Рішення

від 18.04.2023 по справі 916/208/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/208/23Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Гут С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Деледивка С.Г.,

від відповідача: Волков А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАСАФЕТІ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ СІ ЕС про стягнення 16309,32 доларів США, що еквівалентно 596268,74 грн.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮАСАФЕТІ (далі ТОВ ЮАСАФЕТІ, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ СІ ЕС (далі ТОВ АЙ СІ ЕС, Відповідач) 16309,32 доларів США, що еквівалентно 596268,74 грн, у зв`язку із порушенням умов укладеного 04.01.2021 р. договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 040121-5 в частині своєчасної доставки вантажу.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду ТОВ ЮАСАФЕТІ посилається на те, що укладаючи відповідний договір про надання транспортно-експедиторських послуг та підписуючи заявку на перевезення вантажу, сторонами визначено термін доставки а саме січень 2022 р., однак ані у вказаний термін, ані у пізніше товар не доставлено, у зв`язку із чим у відповідності до правової конструкції статтею 919,923 ЦК України у Позивача наявні підстави вважати вантаж втраченим та вимагати стягнення вартості вантажу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 р. позовній заяві ТОВ ЮАСАФЕТІ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/208/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 р. позовну заяву ТОВ ЮАСАФЕТІ залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.

30.01.2023 р. від ТОВ ЮАСАФЕТІ до господарського суду на виконання ухвали від 17.01.2023 р. надійшли відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 р. прийнято позовну заяву ТОВ ЮАСАФЕТІ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/208/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.03.2023 р.

01.03.2023 р. ТОВ АЙ СІ ЕС реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення по відмову у задоволенні позову, Відповідач посилається на те, що у правовідносинах із ТОВ ЮАСАФЕТІ виступає не як перевізник, а як організатор перевезення вантажу за його заявками. При цьому з метою організації перевезення відповідного вантажу Відповідачем залучено ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН», яким, в свою чергу, залучено у Об`єднаних Арабських Еміратах агента MCL Shipping LLC, проте останнім проігноровано надані інструкції стосовно доставки вантажу до Одеського морського порту та незаконно утримано вантаж, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати вантаж втраченим, так само як і відсутня вина Відповідача у затримці доставки вантажу. Додаткового посилається на ініціювання ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» судового провадження у Об`єднаних Арабських Еміратах проти MCL Shipping LLC.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2023 р. відкладено розгляд справи на 23.03.2023 р.

07.03.2023 р. від ТОВ ЮАСАФЕТІ до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій посилається на те, що Відповідачем доведено до відома про наявність певних ускладнень при доставці вантажу через сім місяців після визначеного строку доставки; не представлено належних та допустимих доказів стосовно можливого отримання відповідного вантажу іноземним контрагентом; приписами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії залучених осіб.

23.03.2023 р. ТОВ АЙ СІ ЕС представлено до господарського суду клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН», як особу залучену для перевезення відповідного вантажу.

Призначене на 23.03.2023 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 р. розгляд справи призначено на 18.04.2023 р. з метою надання сторонам додаткового часу для формулювання виступу зі вступними словами.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про залучення третьої особи, оскільки предмет спору стосується виконання умов укладеного між ТОВ ЮАСАФЕТІ та ТОВ АЙ СІ ЕС договору про надання транспортно-експедиторських послуг, стороною якого ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» не є, відтак відсутні правові підстави вважати, що рішення суду у справі вплине на права та обов`язки ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН». Крім того, приписами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», а саме частиною 3 статті 14 визначено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Після звернення ТОВ ЮАСАФЕТІ із відповідною заявою господарським судом забезпечено участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В процесі розгляду справи представник ТОВ ЮАСАФЕТІ підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник ТОВ АЙ СІ ЕС натомість заперечував проти задоволення позову.

18.04.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

24.01.2020 р. між ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» (Експедитор) та ТОВ АЙ СІ ЕС (Клієнт) укладено договір транспортно-експедиторських послуг № 42045269, відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням Сторін.

Перелік послуг, що надаються, їх вартість, розмір плати Експедитора, встановлюються за згодою Сторін, що оформляється Заявками до цього Договору (пункт 4.1 Договору № 42045269).

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і до 31 грудня 2020 р. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до терміну припинення його дії, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (пункт 10.5 Договору № 42045269).

Договір № 42045269 підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

04.01.2021 р. між ТОВ АЙ СІ ЕС (Виконавець) та ТОВ ЮАСАФЕТІ (Замовник) укладеного договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 040121-5 (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

За цим Договором транспортно-експедиторські послуги надаються Замовнику при експортних, імпортних, внутрішніх, транзитних перевезеннях, територією інших держав (пункт 1.2 Договору).

Відносини Сторін щодо Договору регламентуються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-1V від 01.07.2004 р. (з наступними змінами та доповненнями), Цивільним і Господарським кодексами України та іншими нормативно-правовими актами України (пункт 1.3 Договору).

Обов`язок Виконавця: за дорученням Замовника, організовує перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення Замовника (пункт 2.1.1 Договору),

Обов`язок Виконавця: укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі (пункт 2.1.2 Договору).

Обов`язок Виконавця: веде оперативний контроль та облік перевезень вантажів Замовника. Надає повну інформацію про відвантаження, рух та прибуття вантажів узгодженим способом. Вчасно повідомляє Замовника про причини затримки, аварії та втрату вантажу при перевезенні (пункт 2.1.6 Договору).

Обов`язки Замовника: після надання Виконавцем послуг, передбачених цим Договором, приймає та підписує акт надання послуг (пункт 2.2.12 Договору).

Вартість послуг зазначається в рахунку Виконавця (пункт 3.1 Договору).

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства України (пункт 4.1 Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, прийнятих на себе за цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні прямі дійсні збитки (реальні збитки), підтверджені документально (пункт 4.2 Договору).

Сторона, яка залучила третю особу для виконання своїх обов`язків, несе перед другою Стороною Договору відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених нею до виконання цього Договору, у тому ж порядку, як і за власні дії (пункт 4.3 Договору).

Виконавець несе відповідальність перед Замовником у вигляді відшкодування реального документально підтвердженого збитку за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, викликаного діями Виконавця або залучених ним третіх осіб у розмірі, що не перевищує максимальну межу відповідальності, встановлену коносаментом морського перевезення, CMR, ж/д накладної (пункт 4.4 Договору).

Зауваження, вимоги, претензії, що можуть виникнути з перевезення або у зв`язку з ним, повинні бути пред`явленні не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати завершення перевезення (пункт 6.1 Договору).

Сторони згодні з тим, що при виникненні спорів, документи - рахунки, накладні, коносаменти, CMR і т.д., видані третіми особами, які залучалися до виконання робіт/послуг, передбачених цим Договором, або органами державної влади будуть належним доказом підтвердження витрат Виконавця (пункт 6.4 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе обов`язків. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі Сторін за один місяць до закінчення дії Договору не надішле письмове повідомлення другій Стороні про його розірвання (пункт 8.1 Договору).

Необхідні додатки до цього Договору доповнюють особливості перевезень конкретного вантажу, а також розмір належних платежів (пункт 8.4 Договору).

У всьому іншому, що не зазначено цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України та відповідними нормативними документами (пункт 8.6 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

14.09.2021 р. між ТОВ ЮАСАФЕТІ як Замовником та ТОВ АЙ СІ ЕС як Виконавцем складено заявку № 1409-3, відповідно до якої відправником визначено JIANN LEE (Lot 132, Jalan Empat, Kompleks Perabut Olak Lempit, Jalan Dengkil, 42700 Banting, Selangor D.E., Malaysia), порт відправки Klang, порт прибуття ОМТП, Україна, пункт призначення ТОВ ЮАСАФЕТІ (м. Київ, вул. Якутська, 8), вантаж захисні окуляри, кількість LCL, 69 коробок, вага брутто 1294 кг, об`єм 10,61 СВМ. Дата прибуття в порт січень 2022 р. Вартість морського фрахту контейнеру 2950 дол США без ПДВ на час прибуття контейнера.

Відповідно до представленого рахунку-фактури від 03.11.2021 р. № 1121/13572 JIANN LEE кількість замовленого ТОВ ЮАСАФЕТІ вантажу становить 9816 одиниць, загальна вартість 16309,32 долара США. Дата виходу в море 01.11.2021 р., порт призначення Одеса, України, країна походження Малайзія.

Відповідно до представленого пакувального листа від 03.11.2021 р. № 1121/13572 9816 одиниць вантажу ТОВ ЮАСАФЕТІ запаковані у 69 ящиках, загальним об`ємом 12,390 м.куб. Дата виходу в море 01.11.2021 р., порт призначення Одеса, України, країна походження Малайзія.

Відповідно до представленого коносаменту № GPKGCMBJ2101886 відправник JIANN LEE SAFETY PRODUCTS (М) (Lot 132, Jalan Empat, Kompleks Perabut Olak Lempit, Jalan Dengkil, 42700 Banting, Selangor D.E., Malaysia), одержувач ТОВ ЮАСАФЕТІ, місце отримання вантажу Порт-Кланг Малайзія, місце призначення Одеса, океанське судно COSCO ROTTERDAM № 168 W, кількість пакунків 69 картонних ящиків, тип пакування, опис товару 9816 шт. захисних окулярів, вага брутто 1294,00 кг, розмір 10,61 м.куб, контейнер №/печатка № FFAU1118027/EMCJRH0681, вантаж отримано на борт 13.12.2021 р., вантаж та оплата ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН», дата видачі коносаменту 13.12.2021 р.

12.07.2022 р. ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» видано лист вих. № 120722, в якому повідомляє, що для перевезення вантажу залучено агента MCL Shipping LLC, проте останнім проігноровано представлені інструкції та незаконно утримано вантаж, у зв`язку із чим ведеться підготовка до ініціювання судового провадження.

14.07.2022 р. ТОВ ЮАСАФЕТІ складено претензію до ТОВ АЙ СІ ЕС вих. № 14/07/2022, в якій посилається на умови укладеного між сторонами Договору та заявку до нього, відповідно до якої датою доставки вантажу визначено січень 2022 р., на вищеописаний коносамент та рахунок-фактуру (інвойс), якими підтверджено прийняття вантажу до перевезення, проте станом на 14.07.2022 р. вантаж так і не було доставлено, як наслідок посилаючись на пункт 4.4 Договору, приписи законодавства України пропонує перерахувати вартість вантажу 16309,32 доларів США.

11.08.2022 р. ТОВ АЙ СІ ЕС у відповідь на претензію ТОВ ЮАСАФЕТІ повідомляє, що для організацій перевезення вантажу Позивача залучено ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН», яким, в свою чергу, залучено іноземного агента в Об`єднаних Арабських Еміратах MCL Shipping LLC, яким, в свою чергу проігноровано представлені інструкції та незаконно утримано вантаж. Повідомляє, що ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» ведеться підготовка для ініціації судового процесу проти MCL Shipping LLC. Додаткового посилається на розпочату 24.02.2022 р. військову агресію Російської Федерації проти України та введений воєнний стан в країні, у зв`язку із яким вантажі, заплановані до прибуття в порти України, доставлено до найближчих портів.

17.03.2022 р. адвокатом ТОВ АЙ СІ ЕС надіслано адвокатський запит до ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН», в якому просить надати інформацію стосовно вантажу який перевозився у контейнері FFAU1118027/EMCJRH0681 згідно договору від 24.07.2020 р. № ТЕО 42045269 (захисні окуляри у кількості 69 коробок). Повідомити про розгляд справи та контактну особу, що супроводжує розгляд справи в судовому процесі.

20.02.2023 р. ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» надано відповідь вих. № 20223/1 на адвокатський запит ТОВ АЙ СІ ЕС, в якій повідомляє, що вантаж, який перевозився у контейнері FFAU1118027/EMCJRH0681 згідно договору від 24.07.2020 р. № ТЕО 42045269 незаконно утримано MCL Shipping LLC, у той же час відкрито судове провадження № 2260/2022 проти MCL Shipping LLC в суді Об`єднаних Арабських Еміратах у місті Дубай та на 12.04.2023 р. призначено судове засідання для оголошення судового рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою укладений 04.01.2021 р. між ТОВ ЮАСАФЕТІ та ТОВ АЙ СІ ЕС договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 040121-5 є договором транспортного експедирування у якому обов`язки експедитора (виконавця) мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 ЦК України.

Приписами статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (частина 1). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (частина 2).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до частини 2 статті 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином (частина 5 статті 308 ГК України).

В свою чергу, частиною 3 статті 310 ГК України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Частиною 1 статті 313 ГК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Частиною 1 статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (частини 1). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (частина 2).

Згідно із статтею 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (частина 1). У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (частина 2).

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно статті 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (положення частини 1 статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У той же час, частиною 1 статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно із приписами статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частини 1). За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (частина 3).

Статтею 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (частина 2). Частина 2 зазначеної статті передбачає, що вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

У той же час частиною 5 статті 314 ГК України встановлено, що у разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Сторонами у справі не заперечується, що уклавши 04.01.2021 р. відповідний договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 040121-5, а 14.09.2021 р. заявку до нього № 1409-3 ТОВ АЙ СІ ЕС як Виконавцем взято на себе зобов`язання із забезпечення транспортування вантажу (захисні окуляри у кількості 69 коробок) ТОВ ЮАСАФЕТІ, у той же час у відповідності до приписів частини 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», частини 2 статті 932 ЦК України та пункту 4.3 Договору ТОВ АЙ СІ ЕС несе відповідальність за дії залученої для виконання умов договору особи, як за власні дії.

Умовами заявки визначено, що строк достави вантажу січень 2022 р., проте у вказаний строк вантаж не доставлено ані до пункту призначення (порт ОМТП, України), ані до Замовника (ТОВ ЮАСАФЕТІ). Умовами пункту 2.1.6 укладеного Договору ТОВ АЙ СІ ЕС взяло на себе зобов`язання із оперативного контролю та обліку вантажів ТОВ ЮАСАФЕТІ, проте із представлених до матеріалів справи доказів не вбачається вчинення Виконавцем дій стосовно контролю за своєчасним прибуттям вантажу до пункту призначення, останнім надано відповідь на претензію Замовника, яка складана майже через 6 місяців після визначеного строку доставки вантажу, тобто Виконавцем допущено недбале виконання взятих на себе зобов`язань.

Правова конструкція статті 919 ЦК України передбачає відповідальність перевізника за порушення строків доставки вантажу та його невидачу одержувачу у вигляді відшкодування вартості вантажу, у той же час формулювання «вважається втраченим» передбачає відсутність отриманого одержувачем вантажу, на який він розраховував з підстав порушення строків доставки, а не безпосередньо втрату, при цьому абзац 2 частини 2 статті 919 ЦК України та частина 5 статті 314 ГК України наділяють перевізника правом вимагати від одержувача прийняття вантажу, доставленого після спливу строку доставки та повернення суми, виплаченої за втрату вантажу.

Як зазначено в описові частині рішення, пунктом 4.4 Договору передбачено, що Виконавець несе відповідальність перед Замовником у вигляді відшкодування реального документально підтвердженого збитку за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, викликаного діями Виконавця або залучених ним третіх осіб у розмірі, що не перевищує максимальну межу відповідальності, встановлену коносаментом морського перевезення, CMR, ж/д накладної.

Враховуючи викладене, те, що сторонами не ставиться під сумнів вартість вантажу, який мав бути доставлений ТОВ АЙ СІ ЕС до порту ОМТП (Одеса, України), те, що останнім не доставлено відповідний вантаж, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ТОВ АЙ СІ ЕС на користь ТОВ ЮАСАФЕТІ 16309,32 доларів США, що еквівалентно 596268,74 грн, оскільки наявні підстави вважати вантаж втраченим, у той же час господарський суд звертає увагу ТОВ АЙ СІ ЕС на наявність в нього права вимагати повернення суми, виплаченої за втрату вантажу, після його доставлення ТОВ ЮАСАФЕТІ.

Доводи Відповідача в частині ініціювання ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» судового провадження у Об`єднаних Арабських Еміратах проти MCL Shipping LLC cтосовно незаконного утримання вантажу Позивача зашиються без правової оцінки, оскільки саме ТОВ АЙ СІ ЕС взяло на себе зобов`язання із доставки вантажу. Крім того, як було зазначено, саме ТОВ АЙ СІ ЕС як Виконавець відповідає за дії залученої особи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАСАФЕТІ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ СІ ЕС про стягнення 16309,32 доларів США, що еквівалентно 596268,74 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ СІ ЕС (65014, м. Одеса, Лідерсівський Бульвар, буд. 5, офіс 99, Код ЄДРПОУ 42045269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАСАФЕТІ (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 29, кв. 256, Код ЄДРПОУ 42241823) 16309/шістнадцять тисяч триста дев`ять/доларів 32 цента США, що еквівалентно 596268/п`ятистам дев`яносто шести тисячам двомстам шістдесяти восьми/грн 74 коп. та 8944/вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири/грн 03 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 24 квітня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут