Ухвала

від 21.04.2023 по справі 904/6810/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/6810/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023

у справі № 904/6810/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм". Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм"; згідно з ч.7 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства визнано погашеними вимоги кредиторів, що не погашені у зв`язку з недостатністю майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм". Провадження у справі закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі № 904/6810/20 закрито. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі №904/6810/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі № 904/6810/20 скасовано. Справу № 904/6810/20 передано для продовження розгляду у ліквідаційній процедурі до Господарського суду Дніпропетровської області.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" (надіслана 30.03.2023, що підтверджується конвертом Укрпошта Експрес) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 904/6810/20, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване судове рішення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 щодо затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ТОВ з іноземними інвестиціями "Новофарм", ліквідації юридичної особи залишити без змін.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що з повним текстом постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 скаржник ознайомився в Єдиному реєстрі судових рішень. Повний текст оскаржуваного судового рішення було опубліковано 10.03.2023. Зазначені обставини на думку скаржника є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, судом встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023, повний текст якої складено 09.03.2023, тобто останнім днем подання касаційної скарги є 29.03.2023.

Однак, касаційну скаргу надіслано до Верховного Суду 30.03.2023, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою та третьою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Аналіз наведених норм процесуального закону у сукупності свідчить, що у разі звернення скаржником із касаційною скаргою на судове рішення протягом двадцяти днів із дня його вручення (за умови доведення дати вручення) його право на поновлення строку презюмується, оскільки таку причину поважною визначено в силу закону.

У частині третій статті 288 ГПК України унормовано право позивача доводити інші, ніж встановлені у частині другій наведеної норми, поважні причини пропуску строку при зверненні з касаційною скаргою.

Отже строк на касаційне оскарження за будь яких обставин починає свій перебіг, і саме скаржник має доводити дату початку перебігу строку та поважні причини його (процесуального строку) пропуску.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що до касаційної скарги не додано будь-яких доказів отримання/неотримання оскаржуваної постанови (поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржувана постанова, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв`язку, довідка суду апеляційної інстанції тощо).

Суд відзначає, що нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише посиланням на дату оприлюдення/ознайомлення із повним текстом оскаржуваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 288 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, доводи якого підтверджені відповідними доказами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, позаяк скаржником не обґрунтовано підстави для поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги та не долучено належні докази наявності таких підстав.

Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які визначені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 904/6810/20 - залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати суду докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №904/6810/20 з відміткою про отримання або навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику у справі, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.