Постанова

від 20.04.2023 по справі 910/20438/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/20438/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.

представників учасників справи:

позивача - Міністерства інфраструктури України - Шевченко О.А., голов. спец. відділу (в порядку самопредставництва),

відповідача - Антимонопольного комітету України - Пащенко М.В., в порядку самопредставництва,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Пі Енд Оу Мерітайм Юкрейн» - Задоя В.І., адвокат (ордер від 19.04.2023),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2022 (суддя Босий В.П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 (головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.)

у справі № 910/20438/21

за позовом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Пі Енд Оу Мерітайм Юкрейн» (далі - ТОВ «Пі Енд Оу Мерітайм Юкрейн»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України»),

про визнання недійсним рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Міністерство звернулося до суду з позовом до АМК про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16.09.2021 № 507-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - Рішення АМК).

В обґрунтування позовних вимог Міністерство посилалося, зокрема, на незаконність оспорюваного рішення АМК.

Згідно з ухвалою суду першої інстанції від 17.01.2022 зі справи залучено ТОВ «Пі Енд Оу Мерітайм Юкрейн» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Згідно з ухвалою суду першої інстанції від 09.02.2022 зі справи залучено ДП «Адміністрація морських портів України» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2022 зі справи № 910/20438/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на пропуск позивачем присічного двомісячного строку для звернення з позовом до суду про визнання недійсним Рішення АМК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Міністерство, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Закону України «Про морські порти України» в частині строку оскарження рішення органів АМК України, а також прийнятого Рішення АМК по суті про порушення Міністерством законодавства про захист економічної конкуренції.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АМК просило Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

19.04.2023 від Міністерства надійшли письмові пояснення по справі.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням АМК:

- бездіяльність Міністерства, яка полягає в неприведенні власних нормативно-правових актів до вимог Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України» в частині дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності, визнано порушенням, передбаченим частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке призвело до недопущення конкуренції;

- зобов`язано Міністерство припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме, протягом шести місяців узгодити власні нормативно-правові акти стосовно питань надання послуг з лоцманського проведення суден із вимогами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України» в частині недопущення дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності на етапах:

проведення теоретичного навчання, тренажерної підготовки та практичного стажування кандидатів на посаду морського лоцмана;

кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду морського лоцмана;

входу на ринок лоцманських послуг;

здійснення діяльності на ринку лоцманських послуг;

- копія оскаржуваного рішення була надіслана позивачу на адресу: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14 разом із супровідним листом від 28.09.2021 № 130-26/01-14061 «Про надсилання копії рішення»;

- Міністерство за вказаною адресою отримало рішення 01.10.2021, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти за даними трек-номера поштового відправлення № 0303514464319;

- позивач звернувся до суду з позовом про скасування спірного рішення 06.12.2021, тобто після закінчення двомісячного присічного строку для оскарження Рішення АМК;

- Міністерство визнає факт отримання ним оскаржуваного Рішення АМК 01.10.2021, проте зазначає, що за внутрішньою інструкцією з діловодства Міністерства, таке поштове відправлення було зареєстроване за вх. № 3894/0/7-21 лише 04.10.2021, а тому строк для звернення з даним позовом не пропущений (оскільки останній день оскарження, на думку позивача, припадає на суботу 04.12.2021).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Так, відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, зокрема, про те, що:

- за приписами частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень АМК не може бути відновлено;

- зазначені строки є присічними;

- закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК.

Стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає загальний (універсальний) порядок оскарження рішень АМК, які були прийняті АМК стосовно порушення економічної конкуренції.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 922/3272/17, від 05.06.2018 зі справи № 916/2335/17, від 14.08.2018 зі справи № 922/4374/17, від 23.06.2020 зі справи № 905/1605/19, від 14.03.2023 зі справи № 910/4518/22.

Отже, строк оскарження рішень АМК є двомісячним і розпочинає свій перебіг з дня одержання відповідного рішення та вказаний строк не може бути відновлено.

При цьому встановлена Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність до правовідносин, які виникають стосовно скарження рішень АМК, не застосовується.

Так, Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин (преамбула Закону).

У свою чергу, у статті 1 ЦК України «Відносини, що регулюються цивільним законодавством» визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

В аспекті спірних правовідносин, а саме, посилання скаржника на те, що документи, які надійшли після закінчення робочого дня реєструються у Міністерстві наступного робочого дня, а оскаржуване Рішення АМК разом із супровідним листом доставлено працівниками Укрпошти до поштової скриньки для кореспонденції Міністерства після закінчення робочого часу у Міністерстві, а, отже, строк для оскарження Рішення АМК Міністерством не пропущений, Верховний Суд зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство за вказаною адресою отримало Рішення АМК 01.10.2021, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти за даними трек-номера поштового відправлення № 0303514464319.

При цьому в матеріалах антимонопольної справи, які надані Комітетом на електронному носії, міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303514464319 - про отримання поштової кореспонденції особою 01.10.2021. Зазначеним спростовується довід Міністерства про доставку оскаржуваного Рішення АМК працівниками Укрпошти до поштової скриньки для кореспонденції Міністерства після закінчення робочого часу у Міністерстві.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

З огляду на встановлені судами обставини отримання Міністерством Рішення АМК 01.10.2021 і його оскарження з пропуском присічного двомісячного строку, який (строк) не підлягає відновленню, - суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що пропуск Міністерством присічного строку, незалежно від причин його пропуску, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК.

Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що внутрішнє нормативне регулювання графіку роботи державних службовців апарату Міністерства, а також Інструкція з діловодства у Міністерстві мають забезпечувати таку діяльність державного органу, щоб вимоги чинного законодавства щодо строків вчинення юридично значущих дій ним було дотримано.

Оскільки касаційна скарга не містить обґрунтування, яку саме норму права судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано у контексті встановлених судами обставин, Суд не вважає за необхідне формувати висновок Верховного Суду щодо обставин, наведених у касаційній скарзі, які не знайшли свого підтвердження.

Окремо Суд зазначає про те, що закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК, у зв`язку з чим у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Закону України «Про морські порти України» в аспекті прийнятого Рішення АМК по суті (про порушення Міністерством законодавства про захист економічної конкуренції), оскільки такі обставини взагалі не були предметом дослідження та розгляду судами попередніх інстанцій. Єдиною та самостійною підставою для відмови в позові став пропуск позивачем встановленого законом присічного строку для оскарження Рішення АМК.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій надали оцінку наданим учасниками справи доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги з посиланням на підставу, визначену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, а, отже, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наявності визначених законом підстав для скасування або зміни судових рішень попередніх інстанцій скаржником не доведено.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір з касаційної скарги покладається на Міністерство.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 910/20438/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко