей, та інших документів, які передбачено вимогами діючого законодавства.

У зв`язку із ненаданням ТОВ «ТК «Портал» документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників підприємства неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій за періоди серпень - вересень 2015 року.

Також, у зв`язку із ненаданням ТОВ «ТК «Портал» документального підтвердження, щодо наявності власних чи орендованих виробничих, складських приміщень, транспортних засобів (в тому числі спеціального призначення), та враховуючи значні обсяги, вагу, різноманітність, необхідність спеціальних засобів при транспортуванні та зберігання (придбавались охолоджені субпродукти курчат бройлерів, яйця), здійснення навантаження та розвантаження отриманих та поставлених товарів, не можна встановити та підтвердити можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) з використанням наявних на балансі основних засобів.

При цьому відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів (оренда, транспортні послуги, послуги зберігання) за даними податкових накладних за період серпень - вересень 2015 року не придбавались.

Зазначив, що згідно бази даних АІС Автомобіль встановлено, що автомобіль, який перевозив товар на адресу підприємства позивача є Мерседес BENZ, модель - Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , тип автомобіля вантажний, кузов - фургон - рефрижератор-с, сірий за кольором, номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2148, маса автомобіля 3500, маса автомобіля без навантаження 2910. Також згідно даних бази Інтернет ресурс машина з такою масою як 3500 тонн не мала можливості перевозити такий вантаж, як алюміній вторинний АВ97 ГОСТ 295-98 вагою 5 тонн. До перевірки не було надано підтверджуючих документів, щодо транспортування та зберігання товару, а саме алюмінію вторинного АВ97 ГОСТ 295-98 згідно ГОСТ 295-98.

Представник відповідача послався на наявність порушеного кримінального провадження за фактом службової особи, яка за попередньою змовою шляхом використання протиправних схем та залученням підприємств, які ухилились від сплати податків у сумі понад 3,2 млн. грн., чим порушено ПК України №32016220000000047 за ознаками частини третьої статті 212 від 15.02.2016.

Представником позивача, подано клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи. У поданому клопотанні позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 08.12.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Державна реєстрація позивача відбулася 22.06.1998, місце проведення державної реєстрації є Виконавчий комітет Харківської міської ради, про що був зроблений запис номеру про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 015230.

У господарській діяльності позивач займається наступною господарською діяльністю, код за КВЕД 24.42 виробництво алюмінію (основний), 24.44 виробництво міді, 46.77 оптова торгівля відходами та брухтом, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 38.32 відновлення відсортованих відходів на що має відповідну Ліцензію по заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів Міністерства промислової політики України АВ№548770 від 03.08.2010, строк дії ліцензії необмежений.

Господарська діяльність здійснюється за адресою: вулиця Залютинська, будинок 6, місто Харків, , що є на цей час юридичною та фактичною адресою позивача.

Позивач має свідоцтво Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ГОМС ТОВ «Науково - Дослідний інститут «Сінтеко», щодо атестації аналітичної лабораторії на проведення вимірювань.

Позивач не має власних приміщень, але для здійснення господарської діяльності позивачем були укладені наступні договори оренди з регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області за фактичною адресою: вулиця Залютинська, 6, місто Харків:

договір оренди від 28.11.2005 №2006-н між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та позивачем (для заготівлі, переробки та відвантаження металобрухту кольорових металів);

договір оренди від 28.11.2005 №2007-н між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та позивачем (для заготівлі, переробки та відвантаження металобрухту кольорових металів);

- договір оренди від 14.09.2006 №2884-н між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та позивачем (оренда офісного приміщення);

- договори оренди обладнання від 01.08.2012 №53/01-08, від 03.08.2012 №38/08-03 між ДП МОУ Харківський механічний завод та позивачем про оренду Печей газових для плавки лому алюмінію, магнітно-грейферного крану та інше;

- договір про надання послуг зважування від 20.12.2010 №145/12-02 між ДП МОУ Харківський механічний завод та позивачем про зважування вантажів;

- договір про надання послуг щодо користування побутовою та душовою кімнатою від 20.12.2010 №146/12-03 між ДП МОУ Харківський механічний завод та позивачем.

Відповідно до договору від 01.08.2012 №53/01-02 Державне підприємство Харківській механічний завод надало в платне користування позивачу обладнання в кількості 4 одиниць: піч газова відбивна для плавки лому алюмінію - 3 одиниці та магнітно-грейферний кран - 1 одиниця.

Також, позивач у своїй господарській діяльності використовує для розвантаження та навантаження товарів - автонавантажувач вилковий з противагою ДВ 1792.33.20 з відміткою про реєстрацію у територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Харківській області від 05.04.2011 року, свідоцтво про його реєстрацію як великовантажного транспортного засобу серія НОМЕР_3 та автонавантажувач вилковий з противагою реєстраційний номер Т00675АХ.

Позивач має дозвіл Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Харківській області на початок роботи виданий позивачу, яким дозволяється здійснювати заготівлю, переробку брухту та металургійної переробки кольорових металів.

Позивач має дозволи Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області на роботи з технічного обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Крім того, позивач має дозвіл Департаменту екології та природних ресурсів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Позивач має Сертифікат відповідності стандарту ISO 9001:2008.

На час проведення перевірки офісні приміщення позивача знаходилися за адресою: вулиця Клочківська, будинок 368, 3 поверх, кімната 318, місто Харків, орендовані позивачем у ФО-П ОСОБА_3 згідно Договору суборенди від 01.01.2012 №42/01-06.

Позивач для здійснення господарської діяльності має необхідні активи (основні засоби) для ведення господарської діяльності що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №10 за період березень 2015 року та штат відповідних працівників що підтверджується штатним розкладом та підтверджується відповідачем в акті перевірки.

Відповідачем 25.02.2016 прийнято наказ №217 щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Портал» (код ЄДРПОУ 39925652) за жовтень - грудень 2015 року.

У приміщенні податкового органу 09.03.2016 на підставі наказу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 25.02.2016 №217, згідно з п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями Зеленьковою Аліною Василівною головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України у частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Портал» за жовтень - грудень 2015 року.

Як зазначено в акті перевірки, копію наказу від 25.02.2016 №217 вручено особисто головному бухгалтеру ТОВ «Промметсплав» Галушевській О.М. 26.02.2016. Стан платника податків - 0 - Платник податків за основним місцем обліку. Також, в акті перевірки зазначено, що перевірку проведено з відома директора ТОВ «Промметсплав» ОСОБА_1 та головного бухгалтера Галушевської Олени Михайлівни. На підприємство направлено запит від 29.01.2016 №958/10/20-30-22- 03-19 щодо надання пояснень та документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Портал» за жовтень - грудень 2015 року, на який ТОВ «Промметсплав» було надано такі завірені копії документів листом від 17.02.2016 №97 (вх. номер 6101/10 від 17.02.2016): податкові накладні за жовтень грудень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Портал» податковий номер 39925652 на загальну суму 12 597 720,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 099 620,00 грн., видаткові накладні, договір поставки від 29.07.2015 №29072015, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Портал» податковий номер 39925652.

Відповідачем 12.03.2016 складено акт №760/20-30-14-02/25611992 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України у частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Портал» (код ЄДРПОУ 39925652) за жовтень - грудень 2015 року (далі - Акт перевірки).

Позивач 23.03.2016 подав свої заперечення на Акт перевірки, що залишенні відповідачем без задоволення.

Позивач 13.04.2016 отримав податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 №0000161402 про визначення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 2 306 680,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 №0000171402 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 834 487.00 грн., податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 №0000181402 про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми з ПДВ у сумі 561 833,00 грн.

У висновках Акту перевірки на підставі якого були прийнятті зазначені спірні податків повідомлення-рішення зазначено, що позивач допустив порушення вимог діючого законодавства України в сфері оподаткування, а саме:

1) пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14, ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями підприємством занижено фінансовий результат за 2015 рік всього у сумі 10 498 100,00 грн., що призвело до заниження сум податку на прибуток всього у сумі 1 889 658,00 грн. у 2015 році;

2) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 2 099 620,00 грн. у жовтні - грудні 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1537787,0 грн. за жовтень - грудень 2015 року, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 561833 грн. за жовтень - грудень 2015 року.

Зазначені порушення вимог податкового законодавства стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 06.04.2016 №0000161402 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 2 306 680.50 грн., від 06.04.2016 №0000171402 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 834 487.00 грн., від 06.04.2016 №0000181402 про зменшення розміру від`ємного значення суми з ПДВ у сумі 561 833.00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо порушення відповідачем процедури призначення та проведення перевірки:

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду докази належного повідомлення позивача та надіслання йому до початку перевірки рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу від 25.02.2016 №217 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, відповідачем не надано до суду наказ від 25.02.2016 №217 «Про проведенння позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України у частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Портал» за жовтень - грудень 2015 року, що могли б слугувати обґрунтованою причиною правомірності призначення та проведення перевірки.

Крім того, відповідачем не спростовано та не надано до суду будь яких пояснень, заперечень, доказів, щодо посилання позивача про порушення відповідачем порядку призначення та проведення документальної невиїзної перевірки та про порушення прав позивача, бути присутнім під час розгляду його заперечень на акт перевірки.

Судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, також правову позицію викладену Верховним судом у постановах від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 10.05.2022 у справі №460/828/19, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 14.09.2022 у справі N826/6329/16 де Верховний суд аналізуючи норми підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 ПК України зроблено правовий висновок, про те що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної перевірки у вигляді податкових повідомлень рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень рішень. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню. Податкове повідомлення рішення прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Також, судом прийнято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до якої здійснено відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14) де Велика Палата Верховного Суду аналізуючи норми статі 79 ПК України зазначила, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: 1. наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава), 2. надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава). Аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. В обов`язковому порядку перевіряти, чи у встановлений законом спосіб було повідомлено платника податків про проведену відносно нього перевірку, і виключно у разі недотримання контролюючим органом вимог законодавства, така перевірка може бути визнана незаконною.

Щодо Акту податкової перевірки від 12.03.2016 №760/20-30-14-02/25611992:

Суд звертає увагу, що висновки викладені в Акті перевірки від 12.03.2016 №760/20-30-14-02/25611992 ґрунтуються відповідачем лише на аналізі інформації, отриманої за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагента з іншими особами, та без фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТК «Портал».

Відповідач в акті перевірки не наводить доказів факту узгодженості дій платника податків позивача з платником податків підприємством контрагентом ТОВ «ТК «Портал» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями підприємства контрагента.

Відповідач не надав суду доказів одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди як покупцем товару від підприємства контрагента ТОВ «ТК «Портал» як постачальника товару. Акт перевірки не містить інформації щодо проведення у підприємства контрагента ТОВ «ТК «Портал» зустрічних звірок з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Акт перевірки не містить висновків щодо наявності відповідних вироків по кримінальному провадженню №32016220000000047. Акт перевірки не містить зауважень невідповідності відомостей, що зазначені у первинних документах, в тому числі відсутні зауваження щодо форми та змісту податкових та видаткових накладних складених за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентом. В акті перевірки відсутні посилання які саме порушення були допущені самим позивачем за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а відповідач тільки посилається саме на порушення з боку контрагента.

Крім того, підпунктом 1 пунктом 5 Розділу ІІІ Порядку №727 «Про оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

У висновку акту перевірки, посилання йде на порушення позивачем пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14, ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, суд звертає увагу, що підпункт 14.1.27 ПК України - виключено на підставі Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, відповідач не зазначив ні в акті перевірки ні в спірних податкових повідомленнях рішеннях, яку саме частину пункту 134.1.1 та частину статей 138, 198.2, 198.3,198.6 ПК України порушив позивач.

Судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 17.08.2022 у справі №240/936/20, від 10.11.2021 у справі №160/12941/19, від 06.10.2021 у справі №1.380.2019.000608, від 19.10.2021 у справі №808/1996/18, від 30.09.2021 у справі № 826/12528/17 де Верховний суд визначив, що стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять. Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями. Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК «Портал» за жовтень - грудень 2015 року, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «ТК «Портал» (як постачальником) був укладений письмовий правочини у формі договору поставки від 27.07.2015 №29072015, предметом якого є купівля продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюміній вторинний АВ 97 ГОСТ 295-98, алюміній первинний АО ГОСТ 11069- 2001, на момент складання та реєстрації податкових накладних ТОВ «ТК «Портал» було зареєстровано як платник податку на додану вартість (надалі ПДВ) та мало свідоцтво платника ПДВ, що підтверджується відповідачем в акті перевірки.

У судовому засідання позивач надав пояснення, що метою укладення правочину обумовлена необхідністю в придбанні сировини для виробництва марочних алюмінієвих сплавів. Підприємств (постачальників) готових продати алюміній первинний та вторинний в Україні обмежена кількість, тому позивач у разі, якщо надходить пропозиція про продаж даного товару від постачальників старається укласти відповідний договір. Позивачу, дуже вигідно укладати договори на поставку алюмінію як первинного так і вторинного, оскільки при плавці алюмінію вихід готової продукції (металовихід) вище, ніж чим при переплавки будь якого брухту (тобто економічно вигідніше). Також, при переробці алюмінію вторинного, вихід браку по хімічному складу продукції нижче, чим при переробці брухту.

На підтвердження отримання товару від ТОВ «ТК «Портал» позивачем надано до суду:

Видаткові накладні: №РН-00001 від 01.10.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00002 від 01.10.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00003 від 01.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00004 від 01.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00001 від 02.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00002 від 02.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00003 від 02.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00004 від 02.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00002 від 05.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00003 від 05.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00004 від 05.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00005 від 05.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00002 від 06.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00003 від 06.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00004 від 06.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00005 від 06.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00003 від 07.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00001 від 09.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00002 від 09.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00003 від 09.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00004 від 09.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00002 від 12.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00003 від 12.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00001 від 13.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00002 від 13.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00003 від 13.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00004 від 13.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00002 від 15.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00003 від 15.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00004 від 15.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00005 від 15.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00003 від 16.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00004 від 16.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00005 від 16.10.2015 на суму 179400.00грн.; №РН-00006 від 16.10.2015 на суму 179400.00 грн.; №РН-00001 від 19.10.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00002 від 02.11.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00003 від 02.11.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00001 від 03.11.2015 на суму 193440.00 грн.; №РН-00002 від 03.11.2015 на суму 193440.00грн.; №РН-00003 від 03.11.2015 на суму 193440.00 грн.; №РН-00004 від 03.11.2015 на суму 193440.00грн.; №РН-00001 від 04.11.2015 на суму 193440.00 грн.; №РН-00002 від 04.11.2015 на суму 193440.00грн.; №РН-00003 від 04.11.2015 на суму 193440.00 грн.; №РН-00004 від 04.11.2015 на суму 193440.00грн.; №РН-00002 від 20.11.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00003 від 20.11.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00001 від 08.12.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00002 від 08.12.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00003 від 11.12.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00004 від 11.12.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00001 від 14.12.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00002 від 14.12.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00007 від 15.12.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00008 від 15.12.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00002 від 16.12.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00003 від 16.12.2015 на суму 270000.00грн.; №РН-00001 від 17.12.2015 на суму 270000.00 грн.; №РН-00002 від 17.12.2015 на суму 270000.00грн. Всього на суму 12 597 720.00 грн., в т.ч. ПДВ 2 099 620.00 грн., вартість товару без ПДВ - 10 498 100.00 грн.

Зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні:

№НН-1 від 01.10.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-2 від 01.10.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-3 від 01.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 01.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-1 від 02.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-2 від 02.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 02.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 02.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-2 від 05.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 05.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 05.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-5 від 05.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-2 від 06.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 06.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 06.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-5 від 06.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 07.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-1 від 09.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-2 від 09.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 09.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 09.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-2 від 12.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 12.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-1 від 13.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-2 від 13.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 13.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 13.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-2 від 15.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 15.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 15.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-5 від 15.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-3 від 16.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-4 від 16.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-5 від 16.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-6 від 16.10.2015 на суму 179400.00грн.; №НН-1 від 19.10.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-2 від 02.11.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-3 від 02.11.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-1 від 03.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-2 від 03.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-3 від 03.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-4 від 03.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-1 від 04.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-2 від 04.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-3 від 04.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-4 від 04.11.2015 на суму 193440.00грн.; №НН-2 від 20.11.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-3 від 20.11.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-1 від 08.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-2 від 08.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-3 від 11.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-4 від 11.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-1 від 14.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-2 від 14.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-7 від 15.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-8 від 15.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-2 від 16.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-3 від 16.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-1 від 17.12.2015 на суму 270000.00грн.; №НН-2 від 17.12.2015 на суму 270000.00грн.

Протоколи перевірки зразків товару (хімічний аналіз сировини, отриманої від постачальника ТОВ «ТК «Портал» за жовтень грудень 2015 року. Внутрішні прибуткові накладні (Оприбуткування на склад сировини) за жовтень грудень 2015 року. Накладні вимоги на відпуск на внутрішнє переміщення (із складу до виробництва сировини), матеріалів (форма м-11) за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року. Накладні вимоги на відпуск на внутрішнє переміщення (із виробництва до складу готової продукції (форма м-11) за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року. Звіти начальника виробництва про виробництво продукції за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року. Матеріальний звіт по складу за жовтень грудень 2015 року. Остаточну калькуляцію вартості виробництва продукції за жовтень грудень 2015 року, січень 2016 року. Деталізацію руху номенклатури «Алюмінієвий сплав А0» (сировина) за жовтень-грудень 2015 року від ТОВ «ТК Портал». Деталізацію руху номенклатури «Алюмінієвий сплав АВ97» (сировина) за жовтень-грудень 2015 року від ТОВ «ТК Портал». Бухгалтерські довідки про перейменування ТМЦ у бухгалтерському обліку від постачальника ТОВ «ТК Портал» жовтень грудень 2015 року. Бухгалтерська довідка від 14.12.2021 року по залишкам сировини на рахунку 201 за 4 квартал 2015 року. Журнал-ордер і Відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали за 4 квартал 2015 року Акт контрольної перевірки інвентаризації Складу за 31 грудня 2015 року. Складські накладні за 4 квартал 2015 року. Протоколи перевірки зразків товару (хімічний аналіз товару) за 4 квартал 2015 року.

На підтвердження руху (фізичне переміщення) товару від ТОВ «ТК «Портал» до позивача позивач надав суду: товарно - транспортні накладні на перевезення ТМЦ від ТОВ «ТК «Портал» до позивача. Вантажовідправник, Замовник (платник): ТОВ «ТК «Портал» Вантажоодержувач: ТОВ «Промметсплав»:

ТТН №1 від 01.10.2015; ТТН №2 від 01.10.2015; ТТН №3 від 01.10.2015; ТТН №4 від 01.10.2015; ТТН №1 від 02.10.2015; ТТН №2 від 02.10.2015; ТТН №3 від 02.10.2015; ТТН №4 від 02.10.2015; ТТН №2 від 05.10.2015; ТТН №3 від 05.10.2015; ТТН №4 від 05.10.2015; ТТН №5 від 05.10.2015; ТТН №2 від 06.10.2015; ТТН №3 від 06.10.2015; ТТН №4 від 06.10.2015; ТТН №5 від 06.10.2015; ТТН №3 від 07.10.2015; ТТН №1 від 09.10.2015; ТТН №2 від 09.10.2015; ТТН №3 від 09.10.2015; ТТН №4 від 09.10.2015; ТТН №2 від 12.10.2015; ТТН №3 від 12.10.2015; ТТН №1 від 13.10.2015; ТТН №2 від 13.10.2015; ТТН №3 від 13.10.2015; ТТН №4 від 13.10.2015; ТТН №2 від 15.10.2015; ТТН №3 від 15.10.2015; ТТН №4 від 15.10.2015; ТТН №5 від 15.10.2015; ТТН №3 від 16.10.2015; ТТН №4 від 16.10.2015; ТТН №5 від 16.10.2015; ТТН №6 від 16.10.2015; ТТН №1 від 19.10.2015; ТТН №2 від 02.11.2015; ТТН №3 від 02.11.2015; ТТН №1 від 03.11.2015; ТТН №2 від 03.11.2015; ТТН №3 від 03.11.2015; ТТН №4 від 03.11.2015; ТТН №1 від 04.11.2015; ТТН №2 від 04.11.2015; ТТН №3 від 04.11.2015; ТТН №4 від 04.11.2015; ТТН №2 від 20.11.2015; ТТН №3 від 20.11.2015; ТТН №1 від 08.12.2015; ТТН №2 від 08.12.2015; ТТН №3 від 11.12.2015; ТТН №4 від 11.12.2015; ТТН №1 від 14.12.2015; ТТН №2 від 14.12.2015; ТТН №7 від 15.12.2015; ТТН №8 від 15.12.2015; ТТН №2 від 16.12.2015; ТТН №3 від 16.12.2015; ТТН №1 від 17.12.2015; ТТН №2 від 17.12.2015.

На підтвердження виконання зобов`язання по оплаті вартості отриманого від ТОВ «ТК «Портал» товару позивач надав суду платіжні доручення: №o324 від 04.11.2015 на суму 350 000,00грн.; №o337 від 06.11.2015 на суму 600 000,00грн.; №o8349 від 06.11.2015 на суму 100 000,00грн.; №o8355 від 06.11.2015 на суму 600 000,00грн.; №o8378 від 10.11.2015 на суму 1 000 000,00грн.; №o347 від 13.11.2015 на суму 600 000,00грн.; №o8406 від 17.11.2015 на суму 700 000,00грн.; №o8412 від 23.11.2015 на суму 1 200 000,00грн.; №o399 від 02.12.2015 на суму 1 000 000,00грн.; №o401 від 03.12.2015 на суму 500 720,00грн.; №o421 від 07.12.2015 на суму 1 000 000,00грн.; №o430 від 09.12.2015 на суму 500 000,00грн.; №o463 від 14.12.2015 на суму 1 000 000,00грн.; №o481 від 17.12.2015 на суму 1 000 000,00грн.; №o509 від 29.12.2015 на суму 356 400,00грн.; №o8563 від 13.01.2016 на суму 700 000,00грн.; №o8634 від 27.01.2016 на суму 500 000,00грн.; №o561 від 04.02.2016 на суму 1 000 000,00грн.

На підтвердження використання позивачем отриманого товару від ТОВ «ТК «Портал» при організації власної господарської діяльності, а саме використання його у виробництві марочних алюмінієвих сплавів позивач надав суду: паспорти плавок (як доказ щодо списання матеріалів до виробництва у піч та вихід готової продукції алюмінієвого сплаву), попередню калькуляцію вартості виробництва продукції (Алюмінієвого сплаву), накладні вимоги на відпуск на внутрішнє переміщення (із складу до виробництва сировини), матеріали (форма м-11), звіт начальника виробництва про виробництво готової продукції, накладні вимоги на відпуск на внутрішнє переміщення (із виробництва до складу готової продукції (форма м-11), матеріальний звіт по складу, остаточну калькуляція вартості виробництва продукції, сертифікати якості готової продукції.

На підтвердження подальшої реалізації вже готової продукції іншим металургійним підприємствам позивач надав суду: договори на поставку алюмінієвого сплаву між позивачем (як постачальник) та покупцями вже готової продукції, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ (алюмінієвий сплав) від позивача до покупців, акти виконаних робіт на перевезення вантажу, довіреності на отримання ТМЦ, докази оплати покупцями товару, сертифікати якості готової продукції (як доказ виготовлення позивачем марочних сплавів).

Суд звертає увагу на те, що доказом фактичного руху активів та податкових зобов`язань позивача у зв`язку з його господарською діяльністю щодо закупівлі сировини, матеріалів та подальшої реалізації готової продукції є Декларації позивача з ПДВ та на прибуток за 2015 рік та реєстр виданих та отриманих податкових накладних в яких зазначено як постачальників сировини так і покупців вже готової продукції.

Щодо осіб які брали участь в отриманні товару від ТОВ «ТК «Портал»:

Директор ТОВ «Промметсплав» ОСОБА_1 , надав суду свої письмові пояснення (нотаріальна заява від 03.02.2022) якими підтвердив, що у якості постачальника вищезазначеної сировини було обрано ТОВ «ТК «Портал» (код ЄДРПОУ 39925652), пояснив, що представник ТОВ «ТК «Портал» на ім`я Олег у телефонній розмові запропонував бізнес зустріч для можливого укладання договору. Зустріч яка була узгоджена з директором комерційним ОСОБА_2 з ним як керівником підприємства та відбулася в офісі ТОВ «Промметсплав». На зустрічі були присутні зі сторони ТОВ «Промметсплав» директор комерційний ОСОБА_2 , зі сторони ТОВ «ТК «Портал» представник на ім`я Олег. Зустріч проводилася за адресою місто Харків, вулиця Залютинська, будинок 6. ОСОБА_1 підтвердив, що під час зустрічі представники сторін узгодили всі суттєві умови: ціну, асортимент, строки та умови постачання. Підтвердив, що ним як директором ТОВ «Промметсплав» було особисто підписано договір поставки №29072015 від 27.07.2015, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюміній АВ97 та алюміній А0 та підтвердив придбання та використання у господарській діяльності ТОВ «Промметсплав» отриману продукцію виробничо-технічного призначення (алюміній вторинний АВ 97 ГОСТ 295-98 «Алюмінієвий сплав АВ 97» (сировина) та алюміній первинний А0 ГОСТ 11069-2001 «Алюмінієвий сплав А0» (сировина) у ТОВ «ТК «Портал» (код ЄДРПОУ 39925652) за жовтень - грудень 2015 року по договору поставки від 27.07.2015 №29072015, пояснив, що загалом за жовтень, листопад, грудень 2015 року, було отримано товару від ТОВ «ТК «Портал» на загальну суму 12 597 720.00 грн., що була сплачена у повному обсязі, пояснив, що доставку товару було здійснено силами та за рахунок постачальника, підтвердив, що позивач не є учасником будь-якого кримінального провадження по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Портал» та те, що не отримував сам та не надавав будь-яких доручень та не уповноважував головного бухгалтера ТОВ «Промметсплав» Галушевську О.М. на отримання копії наказу від 25.02.2016 №217 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України у частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Портал» (податковий номер 39925652) за жовтень - грудень 2015 року. Акт перевірки від 12.03.2016 №760/20-30-14-02/25611992 було отримано поштою 17.03.2016.

Звернув увагу суду, що на дату постачання товару ТОВ «ТК «Портал» було зареєстроване платником ПДВ, не мало податкового боргу, не було учасником будь-якого судового провадження, що давало підстави вважати даного контрагента надійним постачальником. Надав суду наказ №02/09-ок від 06.09.2011 про вступ на посаду директора ТОВ «Промметсплав» ОСОБА_1 , протокол загальних зборів засновників ТОВ «Промметсплав» від 05.09.2011 №20 про призначення на посаду директора, наказ від 01.02.2006 №02/01-ок про вступ на посаду директора комерційного ТОВ «Промметсплав» ОСОБА_2 , службову інструкцію для директора комерційного від 10.03.2009 №01, Статут ТОВ «Промметсплав» від 01.10.2012, довіреність ТОВ «Промметсплав» від 12.01.2015 №12/01-ДК на директора комерційного Шевченко Т.С., наказ №3-1 від 15.01.2011 про уповноваження осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Промметсплав», паспорт №ТП-2000Д4 на ваги платформні тензометричні, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_3 від 05.04.2011 автонавантажувача вилкового з противагою ДВ 1792.33.20 як великовантажного транспортного засобу, паспорт автонавантажувача вилкового з противагою ДВ 1792.33.20 з відміткою про реєстрацію у територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Харківській області від 05.04.2011.

Верховним судом у справі №820/539/16 (постанова від 16.07.2020), Харківським апеляційним адміністративним судом (ухвала від 07.06.2016), Харківським окружним адміністративним судом (постанова від 24.03.2016) встановлено, що господарські відносини між позивачем ТОВ «Промметсплав» та його контрагентом ТОВ «ТК «Портал» за період серпень-вересень 2015 року саме по договору №29072015 від 29.07.2015, повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином, а спірні податкові повідомлення-рішення скасовані.

Директор комерційний ТОВ «Промметсплав» Шевченко Тетяна Сергіївна надала суду свої письмові пояснення (нотаріальна заява від 03.02.2022) де зазначила, що основною продукцією позивача є вторинні алюмінієві сплави різних марок згідно із стандартами та замовленнями покупців, для виробництва яких використовується різноманітна алюмінієва сировина, у тому числі алюміній вторинний АВ97 ГОСТ 295-98 та алюміній первинний А0 ГОСТ 11069-2001. У якості постачальника вищезазначеної сировини було обрано ТОВ «ТК «Портал» (код ЄДРПОУ 39925652). Представник ТОВ «ТК «Портал» на ім`я Олег у телефонній розмові запропонував бізнес зустріч для можливого укладання договору на поставку товару. Зустріч відбулася у офісі ТОВ «Промметсплав» її присутності та присутності представника ТОВ «ТК «Портал» за адресою місто Харків вулиця Залютинська будинок 6. Під час зустрічі обговорювали різні питання стосовно запропонованого товару, серед них щодо походження товару, запитувала про виробників та постачальників ТОВ «ТК «Портал», на що отримала відповідь, що назвати найменування постачальників вони не мають право, бо це є комерційна таємниця, і повідомив, що продукцію вони купують як у юридичних осіб платників ПДВ, так і у фізичних осіб підприємців платників єдиного податку. Також з`ясовували питання доставки товару, на це отримала від представника ТОВ «ТК «Портал» відповідь, що відвантаження товару можливе з різних складів, а саме, що це будуть склади постачальників ТОВ «ТК «Портал» або їх орендований склад. Отже, під час зустрічі узгодили всі суттєві умови: ціну, асортимент, строки та умови постачання, після чого було укладено договір поставки №29072015 від 27.07.2015, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюміній АВ 97 та алюміній А0.

Пояснила, що перше постачання товару відбулося ще 11.08.2015 за участі представника ТОВ «ТК «Портал», який мав при собі два екземпляри (оригінал) договору, підписаних керівником ТОВ «ТК «Портал» та скріплених печаткою підприємства. Пояснила, що отримала договір, віддала на підпис директору ТОВ «Промметсплав» Клочку Сергію Володимировичу, підписаний екземпляр постачальника повернула одразу представнику ТОВ «ТК «Портал». Пояснила, що відповідно до умов договору поставки постачання товару було здійснено силами та за рахунок постачальника. Разом з товаром були надані супровідні документи на товар, а саме: видаткові накладні, ТТН, сертифікати якості. Прийом товару проводився за її присутності. Спочатку у атестованій лабораторії ТОВ «Промметсплав» перевірявся хімічний склад наданих постачальником зразків товару на відповідність узгодженій якості. (ТОВ «Промметсплав» має власну аналітичну лабораторію на проведення вимірювань та свідоцтво Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ГОМС ТОВ «Науково - Дослідний інститут «Сінтеко», щодо атестації аналітичної лабораторії на проведення вимірювань). Після підтвердження лаборантом якості товару, у моїй присутності зважувався та розвантажувався товар. Протоколи перевірки зразків товару (хімічний аналіз сировини, отриманої від постачальника ТОВ «ТК «Портал») за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року надані до матеріалів справи. При розвантаженні та завантаженні товару на підприємстві використовувався автонавантажувач вилковий з противагою ДВ 1792.33.20 паспорт з відміткою про реєстрацію у територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Харківській області від 05.04.2011 та свідоцтво про його реєстрацію як великовантажного транспортного засобу серія НОМЕР_3 є у матеріалах справи, та платформні ваги тензометричні (паспорт ТП-2000Д4, заводський номер НОМЕР_4 ). Підтвердила, що надані до суду видаткові накладні, ТТН підписувала особисто як уповноважена особа та особа, що брала участь у отриманні даного товару.

Щодо наданого позивачем висновку експерта від 07.02.2022 №221 за результатами проведення економічної експертизи, суд зазначає наступне.

На підтвердження правомірності формування показників податкового обліку позивача за спірний період, позивач надав суду висновок експерта №221 від 07.02.2022 за результатами проведення економічної експертизи складеного на замовлення позивача. Дослідження провів судовий експерт Гайдар Василь Миколайович, що має вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, спеціальну експертну підготовку з правом проведення судових експертиз за спеціальностями 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності» та 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій», стаж експертної роботи 20 років, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №1165 видане Міністерством юстиції України 26.09.2007, дійсне до 25.10.2022.

Відповідно до висновку експерта документально підтверджується придбання та використання у господарській діяльності ТОВ «Промметсплав» (код ЄДРПОУ 25611992) отриману продукцію виробничо-технічного призначення (алюміній вторинний АВ 97 ГОСТ 295-98 «Алюмінієвий сплав АВ 97» (сировина) та алюміній первинний А0 ГОСТ 11069-2001 «Алюмінієвий сплав А0» (сировина) у ТОВ «ТК Портал» (код ЄДРПОУ 39925652) за жовтень - грудень 2015 року по договору поставки №29072015 від 27.07.2015 за спірними видатковими накладними.

Також, дослідженням встановлено, що використання Алюмінієвого сплаву А0 в кількості 13,5 тон вартістю 607500,00 грн. у 2016 році не призвело до заниження сум податку на прибуток у 2015 році на суму 109350,00 грн. Експертом встановлено (аркуш 11-12 експертизи), що відповідно до даних журналу-ордеру і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали», матеріального звіту по складу за грудень 2015 року, Акту контрольної перевірки інвентаризації складу від 31.12.2015 року, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма №М-11), станом на 31.12.2015 року залишок Алюмінієвого сплаву А0 становив 13,5 тон вартістю 13,5*45000,00=607 500,00 грн. Вказана вартість матеріалів не була віднесена до витрат 2015 року, оскільки, відповідно до вказаних документів Алюмінієвий сплав А0 в кількості 13,5 тон вартістю 13,5*45000,00=607500,00 грн. був переданий у виробництво (кредит 201 дебет 23) у січні 2016 року і відповідно до аналізу рахунку 26 «Готова продукція» вироблена готова продукція відображена в бухгалтерському обліку проводками к-т 26 «Готова продукція» д-т 901 «Собівартість реалізації» у 2016 році. Тобто, вартість Алюмінієвого сплаву А0 в кількості 13,5 тон в розмірі 607 500,00 грн. не мала впливу на формування фінансового результату за 2015 рік, як це написано в Акті №760/20-30-14-02/25611992 від 12.03.2016 Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Промметсплав з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Портал» за жовтень - грудень 2015 року, оскільки, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України і пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року вказана вартість не була включена підприємством до складу витрат 2015 року. Таким чином, використання Алюмінієвого сплаву А0 в кількості 13,5 тон вартістю 607500,00 грн. у 2016 році не призвело і не могло призвести до заниження сум податку на прибуток у 2015 році на суму 607500,00*18%=109350,00 грн.

Судом прийнято до уваги даний висновок експерта який складений на замовлення позивача на підставі документів які є в матеріалах справи, який поданий позивачем до суду в порядку норм частини 1 статті 104, пунктом 2 частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Будь яких заперечень щодо висновків експерта від відповідача до суду не надходило.

Щодо посилання позивача на адміністративну справу №820/539/16, суд зазначає наступне.

Судом прийнято до уваги висновки Верховного суду викладені в постанові від 16.07.2020 у справі №820/539/16, де Верховний суд залишив без задоволення касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016.

Судами всіх інстанцій у справі №820/539/16, встановлено, укладання 29.07.2015 між ТОВ «Промметсплав» та ТОВ «ТК «Портал» договору №29072015 на поставку товару: «алюміній вторинний АВ97 ГОСТ 295-98, алюміній первинний А0 ГОСТ 11069-2001». Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем ТОВ «Промметсплав» та контрагентом ТОВ «ТК «Портал» по договору №29072015 документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за серпень - вересень 2015 року та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд звертає увагу, оскільки Акті перевірки від 12.03.2016 року №760/20-30-14-02/25611992 однією із підстав для прийняття висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства зазначено, ненадання ТОВ «ТК «Портал» документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників підприємства неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій за періоди : серпень - вересень 2015 року.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Тобто, прийняті Верховним судом постанова від 16.07.2020, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 у справі №820/539/16 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2022 справа №640/10625/21, від 15.07.2021 у справі №823/306/18, від 06.02.2020 №161/4497/16-а, від 24.12.2019 у справі №360/403/19, від 13.10.2020 у справі №809/1185/16, від 21.05.2020 у справі №819/1699/16, від 03.11.2020 у справі №808/2696/15 (ПР/808/7/16).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів, про відсутність технічної можливості ТОВ «ТК «Портал» виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Судом прийнято до уваги правовий висновок Верховного суду викладений у постановах від 09.11.2022 у справі №2а/1570/10944/2011, від 05.10.2022 у справі №809/4307/15, від 05.10.2022 року у справі №580/1440/19, від 28.10.2021 у справі №809/4307/15 де Верховний суд застосовуючи норми частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначив, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень та відповідно до частини першої статті 77 КАС України доводити ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (п.109) визначено, що контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на не надання позивачем належним чином оформлених транспортних та супроводжувальних документів підтверджуючих переміщення товару від постачальника до покупця, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, актом перевірки підтверджено, що на виконання умов договору поставки №29072015 від 29.07.2015, були виписані товарно-транспортні накладні, крім того, позивач надав відповідні ТТН суду.

Відповідно до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України товаротранспортна накладна підтверджує факт укладення договору про перевезення вантажу, а не реалізації товару.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.98 №128/2568) зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна документація - комплект юридичних (первинних) документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний документ для всіх учасників транспортного процесу, що призначений для обліку виконаної роботи, тощо. Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними.

Судом прийнято до уваги правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 22.06.2022 у справі N400/988/20, від 03.02.2022 у справі №640/11220/20, від 03.08.2022 у справі N460/4568/19, від 30.09.2021 у справі №826/12528/17, від 23.02.2021 у справі №822/4830/14, від 02.02.2021 у справі №820/4395/15, від 24.01.2019 у справі №803/1712/13-а, від 20.05.2021 у справі №280/760/19 щодо аналізу та застосування норм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.98 №128/2568), частини 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до якого суд визначив: товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі. Відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Щодо посилання відповідачем на данні бази Інтернет ресурсу, суд зазначає наступне.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на те, що згідно бази даних АІС Автомобіль встановлено, що автомобіль, який перевозив товар на адресу підприємства ТОВ «Промметсплав», є Мерседес BENZ, модель - Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , тип автомобіля вантажний, кузов - фургон - рефрижератор-с, сірий за кольором, номер кузова НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2148, маса автомобіля 3500, маса автомобіля без навантаження 2910, але згідно даних бази Інтернет ресурс машина з такою масою як 3500 тонн не мала можливості перевозити такий вантаж, як алюміній вторинний АВ97 ГОСТ 295-98 вагою 5 тонн, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких підтверджуючих документів (витягів, запитів, відповідей з бази даних АІС), не зазначено саме з якого саме Інтернет ресурсу проводився аналіз даних та чи є даний Інтернет ресурс Держаним, офіційним джерелом, щодо надання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників в розумінні вимог статті 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388. Суд вважає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише можливим порушенням контрагентом постачальником норм Закону України «Про дорожній рух», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року №363, Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині вагових параметрів (причепів) які перевищують нормативні показники або щодо недоліків в оформленні ТТН.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача довіреностей та журналу реєстрації довіреностей (аркуш акту 6), суд зазначає наступне.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач не надав довіреностей та журналу реєстрації видачі довіреностей що передбачено пункт 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.06.1996 №293/1318, оскільки довіреність на одержання цінностей видана позивачем на уповноважену особу з отримання ТМЦ залишається у постачальника (продавця) товару, крім того, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 №987 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.10.2014 № 1300/26077 з 01.01.2015 року, наказ Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.06.1996 №293/1318 (із змінами) - втратив чинність, тобто на період господарських відносин позивача зі своїм контрагентом постачальником жовтень-грудень 2015 року вже не діяла.

Щодо посилання відповідача на податкову інформацію (аркуш акту 11), суд зазначає наступне.

Відповідач, як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій посилається на податкову інформацію, щодо відпрацювання ТОВ «ТК «Портал» співробітниками ОУ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, якими було здійснено виїзд за податковою адресою: м. Харків, вул. Ромена Роллана, будинок 12, де за вказаною адресою знаходиться кількаповерхова будівля, фактичним обстеженням якої місцезнаходження ТОВ «ТК «Портал» не встановлено.

Суд не бере до уваги дану інформацію, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу відпрацювання ТОВ «ТК «Портал» співробітниками ОУ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, крім того відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин, вказана юридична особа не була позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Отже, оскільки на момент здійснення господарських операцій юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку, суд звертає увагу про недоведеність висновків податкового органу в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.11.2019 у справі №802/654/16-а.

Крім того, суд бере до уваги правові висновки Верховного суду викладені в своїх постановах від 13.01.2022 у справі №200/11698/19-а, від 08.12.2021 у справі №280/3306/19, від 08.12.2021 у справі №810/3514/17, від 24.11.2021 у справі №520/1201/2020, від 19.10.2021 у справі №808/1996/18, від 22.09.2021 року у справі №826/6155/17, від 05.08.2021 у справі №813/5824/15, від 30.09.2021 у справі №826/12528/17, від 16.09.2020 у справі №520/4150/19, де Верховний суд аналізуючи норми п.п. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Підтвердженням нереальності господарських операцій є встановлення під час перевірки відсутності в контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів. Встановлення такої інформації може поставити під сумнів здійснення відповідних операцій, але висновок про нездійснення господарських операцій має ґрунтуватись на аналізі всіх первинних документів та змісту господарських операцій. Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників позивача. Тобто, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагента позивача матеріали справи не містять.

Щодо посилання відповідача на встановлену невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ «ТК «Портал» за період жовтень - грудень 2015 року (аркуш акту 12), суд зазначає наступне.

Посилання відповідача як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій на Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) по підприємству ТОВ «ТК «Портал» за період жовтень-грудень 2015 року, де відповідно до податкових накладних ТОВ «ТК Портал» здійснювало придбання однієї продукції, тоді як реалізувало іншу, суд оцінює критично, з огляду на те, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях (відповідач не надав суду витяг з ЄРПН щодо ТОВ «ТК Портал», доказів проведення контрольних заходів та їх висновки), які в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів ТОВ «ТК Портал», визначення їх системи оподаткування (можливо постачальник є платником єдиного податку, який не зазначається в ЄРПН) та дослідження первинних документів, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі №820/401/18.

Щодо посилання відповідача на відсутність відомостей про майно, складські приміщення, які ТОВ «ТК «Портал» використовувало у своїй діяльності (аркуш акту 12-13), суд зазначає наступне.

Посилання відповідача про відсутність відомостей, щодо придбання товарів, та знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність ТОВ «ТК Портал», техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг. Також, посилання відповідача, що в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «ТК Портал» можливостей здійснювати фактичні товарні операції, суд не приймає до уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів проведення у ТОВ «ТК Портал» відповідної податкової перевірки та прийняття за наслідками такої перевірки податкових повідомлень рішень. Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, у постановах від 13.07.2022 у справі №820/401/18, від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження №32016220000000047 за ознаками частини третьої статті 212 від 15.02.2016, суд зазначає наступне.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на кримінальне провадження №32016220000000047 за ознаками частини 3 статті 212 від 15.02.2016, оскільки акт перевірки не містить висновків щодо наявності відповідних вироків по даному кримінальному провадженню, також, результати проведення органами досудового слідства слідчих дій в рамках кримінальної справи не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статті 72 КАС України, а є лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом - закріпленням у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили. Відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальних справах інформація, не може слугувати належним підтвердженням нереальності таких операцій. Наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень записів про проведення правоохоронними органами слідчих дій в рамках досудового слідства у кримінальних провадженнях не свідчить і не може свідчити про вину особи у вчиненні кримінального правопорушення і не може слугувати підставою для висновків про вчинення особою порушень вимог чинного податкового законодавства.

Судом прийнято до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відповідно до якого суд визначив, що сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті. Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 10.07.2020 у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 у справі №820/1379/16, від 17.09.2020 у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 у справі №806/705/15 тощо). Норми матеріального права не можуть пов`язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво. Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємств-контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не надана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні. Аналогічні висновки щодо доказового значення в адміністративному процесі наявності саме вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили викладені у постановах від у справі №826/12528/17 (постанова від 30.09.2021), №826/14004/17 (п.71. постанови від 03.02.2021), N826/18952/14 (постанова від 18.03.2020), №816/809/17 (постанова від 27.03.2018), №2а/0370/205/12 (постанова від 24.04.2018) №813/1979/15 (постанова від 20.03.2019) №620/3925/18 (постанова від 22.07.2020), №826/18952/14 (постанова від 18.03.2020).

Також, суд бере до уваги, правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 11.08.2021 у справі №420/5652/19, від 15.06.2021 у справі №813/3399/15, від 28.04.2021 у справі №П/811/3309/14 щодо аналізу та застосування норм абзацу 3 частини 1 статті 6, частини 1 статті 43 Господарського кодексу України, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, відповідно до якого суд визначив, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємства мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання. Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності, суб`єкти господарювання самостійно здійснюють свою підприємницьку діяльність і з цією метою визначають власні комерційний розрахунок та комерційний ризик, залучають матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, вільно укладають договори, не заборонені законом, самостійно обирають контрагентів. Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Отже, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом «а2 пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України №996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України №996-XIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Системний аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону України №996-XIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Суд згідно частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» звертає увагу, що принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у § § 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини, у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) рішення від 09.01.2007 зазначив: що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Європейський суд з прав людини, у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (заява №6689/03) рішення від 18.03.2010 зазначив: що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань, належного ведення контрагентом господарської діяльності та відносин контрагента з іншими контрагентами.

Суд вважає, що у справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагента по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договором з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними, що встановлені судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (вулиця Залютинська, будинок 6, місто Харків, код ЄДРПОУ: 25611992) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об`єднаної держаної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 2 306 680,50 грн. від 06.04.2016 №0000161402.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об`єднаної держаної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 834 487,00 грн. від 06.04.2016 №0000171402.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об`єднаної держаної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми з ПДВ у сумі 561 833,00 грн. від 06.04.2016 №0000181402.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 21.04.2023.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА