Рішення

від 14.04.2023 по справі 183/8690/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8690/22

№ 2/183/1624/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача Якобчук О. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Друга новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , про:

- зміну адресу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами садибного типу, що знаходиться у АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці площею 0,15 га, у зв`язку з дублюванням адреси, з присвоєнням будинку адреси: АДРЕСА_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на присадибній земельній ділянці площею 0,15 га, та складається у цілому з житлового будинку літ.А1 загальною площею 88,7 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м, навісу літ. а2 за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме - житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами збудовано ОСОБА_3 разом з позивачем у 1991 році на земельній ділянці площею 0,15 га, наданій ОСОБА_3 рішенням виконкому Новомосковської районного ради народних депутатів трудящих Дніпропетровської області №189 від 28.06.88. Вказане вище рішення чоловік позивача отримав в загальному відділі виконкому і передав його в селищну раду для подальшої реєстрації. Даними погосподарської та земельно-кадастрової книг підтверджується факт закріплення земельної ділянки та домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Право власності на відповідний будинок у подальшому зареєстровано не було. ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 постійно мешкали та користувалися майном за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 за своє життя не склав заповіт. Спадкове майно, що залишилось на день смерті прийняла позивачка, як дружина померлого, яка проживала і була зареєстрована з ним на момент смерті. Додаток №7 копія довідки Піщанської сільської ради № 1407 від 04.07.2022р). Діти померлого відмовилися від спадщини на користь Позивача. Для оформлення спадщини після смерті чоловіка позивач звернулась до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області. Державним нотаріусом відкрито спадкову справу № 166/2007 в межах якої позивачу 23.11.2021 надано Лист про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Відповідно до Листа від 23.11.2021 підставою відмови вказано, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.11.2021 № 28613693 право власності на зазначений будинок зареєстроване за іншою особою та відповідно до Довідки КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації ДОР» від 13.08.2021 №26262/21 відсутня інформація щодо реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 та не представлений документ, який посвідчує право власності на спадковий будинок.

Вказує, щодо права власності, що за померлим існує запис у погосподарській книзі №15 сторінка 37 та у книзі ЗКК №3, спадковий будинок, який збудував спадкодавець має технічні характеристики загальна площа 88,7 кв.м. житлова площа 37,6 кв.м., в той час, як відповідно до Інформаційної довідки з ДРРП № 293948502 від 09.01.2022 житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 03.03.2004 реєстр 372 посвідчений приватним нотаріусом Н. П. Монашко та має технічні характеристики: загальну площу 30,8 кв.м. житлову 14,2 кв.м. Для вирішення питання, щодо коригування адресації будинку АДРЕСА_1 , позивач звернулася до Піщанської сільської ради з заявою. Листом від 13.09.2022 вих. 1371/0/2-22 позивачу відмовлено в коригуванні адреси та рекомендовано звернутися до суду.

Ухвалою судді від 13.12.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, витребувано докази спадкову справу після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Докази отримано 02.01.2023.

Ухвалою суду від 09.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 24.03.2023 допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, згідно з якої, також, Піщанська сільська рада просить суд вирішити питання на власний розсуд. Відзив на позов не подано.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, пояснення на позов не надав.

Третя особа-2 у судове засідання не з`явилася, 04.04.2023 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, допитавши свідків суд приходить до таких висновків.

Згідно з засвідченою копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 04.11.1986 /а.с.20/, позивач - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З засвідченої копії Паспорту на забудову садиби в сільському населеному пункту /а.с.22-23/ убачається, що Рішенням Виконкому Орлівщинської сільської ради народних депутатів трудящих Дніпропетровської області № 189 від 28.06.1988 ОСОБА_3 надано дозвіл на забудову присадибної земельної ділянки площею 0,15 га з земель присадибного фонду села за адресою: АДРЕСА_1 .

З засвідченої копії відповіді Орлівщинського старостинського округу № 3 Піщанської сільської ради від 05.12.2022 № 116-3 убачається, що згідно з книгою №15, сторінки 37 погосподарського обліку за ОСОБА_3 числиться домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно ЗКК №3 за адресою АДРЕСА_1 , числиться земельна ділянка загальною площею 0,15 га. Інформація щодо правового режиму земельної ділянки в Орлівщинському старостинському окрузі відсутня /а.с.24/.

З засвідченої копії довідки Орлівщинського старостинського округу № 3 Піщанської сільської ради від 13.08.2021 № 1149 /а.с.25/ убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті був зареєстрований та проживав: дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З засвідченої копії інформаційної довідки Орлівщинського старостинського округу № 3 Піщанської сільської ради від 04.07.2022 № 1407 /а.с.26/ убачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 14.03.1996 по 10.06.2008.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 11.09.2006, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер /а.с.21/.

З отриманої судом копії спадкової справи /а.с.62-74/ убачається, що:

- 06.03.2007 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину на все спадкове майно;

- ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 ;

- 29.02.2008 нотаріусом Лещенко О. В. видані свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_3 у виді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , земельної ділянки кадастровий номер 1223285000:01:015:0244, майнового паю члена КСП в розмірі 6425,00 грн;

- 23.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 10.08.2021 за № 182 листом Орлівщинського старостинського округу № 3 Піщанської сільської ради нотаріуса повідомлено, що зміни адреси житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не відбувалось, рішення щодо зміни назви вулиці не приймалось. За відомостями по господарської книги №15, сторінки 38, власником житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою є ОСОБА_3 ;

- 13.08.2021 за № 21266/21 листом КП «Новомосковське МБТІ» ДОР» нотаріуса повідомлено, що відповідно до інвентаризаційної справи, вилученої правоохоронними органами в НРКП БТІ «Інвентаризатор» та повернутої до КП «НМБТІ» ДОР, станом на 29.12.2012 реєстрація прав власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась. Право власності на будинок в БТІ не зареєстроване. Відповідно до матеріалів інвентаризації, проведеної 20.08.1993, на земельній ділянці розташований: будинок А, стіни цегляні, житлова площа 37,4 к.м, загальна площа 88,5 кв.м;

- інформаційна довідка 286136293 від 23.11.2021 указує на реєстрацію права власності на житловий будинок, житловою площею 14,2 кв.м, загальною площею 30,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 02.04.2004 за ОСОБА_2 на підставі договору дарування ВВВ № 789741 р.№372, 03.03.2004;

- 23.11.2021 за № 1809/02-14 нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з підстав того, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на зазначений будинок зареєстроване за іншою особою та відповідно до Довідки КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації ДОР» відсутня інформація щодо реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 та не представлений документ, який посвідчує право власності на спадковий будинок.

Також судом досліджено відповідь Піщанської сільської ради 13.09.2022 вих. 1371/0/2-22 на заяву позивача щодо присвоєння/рекомендації адреси на засіданні комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Піщанської сільської ради, якою позивача повідомлено, що відповідно до п.52 Порядку присвоєння адреси об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженого КМУ від 07.07.2021 №690: у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна один чи більше з яких не є об`єктом державної чи комунальної власності та які підпадають під випадки, зазначені у п.50 цього Порядку, зміни коригування адреси здійснюється на підставі рішення суду /а.с.29/.

З засвідченої копії акту 2431 від 26.01.2022, складеного ТОВ «УКРСПЕЦЕКСПЕРТИЗА» вбачається, що під час технічного обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно з Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (зі змінами та доповненнями), затвердженої згідно з Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582 / 5773, установлено, що загальна площа будинку час поточної інвентаризації становить 88,7 кв.м, житлова площа будинку становить 37,6 кв.м; будинок літ А1, з навісом літ а2 збудований в 1990. Наявні на земельній ділянці будівлі та споруди збудовані до 05.08.1992, що не є самочинним та не потребує введення в експлуатацію, згідно з положеннями закону України що до регулювання містобудівної діяльності (пункт 9 розділ V прикінцевих положень). Також виконано зміну літерації існуючих будівель згідно з вимогами діючої «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» /а.с.36/.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, ураховуючи наявність: запису в погосподарській книзі, який підтверджує реєстрацію будинку в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , відомості ЗКК №3 щодо земельної ділянки, відведеної під забудову, паспорт на забудову садиби, проведену 20.08.1993 НРКП БТІ «Інвентаризатор» інвентаризацію щодо нерухомого майна, відомості про зареєстроване проживання спадкодавця та його сім`ї за цією адресою, у їх сукупності, убачається наявність підстав для висновку про те, що ОСОБА_3 за життя набув права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається з: будинку А, стіни цегляні, житловою площею 37,4 к.м, загальною площею 88,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 однак не зареєстрував його.

При цьому, щодо адреси нерухомого майна, яке за життя набув спадкодавець суд виходить з такого.

Матеріали справи підтверджують, що за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 14,2 кв.м, загальною площею 30,8 кв.м, який, належить на праві власності ОСОБА_2 .

Так, порядок зміни адреси об`єкту нерухомого майна здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна Затвердженого Постановою КМУ від 07.07.2021 року №690.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно - правовими актами.

Частинами 1-3 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021 року затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, відповідно до п. 52 якого визначено, що у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду.

За п. 50 Порядку, упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна здійснюється: у випадку виявлення невідповідності адреси фактичному розташуванню об`єкта; у випадку виявлення дублювання адрес існуючих об`єктів державної або комунальної власності; у випадку подвоєння адрес внаслідок об`єднання населених пунктів; у випадках, визначених пунктами 9, 10 та 41 цього Порядку; у випадках, встановлених законодавством та цим Порядком.

Отже, ураховуючи положення п. 52 Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, наразі, єдиним органом, уповноваженим на зміну адреси об`єкта нерухомого майна у разі її дублювання є суд.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ураховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 здійснена реєстрація права власності на житловий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_2 , убачається існування дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, власність на яке набув ОСОБА_3 , однак не зареєстрував його, а зміна чи корегування існуючої адреси можлива лише на підставі рішення суду, тому суд вважає, що порушене право підлягає захисту шляхом зміни адреси об`єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами садибного типу, що знаходиться у АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці площею 0,15 га, право власності на який за життя набув ОСОБА_3 , у зв`язку з дублюванням номеру будинку, з присвоєнням будинку адреси: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дублюванням номеру квартири, та ураховуючи відсутність реєстрації нерухомого майна за вказаним номером /а.с.37/.

Крім того, обставини щодо дублювання адреси, місця розташування та адреси житлового будинку, у якому за життя проживав та який збудував ОСОБА_3 , підтверджено у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Також суд ураховує, що проти зміни адреси не заперечує третя особа-2.

Вирішуючи питання щодо права власності на спадкове майно за позивачем суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ст. 1273 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч. 2 ст. 1274 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки у позивача наявні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає наявними підстави для визнання права власності за позивачем на спадкове майно, право власності на яке набув, однак не зареєстрував спадкодавець, з урахуванням зміни його адреси.

Внаслідок викладеного, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставівикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Змінити адресу об`єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами садибного типу, що знаходиться у АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці площею 0,15 га, який перебував у власності ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з дублюванням номеру будинку, з присвоєнням будинку адреси: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на присадибній земельній ділянці площею 0,15 га, та складається у цілому з: житлового будинку літ. А1 загальною площею 88,7 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м, навісу літ. а2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні 21 квітня 2023 року, рішення у повному обсязі складено та підписано 24 квітня 2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

відповідач Піщанська сільська рада, ЄДРПОУ 04338836; місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Центральна, 4;

третя особа-1 Друга новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 05466105; місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пл. Героїв, 1;

третя особа-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована: АДРЕСА_3 .

Суддя Д. О. Парфьонов