Постанова

від 13.04.2023 по справі 520/11758/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 р.Справа № 520/11758/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.,

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудус" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Заічко О.В.. м. Харків) від 12.10.2021 року (повний текст рішення складено 12.10.2021 р.) по справі № 520/11758/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудус" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудус" (надалі - ТОВ "Вудус"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК28416/1184/НД/АВ/ТД-ФС на загальну суму 780 000 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вудус" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тій обставині, що на вимогу перевіряючих під час проведення інспекційного відвідування позивач надав посадовим особам копії первинних документів стосовно осіб, які виконували для позивача підрядні роботи. Отже, станом на день складання акту перевірки у відповідача були наявні докази того, що повноважений орган був повідомлений про наявність на підприємстві цивільно-правових відносин. Від так стверджує про інформованість відповідача та суду про наявність на підприємстві цивільно-правових відносин, наявність у матеріалах інспекційного відвідування, так і матеріалах справи договорів підряду та не врахування цього судом. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до змісту наявних в матеріалах справи договорів підряду, такі договори встановлюють конкретний предмет договору, перелік та кількість робіт по договору "свердлення деталей меблів у кількості 25600 одиниць", "перевірка деталей меблів у кількості 22400 одиниць", "миття та протирання деталей меблів у кількості 22400 одиниць", "механічне оброблення металевих виробів, а саме зварювальних швів у кількості 3000 одиниць", "шліфування деталей меблів у кількості 25 одиниць", "обробка кутів меблів у кількості 31200 одиниць"; гарантійні строки на результати робіт; ризики втрати або псування матеріалів; строки виконання робіт; конкретну вартість узгодженого обсягу робіт; порядок приймання-передачі виконаних робіт за актами, тощо. Крім того, акти виконаних робіт також наявні в матеріалах справи. Вказує, що з аналізу приписів законодавства та змісту вищевказаних договорів підряду слідує, що в цих договорах відсутній власний графік роботи фізичних осіб; предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є досягнення певного результату у певній кількості, за певні строки та ціну; підрядники за вказаними договорами не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, не зараховуються до штату підприємства. А тому вважає, що оскільки на час перевірки правовідносини між позивачем та фізичними особами, зазначеними в акті, були оформлені цивільно-правовими договорами, то вимоги трудового законодавства на них поширювалися, відповідач необгрунтовано наклав штрафні санкції на позивача.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з розірванням договору про надання правової допомоги з попереднім представником та укладення нового договору та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи у зв`язку з цим.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на таке.

Явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим, в силу приписів ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, без участі представника позивача. До того ж розгляд справи тричі відкладався саме за заявою представника позивача, що колегія суддів розцінює як штучні перешкоди з боку позивача в розгляді справи в розумний строк.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області з 19.03.2021 здійснено інспекційне відвідування ТОВ "Вудус, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування № ХК28416/1184/НД/АВ від 01.04.2021 (а.с.5-15 ).

Висновками вказаного акту встановлено порушення ТОВ "Вудус" частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з цим Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладання штрафу № ХК28416/1184НД/АВ/ТД -ФС від 24.05.2021 у розмірі 780000,00грн. (а.с.19-38).

Позивач, не погодившись з зазначеною постановою № ХК28416/1184НД/АВ/ТД -ФС від 24.05.2021 про накладення штрафу звернувся до суду про її оскарження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками інспекційного відвідування позивача щодо порушення ним частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме фактичний допуск зазначених в акті працівників без належного оформлення трудових відносин, що має наслідком накладення штрафу в розмірі 780000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Частиною другою статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини першої статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 280/601/19.

Слід зазначити, що юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В апеляційній скарзі позивач стверджує про інформованість відповідача та суду щодо наявності на підприємстві цивільно-правових відносин, наявність у матеріалах інспекційного відвідування, так і матеріалах справи договорів підряду та не врахування цього судом.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу цивільно-правових договорів, укладених позивачем з фізичними особами за переліком, що вказаний в акті перевірки, убачається, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. В укладених договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Детально дослідивши зміст вказаних договорів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені договори, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду з вказаного питання, який у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20, від 02 червня 2021 року у справі № 260/613/19 вказав, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності ТОВ "Вудус" визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, є код КВЕД 31.01 "Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі".

З цивільно-правових договорів, укладених між ТОВ "Вудус" та фізичними особами убачається, що зазначені особи виконували роботи щодо "свердлення деталей меблів"", "перевірки деталей меблів", "миття та протирання деталей меблів", "механічне оброблення металевих виробів, а саме зварювальних швів", "шліфування деталей меблів", "обробка кутів меблів. Тобто зазначені види робіт відноситься до КВЕД 31.01 "Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі" та збігається з видом економічної діяльності позивача, що також свідчить про необхідність укладення трудового договору.

Таким чином, у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, спірні постанова про накладення штрафу є правомірною.

Суд також наголошує, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудус" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 по справі № 520/11758/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 21.04.2023.