Постанова

від 12.04.2023 по справі 44/459-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 44/459-б (910/21033/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Грека Б.М.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Поліщук Ю.В. - за довіреністю б/н від 26.11.2021;

від ПАТ АБ «Укргазбанк»: Лисий М.С. - відповідно до витягу з ЄДРПОУ;

від арбітражного керуючого Бандоли О.О.: Тукман Ю.В. - за ордером серія АА № 1288505 від 28.03.2023.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 01.12.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавал Технолоджис»

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_1

4) ОСОБА_3

5) ОСОБА_4

6) ОСОБА_5

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»

2) Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк»

3) Головне управління державної фіскальної служби України

4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Група»

5) Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього»

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Шалс»

про витребування майна та скасування державної реєстрації

в межах справи № 44/459-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель «Будівельно-інвестиційна група»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

22.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Бандоли О.О. (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавал Технолоджис» (надалі також відповідач-1), ОСОБА_2 (надалі також відповідач-2), ОСОБА_1 (надалі також відповідач-3), ОСОБА_3 (надалі також відповідач-4), ОСОБА_4 (надалі також відповідач-5), ОСОБА_5 (надалі також відповідач-6) про витребування майна та скасування державної реєстрації.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з боку останнього будь-якої згоди на відчуження належних йому автомобілів на користь відповідачів не надавалось, тобто зазначені автотранспортні засоби вибули із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» поза його волевиявленням, а тому, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України можуть бути витребуванні від їх володільця.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 01.12.2022) позов задоволено; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавал Технолоджис» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 ; витребувано від ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 ; витребувано від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 ; витребувано від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_12 ; витребувано від ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» транспортний засіб кран КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15 та вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedes-Benz Actros 4140 B, кузов № НОМЕР_16 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_18 ; витребувано від ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» транспортний засіб кран КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_19 , державний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_21 ; скасовано державну реєстрацію наступних транспортних засобів:

- автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лавал Технолоджис»;

- автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- автомобіля Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_12 за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- крана КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15 за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- вантажного автомобіля-бетонозмішувача Mercedes-Benz Actros 4140 B, кузов № НОМЕР_16 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_18 за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- крана КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_19 , державний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_21 за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 18, 75, 115 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 319, 321, 330, 386, 387, 388, 586, 658 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 17 Закону України «Про заставу» та мотивоване тим, що автотранспортні засоби вибули із володіння ТОВ «Фінансова лізингова компанія» поза його волевиявленням, а відтак, можуть бути витребуванні від їх володільця в порядку ст. 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення її доводів

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №44/459-б (910/21033/20) та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» до ОСОБА_1 відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом не виконано належним чином процесуального обов`язку щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату розгляду справи та здійснено розгляд справи без участі скаржника за відсутності інформації про належне повідомлення про час, місце та дату судового засідання, що позбавило можливості відповідача-3 заявити клопотання про застосування строку позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

29.03.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просить суд, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) - без змін.

04.04.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, зокрема, залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) - без задоволення.

12.04.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом у відповідності до ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пантелієнко В.О., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Листом Північного апеляційного господарського суду № 44/459-б (910/21033/20)/09.1-14/123/23 від 24.02.2023 витребувано матеріали даної справи з Господарського суду міста Києва.

01.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 44/459-б (910/21033/20).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/784/23 від 06.03.2023 у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 44/459-б (910/21033/20).

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пантелієнко В.О., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.

06.03.2023 від судді Пантелієнка В.О. надійшла заява про самовідвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 44/459-б (910/21033/20) заяву судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід у справі № 44/459-б (910/21033/20) задоволено; справу № 44/459-б (910/21033/20) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п. 17.4 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/162/23 від 07.03.2023 у зв`язку із задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід від розгляду даної справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 44/459-б (910/21033/20).

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 44/459-б (910/21033/20) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) залишено без руху.

16.03.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ОСОБА_1 надійшов супровідний лист у справі № 44/459-б (910/21033/20) з додатком, а саме із квитанцією № 32528798800006494072 від 16.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 44/459-б (910/21033/20) клопотання ОСОБА_1 задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20); відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) призначено на 12.04.2023.

Явка представників сторін

12.04.2023 у судове засідання з`явилися представники ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича.

Інші учасники справи у судове засідання 12.04.2023 не з`явилися; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також, нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 44/459-б (910/21033/20) була надіслана судом апеляційної інстанції на електроні адреси учасників справи, які наявні у матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича.

Позиції учасників справи

12.04.2023 у судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав викладених у ній, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» до ОСОБА_1 відмовити.

Представники Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича у судовому засіданні 12.04.2023 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах на апеляційну скаргу та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Під час проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» ліквідатором встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» про витребування майна (автотранспортних засобів) з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги були обґрунтовані відсутністю підстав для володіння та користування відповідачем майном, переданим йому за договорами фінансового лізингу № 109л/06/07 від 25.05.2007, № 123л/07/07 від 12.07.2007, № 124л/07/07 від 12.07.2007, № 137л/11/07 від 30.11.2007, № 166л/07/08 від 16.07.2008, № 168/07/08 від 30.07.2008 та № 172л/09/08 від 01.09.2008, у зв`язку з чим позивач просив витребувати у відповідача вказане майно.

За наслідками розгляду вказаного спору, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 910/25822/13, яке набрало законної сили 17.06.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» задоволено частково; витребувано у Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» рухоме майно (разом з реєстраційною та технічною документацією, комплектуючими пристроями, обладнанням та інвентарем), а саме: автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_22 ; автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_23 ; автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_24 , державний номер НОМЕР_25 ; автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_10 , 2007 р.в., державний номер НОМЕР_26 ; кран КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_27 , державний номер НОМЕР_28 ; кран КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_19 , державний номер НОМЕР_29 ; вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedes-Benz Actros 4140 B, кузов № НОМЕР_16 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_30 ; вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedes-Benz Actros 4140 B, кузов № НОМЕР_31 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_32 ; вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedes-Benz Actros 4140 B кузов № НОМЕР_33 2006 р.в., державний номер НОМЕР_34 ; екскаватор 3CX Site Master JCB 2007 р.в. двигун № НОМЕР_35 заводський номер № НОМЕР_36 , державний номер НОМЕР_37 ; екскаватор JS160WJCB 2007 р.в. двигун № НОМЕР_38 заводський номер № НОМЕР_39 , державний номер НОМЕР_40 ; гусеничний екскаватор JS 220, 2008 р.в., двигун № НОМЕР_41 , заводський номер № НОМЕР_42 , державний номер НОМЕР_43 .

Як вбачається з описової частини рішення у справі № 910/25822/13, позовні вимоги ТОВ «Фінансова лізингова група» до ПАТ Трест «Київміськбуд-1» про витребування майна (автотранспортних засобів) з чужого незаконного володіння були обґрунтовані відсутністю підстав для володіння та користування відповідачем майном, переданим йому за договорами фінансового лізингу №109л/06/07 від 25.05.2007, №123л/07/07 від 12.07.2007, №124л/07/07 від 12.07.2007, №137л/11/07 від 30.11.2007, №166л/07/08 від 16.07.2008, №168/07/08 від 30.07.2008 та №172л/09/08 від 01.09.2008 (договори лізингу).

Під час розгляду справи № 910/2582/13 судом було встановлено, що на момент складення актів прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу спірне майно перебувало у заставі АТ «Укргазбанк», у зв`язку з чим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відповідні записи про обтяження спірного рухомого майна.

За змістом ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Приписами ст. 17 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Отже, у даному випадку має місце також факт перебування спірного майна у заставі Акціонерного товариства «Укргазбанк», у відповідності до Договорів застави, що свідчить про існування такої обставини як необхідність отримання згоди заставодержателя на передачу предметів лізингу у власність лізингоодержувача.

Постановляючи вищевказане судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент передачі спірного майна на користь ПАТ Трест «Київміськбуд-1» (підписання 01.03.2010 сторонами актів прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу) застава за Договорами застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода Банку не була надана, то така передача суперечить положеннями ст. 586 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст. 17 Закону України «Про заставу», а відтак, укладені між ТОВ «ФЛГ» та ПАТ Трест «Київміськбуд-1» акти прийому-передачі предмета лізингу у власність від 01.03.2010 до Договорів лізингу не може породжувати будь-яких прав чи обов`язків для його сторін (в т.ч. переходу прав власності).

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, що Публічне акціонерне товариство Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» набуло право власності на спірне майно відсутні.

Положеннями ст. 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

В силу 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування. їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ні обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) від 20.10.2020 за вих. № 31/26-3408 транспортні засоби, що не були повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 910/25822/13 зареєстровані за наступними особами:

- автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лавал Технолоджис» (07332, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Козаровичі, вул. Кірова, 2-Д; ідентифікаційний код 39739808);

- автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_44 );

- автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_45 );

- автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_12 за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_46 );

- кран КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_27 , державний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15 за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_47 );

- вантажний автомобіль-бетонозмішувач Mercedes-Benz Actros 4140 B, кузов № НОМЕР_16 , 2006 р.в., державний номер НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_18 за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_47 );

- кран КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_48 , державний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_21 за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_49 ).

З огляду на те, що місцевим господарським судом встановлено факт неправомірності вибуття із власності позивача спірних транспортних засобів, останній звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації в порядку ст. 388 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» до ОСОБА_1 .

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування вимог ст. 387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відтак, у наведених положеннях законодавець встановлює три обставини за наявності яких майно може бути витребуване у добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України) та вказує на можливість витребування такого майна від недобросовісного набувача в будь-якому випадку (ст. 387 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Разом з тим, власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.01.2020 у справі № 488/6479/14-ц.

Слід зазначити, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» будь-якої згоди на відчуження належних йому автомобілів на користь відповідачів не надавалось, тобто зазначені автотранспортні засоби вибули із володіння позивача поза його волевиявленням, а відтак, в порядку ст. 388 ЦК України можуть бути витребуванні від їх володільця.

Та обставина, що ці автомобілі вибули із володіння поза волевиявленням банкрута підтверджується і рішенням суду, яке було постановлене з метою захисту прав та порушених інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група».

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2018 у справі № 910/25822/13, матеріали справи не містять доказів отримання відповідної згоди на передачу спірного майна у власність відповідачу на момент такої передачі, а тому підстави вважати, що останнім було набуто таке майно у власність, навіть за умови повної сплати лізингових платежів, відсутні, застава за договорами застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода банку не була надана.

Отже, з огляду на раніше встановлений судом факт неправомірності вибуття із власності банкрута спірних транспортних засобів, рішення суду, яке набрало законної сили та обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ні обставини, якщо інше не встановлено законом, наявні усі підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 у якій зазначено, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» зазначає, що спірні транспортні засоби, які вибули із власності позивача поза його волею (факт, встановлений рішенням Господарського суду у наведеній вище справі), перебували у заставі іншої особи, а саме кредитора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» - Акціонерного товариства «Укргазбанк».

Необхідно вказати, що Державний реєстр речових прав на рухоме майно містить відомості про укладені між Акціонерним товариством «Укргазбанк» та його боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група») договори застави, предметом яких були, серед інших, і спірні транспортні засоби.

Згідно з п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що обтяження на спірні транспортні засоби було припинено на підставі заяви обтяжувача (Акціонерного товариства «Укргазбанк»). Будь-які докази, що обтяження на спірні транспортні засоби припинено внаслідок виконання зобов`язання, яке було забезпечене заставою цих транспортних засобів, внаслідок припинення договору застави тощо, відсутні.

Також матеріали справи не містять відповідних доказів, що правочини, на підставі яких останні володільці транспортних засобів набули на них права, є відплатним в розумінні статті 388 ЦК України, оскільки саме відплатність є визначальною ознакою для того, аби майно не могло бути витребувано, якщо такий набувач майна є добросовісним. У випадку, якщо майно отримане особою на іншій основі, за відсутності «відплатності», таке майно може бути витребувано в усіх випадках.

У відзиві ОСОБА_5 на позовну заяву, останній вказує на те, що кран КС55727-1 на шасі МАЗ-630303, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_19 , державний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_21 був зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 6220/17/000179 від 23.02.2017 та акту огляду ТЗ № 6220/17/000179 від 23.02.2017, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_50 .

Крім того, у запереченнях ОСОБА_2 на позовну заяву останній зазначає, що автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , було придбано ним у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ДКП ТСЦ 3245/2017/629024 від 19.09.2017.

Однак, у вищевказаних відзиві та запереченнях на позовну заяву відсутні докази того, що правочини, на підставі яких останній володілець транспортних засобів набув на них права, є відплатним в розумінні ст. 388 ЦК України, оскільки саме відплатність є визначальною ознакою для того, аби майно не могло бути витребувано, якщо такий набувач майна є добросовісним, а у випадку, якщо майно отримане особою на іншій основі, за відсутності «відплатності», таке майно може бути витребувано в усіх випадках.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд належним чином оцінивши матеріали справи дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 .

При цьому, як зазначалось вище, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не виконано належним чином процесуального обов`язку щодо повідомлення скаржника про дату розгляду справи, тим самим позбавлено можливості останнього заявити клопотання про застосування строку позовної давності.

Так, 10.04.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Вищевказана заява обґрунтована тим, що порушення прав позивача на володіння транспортним засобом Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_7 було предметом судового розгляду у справі № 910/25822/13, відтак, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» було достеменно відомо про таке порушення ще на час звернення з позовом у зазначеній вище справі (у 2013 році), а отже, на момент звернення позивача до суду з даним позовом (30.12.2020) строк позовної давності за вказаними вимогами закінчився.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення ч. 3 ст. 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Близькі за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21.10.2020 у справі №509/3589/16-ц, від 04.09.2019 у справі №311/380/16-ц, від 13.11.2019 у справі 496/4057/16-ц, від 04.12.2019 у справі №761/11035/14-ц, від 06.05.2020 у справі №607/14527/15-ц, від 02.10.2019 у справі №175/5093/15-ц.

В силу приписів ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію, а також переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами, в межах доводів апеляційної скарги, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Водночас, судом враховано висновки Верховного Суду викладені в постанові від 27.05.2021 у справі №911/4923/14, за якими згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Аналогічний висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц.

Отже, умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення його сторони про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.

Разом з тим, слід зазначити, що матеріали справи № 44/459-б (910/21033/20) містять договір про надання правової допомоги від 08.08.2021, який укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Макодай Романом Борисовичем (а.с. 202, т. 1) та ордер серія КС № 139263 від 08.06.2021, якими уповноважено адвоката Макодай Р.Б. представляти інтереси відповідача 3 у судових органах (а.с. 210, т. 1).

Так, уповноваженим представником ОСОБА_1 , адвокатом Макодай Р.Б. 22.06.2021 було подано до Господарського суду міста Києва клопотання про ознайомлення та зняття копій з матеріалів справи. Вказані дії було вчинено адвокатом Макодай Р.Б. 09.07.2021, про що свідчить відповідна відмітка на зазначеному вище клопотанні (а.с. 201, т. 1).

Крім того, представник ОСОБА_1 , адвокат Макодай Р.Б. був присутній у судовому засіданні 26.07.2021 в Господарському суді міста Києва. Даний факт підтверджується протоколом судового засідання від 26.07.2021 (а.с. 207, т. 1), ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 44/459-б (910/21033/20) (а.с. 211, т. 1) та розпискою повідомленням учасників справи про дату та час судового засідання (відкладення розгляду справи) (а.с. 209, т. 1).

Поміж іншого, у матеріалах справи № 44/459-б (910/21033/20) наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 процесуальних документів у даній справі, а саме:

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 01054 79876653 (а.с. 253, т. 2);

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 01054 80197670 (а.с. 264, т. 2);

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 01054 77646480 (а.с. 274, т. 2);

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 01054 78230482 (а.с. 281, т. 2);

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 01054 81342020 (а.с. 287, т. 2);

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 01054 81363922 (а.с. 299, т. 2).

При цьому, доводи скаржника про те, що між останнім та адвокатом Макодай Р.Б. було розірвано договір про надання правової допомоги від 08.08.2021 суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки в силу ч. 4 ст. 61 ГПК України, про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або за ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви, однак ОСОБА_1 не дотримано зазначених вимог ГПК України та не подано до місцевого господарського суду відповідної заяви з долученням належних доказів розірвання такого договору з адвокатом Макодай Р.Б.

Водночас, навіть розірвання договору про надання правової допомоги від 08.08.2021 не спростовує факт належного повідомлення відповідача-3 про час, місце та дату судового засідання, про що свідчать ряд зазначених вище рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 .

Отже, відповідач-3 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції та мав достатньо часу для звернення до суду із заявою про застосування позовної давності до позовних вимог до ОСОБА_1 , однак останній своїм правом не скористався.

Тобто, станом на дату розгляду судом першої інстанції справи по суті заявлених вимог та ухвалення за наслідками такого розгляду оскаржуваного судового рішення, в матеріалах справи була відсутня заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності щодо вимог до відповідача-3 на підставі приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не подавав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог до відповідача-3 у суді першої інстанції до ухвалення цим судом оскаржуваного рішення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави застосовувати вказані норми матеріального права та відмовляти у визнанні заявлених вимог з цих підстав, з огляду на що, відповідна заява не заслуговує на увагу та не підлягає задоволенню.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи № 44/459-б (910/21033/20) містять відзив ОСОБА_4 на позов, який було надіслано 08.06.2021 та отримано Господарським судом міста Києва - 10.06.2021 (а.с. 183, т. 1).

Так, до зазначеного вище відзиву на позов відповідачем-5 долучено, зокрема, заяву про застосування строків позовної давності, згідно з якою ОСОБА_4 просить суд, застосувати строк позовної давності до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавал Технолоджис», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», Головного управління державної фіскальної служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Група», Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шалс» про витребування майна та скасування державної реєстрації та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 187, т. 1).

Разом з тим, місцевим господарським судом під час розгляду справи № 44/459-б (910/21033/20) було залишено поза увагою та не розглянуто заяву ОСОБА_4 застосування строків позовної давності.

Водночас, для цілей застосування ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, пункт 66 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

Відтак, ОСОБА_4 могла заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до неї, а не до інших відповідачів.

При цьому, як вже зазначалось вище, предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Лізингова Група» до ОСОБА_1 , а відтак, залишення судом першої інстанції поза увагою заяви ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки останнім не було подано до місцевого господарського суду заяви про застосування строків позовної давності щодо власних вимог.

Отже, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення в наведеній частині не знайшли свого підтвердження.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20), а відтак, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 44/459-б (910/21033/20) залишити без змін.

3. Справу № 44/459-б (910/21033/20) повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 24.04.2023 (у зв?язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Грек

Б.М. Поляков