Ухвала
від 21.04.2023 по справі 910/5697/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

21.04.2023Справа № 910/5697/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДПРО УКРАЇНА"

вул. Сім`ї Прахових, буд. 58/10, 2-й поверх, м. Київ, 01033

до Держава - російська федерація, у особі Міністерства юстиції російської федерації вул. Житня, б. 14, буд. 1, м. Москва, російська федерація, 119991

та у особі Міністерства оборони російської федерації

вул. Знаменка, б. 19, м. Москва, російська федерація, 119019

про стягнення 14 106 813,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДПРО УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до держави - російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації та Міністерства оборони російської федерації про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 14 106 813,00 грн, або 1 445 973,00 долари США, або 1 357 531,00 євро, понесених у зв`язку з незаконною військової агресією російської федерації проти України.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, також суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху та надати заявнику час для усунення недоліків, встановлених при подані заяви, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позивач у позовній заяві вказує на те, що до 23.02.2022 позивачем укладено і є чинними низка договорів з основної діяльності, які не можуть виконуватися у повному обсязі з вини відповідача.

Разом з тим, зазначені у позовній заяві договори відсутні в матеріалах справи.

Більше того, позивач у позовній заяві просить суд вважати поважною причини пропуску подачі відповідей на адвокатські запити контрагентів та встановити додатковий строк для подання договорів, укладених з контрагентами.

Однак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши зазначені в позовній заяві обставини, суд відхиляє клопотання позивача про надання часу для подання вказаних вище доказів, оскільки військова агресія російської федерації триває більше року, з 24.02.2022, та за висновком суду, у позивача було достатньо часу для збирання відповідних доказів у справі.

Крім того, суд зазначає, що змагальність сторін полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Отже, за відсутності зазначених договорів, укладених позивачем до 23.02.2023, та відповідей на адвокатські запити контрагентів, суд позбавлений можливості надати оцінку зазначеним у позовній заяві обставинам, у зв`язку з чим позивачу необхідно подати до суду примірники вищезазначених документів.

Всупереч наведеним вище приписам, судом встановлено позивачем також не надано доказів виконання або не виконання договорів, перелік яких зазначено у позовній заяві.

Зокрема, не долучені до матеріалів справи банківські виписки, з яких вбачався б рух коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АДПРО УКРАЇНА" по кожному із договорів, перелік яких зазначено у позовній заяві.

Також відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється державною мовою.

Окрім того, відповідно до частини 4 зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

Суд наголошує, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

У додатках до позовної заяви, зокрема, в додатках звіту про належну оцінку ринкової вартості упущеної вигоди ТОВ "АДПРО УКРАЇНА" зазначені оборотно-сальдові відомості за класами рахунків 7, 9, 92, аналіз рахунку 92 за 2019, 2020, 2021, 9 міс 2022 року. Оглянувши наявні в матеріалах справи оборотно-сальдові відомості та аналізи рахунків, судом встановлено, що останні складені російською мовою. Також в додатках зазначена консолідована фінансова звітність групи компаній Dentsu Ukraine станом на 31.12.2018, 31.12.2019, 31.12.2020 із звітом незалежного аудитора, яка складена англійською мовою.

Зважаючи на наведене вище, позивач повинен надати суду належним чином засвідчений переклад на українську мову оборотно-сальдових відомостей за класами рахунків 7, 9, 92 та аналіз рахунку 92 за 2019, 2020, 2021, 9 міс 2022 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія управлінської звітності ТОВ «АДПРО УКРАЇНА» за 2018 - 9 міс 2022, проте ці копії документів нечитабельні (неналежної якості), що утруднює дослідження судом їх змісту. Суд позбавлений можливості встановити назви філій, назви товариств та інше.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Положеннями ст.ст.1, 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості, за яку має бути сплачено судовий збір у встановленому розмірі 211 602,20 грн.

Натомість, позивачем не подано жодного доказу сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у встановленому порядку та розмірі. Натомість, останнім зазначено про те, що дана позовна заява підпадає під виключення, передбачене п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" щодо сплати судового збору.

Однак суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зокрема, така пільга передбачає звільнення від сплати судового збору за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

У даному випадку предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО УКРАЇНА» є стягнення збитків у формі упущеної вигоди (неотриманого прибутку).

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.

Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 04.05.2022 у справі №761/28949/17.

У силу ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За приписами ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, майном як особливим об`єктом цивільних прав є, серед іншого, майнові права.

При цьому, суд відмічає, що Закон України "Про судовий збір" (а саме п. 22 ч. 1 ст. 5 цього закону) не пов`язує звільнення від сплати судового збору з порушенням права власності на майно як загальне поняття і особливий об`єкт цивільних прав, що охоплює й майнові права.

Натомість необхідною умовою звільнення від сплати судового збору за Законом України "Про судовий збір" є порушення права власності саме на рухоме та/або нерухоме майно.

Виходячи з правової природи упущеної вигоди та положень ст. 190 ЦК України, упущена вигода (неотриманий прибуток) є майновим правом та, відповідно, неспоживною річчю.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, упущена вигода (неотриманий прибуток) не належить до рухомого майна (рухомої речі, яку можна вільно переміщувати у просторі).

У пункті 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору законодавець пов`язує з вимушеним переселенням з тимчасово окупованих територій України, загибеллю, пораненням, перебуванням в полоні, незаконним позбавленням волі або викраденням, а також порушенням права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Водночас порушення права на отримання прибутку, тобто, порушення майнового права, є відмінним від порушення права власності на рухоме майно в контексті змісту п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин передбачені чинним законодавством умови, необхідні для звільнення позивача від сплати судового збору, відсутні.

При цьому, посилання позивача на Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 326, суд визнає помилковим, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 не містить відсилання на п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Отже, на підтвердження факту сплати судового збору позивач повинен надати оригінал платіжного доручення (квитанцію, тощо) із зазначенням у ньому належних платіжних реквізитів на суму 211 602,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Вказані приписи норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, позивачем не було долучено до позовної заяви жодних доказів на підтвердження направлення відповідачу примірника даної позовної заяви та доданих до неї документів.

Попри наведене, судом враховано, що 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Однак, за переконанням суду, неможливість виконання позивачем приписів п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України з незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО УКРАЇНА» та об`єктивних причин не може слугувати підставою для відмови позиву у доступі до правосуддя, право на яке гарантоване Конституцією України та Конвенцією по захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач - російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації та Міністерства оборони російської федерації по справі є нерезидентом України.

Працюючі представництва відповідача на території України наразі відсутні.

До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України повідомлення резидентів російської федерації про розгляд господарськими судами України справ за їх участі здійснювалось згідно Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності (підписана Україною 20.03.1992 і набула чинності для України з 19.12.1992) - шляхом направлення судового доручення арбітражному суду за місцем реєстрації відповідного резидента російської федерації.

Однак, у зв`язку з повномасштабною військового агресією російської федерації проти України припинилось будь-яке, в тому числі поштове, сполучення між Україною та російською федерацією.

В свою чергу, у мережі Інтернет судом було виявлено електронну пошту Міністерства юстиції російської федерації - pr@minjust.gov.ru, інформація про яку розміщена на сайтах Міністерства юстиції російської федерації https://minjust.gov.ru.

Зважаючи на те, що .gov.ru - головний домен російських державних сайтів, на якому знаходиться основний сайт уряду Росії, то суд приходить до висновку, що сайти за вказаними вище посиланнями належать державним органам російської федерації, тому електронна пошта Міністерства юстиції російської федерації - pr@minjust.gov.ru була повідомлена російською федерацією в особі відповідного органу, а відтак є офіційною електронною поштою (адресою) Міністерства юстиції російської федерації.

З огляду на наведене та з метою дотримання конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом суд вбачає за необхідне вжити всіх можливих заходів для забезпечення можливості відповідачів взяти участь у розгляді справи №910/45697/23.

Дотримання процесуальних умов повідомлення відповідачів про те, що на них було подано позов, направлення копії позову з додатками та подальше повідомлення про хід розгляду справи напрочуд важливе з огляду на майбутнє виконання цього рішення суду в іноземних судових інстанціях, що приділяють увагу саме процесуальним моментам, а не розгляду справи по суті.

Повідомляти відповідачів у даній справі та направляти їм документи необхідно, навіть якщо це держава-терорист і агресор, адже неповідомлення є грубим порушенням закріплених в міжнародних конвенціях та Конституції України основоположних засад судочинства про рівність учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку з наведеним, суд вбачає за доцільне зобов`язати позивача здійснити нотаріально посвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на російську мову та направити скан-копії такого перекладу, надавши належним чином завірені та оформлені докази направлення (з можливістю ідентифікувати адресу отримувача та відправника та додані до листа матеріали) чи за можливості направити копію заяви з додатками із-за кордону, з країни, яка має пряме поштове сполучення з російською федерацією.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО УКРАЇНА» підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. 162, 164, 174, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО УКРАЇНА» залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «АДПРО УКРАЇНА» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- копій договорів, які були укладені позивачем до 23.02.2022, перелік яких наведено у позовній заяві;

- доказів виконання або не виконання договорів, перелік яких зазначено у позовній заяві, зокрема, банківських виписок, з яких вбачався б рух коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО УКРАЇНА» по кожному із договорів, перелік яких зазначено у позовній заяві.

- належним чином засвідченого перекладу на українську мову оборотно-сальдових відомостей за класами рахунків 7, 9, 92 та аналіз рахунку 92 за 2019, 2020, 2021, 9 міс 2022 року та консолідованої фінансової звітності групи компаній Dentsu Ukraine станом на 31.12.2018, 31.12.2019, 31.12.2020 із звітом незалежного аудитора;

- читабельні копій управлінської звітності ТОВ «АДПРО УКРАЇНА» за 2018 - 9 міс 2022;

- доказів оплати судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 211 602,20 грн.;

- належних доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам (здійснення направлення електронного листа відповідачам, надавши належним чином завірені та оформлені докази направлення (з можливістю ідентифікувати адресу отримувача та відправника та додані до листа матеріали) чи за можливості направлення копії позовної заяви з додатками із-за кордону, з країни, яка має пряме поштове сполучення з російською федерацією).

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «АДПРО УКРАЇНА» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя М.О. Лиськов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.04.2023
Оприлюднено25.04.2023
Номер документу110393448
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —910/5697/23

Ухвала від 22.05.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Лиськов М.О.

Ухвала від 21.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Лиськов М.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні