Постанова
від 13.04.2023 по справі 922/3303/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/3303/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

позивача Кухтика В.М.,довіреність від 05.12.22 № 1-3240 ( в режимі відеоконференції);

відповідача Лук`яненка О.А., ордер від 13.04.23 серії ВІ № 1136584;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків (вх. № 230Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 03.01.23 у справі № 922/3303/21 (ухвалене в приміщенні господарського суду Харкіської області суддею Добрелею Н.С., повний текст складено 04.01.23)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Харків

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків

про стягнення 8166291,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення 6 363955,31 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої потужності, 724 133,67 грн. пені, 330448,27 грн. 3% річних, 747754,29 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив своєчасної оплати рахунків за перевищення договірної потужності у травні - грудні 2019 року на загальну суму 6 363955,31 грн., чим порушив умови пунктів 2.6, 4.1., 8.4 Договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1807000409 (далі - Договір). У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору та статей 258, 536, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 198, статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог Оператор ГТС посилається на такі обставини:

-замовник зобов`язаний здійснити додаткову оплату Оператору ГТС у разі перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем (пункти 4.1, 8.4 договору);

-оператор ГТС здійснював розподіл потужності на добу наперед, тому відповідно до пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу газотранспортної системи в редакції постанови НКРЕКП № 580 від 22.04.2019 (надалі Кодекс (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) заявка Замовника на розподіл потужності не подається, тому відсутні підстави для оформлення додатків № 1 (розподіл потужності) та 2 (транспортування) до договору;

-потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем, до яких належить відповідач, для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 10 глави 1 розділу IX Кодексу);

-величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу (пункт 15 глави 1 розділу IX Кодексу);

-замовник не надав номінацію, тому відповідно до пункту 8 глави 1, пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу. Обсяг перевищення замовленої (договірної) потужності у такому разі дорівнює величині остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника у відповідних точках входу/виходу і становить 33 738, 12656 тис.м3 у відповідний період;

-тариф на послуги транспортування природного газу для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем становить 157,19 грн без ПДВ відповідно до додатку 1 до постанови НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001;

-до 01 травня 2019 року позивач не отримував оплату послуги розподілу потужності, які є складовою транспортування, оскільки був відсутній затверджений тариф;

-Оператор ГТС(позивач) на виконання пункту 8.4 Ддоговору надсилав на електронну адресу Замовника в інформаційній платформі рахунок на оплату та Звіти про використання замовленої потужності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі №922/3303/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року, відмовлено в задоволенні позову повністю.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив в позові з підстав відсутності погодженої потужності у Договорі, що унеможливлює встановлення обсягів перевищення.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2022 рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №922/3303/21 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В обгрунтування зазначеної постанови Верховний Суд зазначив,зокрема, наступне:

- відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими що за змістом є обов`язковими, а отже, й істотними в контексті предмета Договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом;

- водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17);

- фактичне виконання сторонами спірного Договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов;

- здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як Оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період. Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку, а отже, виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до Договору не укладаються".

- суди обох інстанцій встановили та прямо зазначили, що з 01.05.2019 Оператор ГТС фактично почав надавати послуги з розподілу договірної потужності, проте, суди безпідставно не надали оцінку таким обставинам, а також тим обставинам, що сторони вчиняли дії, спрямовані на виконання договору, зокрема: відповідачем надсилались повідомлення з довіреностями на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи на інформаційній платформі; на виконання пункту 11.2 договору позивачем направлялися відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), які відповідно до умов пункту 11.3 Договору відповідач повинен був підписати або надати мотивовану відмову від їх підписання. Крім того, укладаючи додаткову угоду № 1 до договору, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності на одну добу наперед (можливість отримання послуг) та визначили підстави і порядок виникнення обов`язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже, досягли згоди щодо цієї істотної умови.

- суди не перевірили, обставини на які посилався позивач щодо того, що зважаючи на положення пункту 2.2 Договору, правовідносини щодо надання послуг та їх оплати виникли внаслідок фактичних дій сторін (транспортування Замовником природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, надання Оператором ГРМ послуг користування потужністю на гарантованій основі) та безпосередньо з положень Кодексу, відповідно до якого потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі, не надали оцінку підписаним сторонами актам приймання-передачі природного газу, а також не дослідили докази у справі, зокрема, звіти про використання потужностей газорозподільної системи та стан розрахунків (а.с. 191-275 т. 1), які підписувались та подавались Замовником; не врахували, що відповідач не заперечував обставини транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат у спірний період, що зумовлює необхідність використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед.

- за конкретних обставин справи відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов`язку дотримання правил визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання послуг, оскільки у пункті 7 цієї постанови зобов`язано Оператора ГТС здійснити розподіл потужності на добу наперед на 01 травня 2019 року на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій, урахувавши попередньо розподілену потужність у кожній окремій точці входу/виходу до/із газотранспортної системи.Проте суди без належної оцінки обставин справи щодо реального виконання Договору та вчинення відповідачем дій щодо приведення договору у відповідність, порушили принцип рівності сторін, оскільки, незважаючи на те, що обов`язок привести Договір транспортування природного газу покладається на обидві сторони, фактично всі негативні наслідки невчинення таких дій у виді звільнення від обов`язку оплачувати відповідні послуги, були покладені на одну із сторін позивача у справі.

- передчасними є висновки судів стосовно того, що в матеріалах справи відсутній розрахунок перевищення потужності (формула, порядок розрахунку, тариф), зазначена лише загальна кількість, що позбавляє суд можливості перевірити правильність такого нарахування, оскільки вони зроблені без оцінки аргументів позивача, що тариф на послуги транспортування природного газу для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем становить 157,19 грн. без ПДВ відповідно до додатку 1 до постанови НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001, а зобов`язання щодо оплати за таку розподілену потужність виникло відповідно до положень Кодексу, який в тому числі визначає формулу, обсяги та порядок розрахунку.

- згідно з пунктом 15 глави 1 розділу IX Кодексу величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.У випадку, якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу (пункт 3 глави 2 розділу XI Кодексу). Натомість суди не надали оцінки аргументам позивача, що у даному випадку вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу, тому обсяг перевищення замовлених потужностей дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг;

- висновки судів щодо відсутності доказів надіслання позивачем на адресу відповідача розрахунків перевищення розміру договірних потужностей не ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що були подані позивачем. У матеріалах справи наявний реєстр файлів відправлених з інформаційної платформи на адресу AT "Харківгаз" (додаток № 6 до позовної заяви), яким позивач підтверджує обставини направлення на офіційну електронну адресу відповідача через Інформаційну платформу звітів про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей, актів наданих послуг та рахунків на оплату. Обставина можливості та належності надсилання відповідних документів через Інформаційну платформу є предметом доказування у справі. У порушення вимог статті 86, пунктів 2, 5 частини четвертої статті 238 ГПК України у рішенні суду відсутні зазначення цих доказів та мотивована оцінка відповідних аргументів позивача.

- висновки судів, що односторонні акти наданих послуг позивача не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу, вартості перевищення замовленої (договірної) потужності та відповідно самого факту перевищення потужності, є передчасними та суперечать частині першій статті 76 ГПК України, в якій врегульовано поняття належності доказів.

-висновки суду щодо відсутності підпису відповідача на актах наданих послуг зроблені без оцінки обґрунтованості відмови від підпису, зважаючи на положення пункту 11.3 договору, відповідно до якого Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.Суди констатували, що "відповідач листами (арк.спр. 81-88) повертав акти позивачу з посиланням на порушення п. 8.4 договору в частині ненадання на електронну адресу замовника звіту про використання договірних потужностей, розрахунку та рахунку на оплату на підставі п. 11.3 договору", але не оцінили, чи були такі дії відповідача обґрунтованими, і чи може бути визначена ним причина бути підставою для звільнення від обов`язку оплатити послуг розподілу потужностей, що надавалися Оператором ГТС на гарантованій основі, у розумінні частини четвертої статті 14 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.01.23 у справі № 922/3303/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 6363955,31 грн. заборгованості з оплати перевищення замовленої потужності, 724 133,67 грн. пені, 330448,27 грн. 3% річних, 747754,29 грн. інфляційних втрат та 122494,37 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування висновку про задоволення позову суд послався,зокрема, на те, що:

- Договір транспортування природного газу є договором про надання послуг, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством. Відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими що за змістом є обов`язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом. Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17). З матеріалів справи вбачається вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання договору транспортування природного газу, що виключає кваліфікацію цього Договору як неукладеного, зокрема: відповідачем надсилались повідомлення з довіреностями на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи на інформаційній платформі;

- на виконання пункту 11.2 Договору позивачем направлялися відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), в яких визначено вартість послуги перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за місяць та які відповідно до умов пункту 11.3 договору відповідач повинен був підписати або надати мотивовану відмову від їх підписання,чого останім здійснено не було, у зв`язку з чим вказані акти є належними доказами наданих позивачем послуг. При цьому суд зазначив, що повернення відповідачем Актів наданих послуг з посиланням на те, що позивачем не було направлено звіти про використання договірних потужностей, розрахунку та рахунку на оплату на підставі п. 11.3 Договору не може бути підставою для звільнення останнього від виконання зобов`язань за договором та важатися мотивованою відмовою від підписання Актів надання послуг, враховуючи, що в матеріалах справи наявний Реєстр файлів відправлених з Інформаційної платформи АТ Укртрансгаз на адресу АТ Харківгаз (додаток № 6 до позовної заяви), що підтверджує своєчасне направлення Оператором ГТС на офіційну електронну адресу АТ Харківгаз через Інформаційну платформу Звітів про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей, Актів наданих послуг та Рахунків на оплату;

- виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 Договору транспортування природного газу, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки № 1 та № 2 до договору не укладаються, в той час додатковою угодою № 1 до договору сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності на одну добу наперед (можливість отримання послуг) та визначили підстави і порядок виникнення обов`язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже, досягли згоди щодо цієї істотної умови;

- враховуючи, що відповідач не подавав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то відповідно до положень п. 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС вважається, що відповідачем було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а весь обсяг використаної потужності, є перевищення замовленої потужності, що і є підставою для стягнення додаткової плати за перевищення потужності за тарифами встановленими НКРЕКП;

- в даному випадку, зважаючи на положення пункту 2.2 Договору, правовідносини щодо надання послуг та їх оплати виникли внаслідок фактичних дій сторін (транспортування Замовником природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, надання Оператором ГРМ послуг користування потужністю на гарантованій основі) та безпосередньо з положень Кодексу, відповідно до якого потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 10 глави 1 розділу IX Кодексу;

- в матеріалах справи наявні підписані звіти про використання потужностей газорозподільної системи та розрахунки (а.с. 191-225 т. 1), які підписувались та подавались Замовником-відповідачем, дані яких, відповідно до п. 8.4. Договору, є підставою для проведення розрахунку додаткової плати, тоді як відповідач в свою чергу не надав доказів у спростування обставин щодо транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат у спірний період, що зумовлює необхідність використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед;

- додатковими доказами використання Відповідачем потужності (її обсягів) в точках виходу з ГТС до ГРМ є висновки НКРЕКП, викладені в Акті № 292 від 08.06.2021, та інформація, зазначена Відповідачем у формах звітності № 8в-НКРЕКП газ-моніторинг (місячна) (копії наявні в матеріалах справи);

- надані позивачем докази,зокрема, надіслані відповідачеві через інформаційну платформу рахунки та звіти про використання замовленої потужності АТ ОГС Харківгаз, акти наданих послуг, підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків підтверджують перевищення відповідачем замовленої потужності у спірний період, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості, а також нарахованих пені, 3% та інфляційних втрат є правомірними;

- в даному випадку, за конкретних обставин справи відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов`язку дотримання правил визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання послуг, оскільки у пункті 7 цієї постанови зобов`язано Оператора ГТС здійснити розподіл потужності на добу наперед на 01 травня 2019 року на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій, урахувавши попередньо розподілену потужність у кожній окремій точці входу/виходу до/із газотранспортної системи. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій щодо приведення договору у відповідність, в той час, як обов`язок привести договір транспортування природного газу покладається на обидві сторони. Проте, матеріалами справи підтверджується, а також підтверджено самим Відповідачем, що АТ Укртрансгаз зверталось до Господарського суду Харківської області з позовом до АТ Оператор газорозподільної системи Харківгаз про визнання укладеним договору про транспортування природного газу в межах справи № 922/2529/18. Запропонована АТ Укртрансгаз редакція договору про транспортування природного газу передбачала порядок врегулювання сторонами, в т.ч. послуги замовленої потужності в точках входу та виходу з/до газотранспортної системи, передбаченої розділом ЇХ Кодексу ГТС. Однак, рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.12.2018 у справі №922/2529/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та постановою Верховного Суду від 13.06.2019 у задоволенні позову було відмовлено;

- оскільки спірний Договір є договором про надання послуг відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин сторін та задоволення заяви відповідача про застосування шестимісячного строку позовної давності, встановленого ч.5 ст. 315 ГК України , у зв`язку з чим заява відповідача про застосування зазначеного строку не піддягає задоволенню.

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався, зокрема, на наступне:

- 01.05.2019 набрали чинність зміни до Кодексу ГТС якими повністю змінений порядок отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності, порядок розрахунку перевищення договірної потужності;

- постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" зобов`язано Оператора ГТС здійснити розподіл потужності на добу наперед на 01 травня 2019 року на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій, урахувавши попередньо розподілену потужність у кожній окремій точці входу/виходу до/з газотранспортної системи;

- тільки з 01.05.2019 Оператор ГТС фактично почав надавати послугу з розподілу договірної потужності, порядок надання якої був повністю змінений, а зміни до договору не вносились;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідач у взаємовідносинах з оператором ГТС за Договором виступав не в якості Оператора ГРМ , а саме як замовник послуг транспортування природного газу, в той час як послуга договірної потужності стала можливою тільки з 01.05.19 з огляду на набрання чинності постанови НКРЕКП від 21.12.18 № 2001 в частині застосування тарифу для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем;

- господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, щодо вчинення позивачем всіх залежних від нього дій в частині приведення існуючих між сторонами договірних умов у відповідність до змін,внесених до Кодексу ГТС;

- формула, яка передбачена договором у редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2017, не відповідає формулі розрахунку перевищення договірної потужності, яка підлягала застосуванню, починаючи з 01.05.2019 відповідно до положень Кодексу ГТС;

- позивач не має права стягувати з відповідача перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця, оскільки така потужність не передбачена Договором і жодних номінацій на розподіл такої потужності відповідач не подавав;

- сторони не узгоджували обсяг договірної потужності на момент укладення договору, через неукладення Додатків №1 та №2 до Договору, так і на час спірних правовідносин, оскільки відповідач не подавав, а позивач не підтверджував номінацій, що виключало потребу відповідача в одержанні доступу до потужностей газотранспортної системи. Жодних обсягів природного газу для транспортування відповідачу у спірний період не передавав та докази виникнення небалансів у відповідача у спірний період в матеріалах справи відсутні;

- судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не застосовано висновок Об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.22 у справі № 918/450/20, що балансування газотранспортної системи безпосередньо пов`язане із фізичним транспортуванням природного газу, а отже без замовлення послуг транспортування природного газу не могло виникнути балансування та послуг перевищення замовленої (договірної) потужності на ці обсяги негативних щодобових небалансів, а також щодо обов`язковості додатків № 1 та № 2 до Договору транспортування природного газу;

- переміщення природного газу є правовідношенням з перевезення вантажів щодо якої ч. 5 статті 315 ГК України встановлено скорочену позовну давність, яку безпідставно не застосував суд першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків (вх. № 230Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 03.01.23 у справі № 922/3303/21 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленям сторін на 13.04.2023 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

14.03.23 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, ( вх. № 2851 ел. 4533) згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволеню не підлягає, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2015 між сторонами укладено договір №1512000744 транспортування природного газу (Договір).

Відповідно до пункту 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 Договору послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Відповідно до пункту 2.4 Договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.

Згідно з п.2.5. Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до п.2.6. Договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.

Згідно з п.2.7. Договору Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього Договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником Послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п.2.8. договору).

Сторони не підписали додатки 1, 2 та 3 до договору.

Відповідно до п.3.2. Договору Оператор має право: своєчасно отримувати від Замовника плату за надані Послуги; на безперешкодний та безкоштовний доступ на територію та земельну ділянку Замовника, де розташоване його газове обладнання та/або комерційний вузол обліку газу, для виконання своїх обов`язків, передбачених Кодексом та чинним законодавством; обмежувати або припиняти транспортування природного газу у випадках, передбачених цим Договором та Кодексом: отримувати оперативну інформацію від Замовника на запит своєї диспетчерської служби; стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим Договором та чинним законодавством, України, для забезпечення належного надання Послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи.

Згідно з п.4.1. Договору Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку Оператора з представниками Замовника, зазначеними в цьому Договорі; здійснити додаткову оплату Оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п.4.2. Договору Замовник має право: отримувати від Оператора Послуги належної якості та в обумовлені цим Договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від Оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання Замовником своїх зобов`язань за цим Договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим Договором, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це Оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим Договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається Оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором; користуватися іншими правами, передбаченими Договором та чинним законодавством України; у разі фізичного підключення до газотранспортної системи - на безперешкодний та безкоштовний доступ в порядку, визначеному Кодексом, на територію та земельну ділянку Оператора, де розміщені місця відбору проб газу та/або комерційні вузли обліку газу, за якими здійснюється замовлення Послуг.

Згідно з пунктом 5.4 Договору окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/ прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/ виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.

Відповідно до п.5.5. договору на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (даті - ЗВТ).

Згідно з п.6.1. Договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності).

Відповідно до п.6.2. Договору розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу.

Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті (п.6.3. договору).

Згідно з п.7.1. договору вартість Послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Відповідно до п.7.2. договору Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www. utg.ua.

Згідно з п.7.3. договору тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 8.1 Договору величина договірної потужності Замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначних у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 8.4. Договору у випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу, виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за відповідною формулою, зазначеною у цьому пункті.

29.11.2017 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно якої, зокрема, пункт 8.4 змінено в частині формули розрахунку.

Згідно з п.11.1. Договору Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг.

Відповідно до п.11.2. Договору Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.

Згідно з п.11.3. Договору Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.

Відповідно до п.13.5. Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.15.5. Договору Оператор до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості природного газу та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року (п.17.1. договору).

Відповідно до п.17.2. Договору усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами Сторін.

У разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу Сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору (п.17.3. Договору).

Пунктом 19.2 Договору визначено, що будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою.

У червні 2019 року січні 2020 року позивач через інформаційну платформу щомісячно надсилав відповідачу акти надання послуг (перевищення договірної потужності) за період травень грудень 2019 року, рахунки на оплату та звіти про використання замовленої потужності.

Так обсяг перевищення замовленої (договірної) потужності та її вартість:

-за актом від 31.05.2019 №05-2019-1512000744/1000519 - 3695,65443 тис.м3/добу, вартість 697103,90 грн (за травень 2019 року);

-за актом від 30.06.2019 №06-2019-1512000744/1000619 - 1688,43616 тис.м3/добу, вартість 318486,34 грн (за червень 2019 року);

-за актом від 31.07.2019 №07-2019-1512000744/1000719 - 1629,61190 тис. м3/добу, вартість 307390,43 грн (за липень 2019 року);

-за актом від 31.08.2019 №08-2019-1512000744/1000819 - 1370,50523 тис. м3/добу, вартість 258515,66 грн (за серпень 2019 року);

-за актом від 30.09.2019 №09-2019-1512000744/1000919 - 1756,92661 тис. м3/добу, вартість 331405,55 грн (за вересень 2019 року);

-за актом від 31.10.2019 №10-2019-1512000744/1001019 - 3396,76519 тис. м3/добу, вартість 640725,02 грн (за жовтень 2019 року);

-за актом від 31.11.2019 №11-2019-1512000744/1001119 - 6883,19813 тис. м3/добу, вартість 1298363,89 грн (за листопад 2019 року);

-за актом від 31.12.2019 №12-2019-1512000744/1001219 - 13317,02891тис. м3/добу, вартість 2511964,52 грн (за грудень 2019 року).

Позивачем були надіслані відповідачеві через інформаційну платформу рахунки та звіти про використання замовленої потужності АТ ОГС Харківгаз, а саме:

- рахунок від 31.05.2019 № 05-2019-1512000744 на суму 697103,90грн та звіт про використання замовленої потужності від 31.05.2019;

- рахунок від 30.06.2019 №06-2019-1512000744/1000619 на суму 318486,34грн та звіт про використання замовленої потужності від 30.06.2019;

- рахунок від 31.07.2019 №07-2019-1512000744/1000719 на суму 307390,43грн та звіт про використання замовленої потужності від 31.07.2019;

- рахунок від 31.08.2019 №08-2019-1512000744/1000819 на суму 258515,66грн та звіт про використання замовленої потужності від 31.08.2019;

- рахунок від 30.09.2019 № 09-2019-1512000744/1000919 на суму 331405,55грн та звіт про використання замовленої потужності від 30.09.2019;

- рахунок від 31.10.2019 №10-2019-1512000744/1001019 на суму 640725,02грн та звіт про використання замовленої потужності від 31.10.2019;

- рахунок від 30.11.2019 №11-2019-1512000744/1001119 на суму 1298363,89грн та звіт про використання замовленої потужності від 30.11.2019;

- рахунок від 31.12.2019 №12-2019-1512000744/1001219 на суму 2511964,52грн та звіт про використання замовленої потужності від 30.12.2019.

На підтвердження надсилання вказаних вище рахунків та звітів позивач надав реєстр файлів, відправлених з інформаційної платформи філії Оператор ГТС Укртрансгаз.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами.

АТ Укртрансгаз у зв`язку з неоплатою відповідачем рахунків за травень-грудень 2019 року звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до АТ ОГС Харківгаз про стягнення 6363955,31 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої потужності, 724133,67 грн пені, 330448,27 грн 3% річних, 747 754,29 грн інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що умовами договору не врегульовано питання надання права користування потужністю на добу наперед; розподіл потужності на добу введено в дію 01 травня 2019 року постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП", але зміни до договору не вносилися; сторони не підписали додатки 1, 2 та 3 до договору, тому не узгодили умови щодо обсягів та порядку надання послуг та визначення їх вартості; акти наданих послуг, рахунки, звіти Оператора ГТС були направлені на електронну адресу в інформаційні платформі, використання якої не передбачено договором, з порушенням строку, визначеного у пункті 8.4 договору; акти наданих послуг підписані лише Оператором ГТС, а вказана в них інформація не підтверджена жодними доказами. Крім того відповідач вказує на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності, передбачений частиною п`ятою статті 315 ГК України.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі 922/3303/21, направляючи дану справу на новий розгляд, надав вказівки щодо необхідності дослідження судом обставин, які є предметом доказування у справі, а саме обставини: документального оформлення приймання-передачі природного газу у спірний період; наявності підтвердженої номінацій у спірний період; забезпечення Оператором гарантованого доступу до потужності точок входу/виходу на добу наперед; використання замовником потужності у спірний період та відображення це у звіті; обґрунтованості відмови замовника від підписання актів приймання-передачі; вчинення фактичний дій щодо розподілу потужності на виконання договору та визначення правових наслідків таких дій; поведінки обох сторін на предмет добросовісності щодо вчинення дій з метою приведення договору у відповідність до змін; вжиття обома сторонами заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи господарським судом першої інстанції на виконання постанови Верховного Суду від 02.08.22 досліджено обставини, які є предметом доказування у справі, на які звернув увагу Суд касаційної інстанції та надана ім. належна правова оцінка.

Так, відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.

Пунктами 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Пунктом 5 гл. 1 Загальні засади, терміни та скорочення розділу І Загальні положення Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 N 2493 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за N 1378/27823 (надалі Кодекс ГТС) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено:

договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування;

розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу;

розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.

Відповідно до п. 1 глави ІІІ Основні засади доступу до газотранспортної системи розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Замовник послуг транспортування користується потужністю газотранспортної системи на засадах, визначених Законом України "Про ринок природного газу", цим Кодексом, а також договором транспортування природного газу (п.9 глави 3 Основні засади доступу до газотранспортної системи розділу І Кодексу ГТС ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Додатком до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.

Згідно з пунктом 2.3. договору, послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Згідно з п.п.1,2,10 глави 1 розділу ІХ Розподіл потужності Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Пунктом 2 глави 2 розділу ІХ Кодексу ГТС встановлено, що доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування. У договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями); строк, на який потужність була розподілена.

Розподіл потужності здійснюється за таких умов: у випадку річних періодів - для будь-яких п`ятнадцяти (15) газових років, наступних за газовим роком, у якому відбулося розподілення потужності; у випадку квартальних періодів - для будь-якого кварталу газового року, наступного за газовим роком, у якому відбулося розподілення потужності, або для будь-якого кварталу газового року, наступного за газовим кварталом, у якому відбулося розподілення потужності; у випадку місячних періодів - для газового місяця наступного за газовим місяцем, у якому відбулося розподілення потужності (п.5 глави 2 розділу ІХ Кодексу ГТС)

Умови укладеного сторонами у даній справі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000744 не місять таких його обов`язкових положень (умов), як: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що в свою чергу позбавляє можливість встановити на який саме період наданий доступ до потужності та в яких точках входу/або виходу, з якими технічними характеристиками цих точок.

За приписами п.п. 1-5 п.1 глави 4 розділу IV Умови взаємодії оператора газотранспортної системи. Порядок присвоєння EIC-кодів та вимоги до інформаційної платформи відповідно до Кодексу ГТС інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством / оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.

За пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Натомість відповідно до частини першої статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Закон «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати:

- надання доступу до потужності (розподіл потужності);

- послуги транспортування;

- послуги балансування.

Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абзац перший пункту 1 глави 1 розділу VIII).

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Норми ЦК України та ГК України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.

Отже, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.

Відповідна правова позиція щодо правової природи договір транспортування природного газу викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.22 у справі № 921/184/21.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ГК України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Як зазначено вище, пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), які згідно з пунктом 2.8 Договору є його невід`ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Як зазначено вище, додатки 1, 2, 3 до Договору сторонами не укладалися.

Відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими що за змістом є обов`язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 зі справи № 922/189/18.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, сторонами вчинялися дії, спрямовані на виконання Договору, зокрема: відповідачем надсилались повідомлення з довіреностями на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи на інформаційній платформі; на виконання пункту 11.2 договору позивачем направлялися відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), які відповідно до умов пункту 11.3 договору відповідач повинен був підписати або надати мотивовану відмову від їх підписання,проте не здійснив останнього, а тому ці акти є належними доказами надання зазначених в них послуг.

Згідно з пунктами 1, 2, 10 глави 1 розділу IX Кодексу оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність в визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності. Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об`єднує.

Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС).

Отже, здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку № 1 відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як Оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період.

Укладаючи додаткову угоду № 1 до договору, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності на одну добу наперед (можливість отримання послуг) та визначили підстави і порядок виникнення обов`язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже, досягли згоди щодо цієї істотної умови.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

В даному випадку, зважаючи на положення пункту 2.2 Договору, правовідносини щодо надання послуг та їх оплати виникли внаслідок фактичних дій сторін (транспортування Замовником природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, надання Оператором ГРМ послуг користування потужністю на гарантованій основі) та безпосередньо з положень Кодексу, відповідно до якого потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 10 глави 1 розділу IX Кодексу).

Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку (пункт 8.19 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що послуги (до яких відповідно до п.2.3 Договору належить і послуга замовленої потужності у точках входу та виходу до / з газотранспортної системи) надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Як зазначав скаржник, Постановою №1437 внесені зміни до Кодексу ГТС, зокрема, запроваджено роботу інформаційної платформи. Ця постанова набрала чинності з 01.08.2018.

Відповідно до Кодексу ГТС в редакції від 01.08.2018, інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).

Таким чином, з 01.08.2018 Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб`єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС (функції якого на момент виникнення спірних правовідносин виконувало АТ "Укртрансгаз") задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019.

Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19.

Постановою №580, яка набрала чинності з 01.05.2019, внесені зміни до Кодексу ГТС, якими, зокрема, змінено періоди доступу до потужності (запроваджено доступ до потужності на період на добу наперед).

Тобто з моменту внесення відповідними постановами НКРЕКП (які є обов`язковими до виконання суб`єктами ринку природного газу відповідно до частин 5, 9 ст.14, п.1 ч.1 ст.17 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг", пунктів 1, 7, 11 ч.3 ст.4 Закону "Про ринок природного газу") змін до Кодексу ГТС, зокрема, щодо запровадження інформаційної платформи та замовлення газової потужності на добу на перед (п.2 гл.1 розд.ІХ Кодексу ГТС у відповідній редакції), оператор ГТС фактично був зобов`язаний здійснювати власну діяльність та надавати послуги транспортування природного газу (в тому числі щодо розподілу потужності) саме відповідно до таких змін.

При цьому Верховний Суд у постанові від 20.12.2022 у справі №904/7656/21 (щодо стягнення заборгованості з оператора ГРМ за послуги з перевищення договірної потужності за період травень-грудень 2019 року) надав висновок про те, що учасники ринку природного газу повинні дотримуватися правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг, навіть якщо відповідні зміни не були внесені до договору транспортування природного газу, укладеного сторонами. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.

З огляду на викладене та те, що учасники ринку природного газу повинні дотримуватись правил визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг, суд відхиляє аргументи скаржника про те, що Договором не передбачено умов отримання Замовником послуг з розподілу потужності на добу наперед.

Відповідно до пунктів 17, 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму вебсайті перелік точок входу/виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року.

Пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу передбачено, що якщо замовник послуг з транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.

За змістом пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Відповідно до пункту 3.2 Договору Оператор має право стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором.

Зазначеному праву Оператора кореспондується обов`язок Замовника не перевищувати замовлені потужності, визначені у цьому Договорі, а у разі перевищення договірної потужності здійснити додаткову плату Оператору, в порядку, визначеному цим Договором (пункт 4.1 Договору).

Вартість перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках воду/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця розраховується за формулою наведеною в пункті 8.4 Договору.

У пункті 8.4 Договору передбачено, що підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до десятого числа, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді.

Оформлення послуг, які надаються за Договором, за винятком послуг балансування здійснюється шляхом підписання сторонами актів наданих послуг відповідно до умов пункту 11.1 Договору.

У пунктах 11.2, 11.3 Договору передбачено, що Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від писання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку.

Стосовно заперечень відповідача стосовно того, що акти не були підписані останнім з огляду на порушення позивачем п. 8.4 договору в частині ненадання на електронну адресу замовника звіту про використання договірних потужностей, розрахунку та рахунку на оплату на підставі п. 11.3 договору, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач 31.05.2019, 30.06.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019 направив відповідачу акти надання послуг, в яких визначено вартість послуги перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за місяць.

Відповідач листами (арк.спр. 81-88) повертав акти позивачу з посиланням на порушення п. 8.4 договору в частині не надання на електронну адресу замовника звіту про використання договірних потужностей, розрахунку та рахунку на оплату на підставі п. 11.3 договору.

В свою чергу, положенням пункту 11.3 договору передбачено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.

Тобто, з аналізу вищенаведеного пункту договору вбачається, що відмова замовника від підписання актів має бути мотивованою, проте в даному випадку посилання відповідача на те, що позивачем не було направлено звіти про використання договірних потужностей, розрахунку та рахунку на оплату на підставі п. 11.3 договору не може бути підставою для звільнення останнього від виконання зобов`язань за договором.

Крім того, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем Звітів про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей, Актів наданих послуг та Рахунків на оплату через Інформаційну платформу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем в порушення положень пункту 11.3 договору після отримання Актів не було надано мотивованої відмови від їх підписання, у зв`язку з чим вказані акти є належними доказами надання позивачем зазначених в них послуг.

Пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС передбачено, що якщо замовник послуг з транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу. 8.23. За змістом пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування..

Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень - грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу. Як вбачається із звітів про використання замовленої потужності, оскільки відповідач не надав номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності. Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово.

Сумарні обсяги за результатами місяця (період травень - грудень 2019 року) містяться в актах наданих послуг, звітах та рахунках.

Таким чином, враховуючи, що Відповідач не подавав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що Відповідачем було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а весь обсяг використаної потужності, є перевищення замовленої потужності, що і є підставою для стягнення додаткової плати за перевищення потужності за тарифами встановленими НКРЕКП.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.22 у справі № 921/184/21 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 02.08.2022 у даній справі.

Щодо тарифу на розподіл потужності встановленого Постановою НКРЕКП № 2001 від 21.12.2018, суд першої інстанції правомірно врахував наступні висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в подібних правовідносинах:

8.26. Договір містить розділ VII Тарифи, пункти 7.1, 7.3 якого передбачають, що вартість послуг розраховується, зокрема розподіл потужності, - за тарифами, які встановлюються Регулятором. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.

Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 встановлено тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ Укртрансгаз, яка в частині застосування тарифу для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем набрала чинності з 01.05.2019. На послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем в/з газотранспортну(ої) систему(и), встановлено тариф у розмірі 157,19 грн. за 1 000 куб. метрів на добу без ПДВ.

Зазначений тариф затверджено відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2517, згідно з пунктом 4 розділу І якої тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу - виражена у грошовій формі вартість забезпечення у планованому періоді замовнику обсягу замовленої потужності, вираженої в 1000 м-3 (одиницях енергії) до одиниці часу в точках входу в газотранспортну систему та точках виходу з газотранспортної системи.

Таким чином, тариф, який застосував Позивач для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності у даній справі, є тарифом, встановленим Регулятором (НКРЕКП) у відповідній точці виходу до АТ Харківгаз і саме у Постанові НКРЕКП визначено тариф у грошовій формі до обсягу потужності, вираженої в 1000 м.куб.

Щодо визначення вартості перевищення замовленої потужності, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність передбачено розділом VIII Договору транспортування природного газу від 17.12.2015 (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2017).

Зокрема, п.8.4. наведено формулу для розрахунку додаткової плати за перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця.

Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді.

До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього Договору, визначається за даними Оператора.

Так, кількість замовлених точок входу і точок виходу для Відповідача є фактично однією віртуальною точкою, яка є і точкою входу і точкою виходу, що вказано у Звітах про використання замовленої потужності та у скрінах з Інформаційної платформи.

Відповідно до Тимчасових тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ Укртрансгаз, затверджених постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 (Додаток 2) для віртуальних точок виходу з невизначеним фізичним розташуванням до газорозподільних систем, якою є віртуальна точка Відповідача, тариф для точок входу відсутній (перший доданок у формулі дорівнює 0), а тариф для точок виходу (застосовується у другому доданку у формулі) становить 157,19 грн.

Фактично використана потужність для і-тої точки виходу та сума договірних потужностей на добу наперед для і-тої точки виходу - дані, які наведені у Звітах про використану потужність - різниця між поданими обсягами (підтверджується скрінами з Інформаційної платформи та стверджується самим Відповідачем - жодних номінацій на розподіл потужності на добу наперед АТ Харківгаз Оператору ГТС не подавав) та фактично відібраними. Усі дані щодо подач/відборів обсягів природного газу завантажуються до Інформаційної платформи самим Відповідачем.

Таким чином, розрахунок вартості перевищення договірної потужності відповідає умовам Договору та тарифу Регулятора.

Також, як правомірно зазначив суд першої інстанції, додатковими доказами використання Відповідачем потужності (її обсягів) в точках виходу з ГТС до ГРМ є висновки НКРЕКП, викладені в Акті № 292 від 08.06.2021, та інформація, зазначена Відповідачем у формах звітності № 8в-НКРЕКПгаз-моніторинг (місячна) (копії наявні в матеріалах справи).

Також в матеріалах справи наявний Реєстр файлів відправлених з Інформаційної платформи АТ Укртрансгаз на адресу АТ Харківгаз (додаток № 6 до позовної заяви), що підтверджує своєчасне направлення Оператором ГТС на офіційну електронну адресу АТ Харківгаз через Інформаційну платформу Звітів про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей, Актів наданих послуг та Рахунків на оплату.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази в їх сукупності,про які зазначено вище, в тому числі : акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату за період травня - грудня 2019 року, є належними та допустимими доказами, які з достатньою вірогідністю підтверджують заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності підстав для оплати послуг з тих підстав, що сторони не привели свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору в редакції постанови від 22.04.2019 № 580 і не внесли відповідні зміни, що є порушенням умов договору, що передбачає, що у разі внесення та затвердження регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору (пункт 17.3 договору), суд правомірно зазначив наступне.

В даному випадку, за конкретних обставин справи відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов`язку дотримання правил визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання послуг, оскільки у пункті 7 цієї постанови зобов`язано Оператора ГТС здійснити розподіл потужності на добу наперед на 01 травня 2019 року на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій, урахувавши попередньо розподілену потужність у кожній окремій точці входу/виходу до/із газотранспортної системи.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій щодо приведення договору у відповідність, в той час, як обов`язок привести договір транспортування природного газу покладається на обидві сторони.

Проте, матеріалами справи підтверджується, а також підтверджено самим відповідачем, що АТ Укртрансгаз зверталось до Господарського суду Харківської області з позовом до АТ Оператор газорозподільної системи Харківгаз про визнання укладеним договору про транспортування природного газу в межах справи № 922/2529/18. Запропонована АТ Укртрансгаз редакція договору про транспортування природного газу передбачала порядок врегулювання сторонами, в т.ч. послуги замовленої потужності в точках входу та виходу з/до газотранспортної системи, передбаченої розділом ЇХ Кодексу ГТС. Однак, рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.12.2018 у справі №922/2529/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та постановою Верховного Суду від 13.06.2019 у задоволенні позову було відмовлено.

Отже, вказані обставини свідчать, що Позивачем вчинялися залежні від нього дії щодо приведення існуючих між сторонами договірних умов у відповідність до змін, внесених до Кодексу газотранспортної системи.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина перша та друга статті 193 ГК України).

Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8), за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. При цьому особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи. Порушення цього балансу добросовісної поведінки учасників правовідносин та встановлення судами недобросовісної поведінки може мати наслідком відмову в захисті порушеного права або покладання зобов`язань для відновлення права, порушеного недобросовісною поведінкою (див. mutatis mutandis, з урахуванням відповідних відмінностей пункти 6.30 - 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі у справі № 761/36873/18).

При цьому відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов`язку дотримання правил визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання послуг. До того ж сам скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що тільки з 01.05.2019 позивач фактично почав надавати послугу з розподілу потужності на добу наперед.

Аналогічна правова позиція викладена в постаові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.12.22 у справі № 904/7656/21.

Доводи скаржника про те, що позивач не має права стягувати з відповідача перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця, оскільки така потужність не передбачена Договором і жодних номінацій на розподіл такої потужності відповідач не подавав, Суд відхиляє з огляду на обов`язок учасників ринку природного газу дотримуватись Кодексу та те, що, як зазначалось вище, у разі неподання відповідних номінацій, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини прострочення відповідачем зобов`язань із здійснення оплати перевищення замовленої потужності та здійснивши перерахунок, заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив правильність такого розрахунку.

Таким чином, встановивши обставини надання позивачем та отримання відповідачем послуг перевищення замовленої (договірної) потужності за період травня - грудня 2019 року, не оплату відповідачем відповідних послуг, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції правомірно відмовив в її задоволенні, з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач вказує на те, що оскільки за умовами Договору діяльність сторін підпадає під визначення перевезення вантажів, позивач є саме перевізником у розумінні положення частини п`ятої статті 315 ГК України, у зв`язку з чим до даних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний шестимісячний строк позовної давності, передбачений частиною п`ятою статті 315 ГК України.

Частиною 5 статті 315 ГК України визначено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Натомість, як було зазначено вище, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.

Відповідна правова позиція щодо правової природи договору транспортування природного газу викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.22 у справі № 921/184/21

При цьому, в зазначені постанові Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи № 920/206/19, від 23.07.2020 зі справи № 920/180/19, від 08.12.2021 зі справи № 904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для застосування шестимісячного строку позовної давності встановленого ч.5 ст. 315 ГК України до даних правовідносин, у зв`язку з чим заява про застосування строку позовної давності не піддягає задоволенню.

Зважаючи на наведене, суд відхиляє доводи скаржника щодо незастосування судом першої інстанції висновків, викладених в наведених постановах Верховного Суду, від яких Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на час розгляду даної справи відступила.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а оскаржуване рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга-без задоволення.

Керуючись статтями статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.01.23 у справі № 922/3303/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.04.23.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль


Дата ухвалення рішення	13.04.2023
Оприлюднено	25.04.2023
Номер документу	110392549
Судочинство	Господарське

Добреля Н.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 13.04.2023 по справі 922/3303/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/3303/21

Постанова від 13.04.2023

Постанова
від 13.04.2023 по справі 922/3303/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД