Рішення

від 24.04.2023 по справі 904/1981/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2023Справа № 904/1981/22Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №904/1981/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс»

до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

та Державної податкової служби України

про стягнення 148209,28 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про стягнення 148209,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неправомірні дії відповідача 1, які підтверджені судовим рішенням, позивач був вимушений сплатити на користь свого контрагента штрафні санкції, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідачів спричинені збитки у розмірі 98209,28 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 матеріали позовної заяви передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

12.08.2022 матеріали позовної заяви надійшли на адресу Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №904/1981/22 між суддями матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 відкрито провадження у справі №904/1981/22 та, оскільки справа малозначна, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

26.09.2022 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти позовних вимог з підстав того, що позивачем розмір збитків не підтверджений і причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів та збитками не доведений. При цьому, зауважує на тому, що позивачем не надано суду доказів умисного ухилення відповідачів від виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №160/16611/21, у зв`язку з чим відсутні ознаки наявності вини суб`єктів владних повноважень у діях, внаслідок яких позивачу були спричинені реальні збитки у господарській діяльності як сторони договору. Крім того відповідач-2 наголошує на тому, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України не були учасниками господарських відносин сторін за договором №21-04/1 від 21.04.2021 року, а тому підстави для стягнення з відповідачів передбачених вказаним договором штрафних санкцій відсутні.

03.10.2022 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 не погоджується з позовними вимогами, оскільки відповідно до пункту 128.2 статті 128 Податкового кодексу України особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених цим пунктом, має право заявити вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними. Шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає. Отже, за висновком відповідача 1, розмір заявлених позовних вимог перевищує максимально можливий розмір відшкодування шкоди - одну мінімальну заробітну плату, яка станом на 01.01.2022 року становить 6500,00 грн. При цьому, відповідач-1 зазначає про недоведеність позивачем належними та допустимим доказами факту заподіяння йому діями відповідачів щодо зупинення реєстрації електронних податкових документів моральної шкоди, а саме: моральних переживань та погіршення здоров`я, суттєвого псування життєвих зв`язків та ділової репутації.

24.10.2022 року засобами електронного зв`язку суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідачів та зазначає про те, що протиправність дій відповідача-1 доведена у судовому порядку згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №160/16611/21 та не потребує доведення у межах цієї справи. Позивач також вказує на невірне тлумачення відповідачем-1 пункту 114.2 статті 114 Податкового кодексу України, за змістом якого слід розрізняти два види податкових правопорушень, шкода за які відшкодовується як в межах мінімальної заробітної плати, так і у повному обсязі.

31.10.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких ДПС України проти доводів позивача заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду на час розгляду справи не надано.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі - замовник), від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення №12-1655/2104 від 21.04.2021 року та довіреності №21/04/21 від 21.04.2021 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», було укладено договір генерального підряду №21-04/1 на організацію та здійснення реконструкції нерухомого майна (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати власними, а за потреби - і залученими силами роботи з розроблення проектно-кошторисної документації та реконструкції об`єкта, місце розташування: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 192в (далі - об`єкт), відповідно до вимог затвердженої замовником проектно-кошторисної документації та наданої замовником концепції улаштування об`єктів, здати об`єкт робочій комісії замовника у встановлений цим договором строк після завершення усіх робіт, передбачених цим договором та прийняття об`єкту до експлуатації.

Відповідно до умов пункту 4.1 договору, оплата виконаних підрядних робіт за цим договором здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника у порядку, передбаченому у графіку фінансування відповідно до додатку №2 до цього договору, на підставі відповідних оригіналів рахунків підрядника.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно графіку фінансування додатку №2 до договору, ТОВ «СТ Комплекс» було оформлено та надано ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» рахунок №31 від 16.07.2021 на попередню оплату у сумі 2455231,90 грн, який оплачено платіжним дорученням від 16.07.2021 року №4518.

Умовами пункту 6.5 договору визначено, що, якщо підрядник є платником ПДВ, він зобов`язаний надавати замовнику (шляхом надіслання на електронну адресу замовника (nalog_reg_rd@atbmarket.com) за допомогою програмного забезпечення M.E.DOC) податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства України (у тому числі з дотриманням вимоги щодо реєстрації у порядку, встановленому законодавством України, електронного підпису уповноваженої підрядником особи) та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 5 календарних днів з дня складання (виписки) підрядником кожної податкової накладної.

За фактом отримання попередньої оплати, на виконання умов пункту 6.5 договору та вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» 15.08.2021 року направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну №7 від 16.07.2021 року на суму 2455231,90 грн, у тому числі сума податку на додану вартість 409205,32 грн.

Проте, вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН не була.

Так, 25.08.2021 року Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №3013569/36206990 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року в ЄРПН.

Відповідно до пункту 10.16 договору, у випадку порушення підрядником вимог пункту 6.5 та пункту 6.6 цього договору (в тому числі у випадку ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних, розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних; у випадку відсутності реєстрації податкових накладних, розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних; у випадку оформлення та (або) реєстрації податкових накладних, розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних з порушенням вимог законодавства України або цього договору), підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 8% від суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній або розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної, які були несвоєчасно надані або не були зареєстровані, або були оформлені та (або) зареєстровані з порушенням вимог законодавства України або цього договору (або у розмірі 8% від суми ПДВ, яка має бути зазначена у ненаданій підрядником податковій накладній або у не наданому підрядником розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної), за кожний випадок такого порушення та відшкодовує замовнику в повному обсязі (понад сплату штрафу) всі збитки, завдані замовнику таким порушенням, а у разі якщо строк несвоєчасного надання або реєстрації податкових накладних, розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних становитиме 30 днів і більше, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 0,13% від суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній або розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної, які були несвоєчасно надані або не були чи несвоєчасно були зареєстровані, за кожен день прострочення, починаючи з 31 дня прострочення.

Вищезазначений штраф підлягає сплаті підрядником протягом 5 календарних днів з моменту отримання підрядником письмової вимоги замовника про цю сплату.

У зв`язку з порушенням ТОВ «СТ Комплекс» умов договору №21-04/1 від 21.04.2021 року в частині своєчасної реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року (ПДВ у розмірі 409205,32 грн) та згідно з пунктом 10.16 договору ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернувся до позивача з вимогою №20/08-1 від 20.08.2021 року сплатити нараховані штрафні санкції у розмірі 8% від суми ПДВ, а саме 32736,43 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням ТОВ «СТ Комплекс» умов договору №21-04/1 від 21.04.2021 року, №14-06/1 від 14.06.2021року, №22-02/2 від 22.02.2021 року, №25-02/2 від 25.02.2021 року в частині своєчасної реєстрації податкової накладної №4 від 17.08.2021 року, №3 від 16.08.2021 року, №2 від 02.08.2021 року, №1 від 02.08.2021 року (сума ПДВ складає 2797084,84) та згідно з пунктом 10.16 Договору ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернувся до позивача з вимогою №20/09-1 від 20.09.2021 року сплатити нараховані штрафні санкції у розмірі 8% від суми ПДВ, а саме 223766,79 грн.

На виконання вимог ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» №20/08-1 від 20.08.2021 року та №20/09-1 від 20.09.2021 року, ТОВ «СТ Комплекс» за платіжними дорученнями №7466 від 25.08.2021 року на суму 32736,43 грн та №7619 від 01.10.2021 року на суму 65472,85 грн сплатило згідно з пунктом 10.16 договору штраф у загальному розмірі 98209,28 грн за порушення умов договору №21-04/1 від 21.04.2021 року.

У той же час, не погоджуючись з рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2021 року №3013569/36206990 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року в ЄРПН, ТОВ «СТ Комплекс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №160/16611/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 року, позовні вимоги ТОВ «СТ Комплекс» задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2021 року №3013569/36206990. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» №7 від 16.07.2021 року датою її фактичного отримання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №160/16611/21, зокрема, встановлено, що контролюючий орган (Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року, а оскаржуване рішення контролюючого органу від 25.08.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним, так як платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).

Таким чином, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №160/16611/21 обставини протиправності та необґрунтованості рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №160/16611/21 до Єдиного реєстру податкових накладних внесені відомості щодо реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України збитків у розмірі 98209,28 грн, які полягають у сплаті позивачем на користь ТОВ «АТБ-Маркет» в особі ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» штрафних санкцій внаслідок порушення умов договору №21-04/1 від 21.04.2021 року в частині своєчасної реєстрації податкових накладних, оскільки таке порушення позивачем умов договору сталося саме внаслідок протиправної поведінки Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України щодо блокування та відмови в реєстрації податкових накладних. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів суму компенсації моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, оскільки протиправна поведінка Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України завдала негативного впливу на ділову репутацію позивача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд у даній справі дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Суд відзначає, що на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

У статті 114 Податкового кодексу України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, підпункт 114.3.2. пункту 114.2 визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (зокрема, штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку).

Отже, законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на протиправну поведінку відповідачів, що спричинило необхідність сплати ним штрафних санкцій на користь ТОВ «АТБ-Маркет» в інтересах якого діє ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», у зв`язку позбавленням останнього можливості включити суму податку за відповідну операцію до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

З аналізу приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами абзацу 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Подальшим абзацом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз статей 14, 198, 201 Податкового кодексу України свідчить, що податкове законодавство України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Ураховуючи викладене, суд зауважує на тому, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

У свою чергу, законний майновий інтерес замовника (покупця) в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що судом зазначено вище.

Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

Включення в господарські договори положень про відповідальність виконавця послуг за порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної та/або вчинення інших діянь, які можуть призвести до позбавлення замовника (покупця) можливості включити суму податку за відповідну операцію до складу податкового кредиту, є звичайною діловою практикою.

За своєю правовою природою правочин, яким учасники господарської операції встановлюють відповідальність за ненадання зареєстрованої податкової накладної, порядок сплати штрафних санкцій, в частині, яка безпосередньо стосується майнового інтересу замовника в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, є правочином про порядок врегулювання шкоди, спричиненої порушенням цього інтересу. Цей правочин може бути вміщений у відповідний господарський договір, на виконання якого здійснюється господарська операція, внаслідок якої у платника податку в силу закону виникає цей майновий інтерес.

Установлення сторонами такого правочину розміру штрафних санкцій, який перевищує дійсні втрати, пов`язані з утратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може мати зобов`язуючу дію для сторін правочину, однак не становить підстави для збільшення розміру відповідальності держави, коли втрата майнового інтересу була наслідком неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу.

Причинно-наслідковий зв`язок як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу простежується в розмірі дійсних втрат, пов`язаних з утратою майнового інтересу замовника на отримання права на податковий кредит з ПДВ. Натомість установлення сторонами господарського договору обсягу відповідальності, який перевищує ці втрати, залежить від їх волі, а притягнення виконавця послуг до відповідальності в обсязі, що перевищує дійсні втрати, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу.

При цьому, розмір шкоди, спричиненої втратою майнового інтересу замовника в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може перевищувати суму податкового кредиту на положення пункту 114.3 статті 114 ПК України, який визначає, які втрати і витрати можуть становити шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, однак дійсний обсяг шкоди підлягає доведенню позивачем.

Саме лише зазначення у підпункті 114.3.2 пункту 114.3 статті 114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.

Отже, зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання підрядником необхідних дій, від яких залежало виникнення у замовника права на податковий кредит з ПДВ, останній може реалізовувати своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України), тобто усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, а в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку судом встановлено, що згідно графіку фінансування додатку №2 до договору, ТОВ «СТ Комплекс» було оформлено та надано ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» рахунок №31 від 16.07.2021 на попередню оплату у сумі 2455231,90 грн, який було оплачено платіжним дорученням від 16.07.2021 року №4518.

За фактом отримання попередньої оплати, 15.08.2021 позивач направив на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну №7 від 16.07.2021 року на суму 2455231,90 грн, у тому числі сума податку на додану вартість 409205,32 грн, втім 25.08.2021 року Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №3013569/36206990 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року в ЄРПН.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2021 року №3013569/36206990 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року в ЄРПН, ТОВ «СТ Комплекс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №160/16611/21, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 року, позовні вимоги ТОВ «СТ Комплекс» задоволено в повному обсязі; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2021 року №3013569/36206990 та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» №7 від 16.07.2021 року датою її фактичного отримання.

На виконання судового рішення у справі №160/16611/21 до Єдиного реєстру податкових накладних внесені відомості щодо реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, у даному випадку, зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання підрядником необхідних дій, від яких залежало виникнення у замовника права на податковий кредит з ПДВ, ТОВ «СТ Комплекс» реалізувало своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу свого контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме: звернулось до суду з позовом у справі №160/16611/21, за результатами вирішення якої в Єдиний реєстр податкових накладних внесені відомості щодо реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 і відповідно виконання судового рішення в зазначеній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу замовника на виникнення права на податковий кредит, так як відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, під час подання позову позивач не стверджує, що він зазнав інших втрат унаслідок протиправного рішення контролюючого органу і не наголошує на існуванні інших перешкод, спричинених незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу. У свою чергу, рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну, а його виконанням фактично усунуто єдину перешкоду, спричинену незаконним рішенням контролюючого органу, для реалізації замовником майнового інтересу в одержанні права на податковий кредит з ПДВ.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між витратами, яких зазнав позивач, сплативши штраф у розмірі 8% від суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній №7 від 16.07.2021 у розмірі 32736,43 грн, і протиправним рішенням контролюючого органу, адже позивач домігся усунення наслідків цього рішення.

Про те, що сплата на користь замовника штрафу пов`язана з відшкодуванням інших втрат, зокрема, від знецінення коштів, чи необхідних витрат, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними рішенням, дією або бездіяльністю контролюючого органу у цій справі, позивач не стверджував і відповідних доказів суду не подавав.

У контексті спірних правовідносин причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягав у тому, що внаслідок протиправних дій відповідачів з блокування реєстрації в ЄРПН податкової накладної замовник втратив би можливість включити до складу податкового кредиту 409205,32 грн, що становить суму ПДВ за отриману попередню оплату у розмірі 2455231,90 грн за договором генерального підряду №21-04/1 від 21.04.2021 року.

У свою чергу, ТОВ «СТ Комплекс» в адміністративному процесі змогло запобігти заподіянню замовнику збитків у розмірі 409205,32 грн (сума ПДВ за попередню оплату за договором), які він міг понести через неможливість включити цю суму до складу податкового кредиту, відтак суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах не відбулось об`єктивного зменшення майнових благ замовника, а 32736,43 грн, які виконавець сплатив на його користь у складі штрафу відповідно до пункту 10.16 договору, не були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу замовника, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків.

Решта сплачених на користь замовника 65472,85 грн не може бути стягнута з Державного бюджету України як збитки через відсутність причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідачів з блокування реєстрації податкової накладної та понесенням підрядником таких витрат на виконання пункту 10.16 договору, оскільки позивач жодними доказами не довів їх складу і зв`язку з порушенням з боку контролюючого органу.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних в частині стягнення 98209,28 грн збитків.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 50000,00 грн моральної шкоди, понесеної ТОВ «СТ Комплекс» внаслідок протиправних дій відповідача 1 щодо винесення рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року в ЄРПН, то суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під поняттям «моральна шкода» слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №910/8641/19, від 08.09.2020 у справі №926/1904/19 та від 26.02.2020 у справі №914/263/19.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Визначення терміну «ділова репутація» наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09.03.2023 у справі №915/1499/20, від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі №910/18745/21.

В частині третій статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина 4 статті 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина 3 статті 23 Цивільного кодексу України).

В постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №733/237/16-ц зауважено на тому, що при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позаяк, у даному випадку, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або понесення втрат немайнового характеру.

Позивачем також не надано суду доказів того, що у зв`язку з прийняттям відповідачем-1 рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2021 року в ЄРПН ТОВ «СТ Комплекс» певний час було позбавлене можливості на ведення своєї підприємницької діяльності, що наведені обставини негативно вплинули на його ділову репутацію, як і не надано доказів розумності і справедливості визначеного ним розміру відшкодування моральної шкоди, а також розрахунку заявленої ним до стягнення суми моральної шкоди.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача-1 та завданням такої шкоди позивачу), у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України про стягнення 148209,28 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2023.

Суддя Т.В. Васильченко