Ухвала

від 20.04.2023 по справі 694/637/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 квітня 2023 року

місто Київ

справа № 694/637/20

провадження № 61-2777ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати заповіт від 03 жовтня 2018 року, складений ОСОБА_3 , недійсним.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, у якій просив оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишено без руху для подання доказів отримання копії рішення суду апеляційної інстанції, порушення судом апеляційної інстанції вимог щодо видачі (надсилання) йому копії постанови, а також подання касаційної скарги у новій редакції, визначивши межі касаційного оскарження.

У квітні 2023 року, на виконання ухвали, заявник засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, в якій визначив предметом касаційного оскарження - рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року.

Також, обґрунтовуючи раніше подане клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, заявник зазначив, що направлена засобами поштового зв`язку копія постанови Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року ОСОБА_1 не вручена, поштове відправлення повернуто відправнику без вручення адресату, на підтвердження чого додано копію конверта та бланк рекомендованого повідомлення про вручення на яких міститься інформація про назву суду апеляційної інстанції, номер справи, зазначено адресу отримувача - ОСОБА_1 . Під час перевірки трек-номера НОМЕР_1 , зазначеного на вказаних документах, підтверджено дату відправлення судом копії оскаржуваного судового рішення - 12 грудня 2022 року, дату повернення неврученого поштового відправлення - 20 січня 2023 року.

Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зазначені заявником доводи щодо поновлення строку на касаційне оскарження, а також додатково подані документи заслуговують на увагу, а тому є підстави для поновлення процесуального строку.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392

ЦПК України, судовий збір сплачено.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на:

неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 715/316/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України);

необґрунтоване відхилення (нерозгляд) клопотання про допит свідка та витребування доказів (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);

встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги, а також відмови у відкритті касаційного провадження.

Отже, є підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребування матеріалів справи.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року.

Витребувати зі Звенигородського районного суду Черкаської області цивільну справу № 694/637/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гусаківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області, про визнання заповіту недійсним.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак