Постанова

від 20.04.2023 по справі 640/16039/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16039/21 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний цирк України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до Державного підприємства «Національний цирк України» про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства «Національний цирк України», в якому просило: стягнути з відповідача штраф у розмірі 68160,00 гривень на користь Державного бюджету України.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не було добровільно сплачено штрафні санкції, що були накладені рішенням про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.10.2020 № 0018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства «Національний цирк України» на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 68160 (шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що контролюючий орган порушив вимоги щодо проведення перевірок під час дії мораторію, зумовленого карантинними заходами, встановленими на території України.

Крім того, скаржник вказує на те, що у розрахунок суми позовних вимог (розмiр штрафу за порушення законодавства про рекламу) безпiдставно була включена вартість послуг, якi вже перестали бути рекламними послугами, пов`язаними з концертною діяльністю, з огляду на введення з 11.03.2020 заборони на проведення масових театральновидовищних заходів.

До того ж, пункт 10 частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу» стосується виконавців музичних творів, і жодним чином не має відношення доциркових програм та вистав, які анонсуються відповідачем, що свідчить про неправомірність рішення від 23.10.2020 №0018.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що ДП «Національний цирк України» не оскаржувало в судовому порядку прийняте Держпродспоживслужбою рішення від 23.10.2020 № 0018 та не скористалось процесуальним правом, передбаченим статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо пред`явлення зустрічного позову, що свідчить про наявність підстав для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено контрольні заходи щодо дотримання суб`єктами господарювання законодавства про рекламу, за наслідками яких встановлено порушення Державним підприємством «Національний цирк України» положень пункту 10 частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу», у зв`язку з чим Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято рішення від 23.10.2020 №0018, яким накладено на Державне підприємство «Національний цирк України» штрафні санкції у розмірі 68160,00 гривень.

З огляду на невиконання вказаного рішення у добровільному порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Держпродспоживслужби від 23.10.2020 № 0018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу не було оскаржене або скасоване у порядку, встановленому законом, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; а зовнішньою рекламою - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Положеннями абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами.

У свою чергу, відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2015 № 667, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

За правилами частини четвертої статті 27 Закону України «Про рекламу» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Так, згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Так, відповідно до частини шостої статті 27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина сьома вищевказаної статті передбачає, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 693 штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» накладаються у таких розмірах: п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на рекламодавців, винних у: замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; наданні виробнику реклами недостовірної інформації, необхідної для її виготовлення; замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона розповсюджується ними самостійно; п`ятикратної вартості виготовлення реклами - на виробників реклами, винних у порушенні прав третіх осіб під час її виготовлення; п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на розповсюджувачів реклами, винних у порушенні порядку її розповсюдження та розміщення; сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі порушення законодавства про рекламу на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у відповідності до розмірів, встановлених статтею 27 Закону України «Про рекламу».

Згідно з пунктом 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

З огляду на вказане, даний спір випливає з реалізації позивачем своїх владних повноважень та пов`язані зі здійсненням ним організаційно-розпорядчих функцій, передбачених законом.

Посилання апелянта на неправомірність проведення перевірки та як наслідок протиправність рішення Держпродспоживслужби від 23.10.2020 № 0018 колегія суддів не приймає до увагги, з огляду на те, що у спірних правовідносинах суд надає оцінку виключно підставам для стягнення у примусовому порядку штрафу, а не підставам для винесення вказаного рішення.

Так, у справах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, суд перевіряє виключно наявність у відповідача заборгованості та встановлює, чи є така заборгованість узгодженою.

Враховуючи, що рішення Держпродспоживслужби від 23.10.2020 № 0018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу накладено на відповідача штраф у розмірі 68160 гривень, не було оскаржене або скасоване у порядку, встановленому законом, тому таке рішення є узгодженим, а докази, які свідчать про погашення суми заборгованості, у матеріалах справи - відсутні.

До того ж, інші доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі грунтуються виключно на незгоді з оскаржуваним рішенням від 23.10.2020 № 0018 та відповідач не позбавлений можливості подати окремий позов до суду з підстав оскарження такого рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний цирк України» - залишити без змін.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук