Рішення

від 21.04.2023 по справі 905/884/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.2023р. Справа №905/884/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства Укртелеком, м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства Укртелеком, м. Дніпро,

до відповідача Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 54595,48грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укртелеком в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства Укртелеком звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про стягнення 54595,48грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання зі сплати заборгованості, яку було стягнуто рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у справі №905/1746/17, а також не сплачено 3% річних та інфляційні втрати, стягнуті рішенням Господарського суду Донецької області від 18.10.2018 у справі №905/1592/18. У зв`язку з невиконанням вказаного грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.08.2018 по 26.09.2022 в сумі 10418,00 грн., та інфляційні втрати за період з вересня 2018 року по вересень 2022 року в сумі 44177,48 грн., нараховані на стягнуті рішеннями суду суми.

Заперечення учасників процесу.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що: - договірні відносини на порушення яких посилається позивач виникли між позивачем та Управлінням соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, та оскільки останній ще перебуває в стані припинення, то відповідач не є належним відповідачем; - обов`язок сплати судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень ч.1 ст.509 ЦК України, у зв`язку з чим нарахування пені та 3 відсотків річних на суму судового збору є неправомірним; - інфляційні втрати не мають нараховуватись на зобов`язання, з моменту виникнення яких пройшло більше трьох років.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що починаючи з 01.01.2018 року усе майно, права та обов`язки Управління соціального захисту населення перейшли Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, у тому числі й зобов`язання щодо виконання рішення суду у справі, яке набрало законної сили та обов`язковим до виконання, з чого слідує, що визначений позивачем відповідач у справі є належним. Також, зазначає, що відповідно положень ст.ст. 11, 509, 625 ЦК України, ст. 175 ГК України, постанови Пленуму ВГСУ №14, обов`язок сплатити судовий збір є грошовим зобов`язанням, а тому нарахування 3% річних та інфляційних є правомірним.

05.01.2023 від відповідача до суду надійшла заява від 03.01.2023 про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку із пропуском строків позовної давності. Вказує, що з дати звернення позивача до суду з позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних (позовна заява від 27.10.2022 зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» 07.11.2022), позивачем було пропущено встановлений ст.257 ЦК України строк звернення до суду.

У письмових поясненнях від 15.02.2023 позивач вказує, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, такі строки продовжуються в силу закону. Строк дії карантину неодноразово продовжувався та згідно постанови КМУ від 23.12.2022р. № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р № 1236» строк дії карантину продовжений до 30.04.2023року. Таким чином, оскільки перебіг строку позовної давності по даній справі розпочався у листопаді 2018, то трирічний строк позовної давності припадав на 2021 рік, тобто вже після початку карантину.

В додаткових письмових поясненнях від 22.03.2023 відповідач вказує, що позивачем не обґрунтовано належним чином причини пропуску строку позовної давності. Зазначає, що можливість подання позову у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого позивача, тому пропуск строку залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які позивач міг і повинен був уникнути при такому зверненні.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 14.11.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. (повний текст підписано 13.10.2017р.) у справі №905/1746/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/1746/17 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ Укртелеком, м.Київ до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 77741,67грн. задоволені. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком заборгованість у сумі 77741,67грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600,00грн., стягнуто збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760,00грн.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду по справі № 905/1746/17 від 28.11.2017 набрала законної сили 28.11.2017.

За поясненнями позивача вказане рішення Донецького апеляційного господарського суду по справі № 905/1746/17 було пред`явлено до виконання, проте, не було виконано.

В подальшому, рішенням Господарського суду Донецької області від 18.10.2018 у справі №905/1592/18 були задоволені у повному обсязі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Дніпропетровської філії, до відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про стягнення 5327,06 грн., з яких: 3633,78 грн. - інфляційні втрати, 1693,28 грн. - 3% річних, 1762,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

З рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2018 у справі №905/1592/18 вбачається, що інфляційні втрати в сумі 3633,78 грн. були стягнуті за період з грудня 2017 року по липень 2018 року, 3% річних в сумі 1693,28 грн. - за період з 29.11.2017р. по 20.08.2018р.

13.11.2018 на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.12.2021 у справі №905/1592/18 задоволено заяву Акціонерного товариства Укртелеком в особі Дніпропетровської філії про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено боржника за рішенням Господарського суду Донецької області від 18.10.2018 у справі №905/1592/18 з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 25987680) на його правонаступника Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 41336065).

Постановою Східного апеляційного господарського від 07.09.2022 ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.12.2021 у справі №905/1592/18 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2021 замінено боржника за рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2017р. по справі №905/1746/17 з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 25987680) на його правонаступника Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 41336065).

Постановою Східного апеляційного господарського від 19.10.2022 ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.12.2021 у справі №905/1746/17 залишено без змін.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі №905/1746/17, та рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2018 у справі №905/1592/18 набрали законної сили, та, у відповідності до статті 129-1 Конституції України, є обов`язковими до виконання, і створені нею наслідки не можуть не прийматися судом до уваги.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції), аналогічні положення були викладені в редакції ст. 35 Господарського процесуального кодексу чинній на момент прийняття рішення суду по справі № 905/2572/15, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано Постанову Донецького апеляційного господарського суду по справі № 905/1746/17 від 28.11.2017 та рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2018 у справі №905/1592/18, позивач нарахував 3% річних у розмірі 10418,00 грн. за період з 21.08.2018 по 26.09.2022 та інфляційні втрати у розмірі 44177,48 за період з вересня 2018 по вересень 2022 на заборгованість в загальній сумі 84668,00 грн., з якої: 77741,67 грн. заборгованість за договором №121200-60/16 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016р.; 1600,00 грн. судовий збір за подання позовної заяви; 3633,78 грн. інфляція за період з грудня 2017 по липень 2018, встановлена рішенням суду по справі №905/1592/18; 1693,28 грн. 3 % річних за період з 29.11.2017 по 20.08.2018, встановлена рішенням суду по справі №905/1592/18.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Предметом позову у даній справі є стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого по договору №121200-60/16 від 22.01.2016 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016р., підтвердженого рішенням суду. Позивач вказує, що внаслідок інфляційного збільшення, станом на 13.11.2018 відповідач мав заборгованість перед позивачем а сумі 84668,73 грн., на яку і були нараховані та заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати у даній справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань по договору №121200-60/16 від 22.01.2016 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016р., що підтверджено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р., рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2021 у справі №905/1592/18.

Дослідивши зміст постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі 905/1746/17, рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2021 у справі №905/1592/18, судом вбачається, що судами встановлені обставини укладання договору №121200-60/16 від 22.01.2016 та його неналежного виконання з боку відповідача, тобто рішеннями суду жодних нових правовідносин не встановлено.

Сума судового збору, яка стягнута з відповідача за результатами розгляду справи №905/1746/17 є збором, що справляється на всій території України за подання заяв до суду, який був розподілений за результатами розгляду справи. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст.1 Закону України "Про судовий збір"), та не є грошовим зобов`язанням в розумінні статей 625, 509 Цивільного кодексу України.

Суми інфляційного збільшення та 3 % річних, присуджені до стягнення у справі №905/1592/18 не є новим зобов`язанням, а є наслідком вирішення спору між сторонами в результаті неналежного виконання грошових зобов`язань відповідачем за договором №121200-60/16 від 22.01.2016 та застосуванням до відповідача цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у вигляді відшкодування матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.

Таким чином, грошові зобов`язання виникають не на підставі рішення суду, оскільки як судом зазначено вище, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, як то договірних або деліктних.

Вказаним вище спростовуються доводи позивача, що обов`язок сплати судового збору є грошовим зобов`язанням в розумінні статей 509, 625 Цивільного кодексу України, та нарахування 3% річних та інфляційних на суму судового збору є правомірним.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника боргу фактично не виконано, або виконано несвоєчасно, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд зазначає, що судовий збір, який стягнуто за судовими рішеннями по справі №905/1746/17, відсотки річних, інфляційні втрати, що стягнуті за судовими рішеннями по справі №905/1592/18, не змінюють своєї правової природи, та не трансформується в грошові зобов`язання, на які можливо застосовувати норми статті 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що базою для нарахування 3% річних та інфляційних витрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями 77741,67 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 10418,00 грн. за період з 21.08.2018 по 26.09.2022, який не охоплений рішенням суду по справі № 905/1592/18, а також інфляційні втрати у розмірі 44177,48 грн. за період з вересня 2018 по вересень 2022 року, який не охоплений рішенням суду по справі № 905/1592/18.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача та визнано їх невірними, оскільки позивачем помилково визначено базу для нарахування загальну суму, яка підлягає стягненню за рішеннями суду у розмірі 84668,73 грн (з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат) замість основної суми заборгованості у розмірі 77741,67 грн.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 21.08.2018 по 26.09.2022 на суму 77741,67 грн. (основний борг) становить 9565,42 грн, який і підлягає стягненню, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за період з вересня 2018 по вересень 2022 на суму 77741,67 грн (основний борг) становить 42811,31 грн, який і підлягає стягненню, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних 07.11.2022, тобто після спливу встановленої ст.257 ЦК України загальної позовної давності в три роки.

За змістом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2018 у справі №905/1592/18 інфляційні втрати були нараховані та стягнуті за період з грудня 2017 року по липень 2018 року, та 3% річних за період з 29.11.2017р. по 20.08.2018р., тобто перебіг позовної давності, в даному випадку, починається з серпня 2018 щодо нарахування інфляційних втрат, та з 21.08.2018 щодо нарахування 3% річних.

Позивач у даній справі здійснює нарахування 3% річних за період з 21.08.2018 по 26.09.2022 в сумі 10418,00 грн., та інфляційні втрати за період з вересня 2018 року по вересень 2022 року в сумі 44177,48 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 01.11.2022, про що свідчить відмітка на конверті в якому надійшла позовна заява до суду.

Разом з цим, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Вказаним Законом, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Станом на час ухвалення рішення у даній справі в Україні запроваджено карантин до 30.04.2023.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким строк позовної давності продовжений на строк дії карантину, позовна давність щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не була пропущена позивачем, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови в позові.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відмову у позові через пропуск строків позовної давності.

Також, судом відхиляються доводи відповідача, що він є неналежним відповідачем, оскільки Господарським судом Донецької області у справах №905/1592/18 та №905/1746/17 вже було встановлено факт правонаступництва Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради прав та обов`язків Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради з 01.01.2018.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору розподіляються наступним чином:

Позивачем в підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додано платіжне доручення №8804 від 07.10.2022 на суму 2600,00 грн.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та поверненням судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 4 ЗУ Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2022 рік встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить з 1 січня 2022 року 2 481 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена вимога майнового характеру про стягнення суми 54595,48 грн.

Тобто, за подачу даної позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн. покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2380,17 грн.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Укртелеком, м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства Укртелеком, м. Дніпро, до відповідача Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 54595,48грн, задовольнити частково в сумі 52376,73 грн.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065; місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Миру, 70; фактичне місцезнаходження: 69063, м.Запоріжжя, пр. Соборний, б.74) на користь Акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766; 01601, м.Київ, бул.Тараса Шевченка, б.18) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 25543196; 49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, б.26) 42811,31 грн. інфляційних збитків, 9565,42 грн. 3% річних; 2380,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 21.04.2023.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз