Ухвала

від 20.04.2023 по справі 640/15439/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15439/22

УХВАЛА

20 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Ключковича В.Ю. та суддів Грибан І.О., Беспалова О.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2022 в справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою вдповідальністю "Грюнхельм" до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2022 адміністративний позов товариства з обмеженою вдповідальністю "Грюнхельм" - задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору у розмірі 4041,00 грн, - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023, отримано представником апелянта - 24.03.2023, а тому, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 04.04.2023.

На адресу суду від Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, яка обґрунтоване дефіцитом Державного бюджету України, зокрема, і за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", відсутністю коштів внаслідок зменшення асигнувань у зв`язку з введенням воєнного стану, посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 та ряд ухвал Верховного Суду, наявність гарантованого права на доступ до правосуддя.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.

Посилання Тернопільської митниці на скрутне матеріальне становище в якості підстави для відстрочення сплати судового збору є безпідставним з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначено, що у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

До того ж, апелянтом не надано доказів того, що станом на дату закінчення (скасування) воєнного стану в Україні його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

При цьому жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано. У свою чергу, як вже було зазначено вище, будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.

З приводу аргументів заявленого клопотання про необхідність врахування позиції Верховного Суду щодо відстрочення суб`єктам владних повноважень сплати судового збору, що викладена у ряді ухвал цього суду, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на викладене, станом на 20.04.2023 недоліки апеляційної скарги щодоі надання документу про сплату судового збору усунуті не були.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк, недоліки в апеляційній скарзі не усунув, то апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 329, 331 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2022 в справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою вдповідальністю "Грюнхельм" до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.Ю. Ключкович

Судді І.О. Грибан

О.О. Беспалов