Рішення

від 19.04.2023 по справі 916/703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/703/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Боднарук І.В.

розглянувши справу № 916/703/23 за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" /ЄДРПОУ 23627842, адреса - 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 6-а, кв. 16, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Еколд" /ЄДРПОУ 39747557, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, пр. Леніна, 17а/1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3/

про стягнення заборгованості у розмірі 163 050,00 грн

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Раскевич Є.Л., ордер ВЕ №1038530 від 17.02.2023 року;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано клопотання про відкладення судового засідання /вх. № 12733/23 від 19.04.2023 року/.

ВСТАНОВИВ:

21.02.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 728/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю «Еколд» про стягнення суми попередньої оплати за поставку товару за договором поставки № 01/16/08 від 16.08.2021 року у розмірі 163 050,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 01/16/08 від 16.08.2021 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 530, 599, 610-612, 615, 629, 651, 665, 693, 712 ЦК України, ст. 180 ГК України.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/703; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

06.03.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Еколд" про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі № 916/703/23 /вх. № 7097/23/.

17.03.2023 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 8649/23/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на відсутність доказів того, що відповідач повинен сплатити позивачу саме спірну суму. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 22.03.2023 року задоволено клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Еколд" про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /вх. № 7097/23 від 06.03.2023 року/ у справі № 916/703/23; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 19.04.2023 р. о 10:30 год.

19.04.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 12733/23/ у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому провадженні.

19.04.2023 року на адресу суду також надійшла заява позивача /вх. № 12744/23/ з доказами понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити. Також представник просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Стосовно клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 12733/23/ у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому провадженні, суд зазначає наступне.

Згідно із нормами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, відповідач надав до суду відзив, строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження закінчився, а затягування строку розгляду справи в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів,16.08.2021 року між ТОВ «Еколд» /постачальник/ та ТОВ Фірма "Нефтетранспорт" /покупець/ укладено договір поставки № 01/16/08, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар /п. 1.1 договору/.

Покупець здійснює оплату товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в розмірі і в строки, вказані в специфікаціях /п. 2.4 договору/.

Поставка товару здійснюється партіями протягом періоду поставки, вказаного у Специфікації, залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах СРТ (залізнична станція призначення) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються із врахуванням особливостей, пов`язаних з умовами цього договору та його внутрішьодержавним характером, якщо інші умови поставки не вказані у Специфікації /п. 4.1 договору/.

Товар поставляється відповідно до замовлень покупця виключно за наявності у постачальника відповідної підписаної сторонами специфікації /п. 4.4 договору/.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку, встановленому цим договором та законодавством України /п. 6.1 договору/.

У разі неможливості здійснити поставки товару покупцеві за умови, що покупець вніс передоплату за товар, постачальник зобов`язується повернути покупцеві відповідну передоплату в розмірі 100 % протягом 3 банківських днів з дня отримання постачальником письмової вимоги покупця про повернення передоплати /п. 6.6 договору/.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2019 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором /п. 9.1 договору/.

Додатком № 1 до договору поставки № 01/16/08 від 16.08.2021 року є специфікація № 1 на вугільну продукцію від 16.08.2021 року, відповідно до якої загальна сума товару становить 163 050,00 грн. Умови оплати - покупець оплачує передоплатою 100 % вартості товару, що визначена у рахунку на відповідну партію товару. Графік відвантаження - за погодженням сторін серпень-вересень 2021 року.

16.08.2021 року відповідачем виставлено позивачу рахунок № 1 на суму 163 050,00 грн, за товар вугілля антрацит АМ у кількості 30 т.

Судом встановлено, що 17.08.2021 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 163 050,00 грн з призначенням платежу: «вугілля антрацит АМ зг. рах№ 1 віж 16.08.2021 року», що вбачається із платіжного доручення № 345 від 17.08.2021 року.

05.10.2022 року позивач направив відповідачу лист вих. № 4 з вимогою поставити вугілля або повернути грошові кошти на банківський рахунок. Повідомлено, що у разі непоставки товару або неповернення коштів за непоставлений товар найближчим часом, підприємство буде вимушене звертатися до суду. Матеріали справи містять докази направлення вказаного листа.

Оскільки, відповідач не здійснив поставку товару та не повернув передоплату за товар у розмірі 163 050,00 грн, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність поставки відповідачем товару за специфікацією № 1 на вугільну продукцію від 16.08.2021 року до договору поставки № 01/16/08 від 16.08.2021 року, а також неповернення відповідачем передоплати у розмірі 163 050,00 грн на підставі п. 6.6 договору, господарський суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені. При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень та на спростування доводів позивача, а відзив не містить жодних конкретних заперечень, окрім посилань та загальні положення законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що вбачається із квитанції від 17.02.2023 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" у повному обсязі, судовий збір у підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн, господарський суд зазначає наступне.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, у позові, датованому 17.02.2023 року, позивачем визначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат в розмірі 25 000,00 грн, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що з метою захисту порушених прав, 17.02.2023 року між позивачем та адвокатом Раскевичем Є.Л. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт здійснює розрахунки у розмірах згідно виставлених адвокатом рахунків у дводенний строк з дня отримання рахунку /п. 3.1 договору/.

Додатком до договору № б/н від 17.02.2023 року є акт № 1 наданої правової (правничої) допомоги від 18.04.2023 року, згідно якого за договором адвокат надав, а клієнт прийняв та зобов`язується оплатити за фактично надану правову договору гонорар у розмірі 14 500,00 грн, з яких:

- 8 000,00 грн - складання позову та надання його до суду;

- 500,00 грн - сплата судового збору;

- 500,00 грн - відправки примірника позову відповідачу;

- 4 000,00 грн - участь у судовому засіданні;

- 1 500,00 грн - транспортні витрати.

Судом встановлено, що представництво позивача в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Раскевичем Є.Л. на підставі ордеру ВЕ №1038530 від 17.02.2023 року.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність відповідачем факту надання йому правничої допомоги.

При цьому суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази сплати з боку ТОВ Фірма "Нефтетранспорт" визначеної суми на користь адвоката. Однак, діючим законодавством України встановлено, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Ця позиція відображена також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, але за умовою підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Отже, наявність або відсутність у матеріалах справи платіжного доручення (квитанції) щодо сплати адвокатського гонорару не має значення, якщо понесені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас, проаналізувавши зміст акту № 1 наданої правової (правничої) допомоги від 18.04.2023 року , з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 14 500,00 грн., з урахуванням їх розумності, є необґрунтованими.

Так, суд вважає безпідставним включенням до переліку послуг з правової допомоги адвоката послуг на суму 500,00 грн та 500,00 грн, а саме: сплата судового збору та відправки примірника позову відповідачу, оскільки зазначена послуга не є послугою правової допомоги та не потребує спеціальних знань адвоката у галузі права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020р. у справі №922/3706/19.

Суд також зазначає, що технічне копіюванням документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів поштою не є різновидом правничої допомоги, та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу. Більш того, жодних доказів, які б свідчили про сплачені поліграфічні послуги, які полягали саме в технічному копіюванні доданих до матеріалів справи документів відповідачем не надано. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №808/1849/18.

Також суд вважає безпідставним включенням до переліку послуг з правової допомоги адвоката послуг на суму 1500,00 грн - транспортні витрати. Оскільки на підтвердження вказаних витрат до суду не надано жодних доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн /сплата судового збору; відправки примірника позову відповідачу; транспортні витрати/ не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи, що дана справа є малозначною, а складання позовної заяви у даному спорі з урахуванням обставин справи та доказів, не потребувало значних зусиль адвоката, господарський суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, є необґрунтованою. У зв`язку із чим, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. /складання позову - 2000,00 грн+участь в судовому засіданні - 2000,00 грн/.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еколд" /ЄДРПОУ 39747557, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, пр. Леніна, 17а/1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" /ЄДРПОУ 23627842, адреса - 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 6-а, кв. 16, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ суми попередньої оплати за поставку товару за договором поставки № 01/16/08 від 16.08.2021 року у розмірі 163 050,00 грн /сто шістдесят три тисячі п`ятдесят гривень 00 копійок/.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еколд" /ЄДРПОУ 39747557, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, пр. Леніна, 17а/1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Нефтетранспорт" /ЄДРПОУ 23627842, адреса - 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 6-а, кв. 16, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ судові витрати у розмірі 6 684,00 грн /шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок/, з яких: судовий збір - 2 684,00 грн, правнича допомога - 4 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 24 квітня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко