Постанова
від 18.04.2023 по справі 902/260/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року Справа № 902/260/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника (Весни І.І.): не з`явився

від кредитора (Весни Т.Б): не зявився

від боржника: не з`явився

арбітражний керуючий: Томашук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Господарського суду Вінницької області, прийняту 02.02.23р. суддею Тісецьким С.С. о 10:39 год. у м.Вінниці

у справі № 902/260/22

за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023р. у справі №902/260/22 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , відмовлено в задоволенні клопотання представника кредитора ОСОБА_1 б/н від 11.01.2023р. про закриття провадження у справі №902/260/22.

Задоволено клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-02/210 від 26.12.2022р. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі №902/260/22.

Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22.

Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 187 від 08.02.2013р.) у справі №902/260/22.

Визнано ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22, банкрутом.

Введено процедуру погашення боргів ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22.

Призначено керуючим реалізацією майна боржника - Скорохода Андрія Володимировича у справі №902/260/22 - арбітражного керуючого Томашука Миколу Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №187 від 08.02.2013р.).

Встановлено строк до 03.03.2023р. керуючому реалізацією майна банкрута для проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (відповідні докази надати суду).

З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.

З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.

Зобов`язано керуючого реалізацією майна боржника: 1) здійснити процедуру погашення боргів боржника в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства; 2) надати суду документально підтверджений звіт про виконану роботу з інформацією про фінансове становище і майно боржника при проведенні процедури погашення боргів боржника станом на день подання звіту.

Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2023р. - 10:00год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області (м.Вінниця, вул.Пирогова, 29, зал № 6).

Оприлюднено на офіційному веб-порталі Судової влади України повідомлення про визнання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) банкрутом і введення процедури погашення боргів по справі №902/260/22.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати, а провадження у справі №902/260/22 закрити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає про те, що суд першої інстанції вирішуючи питання закриття провадження, визнання особи банкрутом та переходу до процедури реалізації майна, не взяв до уваги наведені доводи та подані докази кредитора щодо наявності підстав для закриття провадження у справі;

- вказує про те, що дії боржника спрямовані на небажання та ухилення від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та затягування часу виконання таких зобов`язань. Протягом усього часу провадження у справі щодо неплатоспроможності ОСОБА_2 прослідковуються його недобросовісна поведінка;

- звертає увагу на сам факт звернення боржником до Господарського суду Вінницької області з підстав нібито за своїм місцем реєстрації. Виявлені обставини та факти вказують на те, що боржник змінив місце своєї реєстрації формально саме для зміни місця розгляду справи. Протягом більшості часу свого життя, на момент ведення справ та виникнення зобов`язань перед кредиторами та існування відповідних судових справ, боржник проживав та був зареєстрований у м.Львові. Боржник проживав та здійснював свою діяльність у місті Львові. У власності боржника була велика кількість нерухомого майна у м.Львові. Сім`я боржника жила у Львові. Місто Львів було центром його життєвих інтересів протягом усього часу, і продовжує бути і надалі. Інших підстав окрім як введення в оману кредиторів та суду для зміни місця реєстрації у боржника не було. Жодних обставин та підстав таких змін боржник не зазначає;

- зазначає, що наявні факти та обставини, які вказують на те, що реальне місце проживання та перебування боржника є місто Львів і не змінювалось протягом усього часу тривалості провадження у справі про його неплатоспроможність;

- вказує на те, що у відповідь на адвокатський запит представником кредитора було отримано відомості щодо фіксації у м.Львові транспортного засобу з днз НОМЕР_2 за період часу з 01.01.2022р. по 05.08.2022р., яким користується ОСОБА_2 .. Таких фіксацій було 973шт. за кожен день протягом зазначеного часу. У відповідь на адвокатський запит з Вінницької міської ради, за аналогічний період таких фіксацій було лише дві: 03.05.2022р. та 27.07.2022р.. Аналогічний запит було здійснено за період часу з 06.08.2022р. по 22.12.2022р., у відповідь на який було надано відомість щодо кількості фіксацій 746шт. за кожен день протягом зазначеного часу. Факт користування даним автомобілем визнається самим боржником та додатково підтверджується фотофіксаціями з камер нагляду. Тобто, ОСОБА_2 протягом усього цього часу перебував у м.Львові. Що в свою чергу дає підстави сформувати висновки про те, що свою основну діяльність та фактичне проживання він здійснює у Львові. Відомості про таке боржник не зазначає та приховує;

- зазначає про те, що боржником приховано від кредиторів та від суду ту обставину, що за його позовом наявна справа про витребування нерухомого майна в провадженні Львівського апеляційного суду (№464/7080/20). За результатами розгляду даної справи, боржник в разі задоволення позовних вимог, набуде у власність нерухоме майно, що впливатиме на його майновий стан та можливість задоволення майнових вимог кредиторів, про що боржник не повідомляв, хоча дана обставина має важливе значення для справи при розгляді справи про неплатоспроможність боржника;

- стосовно самого транспортного засобу з днз НОМЕР_2 , яким на постійній основі користується боржник, то боржник стверджував, що це автомобіль друга, який дозволив йому покористуватись ним, однак, у відповідь на адвокатський запит було отримано інформацію, що такий автомобіль належить ТОВ "ОТП Лізинг", одним з видів діяльності якого є здача автомобілів у лізинг, що звичайно не є безоплатним. Окрім того, як вбачається з пояснень боржника він даним автомобілем користується постійно;

- вважає, що боржник приховав від кредиторів та суду відомості щодо своїх корпоративних прав у юридичних особах у яких він є директором та/або засновником. Відповідна інформація також була виявлена арбітражним керуючим. Незважаючи на подальше виправлення відповідних відомостей у декларації, однак, факт первинного приховання таких обставин мав місце, що в сукупності з іншими фактами та обставинами формує думку про боржника як це добросовісного.

- вказує на те, що боржник, як вбачається з відомостей наявних в матеріалах справи, також часто здійснює виїзди закордон, що звичайно потребує певних фінансових витрат, які не відповідають його задекларованому майновому стану;

- зазначає про те, що боржник подаючи та заповнюючи декларації в графі відомостей про майно членів сім`ї, не зазначає жодних відомостей з посиланням на те, що відповідні особи йому не надали таких відомостей. Така обставина не свідчить про бажання боржника досягнути цілей та мети процедури визнання його неплатоспроможним та повідомити кредиторам достовірні відомості;

- вказує, що є підстави сумніватись у добросовісності боржника та надання ним усіх відомостей про свій майновий стан, оскільки поведінка та життєдіяльність боржника не відповідає задекларованому стану. Також, зазначені обставини в цілому суперечать змісту та меті процедури неплатоспроможності фізичної особи, що унеможливлює подальше здійснення провадження у справі щодо неплатоспроможності ОСОБА_2 ..

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/260/22/1271/23 від 27.02.2023р. матеріали справи №902/260/22 витребувано з Господарського суду Вінницької області.

13.03.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/260/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023р. у справі №902/260/22 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , окрім: ОСОБА_2 , арбітражному керуючому Томашуку Миколі Савелійовичу.

21.03.2023р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 14.03.2023р. про залишення апеляційної скарги без руху від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками, зокрема, доказами на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учасникам провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023р. у справі №902/260/22, призначено справу №902/260/22 до розгляду на 18.04.2023р. об 15:00год., тощо.

28.03.2023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Галайського Ореста Вікторовича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/260/22 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику ОСОБА_1 - адвокату Галайському О.В. можливість проведення судового засідання по справі №902/260/22, призначеного на 18.04.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Галайського Ореста Вікторовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/260/22 поза приміщенням суду та забезпечено представнику ОСОБА_1 - адвокату Галайському О.В. участь в судовому засіданні у справі №902/260/22, призначеному на 18.04.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

29.03.2023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Вовчак Андрія Васильовича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/260/22 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику ОСОБА_3 - адвокату Вовчак А.В. можливість проведення судового засідання по справі №902/260/22, призначеного на 18.04.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023р. задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Вовчак Андрія Васильовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/260/22 поза приміщенням суду та забезпечено представнику ОСОБА_3 - адвокату Вовчак А.В. участь в судовому засіданні у справі №902/260/22, призначеному на 18.04.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

29.03.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/260/22, забезпечення проведення якої просить, зокрема, у Господарському суді Вінницької області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023р. задоволено клопотання арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/260/22 та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Вінницької області.

29.03.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича надійшов письмовий відзив від 28.03.2023р. №02-02/58 на апеляційну скаргу.

18.04.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Галайського О.В. надійшло клопотання від 18.04.2023р., в якому просить визнати поважною причину відсутності представника скаржника в судовому засіданні у справі №902/260/22 призначеному на 18.04.2023р. о 15:00год. та відкласти розгляд справи №902/260/22 на іншу дату та час. Зокрема, обґрунтовуючи подане клопотання заявник покликається на те, що він не матиме змоги з`явитись у дане судове засідання, оскільки, перебуватиме у іншому судовому засіданні в Франківському районну суді м.Львова у справі №465/3919/22 призначеному на 18.04.2023р. о 15:50год. в якості представника позивача. Разом з тим, бажає, щоб судове засідання у справі №902/260/22 проводилось за участі представника кредитора з метою надання пояснень, участі в дослідженні доказів і т.д. Одночасно, повідомляє, що 10.04.2023р. до Господарського суду Вінницької області від Львівського апеляційного суду надійшла за підсудністю справа №464/7080/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про витребування майна. Постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2023р. постановлено рішення Сихівського районного суду м.Львова від 19.10.2021р. скасувати, матеріали справи №464/7080/20 передати до Господарського суду Вінницької області, на розгляді якого перебуває справа №902/260/22 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.04.2023р. у справі №902/260/22 відкладено вирішення питання про прийняття справи № 902/260/22(464/7080/20) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про витребування майна, в межах справи № 902/260/22 - до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду Вінницької області.

В судовому засіданні 18.04.2023р. арбітражний керуючий щодо клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Розглянувши зазначене вище клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи колегія суддів відхилила його, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).

У відповідності до п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996р., п.24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997р., п.42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").

Відповідно до ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

За приписами ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію скаржника щодо обставин справи та документальних доказів, яку він висловив у апеляційній скарзі.

Водночас, слід відмітити, що розгляд даної справи було призначено ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023р. на 18.04.2023р. об 15:00год.. Також, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Галайського О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/260/22 поза приміщенням суду та забезпечено представнику ОСОБА_1 - адвокату Галайському О.В. участь в судовому засіданні у справі №902/260/22, призначеному на 18.04.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". Водночас, обґрунтовуючи подане клопотання про відкладення розгляду справи представника ОСОБА_1 - адвокат Галайський О.В. покликається на те, що він перебуватиме у іншому судовому засіданні в Франківському районну суді м.Львова у справі №465/3919/22 призначеному на 18.04.2023р. о 15:50год. в якості представника позивача.

В даному випадку, колегія суддів вважає наведені представником скаржника причини неявки в судове засідання не поважними, оскільки у нього був відповідний час скористатись свої правом на участь в даному судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", яке призначене раніше, зокрема на 50хв..

Також, представником скаржника не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення справи в даному судовому засіданні.

Крім того, суд призначаючи справу до розгляду надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023р. про відкриття апеляційного провадження, явка учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористався та в судове засідання 18.04.2023р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю таких учасників справи.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Арбітражний керуючий у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 18.04.2023р. заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023р. у справі №902/260/22 - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/260/22 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.05.2022р. відкрито провадження у справі №902/260/22 про неплатоспроможність ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Цвика А.О..

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.08.2022р. відсторонено арбітражного керуючого Цвика А.О. від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Призначено керуючим реструктуризацією у справі №902/260/22 арбітражного керуючого Томашука М.С..

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.11.2022р. встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів у справі №902/260/22, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) Томашуком М.С. до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_2 . Призначено справу до розгляду на 16.01.2023р..

26.12.2022р. до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшло клопотання №02-02/210 від 26.12.2022р. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі.

26.12.2022р. до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшов звіт №02-02/209 від 26.12.2022р. (вх.№01-36/968/22) про нарахування та виплату основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 за період із 16.08.2022р. по 16.01.2023р. у розмірі 65 000,00грн. по справі № 902/260/22.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.12.2022р. призначено звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-02/209 від 26.12.2022р. (вх.№01-36/968/22) про нарахування та виплату основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 за період із 16.08.2022р. по 16.01.2023р. по справі № 902/260/22, до розгляду на 16.01.2023р..

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.01.2023р. справу №902/260/22, в тому числі звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-02/209 від 26.12.2022 року (вх. № 01-36/968/22) про нарахування та виплату основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 за період із 16.08.2022р. по 16.01.2023р. по справі №902/260/22 - призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2023р..

18.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника кредитора ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 11.01.2023р. про закриття провадження у справі.

Як вже зазначалося, постановою Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023р. у справі №902/260/22 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , відмовлено в задоволенні клопотання представника кредитора ОСОБА_1 б/н від 11.01.2023р. про закриття провадження у справі №902/260/22; задоволено клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-02/210 від 26.12.2022р. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі №902/260/22; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №187 від 08.02.2013р.) у справі №902/260/22; визнано ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22, банкрутом; введено процедуру погашення боргів ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22; призначено керуючим реалізацією майна боржника - Скорохода Андрія Володимировича у справі №902/260/22 - арбітражного керуючого Томашука Миколу Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №187 від 08.02.2013р.), тощо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною 1 ст.3 ГПК України, передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ).

Згідно ч.1 ст.2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Обґрунтовуючи подане клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у справі, арбітражний керуючий Томашук М.С. посилається на те, що згідно абз.2 п.1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, арбітражним керуючим шляхом направлення на офіційні електронні адреси кредиторів 01.12.2022р. надіслано всім кредиторам боржника запит №02-04/200 від 01.12.2022р. з проектом рішення із запропонованих питань порядку денного.

За результатами отриманих відповідей 10.12.2022р., арбітражним керуючим було складено протокол зборів кредиторів, відповідно до якого кредиторами прийняті наступні рішення:

прийняти до відома звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про результати перевірки декларації про майновий стан боржника ОСОБА_2 без зауважень;

схвалити звіт арбітражного керуючого Цвика А.О. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_2 за період із 04.05.22р. по 16.08.2022р. відповідно до якого арбітражному керуючому Цвику А.О. нараховано основну грошову винагороду в сумі 42 842,00грн.;

схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_2 за період із 16.08.2022р. по 10.12.2022р. відповідно до якого арбітражному керуючому Томашуку М.С. нараховано основну грошову винагороду в сумі 49 483,00грн.;

відмовитись від розроблення плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 та його розгляду;

звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_2 ; звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_2 арбітражного керуючого Томашука М.С.; уповноважити арбітражного керуючого Томашука М.С. надати суду відповідні клопотання.

Відповідно до джерел доходів боржника, єдиним джерелом доходів боржника є пенсія.

Згідно реєстру вимог кредиторів боржника, загальна сума заборгованості в процедурі неплатоспроможності становить 4 510 470,57грн..

У відповідності до ч.6 ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства, для проведення погашення вимог кредиторів боржника протягом 5-ти років, необхідно щомісячно сплачувати грошові кошти в сумі 75 174,51грн., яких боржник не має.

За таких обставин, боржник не спроможний погасити загальну суму заборгованості кредиторам на умовах реструктуризації, в зв`язку з відсутністю необхідних грошових коштів.

Згідно ст.124 КУзПБ, третіх осіб, які б виявили бажання взяти участь у плані реструктуризації боргів боржника як поручитель (гарант), зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством не виявлено.

Пропозиції щодо списання заборгованості від кредиторів не надходило.

За вказаних обставин, погашення вимог кредиторів на умовах реструктуризації боргів неплатоспроможного боржника відповідно до строків встановлених ст.124 КУзПБ є неможливим.

У відповідності до ч.2 ст.123 КУзПБ збори кредиторів розглядають питання про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Тобто, в процедурі погашення боргів майно боржника можна реалізувати в порядку встановленому КУ з процедур банкрутства, а виручені кошти направити на погашення вимог кредиторів відповідно до затвердженого реєстру вимог кредиторів.

Зважаючи на викладене та враховуючи неможливість проведення процедури реструктуризації боржника, єдиною можливою процедурою для боржника є процедура погашення боргів ОСОБА_2 та визнання його банкрутом.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.123, 124, 130 КУзПБ, арбітражний керуючий просить суд: визнати боржника - фізичну особу ОСОБА_2 банкрутом та перейти до процедури погашення боргів боржника; призначити керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_2 арбітражного керуючого Томашука М.С..

Також, 18.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника кредитора ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 11.01.2023р. про закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи подане клопотання про закриття провадження у справі, представник кредитора ОСОБА_1 посилається на те, що дії боржника спрямовані на небажання та ухилення від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та затягування часу виконання таких зобов`язань.

Протягом усього часу провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 прослідковується його недобросовісна поведінка.

Кредитор вказує на те, що протягом більшості часу свого життя, на момент виникнення зобов`язань перед кредиторами та ведення відповідних судових справ, боржник проживав та був зареєстрований у м.Львові. Боржник проживав та здійснював свою діяльність у місті Львові. У власності боржника була велика кількість нерухомого майна у м.Львові. Сім`я боржника жила у Львові. Місто Львів було центром його життєвих інтересів протягом усього часу, і продовжує бути і надалі. Інших підстав, окрім як введення в оману кредиторів та суду для зміни місця реєстрації у боржника не було. Жодних обставин та підстав таких змін боржник не зазначає.

Наявні факти та обставини, які вказують на те, що реальне місце проживання та перебування боржника є м. Львів, і не змінювалось протягом усього часу тривалості провадження у справі про його неплатоспроможність.

У відповідь на адвокатський запит представником кредитора було отримано відомості щодо фіксації у м.Львові транспортного засобу з днз НОМЕР_2 за період часу з 01.01.2022р. по 05.08.2022р., яким користується ОСОБА_2 . Таких фіксацій було 973шт. за кожен день протягом зазначеного часу.

У відповідь на адвокатський запит з Вінницької міської ради, за аналогічний період таких фіксації було лише дві: 03.05.2022р. та 27.07.2022р..

Аналогічний запит було здійснено за період часу з 06.08.2022р. по 22.12.2022р., у відповідь на який було надано відомість щодо кількості фіксацій 746шт. за кожен день протягом зазначеного часу.

Факт користування даним автомобілем визнається самим боржником та додатково підтверджується фотофіксаціями з камер нагляду.

Тобто, ОСОБА_2 протягом усього цього часу перебував у м.Львові, що в свою чергу дає підстави сформувати висновки про те, що свою основну діяльність та фактичне проживання він здійснює у Львові. Відомості про таке боржник не зазначає та приховує.

Формальна реєстрація місця проживання у Вінницькій області спрямована лише на введення в оману кредиторів та суду, зловживання своїми процесуальними права та обов`язками, а також ускладнення кредиторам реалізації своїх прав та інтересів в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки, усі вони, як і боржник, знаходяться у м.Львові.

Щодо транспортного засобу днз НОМЕР_2 , то боржник стверджував, що це автомобіль друга, який дозволив йому покористуватись ним. Однак, у відповідь на адвокатський запит було отримано інформацію, що такий автомобіль належить ТОВ "ОТП Лізинг", одним з видів діяльності якого є здача автомобілів у лізинг, що звичайно не є безоплатним. Окрім того, як вбачається з пояснень боржника він даним автомобілем користується постійно.

Крім того, у заяві зазначено, що боржником приховано від кредиторів та суду ту обставину, що за його позовом наявна справа про витребування нерухомого майна, в провадженні Львівського апеляційного суду.

За результатами розгляду даної справи, боржник в разі задоволення позовних вимог, набуде у власність нерухоме майно, що впливатиме на його майновий стан та можливість задоволення майнових вимог кредиторів, про що боржник не повідомляв, хоча дана обставина має важливе значення для справи при розгляді справи про неплатоспроможність боржника.

Боржник, як позивач у справі про витребування майна не міг не знати про її наявність, та її важливість в межах справи про його неплатоспроможність. Боржник використовує законодавчі можливості та положення недобросовісно та зловживає ними.

В ситуації, що склалась, боржник, фактично, в межах справи про банкрутство отримає рішення про свою неплатоспроможність та списання боргів перед кредиторами, а за результатами розгляду справи в апеляційному суді, набуде собі право власності на нерухоме майно не маючи жодних зобов`язань перед кредиторами.

Також, боржник приховав від кредиторів та суду відомості щодо своїх корпоративних прав у юридичних особах у яких він є директором та/або засновником. Відповідна інформація також була виявлена арбітражним керуючим.

На момент звернення до суду з заявою про неплатоспроможність, в загальному доступі в мережі Інтернет містилась інформація, що ОСОБА_2 займає посаду генерального директора ОСОБА_5 , що також боржником приховується та не повідомляється.

Як вбачається з відомостей наявних в матеріалах справи, боржник часто здійснює виїзди закордон, що звичайно потребує певних фінансових витрат, які не відповідають його задекларованому майновому стану.

Все вищенаведене дає підстави сумніватись у добросовісності боржника та надання ним усіх відомостей про свій майновий стан, оскільки поведінка та життєдіяльність боржника не відповідає задекларованому стану.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають урахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Фактично, спосіб життя, який веде боржник проживаючи постійно в "чужому" місті, користуючись "чужим" автомобілем, виїжджаючи часто закордон, маючи на утриманні членів сім`ї та родичів, що потребує значних коштів та витрат, не відповідає майновому стану, який декларує та повідомляє боржник. Адже, зі слів боржника, єдиним джерелом доходу є пенсія. Більше того, приховування цих фактів, надання неправдивих відомостей, маніпулювання своїми правами вказує на недобросовісність боржника та небажання досягти цілей, на які справді спрямована процедура банкрутства фізичної особи.

Ще з моменту ініціювання даної справи, жодних планів, пропозиції щодо виконання своїх зобов`язань перед кредиторами боржник ніяким чином не визначав. Намір виконати свої зобов`язання хоча б частково у боржника не прослідковувався. Наміру здійснити реструктуризацію майна у боржника немає. Зареєстровані за боржником автомобілі на праві власності він не позиціонує як свої. Свої корпоративні права боржник приховує. Можливе набуття права власності на нерухоме майно він приховує. Джерела своїх доходів, які б надавали можливість з сім`єю проживати у м. Львів, нібито не маючи власного життя, користуватись автомобілем у лізинг, здійснювати часті поїздки за кордон, боржник не відображає. Відомості про майно та доходи членів своєї сім`ї боржник приховує прикриваючись тією обставиною, що вони "не надали відповідних відомостей".

Враховуючи вище викладене, як кредитори, так і суд, позбавлені можливості встановити реальний майновий стан боржника, та як наслідок, можливість боржника погасити борг перед кредитором.

Все це сприймається кредитором як недобросовісна поведінка боржника, що у свою чергу ставить під сумнів бажання боржника.

Зазначені обставини в цілому суперечать змісту та меті процедури неплатоспроможності фізичної особи, що унеможливлює подальше здійснення провадження у справі щодо неплатоспроможності ОСОБА_2 ..

Покликаючись на приписи п.8 ч.1 ст.90, ч.7 ст.123, ч.11 ст.126 КУзПБ, кредитор просить суд закрити провадження у даній справі.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 18.10.2022р. до Госопдарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшов звіт №02-04/201 від 18.10.2022р. про перевірку декларації боржника.

Відповідно до зазначеного звіту, станом на 18.10.2022р. за результатами проведеної перевірки арбітражним керуючим встановлено, що:

відповідно до відповіді від ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, зареєстрованої за боржником сільськогосподарської техніки не зареєстровано;

в зв`язку з обмеженим доступом до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, керуючим реструктуризацією використано доступні бази даних на інтернет ресурсах ca.ligazakon.net, youcontrol.com, opendatabot.ua, а також інформацію надану боржником, згідно яких ОСОБА_2 є засновником наступних юридичних осіб:

- Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Ліски Поршнянські" (81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н. с. Липники, вул. Поршнянська 7, код ЄДРПОУ 36874506) з статутним капіталом 0 грн., частка ОСОБА_2 не визначена;

- Колективне підприємство "Підприємство юридичних та аудиторських послуг "Феміда" (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Вітовського, 18, код ЄДРПОУ 01489664), з статутним капіталом 100 грн., частка ОСОБА_2 - 33,34%. (33,34грн.).

Згідно Довідки виданої 16.06.2022р. ДП "Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин", інформація про тварин відсутня, оскільки боржник, як власник тварин в Єдиному державному реєстрі тварин не зареєстрований.

У відповідності до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) відсутня інформація щодо наявності у боржника документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до інформації, яка отримана із веб-сайту SMIDA, боржник серед власників, які володіють акціями емітентів відсутня.

За офіційною інформацією Державної авіаційної служби України отриманої з веб- сайту Державіаслужби України (https://avia.gov.ua/ - - ) встановлено, що у Державному реєстру цивільних повітряних суден України, за боржником повітряні судна не зареєстровані.

Згідно інформації, яка отримана із веб-сайту Інституту інтелектуальної власності, за боржником об`єкти інтелектуальної та промислової власності (патенти, винаходи, торгова марка та ін.) не зареєстровані.

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій області на письмовий запит керуючого реструктуризацією від 25.05.2022р. інформацію про зареєстровані за ОСОБА_2 автотранспортні засоби не надав.

Водночас, на електронному порталі ДІЯ міститься інформація про наявність зареєстрованих за ОСОБА_2 трьох транспортних засобів, а саме: легковий автомобіль марки Honda, CR-V 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ; легковий автомобіль марки Toyota Camry, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ; легковий автомобіль марки ВМW-5251, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_5 .

У відповідності до довідки виданої 25.05.2022р. Держмитслужбою повідомлено, що ОСОБА_2 не включено до Реєстру осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи. Зовнішньоекономічна діяльність зазначеним суб`єктом господарювання не здійснювалась, товари які належать зазначеному суб`єкту господарювання, на митних складах та складах тимчасового зберігання не зберігаються.

Згідно довідки з державного реєстру обтяжень рухомого майна, у державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрованих обтяжень стосовно ОСОБА_2 не виявлено, крім обтяжень по виконавчим провадженням, які здійснюються по судових рішеннях.

Відповідно до відомостей з реєстру виконавчих проваджень, ОСОБА_2 як стягувач не значиться.

У відповідності до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником нерухомого майна не зареєстровано.

Державною прикордонною службою надано інформацію про перетин кордону ОСОБА_2 за період з 04.05.2019р. по 04.05.2022р..

Під час аналізу даної інформації керуючим реструктуризацією було встановлено, що боржником за період з 10.05.2021р. по 04.04.2022р. 34 рази здійснювався перетин кордону на автомобілі з державним номером НОМЕР_2 , проте боржником в декларації за 2021 рік в розділі V про даний автомобіль зазначено не було.

Враховуючи зазначене, керуючий реструктуризацією 04.07.2022р. направив запит боржнику з проханням повідомити керуючого реструктуризацією про наявність або відсутність права (титулу) на легковий автомобіль з державним номером НОМЕР_2 .

В подальшому, від боржника було отримано відповідь, у якій він зазначає, що легковий автомобіль з державним номером НОМЕР_2 належить компанії ОТП Лізинг. Боржник пересувався у цьому автомобілі у 2021 та 2022 роках під час виконання ним дій по організації благодійної діяльності. Зазначив, що він не є власником цього автомобіля і не користувачем, з огляду на що він не був включений до декларації, яка подана до суду. До відповіді боржник надав копію технічного паспорту та договору лізингу.

Проаналізувавши відповідь боржника та додані до неї документи, врахувавши приписи законодавства, керуючий реструктуризацією прийшов до висновку про відсутність необхідності внесення легкового автомобіля з державним номером НОМЕР_2 до декларації за 2021 рік.

Крім того, керуючим реструктуризацією було отримано відповідь на запит з ГУ ПФУ у Львівській області у вигляді довідки про доходи. Проаналізувавши зазначену вище відповідь та співставивши розмір отриманої пенсії, що зазначена у довідці за 2020 рік, а також суму яка зазначена боржником у декларації за 2022 рік, було встановлено розбіжність, а саме у декларації зазначено 22819,00грн., а у довідці 23960,00грн. Таким чином різниця складає 1141,00грн..

З огляду на викладене обставини, арбітражний керуючий повідомив суд та кредиторів, що за наявними отриманими відповідями станом на 18.10.2022р. виявлено розбіжності у декларації за 2020 рік в частині отриманої пенсії боржником та наявності корпоративних прав; інших розбіжностей або недостовірних даних внесених боржником до декларації не виявлено.

01.11.2022р. до суду від ОСОБА_2 надійшов лист б/н від 21.10.2022р., до якого додано виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї (за 2019-2021 роки).

Також, відповідно до абз.2 п.1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, було проведено засідання зборів кредиторів боржника шляхом опитування (протокол від 10.12.2022р.).

За змістом протоколу зборів кредиторів, порядок денний зборів наступний:

1. Розгляд звіту про результати перевірки декларації про майновий стан боржника.

2. Звіт арбітражного керуючого Цвика А.О. про нарахування та виплату грошової винагороди та витрат у справі.

3. Звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування та виплату грошової винагороди та витрат у справі.

4. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника.

5. Прийняття рішення щодо подальших судових процедур боржника.

Згідно абз.2 п.1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, арбітражним керуючим шляхом направлення на офіційні електронні адреси кредиторів 01.12.2022р. надіслано всім членам комітету кредиторів ОСОБА_2 наступні документи:

- запит №02-04/200 від 01.12.2022р. з проектом рішення з запропонованих питань порядку денного.

У встановлений в запиті строк надійшли: лист представника кредитора ОСОБА_6 адвоката Бурки В.Р. від 09.12.2022р., лист представника кредитора ОСОБА_3 адвоката Вовчака А.В. від 09.12.2022 року, лист представника кредитора ОСОБА_1 адвоката Галайського О.В. від 09.12.2022р..

Відповідно до ч.2 ст.48 КУзПБ, збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів.

У зв`язку з наданням відповіді всіма кредиторами, дані збори комітету кредиторів вважаються повноважними.

За результатами розгляду отриманих відповідей від представників кредиторів та підрахунку їх голосів встановлено, що кредиторами одноголосно проголосовано "За" та прийнято такі рішення:

- по першому питанню порядку денного: прийняти до відома звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про результати перевірки декларації про майновий стан боржника ОСОБА_2 без зауважень;

- по другому питанню порядку денного: схвалити звіт арбітражного керуючого Цвика А.О. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_2 за період із 04.05.2022р. по 16.08.2022р. відповідно до якого арбітражному керуючому Цвику А.О. нараховано основну грошову винагороду в сумі 42842,00грн.;

- по третьому питанню порядку денного: схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_2 за період з 16.08.2022р. по 10.12.2022р. відповідно до якого арбітражному керуючому Томашуку М.С. нараховано основну грошову винагороду в сумі 49483,00грн.;

- по четвертому питанню порядку денного: відмовитись від розроблення плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 та його розгляду;

- по п`ятому питанню порядку денного: звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_2 . Звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_2 арбітражного керуючого Томашука М.С. Уповноважити арбітражного керуючого Томашука М.С. надати суду відповідні клопотання.

При цьому, незважаючи на результати голосування на зборах кредиторів 10.12.2022р. щодо відмови від розроблення плану реструктуризації боргів боржника та його розгляду та щодо звернення до суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника, представником кредитора ОСОБА_1 було змінено процесуальну позицію та подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.

Так, зазначене клопотання, як вказувалось вище, обгрунтовано, тим, що на думку кредитора дії боржника свідчать про його недобросовісну поведінку; місце реєстрації боржника змінено формально задля зміни місця розгляду справи та введення в оману кредиторів та суду; реальне місце проживання боржника та його сім`ї - м.Львів, про що свідчать відповіді на адвокатський запит щодо фотофіксацій камерами нагляду транспортного засобу НОМЕР_2 , яким користувався боржник та який належить ТОВ "ОТП Лізинг"; боржником приховано від суду та кредиторів факт розгляду Львівським апеляційним судом справи про витребування на користь боржника нерухомого майна, за результатами якої боржник може набути у власність майно, що вплине на його майновий стан; боржник також приховав відомості щодо своїх корпоративних прав; в мережі інтернет містилась інформації щодо зайняття боржником посади генерального директора ОСОБА_5 ; боржник здійснює часті виїзди закордон, що потребує фінансових затрат; наведені обставини дають підстави сумніватись у добросовісності боржника, оскільки поведінка та життєдіяльність боржника не відповідає задекларованому стану.

Посилаючись на недобросовісну поведінку боржника та положення п.8 ч.1 ст.90, ч.7 ст.123, ч.11 ст.126 КУзПБ, кредитор просить суд закрити провадження у даній справі.

Відповідно до ст.113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.

У відповідності до ч.7 ст.123 КУзПБ, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

За приписами ч.11 ст.126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Судом встановлено, що в якості підстави для закриття провадження у даній справі кредитор наводить обставини щодо недобросовісної поведінки боржника, з посиланням на норми закону, якими за різних обставин передбачено можливість закриття провадження у справі, а саме: п.8 ч.1 ст.90, ч.7 ст.123, ч.11 ст.126 КУзПБ, та просить суд закрити провадження у даній справі.

Зокрема, стосовно закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ (якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника), слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник зазначив про існування простроченої заборгованості перед зазначеними нижче кредиторами в загальному розмірі - 4 619 657,82грн..

- ОСОБА_3 у розмірі 1420164,70грн. (2 черга задоволення), а також у розмірі 4 962,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів);

- ОСОБА_1 у розмірі 149929,87грн. (2 черга задоволення), а також у розмірі 4 962,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів);

- ОСОБА_6 у розмірі 100000,00 доларів США, що на момент подання даної заяви відповідно до офіційного курсу НБУ становить 2925490,00грн. (2 черга задоволення), а також у розмірі 4962,00грн. - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Відповідно до Інформації №289017663 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у боржника відсутнє право власності (та інше право) на будь-яке нерухоме майно.

У відповідності до наданих до матеріалів справи відомостей з електронного порталу ДІЯ, за боржником зареєстровані наступні транспортні засоби: легковий автомобіль марки Honda, CR-V 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ; легковий автомобіль марки Toyota Camry, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ; легковий автомобіль марки ВМW-5251, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_5 .

Боржником даний факт не заперечується та вказані транспортні засоби відображені у деклараціях боржника.

Як повідомлено боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, легковий автомобіль марки HONDA CR-V, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , був вилучений приватним виконавцем Біленьким І.М..

Легковий автомобіль марки Тоуоta Camry, 2006 року випуску, державний помер НОМЕР_4 , у 2011 році був проданий громадянину ОСОБА_7 . Однак, боржником було видано генеральну довіреність, а не оформлено договір купівлі-продажу. У зв`язку з тим, що фактичний покупець не переоформив автомобіль на себе, на відповідний транспортний засіб було накладено арешт в межах виконавчого провадження, а тому наразі він рахується в реєстрі як власність боржника. Проте, фактично більше 10 років перебуває у користуванні інших осіб.

Легковий автомобіль марки BMW-5251, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , у 2007 році був проданий громадянину ОСОБА_8 . Однак, боржником було видано генеральну довіреність, а не оформлено договір купівлі-продажу. У зв`язку з тим, що фактичний покупець не переоформив автомобіль на себе, на цей транспортний засіб було накладено арешт в межах виконавчого провадження, а тому наразі він рахується в реєстрі як власність боржника. Проте, фактично більше 14 років вказаний автомобіль перебуває користуванні інших осіб.

За боржником відкрито сім рахунків в банківських установах, а саме: один рахунок в АТ "Універсал Банк", шість рахунків в АТ КБ "Приватбанк". Згідно довідки від 27.01.2022р., залишок по рахунках становить 58,90грн..

Відповідно до довідки УПФУ у Львівській області про доходи №7472294140491421 від 10.12.2021р., ОСОБА_2 перебуває на обліку в Залізничному ОУПФУ м. Львова в Львівській області та отримує пенсію за віком, та за період з 01.06.2021р. по 30.11.2021р. розмір пенсії складає 102 697,90грн..

Також, у заяві повідомляється, що боржник наразі не здійснює підприємницьку діяльність та статусу фізичної особи - підприємця не має, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №28586275.

Відповідно до звіту арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-04/201 від 18.10.2022р. про перевірку декларації боржника, станом на 18.10.2022р. за результатами проведеної перевірки арбітражним керуючим встановлено, окрім іншого, що:

- відповідно до відповіді від ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, зареєстрованої за боржником сільськогосподарської техніки не зареєстровано;

- у зв`язку з обмеженим доступом до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, керуючим реструктуризацією використано доступні бази даних на Інтернет ресурсах ca.ligazakon.net, youcontrol.com, opendatabot.ua, а також інформацію надану боржником, згідно яких:

ОСОБА_2 є засновником наступних юридичних осіб:

- ОК "Житлово-будівельний кооператив "Ліски Поршнянські", з статутним капіталом 0грн., частка ОСОБА_2 не визначена;

- КП "Підприємство юридичних та аудиторських послуг "Феміда", з статутним капіталом 100грн., частка ОСОБА_2 - 33,34% (33,34грн.).

У відповідності до Довідки виданої 25.05.2022р. Держмитслужбою повідомлено, що ОСОБА_2 не включено до Реєстру осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи. Зовнішньоекономічна діяльність зазначеним суб`єктом господарювання не здійснювалась, товари які належать зазначеному суб`єкту господарювання, на митних складах та складах тимчасового зберігання не зберігаються.

Відповідно до відомостей з реєстру виконавчих проваджень, ОСОБА_2 як стягувач не значиться.

Державною прикордонною службою надано інформацію про перетин кордону ОСОБА_2 за період з 04.05.2019р. по 04.05.2022р..

Також, у відповідь на запит арбітражного керуючого, боржник зазначив, що легковий автомобіль з державним номером НОМЕР_2 належить компанії ОТП Лізинг. ОСОБА_2 пересувався у цьому автомобілі у 2021 та 2022 роках під час виконання ним дій по організації благодійної діяльності. Зазначив, що він не є власником цього автомобіля і не користувачем, з огляду на що він не був включений до декларації, яка подана до суду.

З огляду на вказані вище обставини, зважаючи на те, що заборгованість боржника перед кредиторами має значний розмір (згідно реєстру вимог кредиторів боржника - 4 510 470,57грн.), зважаючи на відсутність достатніх майна та доходів боржника, за рахунок яких можливо було б відновити свою платоспроможність та погасити наявну перед кредиторами заборгованість, суд дійшов висновку про наявність ознак неплатоспроможності боржника у даній справі.

Відповідних доказів на спростування зворотного матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі згідно п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.

Стосовно закриття провадження у справі на підставі ч.7 ст.123 КУзПБ (боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї), слід зазначити наступне.

Як встановлено судом та зазначалось вище, ОСОБА_2 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, було додано декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-2021 роки.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУзПБ, керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

18.10.2022р. до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшов звіт №02-04/201 від 18.10.2022р. про перевірку декларації боржника.

Так, за результатами проведеної перевірки арбітражним керуючим було повідомлено суд та кредиторів, що за наявними отриманими відповідями станом на 18.10.2022р. виявлено розбіжності у декларації за 2020 рік в частині отриманої пенсії боржником та наявності корпоративних прав. Інших розбіжностей або недостовірних даних внесених боржником до декларації не виявлено.

01.11.2022р. до Господарського суду Вінницької області від ОСОБА_2 надійшов лист б/н від 21.10.2022р., до якого додано виправлені декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї (за 2019-2021 року), із зазначенням у них відомостей щодо розміру отриманої боржником пенсії та наявних у нього корпоративних прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що боржником після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, було надано до суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї), в межах строку ч.7 ст.123 КУзПБ, з урахуванням термінів на поштовий перебіг пересилання кореспонденції.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставні ч.7 ст.123 КУзПБ.

Стосовно закриття провадження у справі на підставі ч.11 ст.126 КУзПБ (якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність), слід зазначити наступне.

Так аналізуючи приписи ч.11 ст.126 КУзПБ слід дійти висновку, що в ній:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Також, порівняльний аналіз положень ч.11 ст.126 КУзПБ з ч.7 ст.123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Вказані відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч.11 ст.126 КУ з процедур банкрутства.

Також, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом ч.11 ст.126 КУ з процедур банкрутства, у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУ з процедур банкрутства, закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Поряд із зазначеним, очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

Таким чином, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за ч.11 ст.126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Стосовно застосування ч.11 ст.126 КУзПБ Верховний Суд у постанові від 22.09.2021р. у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст.123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.09.2022р. у справі №920/27/21.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника у даній справі, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про закриття провадження у справі згідно ч.11 ст.126 КУзПБ.

Водночас, покликання наведені у клопотанні кредитора щодо недобросовісної поведінки боржника не спростовують встановлених обставин справи; ґрунтуються на припущеннях щодо невідповідності способу життя боржника його доходам; не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, стосовно доводів кредитора стосовно формальної зміни боржником місця реєстрації боржника з метою зміни місця розгляду справи та введення в оману кредиторів та суду; щодо реального місця проживання боржника та його сім`ї у м. Львів та щодо пересування боржника на автомобілі днз НОМЕР_2 , слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи та зазначено вище, 20.04.2022р. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Вінницької області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з підстав наведених у заяві.

Так, до вказаної заяви боржником, окрім іншого, було надано довідку №23-15-2836 від 25.11.2021р. про реєстрацію місця проживання особи, згідно якої боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ..

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство.

Згідно ч.9 ст.30 ГПК України та ст.8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Частиною 3 ст.27 ГПК України встановлено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Статтею 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" визначено, що:

- реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

- орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи;

Згідно ст.4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 07.02.2022р. №265 визначено, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.

У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Враховуючи викладене вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.04.2022р. прийнято заяву ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

В силу ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до ст.ст.1, 2, дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Отже, боржник не позбавлений права на вільне пересування та вільний вибір місця свого проживання; та відповідно права на звернення до суду за захистом своїх прав, згідно визначеної законом юрисдикції такого суду.

Водночас, на підтвердження доводів щодо формальної зміни боржником місця реєстрації задля введення в оману суду та кредиторів - кредитором до суду не надано жодних доказів.

Стосовно доводів кредитора про ймовірного набуття боржником в подальшому права власності на нерухоме майно, внаслідок можливого прийняття рішення на його користь судом у справі про витребування майна, слід зазначити, що у такому випадку в разі набуття боржником права власності на майно - таке майно підлягатиме віднесенню до ліквідаційної маси, з урахуванням положень ст.131 КУзПБ, та за рахунок реалізації якого буде можливе задоволення вимог кредиторів у даній справі згідно положень ст.133 КУзПБ.

Відносно доводів про приховування боржником відомостей щодо своїх корпоративних прав, слід зазначити, що боржником до суду було подано виправлені декларації про майновий стан боржника, в яких було відображено, окрім іншого, відомості щодо корпоративних прав останнього.

Крім того, слід зазначити, що надана до клопотання кредитора роздруківка з мережі інтернет, сайту новин про агробізнес з відомостями про ОСОБА_2 (оновлено 11.01.2022р.) достеменно не свідчить про зайняття останнім на даний час посади генерального директора KSG Agro.

Також, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження працевлаштування боржника матеріали справи не містять.

Водночас, доводи щодо невідповідності поведінки та способу життя боржника, яка на думку кредитора не відповідає задекларованому стану, також не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях та є власними суб`єктивними судженнями кредитора.

Слід також зазначити про те, що всіма кредиторами у даній справі було реалізовано свої правомочності та на зборах кредиторів одноголосно прийнято рішення (протокол зборів кредиторів від 10.12.2022р.), зокрема: щодо відмови від розроблення плану реструктуризації боргів боржника та його розгляду та щодо звернення до суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Враховуючи наведене вище в сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання представника кредитора ОСОБА_1 б/н від 11.01.2023р. про закриття провадження у справі, за наведених у ньому обставин, задоволенню не підлягає.

Водночас відносно клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у справі, слід зазначити наступне.

За приписами ч.2 ст.123 КУзПБ, основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до ч.8 ст.123 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: 1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника; 2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність; 3) звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про закриття процедури реструктуризації боргів у зв`язку з невиконанням або неможливістю виконання плану реструктуризації боргів та введення процедури погашення боргів боржника; 5) звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого; 6) інші питання, передбачені законодавством.

Згідно ч.11 ст.126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У відповідності до абз.1 ч.1 ст.130 КУзПБ, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Згідно положень КУзПБ, судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (п.8 ч.5 ст.119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч.2 ст.122 КУзПБ).

Відповідно до ч.4 ст.122 КУзПБ, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Таким чином, на відміну від ст.44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи Кодекс не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Вказане у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами ч.1 ст.130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з п.2 ч.4 ст.122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції ч.11 ст.126 КУ з процедур банкрутства.

Таким чином, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч.1 ст.130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з п.2 ч.4 ст.122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.11 ст.126 КУзПБ.

Отже, КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами п.8 ч.5 ст.119, ч.11 ст.126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до ч.7, п.2 ч.8 ст.123 КУ з процедур банкрутства.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Слід зазначити, що на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУзПБ, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Вказана норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

Згідно абз.2 ч.2 ст.6, ч.1 ст.130 КУзПБ, процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

З огляду на викладене, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тобто, неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.

Таким чином, положення ч.1 ст.130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч.7 ст.123, ч.11 ст.126 КУзПБ.

З огляду на те, що у ч.11 ст.126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ.

У відповідності до ч.11 ст.126 та ч.1 ст.130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч.11 ст.126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч.1 ст.130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.09.2022р. у справі №920/27/21.

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, як то передбачено положеннями ст.ст.124, 126 КУзПБ.

Водночас, як вже вказувалось вище, за наслідками проведених шляхом опитування зборів кредиторів 10.12.2022р., усіма кредиторами (листи представників кредиторів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) одноголосно було прийнято рішення, зокрема: відмовитись від розроблення плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 та його розгляду; звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_2 . Звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_2 арбітражного керуючого Томашука М.С. Уповноважити арбітражного керуючого Томашука М.С. надати суду відповідні клопотання.

Також, як вказувалось вище, встановлені під час розгляду справи обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника у даній справі (заборгованість боржника перед кредиторами згідно реєстру вимог кредиторів боржника становить - 4 510 470,57грн. та значно перевищує його доходи; відсутність достатніх майна та доходів боржника, за рахунок яких можливо було б відновити свою платоспроможність та погасити таку заборгованість (задекларована боржником вартість рухомого майна боржника в загальному розмірі становить 444 000,00грн.; дохід боржника - пенсія за віком; задекларована боржником номінальна вартість часток у статутному капіталі товариств становить 33,33грн.), що відповідно є підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів у даній справі.

Крім того, судом не було встановлено обставин, які б слугували підставою для закриття провадження у даній справі, про що було зазначено вище.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище положення закону у їх сукупності, беручи до уваги наявність ознак неплатоспроможності боржника та прийняті рішення зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 , колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання фізичної особи ОСОБА_2 банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Згідно абз.2 ч.1 ст.130 КУзПБ, постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.28 КУзПБ, арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають конфлікт інтересів; 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.

У відповідності до п.3 ч.8 ст.123 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією.

З матеріалів справи вбачається, що зборами кредиторів також прийнято рішення стосовно звернення з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_2 арбітражного керуючого Томашука М.С..

У клопотанні № 02-02/210 від 26.12.2022р. арбітражний керуючий Томашука М.С. просить суд призначити його керуючим реалізацією у даній справі.

Крім того, до Господарського суду Вінницької області арбітражним керуючим Томашуком М.С. було подано заяву №02-02/211 від 01.12.2022р. про участь у даній справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Томашука М.С..

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання представника кредитора ОСОБА_1 б/н від 11.01.2023р. про закриття провадження у справі №902/260/22; задоволення клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-02/210 від 26.12.2022р. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі №902/260/22; припиненя процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22; припинення повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 187 від 08.02.2013р.) у справі №902/260/22; визнання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22, банкрутом; введення процедури погашення боргів ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/260/22; призначення керуючим реалізацією майна боржника - Скорохода Андрія Володимировича у справі №902/260/22 - арбітражного керуючого Томашука Миколу Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №187 від 08.02.2013р.), тощо.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, постанову Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023р. у справі №902/260/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023р. у справі №902/260/22 без змін.

2. Справу №902/260/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Саврій В.А.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	18.04.2023
Оприлюднено	25.04.2023
Номер документу	110392485
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: неплатоспроможність фізичної особи

Тісецький С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.04.2023 по справі 902/260/22ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/260/22

Постанова
від 18.04.2023 по справі 902/260/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД