Постанова

від 21.04.2023 по справі 320/4365/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4365/20 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд БЦ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськбуд БЦ» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 року № 000467511.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стверджує, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю «Торгова компанія «Ельбрус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Зазначає, що позивач не несе відповідальність за господарські операції між іншими контрагентами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову та вказав, що перевіркою позивача при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Торгова компанія «Ельбрус» та ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що позивачем не надано усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій, тому такі операції фактично не відбулися. Крім того, податковий орган вказує, що встановлено неможливість контрагентів-постачальників виконувати послуги на адресу позивача по ланцюгу постачання. Саме по собі надання позивачем видаткових та податкових накладних, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з цим постачальником, враховуючи відсутність основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та поставки товару. За спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання господарських операцій.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як юридична особа 28 грудня 2015 р. за адресою: 09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Глиняна, будинок 45-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 40202248).

Основними видами діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) (код КВЕД 41.20); виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (код КВЕД 16.23); виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61); виробництво бетонних розчинів, готових для використання (код КВЕД 23.63); виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу (код КВЕД 23.69); електромонтажні роботи (код КВЕД 43.21); монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (код КВЕД 43.22); інші будівельно-монтажні роботи (код КВЕД 43.29); установлення столярних виробів (код КВЕД 43.32); покрівельні роботи (код КВЕД 43.91); інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (код КВЕД 43.99); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.32); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код КВЕД 46.13); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (Код КВЕД 46.19); оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (код КВЕД 46.47); комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19); роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (код КВЕД 55.20); постачання інших готових страв (код КВЕД 56.29); купівля та продаж власного нерухомого майна (код КВЕД 68.10); агентства нерухомості (код КВЕД 68.31); діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12).

У період із 19 вересня 2019 року по 25 вересня 2019 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ельбрус» за листопада 2018 року, з ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» за лютий 2019 року.

На підставі даної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 02 жовтня 2019 року №102/10-36-05-11/40202248.

Встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижений податок на додану вартість в сумі 219 753,87 грн, в тому числі за листопад 2018 року в сумі 141 403,87 грн, за лютий 2019 року в сумі 78 350,00 грн.

Крім того, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що задекларований позивачем податковий кредит з придбання товарів: шафа керування у ручному та автоматичному режимі, 15068638 насос Р2 (аналог Німеччина), ворота гаражні автоматизовані, днища глухі барабанів парового котла КЕ-10, фреза шпоночна, різець відрізний, шини в асортименті, ПК, блоки, диски, арматура, мастило, склопакети, ущільнювачі, скоби монтажні, цемент, труби, профілі, цегла, металопластикові конструкції, вентилі, кабеля, плашки, правило, печатки, наконечники та інший будівельний матеріал, у ТОВ «Торгова компанія «Ельбрус» по ланцюгу постачання в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України на загальну суму ПДВ 278 722,75 грн, сформований неправомірно, а тому під час проведення перевірки не підтверджено ПДВ на загальну суму 141 403,87 грн за листопад 2018 року.

Також, в Акті перевірки контролюючим органом встановлено відсутність реального здійснення операцій, що спостерігається пересорттовару та обрив ланцюга без наявності імпортера та виробника по ланцюгу постачання від ТОВ «Захід ГРУПП ЛТД» до ТОВ «АРМ-ХАУС» до ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» до позивача. Контролюючий орган вважає, що задекларований позивачем податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» на виконання умов договорів (а саме: Договору підряду № 07/01-19 від 09 січня 2019 року (надання послуг автокрану на суму ПДВ 104066 грн 70 коп.) та Договору поставки №11/02 від 01 лютого 2019 року (постачання товару Цемент М-400 50 кг на суму ПДВ 111699 грн)), всього на загальну суму ПДВ 215 765,70 грн, в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України сформований неправомірно, а тому під час проведення перевірки не підтверджено ПДВ на загальну суму 78 350,00 грн за лютий 2019 року.

У подальшому відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 31 жовтня 2019 року № 000467511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 219 754,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 54 939,00 грн. Загальна сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2019 року №000467511 визначена в розмірі 274 693,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово - господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2019 року між позивачем (далі - покупцем) та ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 11/02.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 цього договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 Договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), а саме: Цемент М-400.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду наступні документи:

- копію видаткової накладної від 14 лютого 2019 року № 14/02-2 на загальну суму 170 100,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 28 350,00 грн;

- копію рахунку на оплату № 136 від 14 лютого 2019 року на загальну суму 170 100,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 28 350,00 грн;

- копію податкової накладної від 14 лютого 2019 року № 29 на загальну суму 170 100,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 28 350,00 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- копію платіжного доручення від 14 лютого 2019 року № 72 на суму 300 000,00;

- копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, 09 січня 2019 року між позивачем (далі - покупцем) та ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» (далі - постачальник) укладено договір підряду № 07/01-19.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 цього договору підрядник бере на себе зобов`язання за завданням замовника своїми силами на свій ризик, а при необхідності силами субпідрядників виконати переміщення, розвантаження-завантаження, кранові роботи на будівельних майданчиках замовника - (далі об`єкт), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим договором строк, в замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт (і забезпечення необхідними матеріалами), прийняти від підрядника та оплатити виконані робіт (і матеріалів, якщо роботи виконуються за рахунок матеріалів підрядника).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду наступні документи:

- копії актів надання послуг від 31 січня 2019 року № 31/01-9 на загальну суму 19 299,96 грн, в тому числі ПДВ на суму 3 216,66 грн; від 05 лютого 2019 року №5/02-1 на загальну суму 100 800,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 16 800,00 грн; від 12 лютого 2019 року № 12/02-1 на загальну суму 100 800,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 16 800,00 грн; від 14 лютого 2019 року № 14/02-1 на загальну суму 98 400,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 16 400,00 грн;

- копії податкових накладних від 31 січня 2019 року № 41 на загальну суму 19 299,96 грн, в тому числі ПДВ на суму 3 216,66 грн; від 14 лютого 2019 року № 28 на загальну суму 98 400,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 16 400,00 грн; від 12 лютого 2019 року № 27 на загальну суму 100 800,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 16 800,00 грн; від 05 лютого 2019 року №26 на загальну суму 100 800,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 16 800,00 грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- копію платіжного доручення від 14 лютого 2019 року № 55 на загальну суму 324 400,00 грн (призначення платежу за послуги згідно Договору підряду № 07/01-19 від 09 січня 2019 року);

- копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, 01 листопада 2018 року між позивачем (далі - покупець) та ТОВ «Торгова компанія «Ельбрус» (далі - постачальник) укладено договір поставки продукції № 01/11-3.

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 цього договору постачальник поставляє, а покупець зобов`язаний прийняти у власність та оплатити продукцію, надалі «товар». Кількість, номенклатура та ціни на товар визначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду наступні документи:

- копії рахунків на оплату № 1367 від 06 листопада 2018 року на загальну суму 708 073,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 118 012,17 грн, № 1398 від 19 листопада 2018 року на загальну суму 823 913,26 грн, в тому числі ПДВ на суму 137 318,88 грн;

- копії видаткових накладних № 1103 від 06 листопада 2018 року на загальну суму 708 073,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 118 012,17 грн, № 1105 від 19 листопада 2018 року на загальну суму 823 913,26 грн, в тому числі ПДВ на суму 137 318,88 грн;

- копії податкових накладних від 19 листопада 2018 року № 52 на загальну суму 708 073,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 118 012,17 грн, від 19 листопада 2019 року № 84 на загальну суму 823 913,26 грн, в тому числі ПДВ на суму 137 318,88 грн, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накиданих;

- копії платіжних доручень від 06 грудня 2018 року № 169 на суму 135 056,00 грн, від 14 грудня 2018 року № 212 на суму 130 000,00 грн та від 14 грудня 2018 року № 213 на суму 140 250,00 грн;

- копії товарно-транспортних накладних.

Відповідач зазначає в Акті перевірки від 22 жовтня 2018 року № 885/10-36-14-14/497681, що ним було відпрацьовано усі ймовірні ланцюги придбання (введення) в обіг відповідного товару (послуг) на митну територію України або факт придбання відповідного товару (послуг) у постачальників резидентів України і встановлено, що ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» та ТОВ «Торгова компанія «Ельбрус» було поставлено продукцію на адресу позивача, які в свою чергу придбано у інших контрагентів (а саме: ТОВ «Торгова компанія «Ельбрус» у наступних товариствах: ТОВ «ВЕЛ-ТРЙД», ТОВ «ІНТЕР АВІС», ТОВ «Укрпромфакторинг», ТОВ «ГлобалТрейдИнвестман», ТОВ «КОРСАРС» ТОВ «ТОП ПРОФТ ГРУП»; та за ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» спостерігається пересорт товару та обрив ланцюга без наявності імпортера та виробника по ланцюгу постачання від ТОВ «ЗАХІД ГРУПП ЛТД» та ТОВ «АРМ-ХАУС»), але у вищезазначених товариств відсутнє законне введення в обіг номенклатури товарів (послуг), які надані позивачу.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» та ТОВ «Торгова компанія «Ельбрус», а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що не спростовано відповідачем.

Відповідач в обґрунтування спірного рішення в акті перевірки та у відзиві зазначає, що за даними інформаційного ресурсу ЄДРСР (єдиний державний реєстр судових рішень) встановлено, що Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється процесуальне керівництво по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12019100060003278 від 01 серпня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Підставою для внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР стало повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відділу протидії фіктивному підприємництву ОУ ГУ ДФС у м. Києві № 20991/9/26-15-21-1908 від 29 липня 2019 року.

В матеріалах клопотання прокурор зазначив, що відповідно до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відділу ПФП ОУ ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що невстановленими слідством особами в період 2018-2019 років розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, внесення завідомо неправдивих відомостей до фінансово-господарських документів підприємств, щодо псевдо операцій з реалізації ТМЦ (робіт, послуг) використовуючи підприємства, які мають ознаки «фіктивності» і створені з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ТОВ «ЖОВТЕНЬ-2013» (код ЄДРПОУ 38867946), ТОВ «ЗАХІД ГРУПП ЛТД» (код ЄДРПОУ 36182493), ТОВ «АРМ-ХАУС» (код ЄДРПОУ 40841073), ТОВ «Б`ЮТІ» (код ЄДРПОУ 42680372), ТОВ «ФЛАМСТОР» (код ЄДРПОУ 42426421), ТОВ «ФАЛЬСТЕР» (код ЄДРПОУ 42925867), ТОВ «ЮНІМАКС СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 42678363), ТОВ «ЛАГОВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42417328), ТОВ «БРОШ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42803600), ТОВ «РЕМПЕЙДЖ ІНДАСТРІЗ» (код ЄДРПОУ 42430710), ТОВ «КАМАРАН» (код ЄДРПОУ 42797079), ТОВ «АВЕРАЖ ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 42103079), ТОВ «АГРОПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 40304493), ТОВ «ЮВЕНТА-ТРАСТ» (код ЄДРПОУ 42601788), ТОВ «СПРІНГ-ПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 42388271), ТОВ «ЛЕРОЙ ЛТД» (код ЄДРПОУ 42205628), ТОВ «ВЄГАНС» (код ЄДРПОУ 41807300), ТОВ «ВАРМАКС» (код ЄДРПОУ 41807337), ТОВ «ТОРГСКОП» (код ЄДРПОУ 42372550), ТОВ «АГРОСПЕЦТЕХ ЛТД» (код ЄДРПОУ 38193182), ТОВ «ЕМПАІР» (код ЄДРПОУ 38906911), ТОВ «АКВА ВЕЛЕТ» (код ЄДРПОУ 40218331), ТОВ «СТРАХОВИЙ БРОКЕР «ТЕХТРІ» (код ЄДРПОУ 40902586), ТОВ «МОНТОЛ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42365228), ТОВ «МАКЕНГО» (код ЄДРПОУ 42460991), ТОВ «ЛАСКЕЛЬС» (код ЄДРПОУ 42528736), ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНСЛОГІСТІК» (код ЄДРПОУ 42540825).

Разом із тим, не встановлено обставин, що позивач фігурує в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру № 12019100060003278 від 01 серпня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Колегія суддів наголошує, що посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача є необґрунтованими, оскільки такі матеріали жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, який на час вирішення даної справи відсутній.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, таких доказів як вироки надано не було.

При цьому, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагентів позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з їхнього боку не надано.

Вищевикладені пояснення позивача у поєднанні з наданими первинними документами підтверджують реальність господарських операцій по відносинам із контрагентами та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Доводи відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 року № 000467511 прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.04.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна